- •Київ кнуБіА пробірочний практикум
- •Якісний аналіз органічних речовин
- •Лабораторна робота № 1 якісні реакції органічних речовин
- •Дослід і. Виявлення карбону й гідрогену
- •Дослід 2. Виявлення нітрогену за реакцією лассеня
- •Дослід 3. Виявлення сульфуру
- •Дослід 4. Виявлення галогенів
- •Вуглеводні
- •Насичені вуглеводні
- •Лабораторна робота № 2
- •Дослід 2. Взаємодія алканів із бромною водою і розчином калій перманганату
- •Дослід 3. Добування етилену і вивчення його властивостей
- •Дослід 7. Добування ацетилену з карбіду кальцію та вивчення його властивостей
- •Дослід 11. Добування ацетиленіду аргентуму та ацетиленіду купруму
- •Ароматичні вуглеводні ( арени )
- •Лабораторна робота № 3 добування й властивості ароматичних вуглеводнів
- •Дослід 1. Добування бензену з бензоату натрію
- •Дослід 2. Взаємодія бензену із бромом
- •Дослід 3. Взаємодія гомологів бензену із бромом
- •З розчином калій перманганату
- •Дослід 6. Окислення гомологів бензену
- •Дослід 7. Нітрування бензену
- •Дослід 9. Сульфування фенолу
- •Дослід11. Окислення фенолу
- •Дослід12. Сублімація нафталену
- •Дослід 13. Нітрування нафталену
- •Дослід 14. Бромування нафталену
- •Галогенопохідні вуглеводнів
- •Лабораторна робота № 4 добування й властивості галогенопохідних
- •Дослід 1. Добування хлористого етилу
- •Дослід 2. Синтез брометану
- •Дослід 3. Добування йодоформу зi спирту
- •Дослід 6. Порівняння рухливості атомів галогену у бензеновому кільці та у боковому ланцюзі
- •Оксигенвмісні сполуки та їх похідні.
- •Одноатомні спирти
- •Лабораторна робота № 5 хімічні властивості одноатомних спиртів
- •Дослід 2. Виділення тепла під час розчинення етилового спирту у воді
- •Дослід 3. Горючість спиртів
- •Дослід 4. Виявлення води в спирті
- •Дослід 5. Висолювання етилового спирту
- •Дослід 6. Утворення алкоголятів натрію та їх гідроліз
- •Дослід 7. Окислення етилового спирту калій перманганатом
- •Дослід 8. Окислення спиртів оксидом купруму (II)
- •Дослід 9. Добування ectepib
- •Дослід 10. Виявлення сивушного масла у спирті
- •Дослід 11. Реакція на ненасичені одноатомні спирти
- •Дослід 12. Взаємодія етиленгліколю з натрієм
- •Дослід 13. Утворення гліколяту і гліцерату купруму
- •Дослід 14. Дегідратація гліцерину
- •Дослід 15. Розчинність фенолу у воді та його кислотні властивості
- •Дослід 16. Добування феноляту натрію
- •А л ь д e гіди та k e t o н и
- •Лабораторна робота № 6
- •Дослід 4. Реакція срібного дзеркала
- •Дослід 5. Реакція відновлення альдегідами гідроксиду купруму (II)
- •Дослід 6. Реакція відновлення альдегідами реактиву фелінга
- •Дослід 8. Взаємодія альдегідів із лугом
- •Дослід 13. Реакція канніццаро
- •Дослід 14. Окислювальні властивості хінону
- •Карбонові кислоти та їх похідні одноосновні карбонові кислоти. Жири
- •Лабораторна робота № 7
- •Карбонових кислот і жирів
- •Дослід 1. Розчинність карбонових кислот
- •Дослід 2. Виявлення карбонових кислот за допомогою індикаторів
- •Дослід 3. Утворення солей карбонових кислот
- •Дослід 4. Гідроліз солей карбонових кислот
- •Дослід 7. Відновлення амоніачного
- •Дослід 13. Взаємодія олеїнової кислоти із бромом
- •Дослід 15. Акролеїнова проба на жири
- •Дослід 16 визначення ненасиченост1 жиру
- •Дослід 18. Розчинність жирів
- •Дослід 20. Декарбоксилування малонової кислоти
- •Дослід 21. Гідроліз аспірину
- •Нітрогенobmichi органічні сполуки hitpo- і аміносполуки жирного ряду
- •Лабораторна робота № 8. Хімічні властивості hitpo- та аміносполук жирного та ароматичного ряду
- •Дослід 1. Кислотні властивості нітрометану
- •Дослід 7. Взаємодія амінів із солями феруму й купруму
- •Дослід 8. Реакція первинних аміносполук з нітритною кислотою
- •Дослід 9. Взаємодія аніліну з мінеральними кислотами
- •Дослід 12. Реакція аніліну із хлорним вапном
- •Дослід 16. Реакція діазотування
- •Амінокислоти і білкові речовини
- •Лабораторна робота №9 хімічні властивості амінокислот і білків
- •Дослід 2. Утворення комплексної солі купруму амінооцтової кислоти
- •Дослід 6. Висолювання білків
- •Дослід 7. Кольорові реакції на білки
- •Вуглеводи моносахариди (монози)
- •Полісахариди (поліози, несахароподібні вуглеводи)
- •Лабораторна робота № 10 хімічні властивості моносахаридів, дисахаридів та полісахаридів
- •Дослід 1. Якісна реакція на вуглеводи 3 α-нафтолом (реакція Моліша)
- •Дослід 2. Окислення моноз оксидом аргентуму (реакція срібного дзеркала)
- •Дослід 3. Окислення глюкози реактивом фелінга
- •Дослід 5. Реакція селіванова на кетогексози
- •Дослід 6. Реакція на наявність гідроксильних груп у дисахаридах
- •Дослід 7. Відношення дисахаридів до фелінгової рідини
- •Дослід 8. Відношення дисахаридів до амоніачного розчину оксиду аргентуму
- •Дослід 9. Гідроліз (інверсія) сахарози
- •Дослід 10. Якісна реакція на сахарозу
- •Дослід 12. Виявлення крохмалю в картоплі та зерні
- •Дослід 13. Розчинення клітковини у купрум-амоніачному розчині (реактив Швейцера)
- •Дослід 14. Розчинення клітковини в сульфатній кислоті
- •Полімери. Високомолекулярні сполуки
- •Лабораторна робота № 11
- •Дослід 1. Добування полібутилметакрилату
- •Лабораторна робота № 12
Дослід 8. Відношення дисахаридів до амоніачного розчину оксиду аргентуму
У три пробірки, вимиті гарячим лугом і водою, наливають по 3 мл амоніачного розчину оксиду аргентуму. У першу добавляють 2 мл 2 % розчину лактози, у другу — мальтози, в третю – сахарози. Усі пробірки занурюють на кілька хвилин у склянку з нагрітою до температури 80–90 0С водою. Якщо стінки пробірок були добре вимиті, то в першій і другій пробірках виділяється металічний аргентум у вигляді срібного дзеркала. Якщо ж пробірки не досить чисті, то випадає чорний осад металічного аргентуму.
У пробірці з розчином сахарози змін не спостерігається, що вказує на нездатність сахарози до реакцій відновлення.
Дослід 9. Гідроліз (інверсія) сахарози
У пробірку наливають 4 мл 2 % розчину сахарози, кілька крапель розбавленої сульфатної кислоти і кип'ятять протягом 3–5 хв. Частину одержаного таким чином інвертного цукру після охолодження нейтралізують розчином гідроксиду натрію до слаболужного середовища, добавляють фелінгову рідину і знову нагрівають. Моносахариди, утворені в результаті гідролізу, відновлюють фелінгову рідину з виділенням червоного осаду оксиду купруму (І).
Без попереднього гідролізу сахароза фелінгову рідину не відновлює.
З другою частиною гідролізату проводять реакцію Селіванова. До розчину добавляють концентровану хлороводневу кислоту, кристалик резорцину і нагрівають. З'являється вишнево-червоне забарвлення, що вказує на наявність у гідролізаті фруктози.
Під час гідролізу сахарози відбувається зміна напрямку обертання площини поляризованого світла. У зв'язку з цим реакція гідролізу сахарози здобула назву інверсії.
Дослід 10. Якісна реакція на сахарозу
У пробірку наливають 2–3 мл водного розчину сахарози, добавляють кілька крапель водного розчину (1:50) сульфату кобальту (СoSO4) і надлишок розчину гідроксиду натрію. З'являється фіолетове забарвлення. Реакція дуже чутлива і дає позитивні результати за розбавлення цукру 1:10 000.
Дослід 11. ЯКІСНА РЕАКЦІЯ НА КРОХМАЛЬ.
Промитий сухий крохмаль (1г) розтирають у ступі з 5 мл води. Суспензію виливають у склянку з 50 мл киплячої води. Крохмаль набухає. Утворюється майже прозорий крохмальний розчин — клейстер, з яким проводять такі досліди:
а) до 5 мл охолодженого крохмального клейстеру добавляють одну—дві краплі розчину йоду в йодиді калію. Розчин забарвлюється в темно-синій колір. Під час нагрівання забарвлення зникає, а у процесі охолодження — знову з'являється. Реакція крохмалю з йодом — складний процес утворення комплексних сполук йоду з крохмалем. Паралельно відбувається процес адсорбції йоду крохмалем;
б) частину крохмального клейстеру змішують із концентрованим розчином гідроксиду барію і кип'ятять. Спостерігається осаджування барієвої сполуки крохмалю, що свідчить про наявність у молекулі крохмалю гідроксильних груп;
в) невелику кількість крохмального клейстеру змішують з 2–3 мл фелінгової рідини і нагрівають до кипіння. Відновлення фелінгової рідини не спостерігається, оскільки крохмаль не містить вільних глікозидних гідроксилів і карбонільних груп;
г) до 2–3 мл крохмального клейстеру добавляють 1–2 мл 10 %-ного розчину гідроксиду натрію і нагрівають. Реакція осмолення крохмалю під дією лугу не спостерігається;
д) невелику кількість крохмального клейстеру на годинниковому склі змішують із слиною. До суміші добавляють краплю розчину йоду. З'являється характерне для крохмалю темно-синє забарвлення, що через деякий час переходить у червоно-фіолетове, а потім у червоне і, нарешті, у жовте.
Зміна забарвлення пояснюється реакцією гідролізу крохмалю під дією слини, що містить фермент птіалін. Останній надзвичайно енергійно каталізує гідроліз крохмалю до утворення дисахариду мальтози.