4.6. Основні етапи проектування підприємств
1 етап. Відбувається формулювання, визначення задачі. Орієнтовно вивчають номенклатуру виробів, що буде випускатись, потужність ппід-ва. Його розташування, а також збирають дані щодо постачання матеріально- технічними, енергетичними, паливними ресурсами, робочою силою тощо. Встановлюють можливі способи виготовлення виробів. Розроблюють критерії, за якими судять про ефективність прийнятого рішення: продуктивність праці, енергоємкість, матеріалоємкість, віддалення майбутнього п-ва від місць постачання сировиною тощо;
2 етап. Йде процес дослідження проблеми. Відбувається аналіз відомих проектних рішень, пропонуються свої варіанти, альтернативи. При необхідності можуть проводитись додаткові науково-дослідні роботи по уточненню тих чи інших параметрів, режимів. На цьому етапі будується математична модель технологічного процесу, яка дозволяє методами систем автоматизованого проектування запропонувати оптимальний варіант. Потім відбувається детальна проробка обраного варіанту, уточнюються його ТЕП.
3 етап – це рішення самої проблеми. На цьому етапі запропонований проект підлягає експертизі і затверджується. Проектна організація, у випадку знаходження помилок, їх виправляє. При будівництві запроектованого п-ва ця організація дає необхідну констультаційну допомогу під час пуско-наладочних робіт. Подалі, при експлуатації, підприємство може звернутись до ПО для рішення виникаючих питань, повязаних з заміною обладнання, реконструкцією, тех. Переоззброєнням тощо.
Пит. 28. Склад та послідовність розробки проектно- кошторисної документації
Перед керівниками і менеджерами проектних організацій виникають питання узгодження і затвердження проектної документації для будівництва. В Україні введені буд. Норми, які регламентують склад, порядок розробки і затвердження ПД. Вони розповсюджуються як на нове будівництво, так і на розширення, реконструкцію і тех. Переоззброєння. Буд. Норми ДБН а.2.2.-3-97 є обовязковими для застосування органами держ. Управління і нагляду, інвесторами, проектувальниками і підрядчиками.
Експертиза і затвердження ПД.
Вся ПД до її затвердежння підлягає обовязковій державній експертизі.
При експертизі інвестиційних проектів служби Укрінвестиекспертизи залучають органи охорони навколишнього середовища і ядерної безпеки, органи по контролю за охороною праці, спеціальні служби місцевого самоврядування, представників громадських організацій і враховують їх висновки.
Замовники, які будують за рахунок власних коштів, самостійно визначають порядок роходження експертизи.
ПД вступає в силу після затвердження її замовником. Затвердження фіксується в спец. Документі в формі наказу, де наводяться всі дані і ТЕП обєкту.
Затвердивши ПД, замовник несе відповідальність перед державою за виконання всіх норм і вимог., а організації, що проводили експертизу, несуть відповідальність за висновки і рекомендації.
Вся ПД після затвердження передається в архів.
Пи 29 Проектування формувальних цехів
Загальні технологічні рішення
Проектна організація після розробки, узгодження і затвердження завдання на проектування приступає до проектних робіііт, зокрема, проектуванню формувальних цехів. Починається ця робота з вибору способу виробництва. Вже в завданні на проектування орієнтовно визначається спосіб виробництва, який потім більш детально проробляється, порівнюється з іншими способами і остаточно приймається. Якщо спосіб виробництва, що визначений в завданні на проектування, не викликає сумніву, його зразу приймають для подальших розрахунків.
Вибір способу виробництва
Вибір способу виробництва з розробкою на класи і технологічні групи обумовлюється номенклатурою виробів, потужністю підприємства, економічним ефектом засосованої техн. Схеми, необхідним ступенем заводської готовності, наявністю серійного обладнання.
Рішення про вибір способу виробництва приймається в результаті техніко-економічного порівняння пиведених витрат. Ці рішення повинні мати співставимий вид.
Після вибору способу виробництва призначаються можливі склади бет сумішей, визначаються способи армування, ТВО і опорядження продукції.
На підставі прийнятих теїхнологічних режимів проводиться вибір типів устаткування.
При порівнянні варіантів технологічних рішень необхідно враховквати таке:
Трудомісткість формування складає 40% і більше до загальних трудовитрат на виготовлення виробів. Ця стадія визначає продуктивність лінії. При виборі способу формування слід передбачити:
Високомеханізоване і автоматизоване одержання виробів необхідних форм, розмірів, щільності з найменшими затратами праці, енергії, часу.
Підготовку поверхні під опорядження
Призначення режимів формування
Формування в касетах потребує використання високопластичних литих сумішей, в яких доцільно застосовувати розріджувачі-пластифікатори і прискорювачі тверднення.
ТВО характеризується меншими трудозатратами в порівнянні з формуванням, але її тривалість складає 70-80% від загальної тривалості технологічного циклу.
При виборі способів ТВО в проектах необхідно враховувати:
Для легких бетонів, крім міцності, повинен бути витриманий показник вологовмісту. Згідно Держ.стандарту вологість в панелях зовн. Стін житлових і громадських будівель не повинен перевищувати 12%. Для її зниження проводять ТВО виробів із конструктивно-теплоізоляційних легких бетонів ( марки 50-100) методами, що сприяють випаровуванню вологості з бетону
Аналіз питомих витрат на 1м3 показує, що ямні камери, не дивлячись на дещо великі витрати тепла – економічні. Крім того, вони дають можливість оперативного переходу на виробництво інших типів виробів.
При виготовленні в термоформах виробів з важкого бетону з великими відкритими поверхнями інтенсивно випаровується волога і відбувається пересушування. Ось чому ТВО в термоформах допустимо тільки при наявності вологонепроникної плівки для захисту поверхні. ТВО з відкритою поверхнею застосовується для виробів з легких бетонів, для яких сприятливе випаровування вологи.
В холодну пору року вироби після ТВО витримують в цеху для зменшення температуровологісних напруг, що викликають утворення тріщин. Відповідно з нормами технологічного проектування витримування в цеху при темп. Зовнішнього повітря нижче 0 повинно бути 12 год.
При прийнятті способів виробництва враховуються вимоги до якості опорядження виробів. Питомий обєм оздоблювальних робіт в житловому будівництві досягає 35-40% від загальних трудовитрат на будівницьво. З метою полегшення проведення оздоблювальних робіт передбачають заводську обробку. На заводах слід давати перевагу опорядженню в процесі формування, оскільки такі способи дозволяють одержувати поверхні найвищої якості.
Вибір піддона для формування
Згідно з техн. Схемою обирають піддон для формування виробів і роблять їх розкладку.
Піддон спеціалізованої лінії, як правило, для всіх виробів приймається одного розміру. Це дає можливіть механізувати процес формування і підйомно-тр. Операцій.
Єдиний для всіх виробів на лінії піддон дозволяє використати, зокрема, автоматичні траверси на мостовому крані і стойки з автоматичними кронштейнами в ямних камерах ТО.
Для конвейерного виробництва може бути використано уніфікований піддон СМЖ-3010А ( 3,26*7,16м), який дозволяє практично формувати панелі для будь-якої серії будинків. На потоково-агрегатній дінії плит перекриттів може бути застосовано піддон 3,3*7,44м, для добірних виробів – 1,84*6,5м.
Виходячи з номенклатури виробів, на прийнятому піддоні проводиться розкладка виробів. При цьому необхідно максимально використовувати дзеркало піддона., по можливості укладати на один піддон однакові вироби або їх модифікації, що дозволяють проводити переналадку бортоснащення.
Кількість однорідних виробів, що формується на одному піддоні, повинно бути в річній програмі однаковим або наближуватись до цього. При розкладці на піддон або в касетному відсіку двох або більше виробів слід памятати, що відстань між виробами повинна бути: для внутрішніх стін і перектрить – не менше 360 мм, для перегородок – 200мм, зовн. Стін – 800мм, добірних виробів – 500мм.
Крім того, необхідно враховувати, що опорні елементи борту перекриють дзеркала піддона по 20 мм з кожної сторони. При кантуванні монтажні петлі повинні завжди знаходитись з одного боку повздовжнього борту.
Розклавши добову програму лінії на піддони, визначають кількість формувальних постів протягом доби і року.
Загальні принципи компоновки цеху
При конкретному вирішенні основного виробничого корпусу повинні бути враховані наступні основні вимоги:
зручність роботи на формувальних лініях;
наявність достатніх операційних і складських приміщень;
чіткість транспортних потоків;
нормативна освітленість робочих місць; ( особливо в арматурному цеху);
мінімальні капітальні витрати;
уніфікація будівельних конструкцій (див. Табл.)
Арматурний цех може розташовуватись в паралельному прогоні, або в прогоні, що прибудовується до торця формувального цеху, і у відповідності з санітарними нормами відділятись від формувального цеху стіною.
Технологічний план лінії розробляється в такій послідовності:
розробляють схеми постів і виходячи з вимог техніки безпеки і експлуатаційного обслуговування машин визначають ширину проходів і проїздів між ними;
у відповідності з техн. Схемою розміщутьпости з врахуванням проїздів, проходів і необхідних допоміжних площ;
встановлюють необхідні технологічні розміри лінії в плані і по висоті;
вибирають ширину прогону, довжину і висоту споруди для розміщення лінії.
Для уніфікації обємно-планувальних рішень типолві технологічні лінії розміщують в уніфікованих прогонах шириною 18 або 24 метри з шагом колог 12 або 6 метрів. Особливістю проектування виробництв, що розміщуються в уніфікованих прогонах, є постійність основних параметрів планувальних рішень, що забезпечує при блокуванні прогонів необхідне суміщення наземних і підземних міжпрогонних комунікацій.
При використанні горизонтальної схеми розміщення обладнання предмети праці ( сировинні матеріали, напівфабрикати) пересуваються в горизонтальній площині від одного посту до іншого за допомогою транспортних засобів. За такою компоновкою лінії досягається відносно невелика висота будівлі і значні розміри цеху в площі. Недоліком такої компоновки є подовження транспортних комунікацій, що збільшує не тільки тривалість виробничого процесу, а також площу цеху.
Обладнання розміщують так, щоб не було перетинів технологічних потоків і щоб здійснювалась послідовна передача виробів по постам найкоротшим шляхом, без зустрічних і возвратних рухів. При цьому слід прагнути до створення спеціалізованих зон ( підготовки форм, армування, формування, ТО).
Довжина цеху визначається сумою довжин виробничих і допоміжних ділянок, що розташрвані вздовж осі технологічної лінії і ширини поперечних проїздів і проходів.
При розміщенні техн. Обладнання необхідно враховувати можливу ширину робочого фронту крану L3. Ширина прогону:
Технологіно необхідну висоту цеху Н , мм, визначають виходячи з висоти обладнання h, що розташоване в зоні транспортування, габариту переміщуваних вантажів h2, габариту такелажних пристроїв h3, типу і вантажопідйомності крану, а також вимог техніки безпеки:
Переміщувати вантажі в горизонтальній площині можна на висоті не менше 0,5м над виступаючими частинами обладнання і не менше ніж 2,5м від рівня підлоги.
На загальнокомпонувальні рішення головного корпусу суттєво впливає вибір способу подачі бет. Суміші до постів укладання. На заводах невеликої потужності ( з кількістю постів формування до чотирьох) б.с. в бетоноукладальники чи приймальні ємкості під ними можна подавати стрічковими конвейерами.
При рішенні транспортної схеми стрічковими конвейерами необхідно врахувати, що суміш з будь-якого змішувача повинна подаватись в будь-яку точку прийому, а видаватись по можливості через приводний барабан; ширина стрічки транспортера повинна бути не менше 650мм, кут нахилу при рухливих сумішах не більше 10гр., при жорстких – до 15градусів. В тих випадках, коли суміш скидається по ходу транспортера, передбачають подвійний гумовий плужок з пневмоприводом, який встановлюють на плоскій стрічці. Може також застосовуватись підйомний ролик, що прижимає стрічку до нерухливо закріпленого плужка.
Меншу трудомісткість за рахунок високої автоматизації слід визнати спосіб подавання суміші за допомогою самохідних бетонороздавачів, які, на відміну від стрічкових конвейерів без труднощів можуть подавати суміші будь-якої рухливості, а при необхідності і гарачу бет. Суміш. Досвід підказує, що бетонороздавачі типу СМЖ-2А з тролейним підключенням при незначній модернізації працюють більш надійно, ніж з підключенням гнучким багатожильним кабелем.
Над всіма формувальними постами в місцях видачі б.с. встановлюють проміжні бункери –накопичувачі, які забезпечують безперебійну роботу формувального поста, скорочують простої бетоноукладача під завантаженням.
Якщо при транспортуванні легкої б.с. неможливо застосувати самохідні бункери, довжина тракту подачі стрічковими конвейерами по можливості скорочується ( до 50 м), при цьому швидкість руху стрічки не повинна перевищувати 1 м/с.Гаряча б.с. транспортується, як правило, в утеплених самохідних бетонороздавачах, при цьому число переваентажень не повинно бути більше 2, а дальність транспортування не більше 80 м. При подаванні суміші стрічковими транспортерами відстань не повинна перевищувати 45м.
Подавання б.,с. До формувальних постів, які розташовані у віддаленні від бетоновозної естакади ( конвейера, касет) здійснюють стрічковими транспортерами, що розташовані на прохідній галереї вздовж колон прогону або нестандартизованими бетонороздавачами ( для стендового виробництва в касетах, установкам формування сантехкабін, вентблоків), які переміщуються на площадці над ними.
Для забезпечення безпечної та безперервної роботи та створення достатніх виробничих площ звичайно в 18-метровому прогоні розміщують одну конвейерну або дві полуконвейерні лінінї або формувальних поста.
У безпосередній близкості від постів чи ліній формування залишають місця для розміщення запасу арматурних сіток і каркасів, пустотоутворювачів, пригрузів, опоряджувальних матеріалів, контейнерів з закладними деталями тощо.
Крім того, відводять місця для опорядження і доводки виробів, проміжного складування комплектуючих деталей ( столярних виробів), а також площі для витримування готових виробів. Ці місця повинні знаходитись в безпосередній близькості від візка вивозу готової продукції.
Другорядні дільниці чи відділення, звязок з якими здійснюється за допомогою напільного транспорту ( комплектація плитки, приготування фактурних розчинів), а також пости переоснащення форм, ремонту форм, повязані з дуговою сваркою та шумовими ефектами, розміщуються на перифірійних зонах формувального цеху.
Рельсовий шлях самохідного візка для вивозу готової продукції прокладають на відстані 3м від продольного ряду колон, що дає можливість раціональніше використовувати площу цеху. Звичайно застосовують візок СМЖ-151, яку при вивозі виробів вертикального зберігання обладнують спеціальними стійками, чи, при виробництві виробів, які перевозять в горизонтальному та вертикальному положенні, до неї додають причіп СМЖ-154, який теж обладнаний спеціальними стійками, а ведучий візхок використовують під горизонтально розміщені елементи.
При вирішенні компоновки формувальних цехів слід раціонально розміщувати сантехнічне обладнання, служби електропостачання і автоматики, санвузли.
Для розміщення вентиляційного обладнання, як правило, проектується сантехнічна площадка на висоті 5.4м шириною 6м увздовж вього торцю формувального цеху зі сторони вивозу готової продукції. Таку ж площадку роблять над бетоновозною естакадою .
Комплектні трансформаторні підстанції і розподільчі пристрої розміщують під сантехнічною площадкою і бетоновозною естакадою, враховуючи можливість установки під нею ( при реконструкції) додаткових формувальних постів. Туалети розміщують зі сторони цеху , що протилежна битовим приміщенням, під площадками для вентиляційного обладнання.
Залізобетонні вироби випробуються при додатковій температурі. Тому в формувальному цеху чи в окремому поміщенні встановлюють стенд СМЖ-262 для випробувань в робочому положенні на жорсткість, тріщиностійкість та міцність панелей перекриття, а для довгомірних виробів – СМЖ-14.
При компоновці головного корпусу і генплану необхідно враховувати можливість подальшого розширення підприємства. Існують два варіанта рішення: прибудова додаткових прогонів до існуючого головного корпусу чи створення додаткового формувального цеху з своїм БСУ.
Із економічних міркувань з метою зменшення довжини технологічних звязків слід віддавати перевагу першому варіанту. При паралельному розташуванні арматурного цеху, якщо він є зі сторони прибудови нових прогонів і ступінь освіщення в ньому відповідно знижується, треба арматурне виробництво перенести в крайній прогін, а в його приміщенні організувати формувальний цех.
Пи 31 Проектування бетонозмішувальних цехів
При приготуванні бетонної суміші в проектах заводів звичайно передбачають БЗЦ за типовими проектами
В залежності від необхідної продуктивності і виду суміші ці цехи можуть складатись з однвєї або двох секцій і обладнуватись змішувачами різного типу.
Вибір бетонозмішувальної установки для заводів проводиться виходячи з потужності підприємства. Перевага при цьому віддається установкам зі змішувачами 1500л, оскільки вони дозволяють забезпечувати формування меншою кількістю замісів, що гарантує кращу однорідність суміші і виключає простої в очікуванні бетону.
При вирішенні Бсвідділення заводу треба керуватись такими основними положеннями: приготовляти конструктивні і товарні суміші слід в змішувачах примусової дії; з будь-якого бетонозмішувача суміш повинна попадати на будь-який формувальний пост; приготовляти конструктивні і теплоізоляційні суміші необхідно по можливості в різних секціях. Товарна суміш повинна видаватись також на автотранспорт.
Для запобігання простою цеху при виході із ладу одного бетонозмішувача їх кількість приймається не менше 2-х. Запас матеріалів в розхідних бункерах складає: для заповнювачів – на 1-2год., цементу – 2-3год. Роботи. Кількість відсіків повинна бути не менше 2 для крупного заповнювача, піску і цементу
В проектах заводів проводять наступні основні технологічні операції по БСЦ: кількості змішувачів, потреби в матеріаліх, стислому повітрі і запасу матеріалів в розхідних бункерах.
Коефіцієнт перевищення годинної пікової потреби в бет. Суміші над середньою, яким оперують в розрахунку кількості змішувачів, приведено в таблиці. При визначенні величин коефіцієнтів сумарна тривалість такої потреби приймалась 8 годин на протязі року.
Оскільки ймовірність співпадіння пікових навантажень при великій кількості формувальних постів зменшується, величина коефіцієнту падає при збільшенні потужності заводу. Він вводиться тільки при розрахунку необхідної потужності по сумішам і розчинам, що споживаються формувальним цехом. Добовий коеф. Відбору товарних сумішей 0,7 враховує, що в кінці другої зміни, як правило, відбір товарного бетону закінчується, так як останню порцію слід відвезти на будівництво і укласти.
В техн. Розрахунках визначають такі показники: Кількість змішувачів та потреби в матеріалах і ененргії, запаси м-лів в бункерах.
Кількість робітників БЗЦ і їх склад залежить від ступеню автоматизації цеху і від його потужності. Так, для БЗЦ потужністю 60 тис. М3 необхідно для роботи в зміну 1 операторзмішувального відділення і 1 оператор складу заповнювачів. Для заводу більшої потужності ще потрібен оператор пульту управління, робітник по обслуговуванню устаткування, диспетчер.
Компоновка БЗЦ
Як правилоЮ, виконуєтьчся за вертикальною схемою у складі наступних відділень:
Завантажувального, чи надбункерного, з машинами і механізмами для завантаження розхідин бункерів;
дозувального, у складі розхідних бункерів та ємкостей для рідких компонентів і дозувальних пристроїв;
змішувального
інженерного, з електротехнічними щитами, пультами, пилозбірними пристроями, сантехнічним і теплотехнічним обладнанням.
Розташування змішувальних установок зі складами на ген. Плані повинно забезпечувати найкоротшу відстань для транспортування сировини і б.с. і не допускати перетину внутрішніх вантажопотоків з зовнішніми.
Типові секції можуть бути прибудовані до заводу, або окремо стояти.
В БСЦ зі змішувачами малої потужності кожна секція має в плані розміри 6*6м. Якщо секція стоїть окремо, то там передбачені побутові приміщення з тими ж розмірами в плані. За умовну відмітку «0» прийнята відмітка перекриття установки змішувача. Подача заповнювачів передбачена похилим стрічковим конвейером,подача цементу – пневмотранспортом. Відсіки розхідних бункерів кожної секції можуть зберігати по 2 марки цементу і по 6 видів заповнювача.
Готова бет. Суміш видається при приготуванні товарних сумішей в автотранспорт, а при приготуванні конструктивних сумішей – в самохідні бункери чи на стрічковий конвейер. Спосіб транспортування суміші в формувальний цех вибирається при привязці проекту. Звичайно вона здійснюється трьома способами: 1.бетонороздавачами по бетоновозним естакадам (для сумішей різної рухливості), стрічковими транспортерами з скидаючими візками з кутом підйому до 8-15град. ( для полужорстких і жорстких сумішей), пневматично ( для сумішей з ОК 10-15см.)
Якщо маємо змішувачі більшої потужності, то в плані секція має розміри 6*9м.
Пит 32 Проектування арматурних цехів
Арматурні вироби для ЗБК виготовляють в арм. Відділеннях, цехах і заводах, що оснащені механізованими і автоматизованими лініями.
Арм. Відділення і цехи в залежноті від місця їх розташування, номенклатури арм. Виробів, обєму виробництва розподіляють на три групи:
цехи і відділення товарних арм. Сіток заводів металевих виробів потужністю від 10 до 50 тис. Т сіток на рік;
заводи та крупні цехи централізованого виготовлення арм. Виробів і товарної арматури пот. Від 20 до 60 тис. Т арматури на рік. Заводи пот. 40-60 тис.т створюють в районах великого будівництва. Вони можуть рдночасно обслуговувати кілька заводів ЗБК, ДБК, буд.трести. Такі заводи виготовляють арм. Вироби з розчленуванням на плоскі елементи, вживають більш індустріальні методи виробництва.
арм. Цехи ДБК і заводів ЗБК потуж. Від 1 до 20 тис.т на рік.
Етапи проектування техн. Процесу виробництва арм. Елементів :
конструктивно-технологічна класифікація арм. Елементів ( аналіз їх однорідності – за діаметрами, подібні за кількостю стержнів)
розробка операційних технологічних схем виготовлення арм. Елементів;
підбір компелкту обладнання для арм.-зварювальних робіт; ( типи станків для правки і різання визначаються діаметром стержнів і мін. Довжиною прутків; станки для гнуття повинні відповідати виду і діаметру сталі; машини для стикового зварювання вибирають за діам стикуємих стержнів; зварюв. Машини – виходячи з ширини виробу і діаметру стержнів.)
розрахунок годинної потреби в комплектах арм. Елементів у відповідності з потужністю форм. Цеху;
nріч.. = Пріч.. / ВрV, де Пріч.- річний обсяг випуску виробів, м3/рік; Вр – річний фонд роб. Часу, год. V – обєм базового виробу, м3.
При розрахунку основного техн. Обладнання необхідно знати організаційну проуктивність машин Порг., яка встановлюється за загальними витратами часу на виконання основних машинних і допоміжних ручних операцій елементного процесу:
Порг = Пмаш Корг, де Пмаш. – машинна продуктивність; Корг.-коеф. Організації процесу.
Корг. Залежить від рівня механізації і автоматизації операцій процесу. Для правильно-відрізних станків він = 0,7; для стикозварювальних – 0,85; для багатоелектродних неавтоматиз. – 0,75; для одноелектродних – 0,25.
Розробка компонувальної схеми техн. Процесу
Як відомо, загальний процес виробництва арматурних виробів складається з наступних етапів: розвантаження, складування і зберігання на складі арматурної сталі; транспортування в арматурний цех; власно процеси переробки арм. Сталі у вироби; транспортування напівфабрикатів до постів укладання у формувальному цеху.
Розміщення і взаємна увязка підїздних залізниць, складу арм. Сталі, арм. І формувального цехів повинні забезпечити виконання перерахованих етапів і операцій найбільш раціональними способами.
При розміщенні складу арм. Сталі віддають перевагу варіанту 1 чи 11. В цьому випадку більш повно здійснюється принцип максимального блокування: основні обєкти заводу скомпоновані в два прямокутних пятна – гол. Корпус і СГП зі складом арм. Сталі. Крім того, повороти пучків під час транспортування із вагонів на стелажі і потім знову в цех в цьому випадку найменші.
У варіанті 111 значна ділянка генплану між залізницею та головним корпусом закритий для вїзду автотранспорту, зокрема, за товарним бетоном. На фасад заводу виходить склад арм. Сталі, що значно погіршує його вид. Площі одного прогону головного корпусу довжиною до 144м достатньо для організації арм. Виробництва заводу ЗБК потужністю 120 тис.м3. На вільних площах, якщо вона залишається після розташування арм. Станків, розміщують рем.-механічну майстерню.
При рішенні за варіантом 2 частина арм. Цеху площею 100-120 м2 перекривається бетоновозною естакадою і подовжує тракт подавання б.с. до формувальних постів.
У вар. 3 виникає велика кількість поворотів. Цим ускладнюється видача арм. Виробів у форм. Цех ( зокрема, при двох форм. Постах в прогоні 18 м триметровий каркас в горизонтальному положенні завезти неможливо.), ускладнюється техн. Поток в арм. Цеху і губляться значні виробничі приміщення зз-за декількох місць видачі готових елементів і каркасів. У звязку з цим таку компоновку застосовують рідже, в основному при рівносторонніх чи малогабаритних арм. Каркасах, при формувальних прогонах 24м, а також при розміщенні в формувальних прогонах по одному конвейеру.
У відповідності до «Санітарних норм і правил при зварюванні» в багатопрогонних будівлях з метою уникнення протікання зварочного аерозолю в приміщення, де зварки немає, прогони вздовж лінії розділу повинні мати перегородки, які не доходять до рівня підлоги на 2,5м. Проте, з метою зниження шуму від формувального і арматурного обладнання, стіни звичайно роблять від підлоги. Безпосередньо в арматурному цеху виготовляються наступні процеси: заготовка арм. Елементів, збірка і зварювання каркасів, виготовлення ЗД і створення проміжного запасу готових арм. Виробів.
Умовно цех можна поділити на відповідні 4 відділення.
На дільниці заготовки встановлюють обладнання для правки , різки, гнуття, стикової зварки, висадження анкерних головок; в зварювально-збиральному – машини для зварювання широких і вузьких сіток, збирання обємних каркасів. У відділенні виготовлення ЗД проводять зварювання, зачищення від іржі і металізація.
При компоновці арм. Цеху обладнання встановлюють таким чином, щоб звести до мінімуму перетини транспортних шляхів. В технологічному поптоці можна виділити три основні підготовчі переділи: переробка арм. Сталі діаметром до 12 мм і більше, заготовка листової сталі і сортового прокату, виготовлення ЗД. З цих переділів арм. Елементи поступають до постів збирання або на проміжний склад.
Арм. Виробництво повязано з переміщенням великої кількості елементів, пакетів і контейнерів відносно невеликої маси. У більшості випадків в цеху достатньо 1-2-х кран-балок вантажопідйомністю 3.2-5тс. При цьому в місцях, де операції на невеликій площі повторюються відносно часто, встановлюють додаткові консольні поворотні крани ( наприклад, біля бухтодержателей лінії зварювання широких сіток ).
При розміщенні арм. Цеху в крайньому прогоні форм. Корпусу для уніфікації буд. Конструкцій і можливості добудови прогонів при майбутньому розширенні може встановлюватись опорний мостовий кран до 5тс. Для виконання дрібних трансп. Операцій і міжцехових перевезень застосовують самохідні рельсові і ручні візки.
У виняткових випадках, коли все обладнання неможливо розмістити в арм. Цеху, частину станків заготовки механічної дії ( правильно-відрізні, прес-ножиці, станки для різання стержнів) розміщують під навісом складу арм. Сталі.
Вздовж цеху залишається центральний прохід не менше 1,5м. Простір між бухтодержаиелями і вертушками огороджуються. Операції з дугового зварювання виносяться в окреме приміщення. Арм. Сталь зберігають в спец. Стелажах, арм. Каркаси і сітки – в контейнерах висотою до 1,2м.
Обладнання в робочому місці в цеху розташовується в такій послідовності. Арматуру в бухтах і стержнях складають на початку потокової лінії на спец. Майданчику. На відстані 1,5 – 2 м від складу обладнують вертушки для розмотування каитанки, через 2,2-2,5м від них, паралельно одна одній – правильно-відрізні станки ( один – для легкої арматури, другий – для важкої). Відстань між ними – 1-1,5м, від стіни – не менше 1,5м.
Потім – станки для гнуття арматури.
Потім, на відстані 4-5м – зварювальні машини.
Для машин АТМС разом з загот. Ділянкою і складом готової сітки потрібен майданчик розміром 40*5м. Розмір майданчика для станків по гнуттю – 12*5м, для підвісних звар. Машин – 60-80м2.
Проектування складів. Загальні відомості
Потреба підприємства в сировинних матеріалах за годину, зміну, добу розраховується у відповідності з виробничою програмою.
Згідно з нормами технологічного проектування для безперервної роботи БЗЦ на складах повинні бути створені запаси нерудних матеріалів і цементу на термін 7-10 робочих діб при доставці залізницею і 5-7 при доставці автотранспортом. Склад арм. Сталі розраховується на 20-25 добовий запас.
Ємкість складів на заводах коливається від 200 до 6000м3.
Зберігання щебеню, гравію і піску здійснюється в штабелях, півбункерах і бункерах. Заповнювачі повинні зберігатись по фракціям, не допускаючи змішування щебеню з піском.
Для зберігання цементу використовують силоси.
Основні техн. Операції, що здійснюються на складах,такі: розвантаження залізничних вагонів, подача матеріалів на склад, їх зберігання і видача .
Пит. 33 Склад цементу
В проектах підприємств будіндустрії у більшості випадків склад цементу привязують за типовими проектами. В тих випадках, коли, наприклад, при реконструкції або розширенні заводу виникає необхідність в індивідуальному проектуванні, виходять з наступних положень:
Склад повинен бути силосгним, автоматизованим, з транспортуванням цементу за допомогою стислого повітря, забезпечувати прийом цементу з усіх видів транспортних засобів, що вказані в завданні на проетування.
Запас повинен складати при надхлдженні залізницею 7-10, автотранспортом 5-7 ( декоративного цементу 30) розрахункових робочих днів, кількість ємкостей повинна бути не менше 4, в складах повинно виключатись злежування цементу в силосах.
На майданчику заводу склад розміщують таким чином, щоб він знаходився поряд з бетонозмішувальним відділенням і на оптимальній відстані від компресорної станції, мав автотранспортний підїзд до банок і була можливість для подальшого розширення шляхом добудови силосів.
При компоновці генплану прирельсові склади розміщують так, щоб залишався вільний участок залізниці для протягування вагонів після розвантаження. Для заводів потужністю 50-100тис.м3 в рік необхідна добова подача 1-2 вагонів, розрахована з врахуванням нерівномірності надходження 2-4. Таким чином довжина вільної дільниці повинна бути відповідно не менше 25-50м.
В проектах затосовують типові склади цементу ємкістю 240-4000т. Основні типові проекти складів цементу – 409-29-61, 409-29-63, 409-29-65.
Склади, звичайно, мають 4 або 6 силосів ємкістю 60, 120, 275 т і відповідно діаметром 3 і 5, 75м, прийомні пристрої . обладнання для подачі цементу в автоцементовоз або в розхідні бункери. На складі передбачено розвантаження цементу, що надходить залізницею в спец. Вагонах-бункерах, в цементовозах, а також у критих вагонах.
Цемент у вагонах бунк. Типу розвантажується в прийомний бункер місткістю 30 т, звідки пневмопідйомником подається в силоси.
Видача різних типів цементу із силосів передбачено в БЗЦ і на автотранспорт. Для цього використовуються пневморозвантажувачі, пневмогвинтові насоси, камерні насоси або шнеки.
Очищення повітря здійснюється циклоном і фільтром.
При проектуванні цементопроводу із складу цементу в БЗЦ прокладають по найкоротшій відстані з найменшою кількістю вигинів. Радіус повороту повинен бути не менше 2м.
Розрахункову довжину цементопроводу визначають підсумовуванням проекцій на горизонтальну і вертикальну площині. Крім того, додається 5-8м на кожний вигин при величині кута 40-90град. Розрахункова довжина не повинна перевищувати технічно можливу дальність подачі для прийнятого транспортуючого механізму.
При розробці індивід. Проекту складу цементу чи проетку реконструкції кути нахилу днищ приймаються не менше 60град., а для покритих аерованими елементами – 15град. До горизонту.
При проектуванні вентиляції необхідно враховувати, що гранично допустима концентрація цементного пилу в повітрі робочої зони повинна бути не більше 6мг/м3. Клас небезпеки – 4 ( малонебезпечні).
Число робітників на складі 5-6 чол.
Пит. 34 Склади заповнювачів
Сьогодні діють кілька типових проектів складів заповнювачів місткістю від 3 до 9 тис. М3.
При проектуванні складів слід врахувати: зберігання матеріалів, особливо легких заповнювачів, повинно бути в критому приміщенні, прийом з напіввагонів і автосамоскидів забезпечуватись в будь-яку пору року, зберігатись по фракціях, розморожуватись перед видачею в БЗЦ. Запас заповнювачів в роб. Днях, кількість відсіків, кути нахилу стрічкових транспортерів приймаються за нормами техн. Проектування.
Найбільш застосовуються такі типи складів:
Прирельсовий закритий автоматизований з прийомними пристроями і надштабельним конвейером ( № тип.пр – 409-29-35(36)). Ємкістю 3000 (6000)м3, потужністю з розвантаження напіввагонів – 550 т/год.
прирельс. Силосний З конвейерною системою подачі і галереями (409-29-40) ємк. 4000 м3,
частково відкриті з портативним розвантажувачем ТР-2 ( С-492) – 409-29-37,38,39 ємкістю 3000, 6000, 9000 м3.
Останній тип складу за технологічними параметрами дещо поступається іншим, тому що не забезпечений захист матеріалів від вологості і забруднення, не передбачені гравітаційне вивантаження.
Найбільш економічним є другий тип складу з надштабельними конвейерами.
Типові проекти складів місткістю з тис. М3 вживають в бетонних господарствах з програмою 50-70 тис.м3 бет. Суміші на рік. При потужності до 140 тис. М3 застосовуються склади місткістю 6 тис. М3.
Склади розраховані на роботу при температурі зовн. Повітря до -40 град.
При виробництві в БЗЦ тільки важких сумішей в шести відсіках складу можна розташувати щебінь чотирьох фракцій ( 5-10, 10-20, 20-40, 40-80) і два відсіка відвести під пісок.
У випадках, коли поруч з важкими сумішами необхідно готувати легкобетонні на пористих заповнювачах, набір фракцій повинен бути іншим: дві-три фракції крупного важкого заповнювача, дві – крупного легкого, одна-дві – дрібного.
В зимовий період заповнювачі розморожуються паровими регістрами.
Найскладнішим процесом вважається розвантаження напіввагонів.1) Їх можна розвантажувати через відкриті донні люки на майданчик Проте цей процес дуже трудомісткий, тому що прибирання матеріалу з-під вагону здійснюється вручну.
2)Можуть розвантажуватись вагони на підвищених коліях висотою до 2,5м.на естакадах., що перективаються козловими кранами з ковшами. При місткості ковша 1м3 середня продуктивність по перевантаженню складає 60м3/год. Це забезпечує високу продуктивність, однак недоліком є складність відкривання і закривання люків.Нормативний час розвантаження заповнювачів з напіввагонів складає для піску – 0,45 щебню – 0,52год.
3) Розвантаження за допомогою штабелюючої машини ТР-2. Черпання матеріалів відбувається ковшовим елеватором. Висота штабелювання – 8-9м. В кузові напіввагону залишається до 5-6% матеріалів, які треба зачистити вручну.
4) Розвантажування нерудних маитеріалів шляхом зштовхування в підрельсові бункери за доп. Машини Т-182А. Цей спосіб ефективний для капітальних складів крупних підприємств. Недолік – складність вивантаження взимку змерзлих заповнювачів.
Пит. 35 Склад готової продукції
Склади готової продукції виконуються у вигляді кранових естакад з відміткою підкранового шляху, яка відповідає відмітці підкранового шляху головгого корпусу або вище. Запас готових виробів в залежності від близькості споживачів приймається 10-14 робочих діб.
При компоновці складу, звичайно, приймають декілька естакад з кранами по 18 або 24м, що прилягають до торцю головного корпусу. Естакади з прогоном 24м зручніше для організації складу,тому що мертві зони під колонами і вздовж них, які не обслуговуються краном зменшуютьчся з 19% ( при прогоні 18 м) до 15%, капітальні вкладення знижуються на 10-12%. Також зменшується кількість мостових краніві, як наслідок, обслуговуючого персоналу.
Крім того, при такому рішенні складу в прогоні 24 м можна одночасно встановити під завантаження два залізничних вагони. Щоб уникнути затруднень при відвантаженні готової продукції залізничну колію і автодороги підводять з різних кінців.
Зберігання виробів в залежності від їх виду і довжини є вертикальним в спец. Секціях на деревяних брусях для зовн. І внутрішних стін, перегородок тощо, і горизонтальним - в штабелях з деревяними проктадками для панелей перекрить, покрить, фунд. Блоків, ЛП, ЛМ.
Вироби довжиною до 2,5м складають в секції з одностороннім затисненням;
Тонкостінні малогабаритні панелі внутр. Перегородок і сантехкабін – в контейнерах.
Обємні сантехкабіни повної заводської готовносьті з метою захисту від атосферних опадів зберігають в приміщенні складу арм. Сталі.
Готові вироби подають на склад самохідними візками до 20 тс. Івантажопідйомність кранів визначається за сумарною масою найбільш тяжкого виробу і траверси.
Розрахунок складу проводиться так. Виходячи з прийнятого запасу зберігання виробів і місткості стелажів чи контейнерів визначається їх кількість для виробів в вертик. Положенні. Графічно з забезпеченням необхідних проходів визначається площа, необхідна для розміщення.
Для виробів гориз. Зберігання, на які є дані в техн. Нормативах, площа визначається як необх запас в м3 поділений на обєм виробів, що зберігаються на 1м2 складу. Потім для цих виробів вводиться коеф. 1,5 на проходи між стелажами і 1,3 ( при мостових кранах) на зони під путями кранів, авто-та залізничні проїзди.
Висота штабелювання при гориз зберіганні для невеликих обсягів до 1м2 – 1,5м, крупних з обсягом більше 1м3 – 3м.
Завантаження мостових кранів розраховують на основі норм, виходячи з середньої кількості операцій за добу і середньої дальності подачі на склад. Приклад розрахунку приведено в табл.
Завантаження крану 639*1,1/960 * 100 = 73%, де 1,1 – коеф. На невраховані операції.
Склад арматурної сталі
При проектуванні складів арм. Сталі повинно бути враховано:
для зберігання арм. Сталі необхідно обладнати закриті неопалювальні приміщення, щоб униктути корозії і забруднення;
склад повинен забезпечувати прийом арм. Сталі з напіввагонів і платформ, їх зберігання по видам і маркам, а також видачу в арм. Цех;
при розміщенні складу на майданчику треба враховувати вимоги макс. Блокування будівель, а також забезпечити можливість збільшення площ для блокування.
Також на складі відводять місце для складування металевих форм для виробів, а також для форм, що підлягають ремонту. Можна розміщувати частину станків заготовчого відділенн, а на заводах КПД – площі для контейнерного складування столярних виробів і теплоізоляційних матеріалів.
Необхідну площу визначають підсумовуванням всіх перерахованих площ. Площу для складування форм визначають виходячи з того, що на складі, звичайно зберігаються 20-30% форм від їх загальної кількості. Норма зберігання форм на 1м2 площі складу – 0,7т, величина коефіцієнту на проходи між штабелями складає 1,5.
Місце для ремонту металевої оснастки визначають, виходячи із норми 30м2 на 100т форм, що знаходяться в експлуатації.
Площі для розміщення 20-добового запасу столярних виробів і теплоізоляційних матеріалів розраховують із фактичного місця, зайнятого контейнерами, з врахуванням коефіцієнту 2.0 на проходи і проїзди.
До площі складу додається також площа під залізницю і автотранспортний проїзд.
Звичайно склад арм. Сталі – це однопрогонна будівля шириною 18-24м, яка обладнана 10-тонним краном. Віджмітка підкранового шляху визначається висотою колон складу готової продукції, до якого він, звичайно, прибудован. І складає 9,65м. В окремо розьашованих складах арм. Сталі відмітка підкранового шляху приймається 8,15м. Також роблять «козирек» з виносом 1,5м.
Пит. 36 Проектування допоміжних цехів і служб
Цех комплектації
Цех призначений для прийому, складування і переробки матеріалів і виробів необхідних для монтажних і оздоблювальних робіт.
В склад цеху входять відділення і ділянки розкрою і зварювання лінолеуму, розкрою і комплектації скла, шпалер, заготовки електротехнічних пристроїв, сантехнічних вузлів і виготовлення металовиробів, жестяна майстерня, столярна майстерня, ділянка для фарбування.
В комплекс можуть бути включені склади: закритий опалювальний, неопалювальний, склад кисневих і ацетиленових балонів.
Ділянка розкрою і зварювання лінолеуму
Тут відбувається заготовка килимів розміром на кімнату. Лінолеум подається на рольганг столу розкрою. Розкрій відбувається за допомогою ріжучої фрези. Потім лінолеум укладається на стіл для витримування, звідки – на стіл зварювання, де за допомогою так наз. «Утюга» виконують стиковий шов. Готові килими на протязі 2 діб витримують на спец. Столі, потім скручують в рулони і укладають на контейнери.
Секція прирізки і комплектації скла
Вона обладнується механізованими столами з рухомими мірними лінійками; Розкроєне за технологічними картами скло комплектується на секцію або поверх.
Секція розкрою і комплектації шпалер
Перш за все, на шпалерообрізному станку відбувається обрізання кромок. Потім бобіну подають на стіл розкрою, де розрізають на полотнища довжиною на вистоту кімнати. Комплектація шпалер на кімнати по кольору і малюнку проводиться на спец. Столі.
Секція заготовки електротехнічних пристроїв
Призначена для набору проводів і заготівки, монтажу поверхових електрощитів, підбору комплекту вимикачів, розеток, світильників. Провода під кабель, що поступають в бухтах, розрізають на потрібні розміри . Потім відбувається обробка кінців, холодне зварювання і ізоляція. Потім – всі пристрої укладають в контейнери.
Колірна майстерня
Забезпечує централізоване виробництво і комплектацію буд. Обєктів фарбами, шпатльовками, замазками і пастами.
Густотерті фарби зберігаються в бідонах і бочках, паперових мішках.
Фарбуючі состави заливають в бідони і вивозять на склад. Диспергатор, розташований поруч з мішалкою, використовується для приготування емульсії, яка потім насосом подається по трубопроводам в розхідні баки пристрою для приготування шпатльовок, паст, замазок.
Для одночасного приготування малярних кольорів різних відтінків, а також різних складів використовують установку з трьома диспергаторами і установку для приготування шпатльовок з трьома змішувачами.
Відділення заготовки сантехнічних вузлів
Відділення призначено для заготовки, складання вузлів трубопроводів опалення, холодного і гарячого водопостачання, каналізації, групування радіаторів.Для цього призеначені відповідні відділення.
Відділення металовиробів і жестяна майстерня призначена для виготовлення загороджень сходів, балконів. Лоджій, деиталей даху, вентиляційних коробів. До відділення входять секції: заготівельна, зварочна, механізації.
Відділення приготування добавок і мастил для форм
Звичайно на 1 поверсі БЗЦ, на ділянці, івільній від проїзду автотранспорту, розташовують відділення для приготування мастил для форм і хім. Добавок. Для приготування добавок, звичайно, передбачають два комплекти обладнання – для комплексних добавок, які вводять в важкий бетон, і для повітровтягуючих, які призначені для легкого бетону.
Для змащування форм і касет, вживається, в основному, мастило ОЕ-2. Для приготування його застосовується установка СМЖ-18А.
Складські приміщення бази ДБК
При визначенні складських приміщень керуються нормами витрат матеріалів на 1000м2 приведеної загальної площі житлових будинківРозміщення цеху комплектації ДБК передбачається в прибудованому до головного корпусу прогоні, або в окремому. В останньому випадку його доцільно розташувати за складом готової продукції заводу ЗБВ з метою блокування закритого неопалювального складу і можливості використання залізничного транспорту заводу.
Проектування генеральних планів і транспорту підприємства
Ген. План промислового підприємства – це зведений документ забудови його території, на кресленнях якого показані розташування усіх будівель і споруд ( запроектованих, існуючих, а також таких, що реконструюються чи підлягають знесенню), а також розміщення внутрішньозаводських доріг автом. І залізничного транспорту, інженерних мереж, елементів вертикального планування та упорядкування території.
Пит. 37. Вимоги до розміщення промислових підприємств
Промислові підприємтсва необхідно розміщувати у спеціально відведених промислових зонах, які разом з іншими зонами входять до складу території населеного пункту.
Розміщення пром. Підприємств повинно відповідати таким основним вимогам:
максимально обмежувати несприятливий вплив виробництва на навколишнє середовище;
забезпечувати найкоротші тран6спортні звязки між житловими і промисловими зонами ( термін доступності до місця проживання до місця роботи не повинен перевищувати 30-45 хвилин);
забезпечувати економічне використання території, задовольняючи вимогам промислового будівництва до рельєфу та грунтів ;
сприяти концентрації в пром. Зонах споріднених підприємств з метою спільного користування інженерними системами , транспортними відгалудженнями від магістралей зовнішнього транспорту.
У звязку з неможлтвістю повного усунення шкідливих впливів на житлову забудову, необхідно створювати сан.-захисні зони, що визначаються залежно від санітарної класифікації пром. Підприємств. Належність п-ва до одного з пяти класів саніт. Класифікації визначається його потужністю, кількістю шкідливих технологічних викидів, рівнем шуму. Мінімальна ширина сан.-техн. Зони для пром. П-в різних класів така: клас 1 (цементні заводи потужністю від 150000т/рік і більше) – 1000м; 11 клас( цем. Заводи пот. Менше 150000т/рік, а також азбест, вапно, алебастр) – 500 м; ІІІ клас (в-во керамзиту, шлаковати, асфальтобет., руберойду) – 300м; ІУ клас (ДБК,ЗЗБК,цегляні, скло, штучні камені) – 100м; У клас ( гіпсові, обробка природного каменю) – 50м.
Підприємства ІУ і У класів, що характеризуються відсутністю шкідливих технологічних викидів, доцільно розміщувати неподалік від житлової зони. Це сприяє працевлаштуванню частини населення поряд з місцем проживання.
П-ва 1,2,3 класів, які потребують більш ізольованого розташування, доцільно обєднувати в загальний пром. Район чи вузол. Це забезпечує еколномію до 10% необхідної пром. Території, до 10-15% довжини інженерних комунікацій
При проектуванні пром. Підприємств необхідно враховувати природно-кліматичні умови місця будівництва: характер рельєфу; структуру грунтів основ, їх характеристики; середньомісячні температури зовнішнього повітря; напрямки переважаючих вітрів; наявність природніх джерел водопостачання тощо.
Для розміщення пром. Підприємств ( особливо і-ііі класів ) доцільно використовувати буд.площадки із спокійним плоским рельєфом.
Грунтами основ, найбільш бажаними для промислового будівництва, визнаються щільні гравелисті, піщані грунти, суглинки.
Врахування при розміщенні промапідприємств напрямків переважних вітрів є необхідним засобом захисту житлової забудови від шкідливих викидів в атмосферу. Щоб уникнути задимлення і запилення житлових кварталів, пром. П-ва розміщують по відношенню до домінуючих вітрів з підвітреної сторони. Напрямок вітру визначають по розі вітрів. За СНІП 2.01.-01-83. Як будувати – розкаже архітектор.При цьому будівлі на промтериторіях розміщують повздовжніми сторонами паралельно напрямкам вітрів. Це сприяє ефективному провітрюванню територій, виключає утворення значних снігових заметів.
Розміщення будівель і споруд
При проеткванні ген. Планіів промислових підприємств треба передбачати:
функціональне зонування території з врахуванням технологічних звязків між будівлями і спорудами, сан.-гігієнічних та протипожежних вимог щодо їх розміщення, обсягів перевезень і необхідних видів транспорту;
економне використання територій та їх обгрунтоване резервування для можливого розширення п-в.
Здійснення будівництва і введення в експлуатацію лбєктів пром. Виробництва пусковими чергами ;
Належне упорядкування території;
Створення єдиного архітектурного ансамблю підприємства;
В ген. Планах п-в. Які розширюються або реконстуюються, треба передбачати:
- підвищення ефективності використання територій за рахунок удосконалення існуючого функціонування зонування підприємств, ущільнення їх забудови, проведення упорядкуваггя без зупинки основного виробництва.
- влаштування, при необхідності, додаткових санітарно-захисних зон в увязці з забудовою прилеглих житлових зон.
Основним принципом компоновки генплану є групування будівель за їх функціональним призначенням на зони: передзаводську, виробничу, підсобну, складську і зоеу відпочинку.
Предзаводська зона треба розташовувати збоку основних магістралей, вона повинна бути зручною для підїзду автотранспорту, забезпечувати найкоротший звязок з житловою територією, а також найкоротший шлях дл місця роботи.
В цій зоні розміщуються: адм.-побутовий корпус, стоянки автотранспорту за нормами ДБН 36-92, невеликі архітектурні форми. Прохідні пункти підприємств треба розміщувати на відстані не більше 1,5 км один від одного. Цю відстань треба зменшувати до 400м на підприємствах, розташованих в ІУ кліматичному поясі (Крим).
У виробничій зоні знаходяться: головний корпус, БЗЦ і блок допоміжних цехів.
У підсобній зоні – компресорна з градирнею, котельна, насосні станції, трансформаторні підстанції, споруди трубопроводу і каналізації.
В складській зоні – СГП і всі склади матеріалів.
Виробничі, допоміжні і складські бідівлі треба обєднувати в більш крупні будівлі ( під загальним дахом), якщо це економічно обгрунтовано і не суперечить нормам.
Виробничі цехи підприємств будіндустрії доцільно блокувати у багатопрольотні пром. Будинки простої конфігурації без перепадів висот.
Блокування дозволяє зменшити площу території на 25-30% та підвищити щільність забудови.
Щільність забудови території повинна бути в межах норм, вказаних у СниП П-89-90 « Генеральние плани пром. Предприятий».
Будівлі та споруди треба розміщувати з врахуванням таких вимог:
Повздовжні осі будинків і світлові ліхтарі треба орієнтувати в межах від 45 до 110 гр. До меридіану;
повздовжні осі аераційних ліхтарів та стіни будинку з прорізами, що викорисовуються для аерації приміщень, треба орієнтувати на генплані перпендикулярно або під кутом не менше 45 до напрямку переважаючих вітрів літнього періоду;
Відстань між будівлями і спорудами, що освітлюються через віконні прорізи, повинна бути не меншою за більшу висоту розташованих одна навпроти іншої будівель.
Будівлі, споруди, що супроводжуються виділенням в атмосферу пилу, диму чи газу, пожежонебезпечні гобєкти треба розміщувати відносно інших будинків з навітряного напрямку переважаючих вітрів.
Особливості розробки ген. Планів підприємств промисловості заключаються у визначенні вірного розташування БЗУ зі складами цементу і заповнювачів, арматурного виробництва зі складами арматури по відношенню до головного корпусу.
БЗЦ, як правило, примикає безпосередньо до головного корпусу в місці, звідки передбачається подача Б.С. на технологічні лінії.
Арматурне відділення розміщується в поперечному або продольному прольоті головного корпусу, але з максимальним наближенням до формувальних постів.
Склади , що розміщуються безпосередньо біля апідїздних залізничних шляхів, повинні бути звязані надійними транспортними комунікаціями з БЗЦ.
При доставленні заповнювачів на склад автомобілем, для забезпечення швидкого розвантаження обладнується спец. Пандус.
Ген. Планом повинні бути передбачені спортивний майданчик і зони відпочинку, які розташовують на відстані не ближче 50 м від джерела шкідливості.
Енергетичні обєкти ( компресорна) слід наблизити до місць споживання.
Котельну розміщують на понижених ділянках рельєфу, забезпечуючи повернення диму і конденсату самопливом.
Норми протипожежних розривів
За ступенем пожежної безпеки всі підприємства розподіляють на 6 категорій:А,Б,В,Г,Д,С. Більшість підприємств будіндустрії відносяться до категорії Д, де виробництво звязано з обробкою в холодному стані, однак деякі виробництва, енаприклад, відділення випалювальних печей, котельні, трансформатори відносять до категорії Г.
Згідно з нормами протипожежні розриви коливаються від 10 до 30м.
До будинків і споруд по всім сторонам дороги повинен бути забезпечений підїзд пожежних автомашин: з однієї сторони – при ширині будинку 18м; з двох сторін – при ширині більше 18м. До будинків шириною більше 100м підїзд пожежних машин повинен бути забезпечений з усіх сторін.
Благоустрій і озеленення
Для озеленення застосовують місцеві види деревно- кущових порід рослин, але основним видом озеленення є газон. Граничний розмір ділянок для озеленення не повинен перевищувати 15% території. Відстань між деревами і кущами приймають: для дерев – не менше 3м; для кущів – 0,4-0,6м; відстань від дерев до будинків 6 Для зовнішніх стін будинків – не менше 5м; до колії – 5м, до естакад і галерей – не менше 4м.
Для огорожі території – сітчаста огорожа до 1,6м.
Пит. 39, 40 Вантажопотоки і вантажооборот підприємства
При проектуванні генплану необхідно визначати найкоротші шляхи переміщення вантажів, при цьому запобігти зворотніх і зустрічних рухів.
Для вирішення цього питання розробляють схеми вантажних і людських потоків, що являють собою графічне зображення переміщень вантажів і рухів людей з визначенням напряму потоків і їх потужності.
Робота транспорту визначається вантажооборотом, тобто кількістю вантажів, що перевозять за рік. Розрізняють зовнішній і внутрішній вантажооборот підприємства. До зовнішнього вантажообороту відноситься транспортування сировини і вантажів, що прибувають на завод, а також вивезення готової продукції і відходів.
Внутрішньозав. Вантажооборот складають міжцехові та інші перевезення.
Пит. 40 Вибір транспортних засобів для зовнішнього вантажообороту
Рішення ген. Плану в значній мірі залежать від зовнішнього транспорту, який вибирають на основі ТЕ порівняння варіантів.
При виборі залізничного транспорту на плані необхідно запроектувати мережу внутрішньозаводських залізничних колій. Підприємство звязується з зовнішньою мережею підїздним залізничним шляхом, який переходить в мережу внутрішніх шляхів.
Підвод залізничних доріг, звичайно, відбувається з однієї сторони ділянки, і, у виключних випадках, з двох.
На підприємствах засосовують такі схеми залізничних шляхів:Тупикова, віїрно-тупикова і вїрно-скрізна.
Рис. Схеми залізничних шляхів.
Відстань від осі залізничної колії 1520мм до будинків повинна прийматись:
При відсутності виходів з будинків – 3,1м
При наявності виходів з будинків – 6м.
При проектуванні залізничного транспорту на промисловому підприємстві велике значення має правильне рішення питання про взаємне розташування шляхових і складських пристроїв. Звичайно застосовують зовнішнє обслуговування складів з підводом залізничних шляхів до повздовжньої сторони складу. Для складів готової продукції, що обладнані мостовими кранами, виникає необхідність вводу шляхів посередені складу. В цьому випадку не дозволяється робити залізничні шляхи в будинку скрізними.
Величина найменшого радіусу кривої в плані при проектуванні залізниці не повинна бути менше 150м для У категорії і 180м – для ІУ категорії.
Розвантажувальні шляхи повинні бути прямими в межах фронту розвантаження і розташовані на горизонтальній площі. Довжину шляхів приймають із розрахунку кількості вагонів. Довжина фронту рухомого складу для розвантаження:
При обладнанні залізничних шляхів на території підприємств керуються таким: при розташуванні колії вздовж платформ відстань від краю рампи до осі шляху при розвантаженні вагонів у відкриті бункери або траншеї повинен забезпечитись огороджений прохід шириною 0,7м.
Пит. 39 Автомобільні дороги і проїзди
Вибір видів внутрішньозаводського транспорту повинен визначатись на основі результатів ТЕ порівнянь різних варіантів організації єдиного транспортного пересування матеріалів і виробів зі складу до місць споживання.
Автодороги проеткують відповідно до вимог СНІП 2.05.02-85 «Автодороги», а внутрішньозаводський транспорт – СніП 2.05.07-91 «Промишленний транспорт».
Пром. Виробництва з територією більше 5га повинні мати не менше 2 вїздів, відстань між якими не повинна перевищувати 1,5км.
Ширину авт. Вїздних воріт приймають відповідно до найбільшої ширини автомобілів +1,5м, але не менше 4,5м. Ширина воріт для залізниці – не менше 4,9м.
При плануванні мережі внутрішньозаводських автодоріг і проїздів необхідне першочергове трасування основної дороги з мінімальною кількістю поворотів при русі транспорту. Від основної дороги влаштовують розгалуження – проїзди до усіх будівель і споруд.
Мінімальна ширина автодороги з одностороннім рухом транспорту – 3, 75м, з двостороннім – 7,5м. Тротуари повинні бути не менше 1,5м; при двобічному розташуванні тротуарів – не менше 1м.
Організацію проїздів на території п-ва треба передбачати з врахуванням найбільш компактного розміщення доріг, інженерних мереж і полос озеленення.
Шириною проїзду є відстань між зовнішніми привязочними осями будинків, що обмежують проїзд. Відстані між будинками і спорудами повинні бути не менше 9-15 метрів в залежності від їх вогнетривкості.
Низ буд. Конструкцій над проїжджою частиною доріг ( естакади, галереї) повинен бути не менше 5м.
Місця стоянки автомобілей біля розвантажувальних фронтів на складах сировини і готової продукції розташовують за межами проїжджої частини, відводячи для цього спеціальні смуги і площадки.
При застосуванні тягачів для довгомірних вантажів необхідно на перехрестях і поворотах враховувати величину можливого звису з зовнішньої сторони кривої. При довжині вантажу 25 м і радіусі кривої 30-60м величину необхідного звису приймають в межах 4.7-2,6м.
Перетинання і примикання автодоріг між собою із коліями виконують на одному рівні під прямим кутом . При необхідності треба забезпечити видимість колії до 250-300м.