Тема 4. Сучасні теорії грошей і фінансів

Світовій економічній літературі відомо кілька альтернативних концепцій походження грошей. Відповідно до раціоналістичної концепції гроші є результатом певної домовленості між людьми, які переконалися, що для обслуговування мінових операцій необхідні спеціальні інструменти.

Різновидом попередньої можна вважати номіналістичну концепцію, яка предсіавлена у державній теорії грошей німецькою економіста Г.Кнанна. На його думку, створені державою гроші приймаються незалежно від їх металевого вмісту, с характерними платіжними засобами, тобто умовними знаками, наділеними державною владою певною платіжною силою.

Сучасна грошова система є системою паперових і кредитних грошей. Паперові (декретні) гроші - це грошові засоби, чия вартість грошей перевищує витрати їх виробництва або цінність при альтернативному використанні.

Формування суч. монетаризму було започатковано виходом у світ наукових праць представників «чиказької школи» на чолі з Фрідманом: «Дослідження в галузі кількісної теорії» та „Історія грошей США”.

Фрідман запропонував «грошове правило» довгостр. грошової політики, за яким держава повинна не намагатися «накачувати» ефективний попит через довільне нарощування маси грошей, а підтримувати помірне, постійне збільшення пропозиції грошей пропорційно до середньорічних темпів зр-ня ВНП та очікуваної інфляції.

Модель управління готівкою Баумоля—Тобіна1. Вона розроблена у 50-ті роки на висновках досліджень, до яких дійшов Дж. Тобін та американський учений В.-Дж. Баумоль (нар. 1922) і дотепер залишається однією з провідних теорій попиту на гроші. Модель Баумоля—Тобіна показує переваги і недоліки нагромадження готівкових грошей. Головна їх перевага полягає у зручності: громадянин звільняється від необхідності постійно звертатися в банк. Однак при цьому він може мати збитки, втрачаючи відсотки, які міг би отримати, поклавши відповідну суму на банківський рахунок.

У трактуванні проблем інфляції окреслилися чотири основних напрями: неокласичний, кейнсіанський, соціальний і марксистський. У межах кожного з них виокремлюють течії і школи.

Теорії інфляції— розділ сучасної економічної науки, присвячений аналізу причин виникнення, сутності та шляхів подолання інфляції.

Основними представниками цього періоду були: - ранній меркантилізм: Томас Манн, Девід Юм, Джон Ло – вважали що єдиний спосіб збагачення – це нагромадження грошей та самі реальні грошу, що надходять до держави, яка в свою чергу регулюю ці надходження і їх використання; -пізній меркантилізм: Жан Кольбер, Йоган Бехер, Філіп фон Горніг, Людвіг фон Зекендорф – гроші – це єдина умова розвитку виробництва, їх треба не тільки нагромаджувати, але й вкладати в розвиток зовнішньої торгівлі. Багатство нації залежить від наявності в країні природних ресурсів, тому держава повинна уміти правильно використовувати свої природні переваги; -економічна теорія інвестицій меркантилізму: Дж.М. Кейнс - розглядає збільшення маси грошей в обігу, як засіб їхнього здешевлення і відповідно зниження ставок процента; схвалює зростання цін як засіб стимулювання розвитку торгівлі й виробництва; стверд­жує, що недостатня кількість грошей в обігу породжує безробіття і скорочення виробництва; підносить проблеми економічної політики до національного рівня тощо [5, ст 94].

Другим етапом розвитку інвестиційної теорії вважають епоху зародження 
та становлення економіки капіталізму.

Надалі розвитку інвестиційних теорій сприяють праці представників французькою школою фізіократів: Франсуа Кене, Жак Тюрго та інші, які вважали землю єдиним джерелом багатства.