- •1Теорії походження держави і права
- •2 Поняття держави та її основні ознаки
- •3.Характеристика функцій держави
- •4. Поняття форми держави
- •5 Державний механізм
- •6 Характеристика держав, що існували на території сучасної України
- •7. Поняття права та його ознаки, принципи, функції.
- •8 Поняття ознаки і види норм права.
- •9 Структура правової норми
- •10 Норми права та інші соціальні норми
- •11.Поняття, систем джерел ( форм) права.
- •12Характеристика нормативних актів як джерел права, їхня система , межа дій.
- •14 Поняття системи права та її елементи
- •15 Характеристика основних галузей права
- •17 Поняття, види способи тлумачення права
- •20 Поняття законність, правопорядку та дисципліни.
- •21Правова культура : поняття і види
- •22 Правомірна поведінка .Правопорушення: поняття, причини і види.
- •23 Склад правопорушення, зміст його елементів, його ознаки.
- •24 Юридична відповідальність: загальне поняття, мета, принципи, види.
- •25 Поняття, джерела, система цивільного права. Предмет та методи цивільно- правового регулював.
- •26 Цивільно - правові відносини: суб’єкти, юридичні факти.
- •27 Поняття та зміст права власності, види форм власності.
- •28 Правосуб’єктність громадян ( фізичних осіб)
- •29 Правосуб’єктність юридичних осіб
- •30 Поняття класифікації ( види) форма угод.
- •31 Умови дійсності угод. Визнання угоди недійсною правові наслідки.
- •Правочин, який вчинила фізична особа, цивільна
- •Правочини, які може вчиняти представник
- •Представництво за законом
- •. Комерційне представництво
- •. Представництво за довіреністю
- •Форма довіреності
- •Строк довіреності
- •. Припинення представництва за довіреністю
- •Передоручення
- •37 Способи припинення зобов’язань.
- •41 Особисті і майнові права та обов'язки батьків та дітей.
- •42 Поняття, метод, принципи та джерела трудового права.
- •47 Розірвання трудового договору з ініціативи власника або уповноваженого ним органу: підстави порядок
- •50 Правове регулювання робочого часу: тривалість, режим облік.
- •54 Дисциплінарна відповідальність. Дисциплінарні стягнення, порядок їх накладання
25 Поняття, джерела, система цивільного права. Предмет та методи цивільно- правового регулював.
Цивільне право України - одна з провідних галузей національного права України, яка регулює певну сферу суспільних відносин за участю фізичних і юридичних осіб та держави в цілому.
Відповідно до ст. 1 нового Цивільного кодексу (ЦК) України (2003 р.), предметом цивільного права є майнові й особисті
немайнові відносини.
Але, як це вбачається з нового ЦК, до предмета цивільного права відносять лише ті майнові відносини, які засновані:
а) на юридичній рівності;
б) вільному волевиявленні;
в) майновій самостійності їх учасників.
Необхідно взяти до уваги і те, що у новому Кодексі особисті немайнові відносини не поділяються на групи, але зі змісту його положень можна дійти висновку, що ці відносини характеризуються тим, що вони не мають безпосереднього економічного змісту, оскільки їх предметом є невід'ємні від особистості права: особисте життя, ім'я, честь, гідність, ділова репутація, свобода пересування,авторство на твори літератури, науки і мистецтва та ін. Юридичним особам також належать певні немайнові права, наприклад право на честь і гідність та ділову репутацію, фірмове найменування, виробничу марку, товарний знак і т. ін.
У теорії права визначається, що метод правового регулювання - це засіб впливу на учасників певної сфери суспільних відносин з метою забезпечення їх належної поведінки. Загальновизнаними є два основні методи:
а) імперативний, який характеризується нерівністю сторін (є основним для публічних галузей права, зокрема конституційного, адміністративного);
б) диспозитивний, характерною ознакою якого є рівність
сторін.
Як стверджується наукою цивільного права, характерними ознаками цивільно-правового методу є:
Юридична рівність сторін.
Диспозитивність сторін, тобто вони самі за своєю ініціативою вирішують, чи вступати їм у певного типу правовідносини, чи ні.
Особливість способу розв'язання майнових спорів між учасниками цивільних правовідносин (через суди загальної чи господарської юрисдикції або через третейський суд).
Наявність майнової відповідальності сторін.
Отже, для цивільного права основним є диспозитивний метод, оскільки учасникам цивільно-правових відносин надається можливість не тільки обирати тип поведінки, а й самостійно врегульовувати свої взаємовідносини.
Разом з тим слід зазначити, що в цивільному праві застосовується і імперативний метод, наприклад, при вирішенні спорів про відшкодування шкоди у зобов'язальних правовідносинах тощо. Однак він не є визначальним для регулювання цивільно-правових відносин і характеризується тією лише особливістю, що застосовується на засадах юридичної рівності сторін, справедливості, добросовісності, доцільності.
Таким чином, цивільне право — це система правових норм, які регулюють майнові й особисті немайнові суспільні відносини на засадах юридичної рівності сторін.
Щодо системи цивільного права, то це поняття все ще залишається дискусійним. Сучасною цивільно-правовою наукою пропонується, зокрема, замість терміна «система» вживати термін «структура», а її побудову замість традиційного поділу (на Загальну і Особливу частини) поділяти на окремі розділи, а саме:
а) загальні положення;
б)правове становище особи;
в) речові права (права на речі);
г) право інтелектуальної власності;
д) договори (договірні зобов'язання);
є) не договірні зобов'язання;
є) спадкове право.
.