54.Тоталітаризм в Україні в 30-х роках хх ст. Його сутність та механізм реалізації.

Тоталітаризм, що в перекладі з італ., означає охоплюючий все в цілому. Тотал., шдна з форм політ., режиму, що характер., повним контролем держави над всіма сферами життя суспільства і окремо взятої людини. Сутність: ліквідація багатопартійності і демократичних інститутів влади,одержавлення економіки, агресивний характер зовн., політ. використання примусової праці, ігнорування прав людини, ідеологічна обробка населення. Духовна сфера ідеологізація освіти, встановлення жорсткої цензури, контроль над ЗМІ, партійний контроль над діяльністю інтелігенції. Екон., сфера одержавлення всіх форм власності, жорстка трудова дисципліна, утвердження командно-адмін. Системи в управління. Політ.сфера створення унітарної держави, репресії терор, формування партійного і державного апарату.

55. Сталінська політика насильницької колективізації. Соціально-політичні та демографічні наслідки голодомору 1932-33 рр. В Україні.

Колективізація сільського господарства - об'єднання індивідуальних сільських господарств у союзи, які засновуються на колективній власності на засоби виробництва. У СРСР наприкінці 1920-х - на початку 1930-ч рр. сталінським режимом була проведена насильницька суцільна колективізація сільського господарства. Гасло "суцільної колективізації", яке Сталін висунув на початку 1928 р., змінило характер перетворень, здійснюваних до цього, і суперечило самій ідеї добровільності об'єднання селян у колективні господарства. Сталін розглядав примусову колективізацію як засіб різкого збільшення вилучення коштів з села, щоб забезпечити "стрибок в індустріалізацію". Трактування колективізації не як самостійної мети перебудови сільського господарства, а як засобу для вирішення проблем, що існували поза селом, було грубим порушенням плану кооперування селянських господарств на суто добровільній основі. Голодомор 1932-1933 pp. і страшні людські втрати; порушений баланс у розвитку промисловості й сільського господарства; постійне відставання сільськогосподарського виробництва; фізичне знищення найбільш кваліфікованих і працьовитих господарів; руйнування продуктивних сил на селі. Український історик С. Кульчицький оцінює прямі втрати від голоду 3–3,5 млн. чоловік, а український демограф А. Перковський – 4 млн. чоловік

56. Західноукраїнські землі в 20-30-х рр., хх ст., Об’єднання Західної України з урср у 1939 році.

Найбільше українських земель відійшло до Польщі. Становище західних українців залишалося невизначеним. Країни, до яких входили західноукраїнські землі, значно відставали в своєму економічному розвитку від розвинених країн світу. Низька конкурентоспроможність господарства і обмеженість внутрішнього ринку негативно впливали на економічне становище регіону. Ситуація погіршувалась ще й тим, що в цих країнах панівним в економіці був іноземний капітал. Західноукраїнські землі стали колонією, аграрно-сировинним придатком іноземних держав. Сприяючи розвитку промисловості в корінних польських районах, уряд свідомо гальмував промислове будівництво на західноукраїнських землях. Західноукраїнська промисловість відчувала величезні труднощі в одержанні кредитів. 23 серпня 1939 р. було підписано радянсько-німецький договір про ненапад (пакт Молотова— Ріббентропа). Додатково до цього договору було підписано -таємний протокол. Також у вересні цього року було підписано радянсько-німецький «Договір про дружбу та державний кордон». Ці документи визначали розподіл сфер впливу СРСР і Німеччини в Європі. Так, до Радянського Союзу відходила польська частина західноукраїнських земель. 17 вересня 1939 р. Червона армія перейшла радянсько-польський кордон і всту- пила на територію Західної України. Процедура приєднання західноукраїнських земель була ретельно відпрацьована. На підставі звернення Народних зборів, що відбулися у Львові в жовтні 1939 р., п'ята позачергова сесія Верховної Ради СРСР (листопад 1939 р.) прийняла Закон про включення Західної України до складу СРСР і возз'єднання її з Українською РСР. Було утворено шість областей