64.Економічні реформи 2 половини 60-х рр., їх непослідовність.

Перша з реформ, ініційована головою радянського уряду, зводилася до запровадження ряду невідкладних заходів щодо розвитку аграрного сектору економіки. Основні положення цієї реформи були прийняті в березні 1965 р. на пленумі ЦК КПРС. Їхня сутність зводилася до такого:- збільшення капітальних вкладень у сільське господарство;- розвиток матеріальної та соціальної бази села;- зменшення планів з обов'язкового постачання основних видів сільськогосподарської продукції;- підвищення закупівельних цін на сільськогосподарську продукцію;

- уведення надбавок до> цін на надпланову продукцію;

- уведення гарантованої оплати праці колгоспників;

- скасування обмежень стосовно особистих підсобних господарств.Перші кроки щодо здійснення реформи дали позитивні результати: - оживилося сільськогосподарське виробництво, збільшилися постачання продовольства в міста, у селах з'явилося більше техніки, досить швидкими темпами будувалося житло й об'єкти соціально-культурного призначення. Основні положення реформ у промисловості зводилися до такого:- оцінка діяльності промислових підприємств повинна була здійснюватися не за валовими показниками зробленої продукції, а за її реалізацією;

- скорочення обов'язкових планових показників, що доводилися до підприємств із центру, зміцнення їхнього госпрозрахунку, підвищення самостійності, збереження в розпорядженні підприємств більшої частини прибутку;- ліквідація раднаргоспів і здійснення переходу від територіальної системи керівництва до галузевої (відновлення міністерств і відомств);- реформи спрямовувалися на посилення економічного стимулювання і підвищення матеріальної зацікавленості трудових колективів у цілому й окремих трудящих.На 1968 р. у СРСР на нові економічні умови діяльності перейшло близько 27 тис. підприємств. Намітилося зростання продуктивності праці. Збільшувалися фонди суспільного споживання, почали вирішуватися деякі соціальні проблеми. У другій половині 60-х pp. економіка України розвивалася порівняно високими темпами. Виробництво промислової продукції за цей період зросло на 50%, продуктивність праці в промисловості - на 28%, національний доход збільшився на 30%. Підприємства здобули відносну самостійність, робітники, інженерно-технічні працівники і службовці стали відчувати зв'язок між якістю своєї праці та рівнем заробітної плати.

65. Неосталінізм. Застійні тенденції в суспільному житті. Розвиток дисидентського руху в 60-80 рр. Хх ст.

Неосталінізм політики Л. Брежнєва супроводжувався в Україні новими хвилями політичних репресій проти інакодумців, передусім поборників ідей національної свідомості й суверенності Української держави., було відновлено поважне ставлення до Сталіна, порушувалися громадянські права і свободи. Застосовуються у нових обставинах сталінські методи геноцид, масові арешти, закриті суди, примусова русифікація. Дисиденство – морально-політична опозиція до існуючого державного ладу, панівних у суспільстві ідей та цінностей. Три течії 1) Правозахисне або демократичне. УГА заснована листопад 1976 р. в Києві, її очолив письменник М.Руденко. До складу входили О. Бердник, П. Григоренко, Л. Лук’яненко, І. Кандиба, М. МАРИНОВИЧ та ін., всього 37 осіб. 2) Релігійне мало на меті боротьбу за фактичне визнання свободи совісті, вело боротьбу за відновлення укр.. греко-катол., та автокефальної церков, за свободу діяльності протестантських сект, Найяскравішими представниками цієї течії булиГ. Вінс, І. Гель, В. Романюк, Й. Тереля. 3) Національно-орієнтоване, яке рішуче засуджувало шовінізм, форсовану русифікацію. Виступало на захист прав та свобод усіх народів та їхню співпрацю в боротьбі за умов життя, гідні цивілізованого світу. До цього напряму належить І. Дзюба, С. Караванський, В. Мороз, В. Чорновіл та ін. Застій в розвитку СРСР і України спричинений:

1) посиленням адміністративно-командних важелів в економіці після десятиліття хрущовських реформ і неосталінізму в ідеології;

2) нездатністю нового керівництва відреагувати на виклик часу, коли світ вступив у нову фазу НТР;

3) надприбутками, що потекли до СРСР у вигляді «нафтодоларів» після підвищення цін на нафту у світі і дали йому змогу деякий час не тільки «латати дірки» у своїй економіці, а й змагатися з США у військовій промисловості та боротися за «третій світ».