- •42. Співвідношення політичних сил в Україні після Лютневої революції 1917 р. Утворення та діяльність Центральної Ради, її і та іі Універсали.
- •43. Ііі Універсал Центральної Ради. Міждержавні відносини рсфрр та унр наприкінці 1917 – початку 1918 року.
- •44.Берестейський мирний договір (1918 р.) унр з країнами Четверного союзу. Його наслідки для України.
- •45.Гетьманський переворот п.Скоропадського. Внутрішня і зовнішня політика його уряду.
- •46. Падіння Гетьманщини. Прихід до влади Директорії унр, її діяльність, причини поразки. С. Петлюра.
- •47. Утворення Зах – Укр. Нар. Республіки. Укр., Гал, армія ( уга) Акт злуки зунр і унр.
- •48. Варшавський договір дир.. З Польським урядом ( квітень 1920 р.) . Наступ на Київ і його невдача. Ризький договір 1921 р. Та цого наслідки для України.
- •49. Уроки української національної революції 1917-1920 рр.
- •50.Державна економічна політика 20-х років хх ст. Та її наслідки.
- •51. Соціально-політичне і культурне життя в Україні в 20-х роках хх ст. Українізація, її зміст та наслідки.
- •52. Утворення союзу рср, наслідки входження урср до його складу.
- •53.Форсування індустріалізації в Україні в 30-ті роки хХст., його наслідки.
- •54.Тоталітаризм в Україні в 30-х роках хх ст. Його сутність та механізм реалізації.
- •55. Сталінська політика насильницької колективізації. Соціально-політичні та демографічні наслідки голодомору 1932-33 рр. В Україні.
- •56. Західноукраїнські землі в 20-30-х рр., хх ст., Об’єднання Західної України з урср у 1939 році.
- •57. Напад фашистської Німеччини на урср. Україна в планах фашистського рейху. Оборонні бої на території України в 1941-1942 рр.
- •58. Розгортання радянського і нац. Партизан. Рухів проти окупантів в роки Великої Віт. Війни. Оун у війні та взаємини її провідників з нацистами.
- •59.Визволення України від нім.-фаш. Окупантів. Вклад народів України в перемогу над фашизмом.
- •60. Геополітичні наслідки II світової війни.Урср в системі міжнародних відносин.
- •61. Труднощі відбудови народного господарства. Голод 1946-47 рр.
- •62.Перші спроби дестаналізації в Україні після смерті й. Сталіна, їх супер., та не послід, характер.
- •63. Реформи Хрущова, їх сеперечливий і непослідовний характер.
- •64.Економічні реформи 2 половини 60-х рр., їх непослідовність.
- •65. Неосталінізм. Застійні тенденції в суспільному житті. Розвиток дисидентського руху в 60-80 рр. Хх ст.
- •66. Перебудова м. Горбачова й Україна причини, суть, наслідки.
- •67. Передумови та основні шляхи розбудови незал., держ., Укр.. Прийняття Декларації про держ., суверен., Укр.., Акт проголошення незал., Укр..
- •68. Державне будівництво в незалежній Україні.
- •69.Багатопартійність та політичний плюралізм в Україні на сучасному етапі. Програма та практична діяльність нових політичних партій і організацій.
- •70. Реформування економіки на ринкових засадах в умовах незалежної України.
- •71.Конституція України(1996 р.) та її значення в процесі створення Української незалежної держави.
- •72. Україна і світове співтовариство взаємовідносини і глобальні проблеми.
- •73. Формування етнічної атрибутики Київської Русі.
- •74. Національна символіка України в умовах розбудови Укр., незал, держ в сучасних умовах.
59.Визволення України від нім.-фаш. Окупантів. Вклад народів України в перемогу над фашизмом.
У кінці грудня 1942 р. почалося вигнання німецько-фашистських окупантів з території України. Проте тільки після 50-денної Курської битви влітку 1943 р. почалося безповоротне вигнання фашистів з території України. Вже наприкінці вересня цього року Червона Армія контролювала 700 км лівого берега Дніпра. Почалося форсування Дніпра радянськими військами. Увесь жовтень командування Червоної Армії підтягувало резерви і накопичувало війська на правому березі Дніпра, щоб взяти штурмом побудований німцями «Східний вал». Щоб підкреслити важливість цих дій і запалити війська на бойові подвиги, Ставка Верховного Головнокомандування перейменувала Воронезький, Степовий, Швденно-Західний і Південний фронти відповідно в 1-й, 2-й, 3-й, 4-й Український фронти. Це робилося заради агітації і пропаганди.Трагедія ж цих визвольних днів в Україні полягає в тому, що за час боїв з фашистами так званими польовими військкоматами мобілізували цілими селами і без всякої підготовки і без зброї кидали на багнети німців українську молодь. Стратегічної потреби в цьому не було. Просто було всьому народові продемонстровано безжальне ставлення сталінської системи до свого народу.1944 р. став роком визволення українських земель від німецько-фашистських окупантів. 8 жовтня 1944 р.від ворога було звільнено останній населений пункт УРСР у її довоєнних межах — село Лавочне Дрогобицької області. Офіційним днем визволення України вважалось 14 жовтня 1944 p., коли відбулося урочисте засідання в Києві. А Закарпатську Україну радянські війська очистили від ворога силами 4-го Українського фронту 28 жовтня 1944 р. Великий вклад в розгром фашизму, в збереженні нашої Батьківщини, світової цивілізації, зробив український народ.Україна була центральною ділянкою європейського театру воєнних дій. Стримували фашистську навалу понад 7 млн. громадян України (а це становило 23% особового складу Збройних сил СРСР). Кожен третій із них загинув на фронті, кожен другий із тих, хто залишився в живих став інвалідом.Серед військового керівництва СРСР було немало українців. Найбільш відомі із них - А.Єременко, С. Тимошенко, Р.Малиновський, А Гречко, І. Черняховський, П. Рибалко, К. Москаленко та інші. Збройну боротьбу з фашистами вели 60 з’єднань і біля 2 - х тис. партизанських загонів. У пам’яті народній закарбувалися подвиги партизанів зі з’єднань С.Ковпака, О. Федорова, М. Маликова, О. Сабурова і підпільників організацій “Молода гвардія”, “Партизанська іскра”, “Патріот Батьківщини”. За їх героїчну боротьбу 63,5 тис. партизан і підпільників відзначені урядовими нагородами 95 удостоєнні звання Героя Радянського Союзу.Першим, хто підняв Прапор Перемоги над Рейхстагом був українець із Сумщини О.П. Берест. Понад 10 млн. людських життів приніс український народ на вівтар визволення і незалежності. За участь у Великій Вітчизняній війні близько 2,5 млн. українців нагороджено орденами і медалями, за виняткову мужність понад 2 тис. патріотів удостоєнні звання Героя Радянського Союзу. Тричі Героєм Радянського Союзу став І. Кожедуб, двічі Героями - 32 патріоти.