
- •42. Співвідношення політичних сил в Україні після Лютневої революції 1917 р. Утворення та діяльність Центральної Ради, її і та іі Універсали.
- •43. Ііі Універсал Центральної Ради. Міждержавні відносини рсфрр та унр наприкінці 1917 – початку 1918 року.
- •44.Берестейський мирний договір (1918 р.) унр з країнами Четверного союзу. Його наслідки для України.
- •45.Гетьманський переворот п.Скоропадського. Внутрішня і зовнішня політика його уряду.
- •46. Падіння Гетьманщини. Прихід до влади Директорії унр, її діяльність, причини поразки. С. Петлюра.
- •47. Утворення Зах – Укр. Нар. Республіки. Укр., Гал, армія ( уга) Акт злуки зунр і унр.
- •48. Варшавський договір дир.. З Польським урядом ( квітень 1920 р.) . Наступ на Київ і його невдача. Ризький договір 1921 р. Та цого наслідки для України.
- •49. Уроки української національної революції 1917-1920 рр.
- •50.Державна економічна політика 20-х років хх ст. Та її наслідки.
- •51. Соціально-політичне і культурне життя в Україні в 20-х роках хх ст. Українізація, її зміст та наслідки.
- •52. Утворення союзу рср, наслідки входження урср до його складу.
- •53.Форсування індустріалізації в Україні в 30-ті роки хХст., його наслідки.
- •54.Тоталітаризм в Україні в 30-х роках хх ст. Його сутність та механізм реалізації.
- •55. Сталінська політика насильницької колективізації. Соціально-політичні та демографічні наслідки голодомору 1932-33 рр. В Україні.
- •56. Західноукраїнські землі в 20-30-х рр., хх ст., Об’єднання Західної України з урср у 1939 році.
- •57. Напад фашистської Німеччини на урср. Україна в планах фашистського рейху. Оборонні бої на території України в 1941-1942 рр.
- •58. Розгортання радянського і нац. Партизан. Рухів проти окупантів в роки Великої Віт. Війни. Оун у війні та взаємини її провідників з нацистами.
- •59.Визволення України від нім.-фаш. Окупантів. Вклад народів України в перемогу над фашизмом.
- •60. Геополітичні наслідки II світової війни.Урср в системі міжнародних відносин.
- •61. Труднощі відбудови народного господарства. Голод 1946-47 рр.
- •62.Перші спроби дестаналізації в Україні після смерті й. Сталіна, їх супер., та не послід, характер.
- •63. Реформи Хрущова, їх сеперечливий і непослідовний характер.
- •64.Економічні реформи 2 половини 60-х рр., їх непослідовність.
- •65. Неосталінізм. Застійні тенденції в суспільному житті. Розвиток дисидентського руху в 60-80 рр. Хх ст.
- •66. Перебудова м. Горбачова й Україна причини, суть, наслідки.
- •67. Передумови та основні шляхи розбудови незал., держ., Укр.. Прийняття Декларації про держ., суверен., Укр.., Акт проголошення незал., Укр..
- •68. Державне будівництво в незалежній Україні.
- •69.Багатопартійність та політичний плюралізм в Україні на сучасному етапі. Програма та практична діяльність нових політичних партій і організацій.
- •70. Реформування економіки на ринкових засадах в умовах незалежної України.
- •71.Конституція України(1996 р.) та її значення в процесі створення Української незалежної держави.
- •72. Україна і світове співтовариство взаємовідносини і глобальні проблеми.
- •73. Формування етнічної атрибутики Київської Русі.
- •74. Національна символіка України в умовах розбудови Укр., незал, держ в сучасних умовах.
68. Державне будівництво в незалежній Україні.
Використовуючи досвід державотворчої діяльності УНР і УРСР, а також досвід європейського державотворення, вже 12 вересня 1991 р. був прийнятий Закон “Про правонаступництво України”. У ньому вказувалось, що з моменту проголошення незалежної України найвищим органом влади є Верховна Рада в існуючому депутатському складі. Вона повинна діяти до скликання Установчих зборів або нових виборів у Верховну Раду. Закони та інші нормативні акти УРСР продовжували діяти на території республіки, якщо вони не суперечили законам України, які були ухвалені після проголошення Акту про незалежність. Українська держава підтвердила свої зобов’язання за міжнародними договорами, що укладалися до 24 серпня 1991 р. У Законі також визначались основні принципи державного будівництва – народ України створюватиме державу “суверенну і самоврядну, незалежну і відкриту, демократичну і правову”.Головними ознаками такої держави були: законність влади і монополія на її здійснення; наявність соціальних інститутів, регулюючих відносини в громадському суспільстві і поза ним, в тому числі насильницьких; наявність території і населення, на яких розповсюджується дія держави; наявність збройних сил, митних кордонів і митниць; національна грошова одиниця; національна символіка.Відразу ж після прийняття Акту про незалежність Україні прийшлось заново створювати такі інститути як національний банк, посольства та консульства, експортно-імпортні організації тощо. Особливе місце відводилося створенню власних Збройних Сил. Будівництво Збройних Сил України проводилось у відповідності з демократичними засадами українського суспільства. У воєнній доктрині держави, ухваленній Верховною Радою України 19 жовтня 1993 р., наголошувалося, що Україна здійснює політичний і воєнно-політичний курс у відповідності з національними інтересами і не буде використовувати Збройні Сили для розв'язання політичних завдань на своїй території.Важливим кроком у захисті інтересів держави було створення служби Безпеки України (СБУ). Верховна Рада схвалила концепцію у відповідності з нею прийняла Закон “Про Службу Безпеки України”. Верховна Рада прийняла також і інші важливі законодавчі акти та постанови про права людини, які мали практичне значення для демократичних перетворень у суспільстві. Серед них – Закони “Про реабілітацію жертв політичних репресій в Україні”, “Про свободу совісті і релігійних організацій”.Важливе значення в розширенні соціальної бази державотворення мало забезпечення прав національних меншин, що проживають на території України.
69.Багатопартійність та політичний плюралізм в Україні на сучасному етапі. Програма та практична діяльність нових політичних партій і організацій.
Україна має історичний досвід створення й функціонування багатопартійної системи: з кінця ХІХ й до 20-х років ХХ сторіччя на її території налічувалося біля 40 різних політичних партій - від крайньо лівого до крайньо правого спрямування. Але з приходом до влади більшовиків почався розгін й заборона всіх партій, і до середини 20-х років на всій території держави залишилася лише одна партія - правляча партія КПРС.Процес побудови сучасної багатопартійної системи почався наприкінці 80-х років. Він має прямий зв?язок з започаткованою в той час “перебудовою” і потім з розпадом Радянського Союзу. Сучасні політичні партії в державі в залежності від їхніх ідеологічних та політико- соціальних концепцій можна розділити на такі групи:
Ліві партії (комуністи- соціалісти)- Комуністична партія України, Соціалістична партія України, Прогресивна соціалістична партія України, Партія захисників Батьківщини (?) та інші.Лівий центр ( соціал- демократи)- Соціал- демократична партія, Соціал- демократична партія України (об?єднана), Партія слов?янської єдності України (?), Партія праці, Партія регіонального відродження України, Всеукраїнська партія праці, Українська партія справедливості тощо.Центристські партії (ліберали)- Ліберально- демократична партія України, Ліберальна партія України, Конституційно- демократична партія, Партія економічного відродження, Всеукраїнське об?єднання “Громада”, Міжрегіональний блок реформ, Народно - демократична партія, Аграрна партія України, Партія “Жінки України” тощо.Правий центр (націонал - демократи)- Народний рух України, Українська республіканська партія, Партія зелених України, Християнсько - демократична партія України, Християнсько - ліберальна спілка (?), Християнсько - народна спілка (?), партія “Реформи і порядок” та інші.Праві партії (націонал - радикали)- Українська національна асамблея, Соціал - національна партія України, Українська консервативна республіканська партія, Конгрес українських націоналістів, Організація українських націоналістів - державників, Всеукраїнське політичне об?єднання “Державна самостійність”, Українська національна консервативна партія.Із всіх партій, що формально існують в Україні, лише дві - КПУ і Рух мають чітку ідеологію: вони відносно впізнані і впливові. Можна зробити висновок про те, що в Україні створюється багатопартійна система, яка відповідає перехідному періоду суспільства від тоталітаризму до демократії. З поглибленням економічних реформ і складанням ринкових відносин, позитивної зміни і стабілізації соціальної структури суспільства відбудуться і якісні зміни у партійній системі. Можна сказати з вірогідністю, що більшість існуючих сьогодні партій об?єднаються в блоки або припинять своє існування. Поступово формуватимуться партії впливові і стабільні, з певним політичним спектром, що мають підтримку конкретних соціальних верств і класів.