86.Класифікація фарфоро-фаянсового посуду за різними ознаками.

Ассортимент фарфоро-фаянсовой посуды (Приложение-5)

Группа	Ассортимент	Характеристика
Столовая посуда	блюда	овальной и круглой формы, плоские и глубокие, для рыбных и мясных закусок
	подливочники	порционные и общего пользования, без поддона и с ним (на тарелочке)
	салатники	4х угольная форма или овальная, порционные и общего пользования
	селёдочницы	различной формы, порционные и общего пользования
	сухарницы (хлебницы)	могут быть ажурные
	тарелки а. обеденные б. подтарельник в. детская глубокая г. плоская д. десертная е. пирожковая	глубокие для первого блюда плоская тарелка 240 мм диаметр 200 мм для второго, 200 мм диаметр 175-180 мм диаметр 150 мм
	мелкие изделия: солонки, горчичницы, перечницы, хреницы	изделия для специй, иногда продаются в наборе
Чайно-Кофейная посуда	чайная пара а. обычная б. полуаппетитные в. аппетитные г. подарочные д. детские пары е. кофейные	ёмкость 200-250 см³ ёмкость 300-350 см³ ёмкость 400 см сложные по фасону и декору, ёмкость 500-575 см³ ёмкость 110-170 см³ ёмкость 40-60 см³
	чайники а. для заварки б. для кипятка	более толстые стенки и дно, ёмкость 250-800 см³ 1,5-3,5 литра
	бокалы	разного фасона, ёмкость до 600 см³
	кружки	цилиндрическая форма, до 500 см³
	пиалы	без ручки, ёмкость 250-450 см³
	кисэ	большая пиала, ёмкость 900-1200 см³
	маслёнки	овальной, шарообразной, конической формы с крышкой
	кофейники	вытянутая форма, отсутствие внутри сетки
	сливочники	со сливом без крышки
	молочники	с крышкой или без крышки
Комплектные изделия	«Эгоист»	набор для одного человека
	«Тэт-а-тэт»	набор для двоих
	Наборы	6-12 персон
	Сервизы: столовые, чайные, кофейные, чайно-кофейные	на 6 или 12 персон
	Гарнитуры	на 6-12 персон

87. Підготовка керамічних сировинних матеріалів та її вплив на якість керамічних виробів.

Сировинні матеріали скловиробництва поділяють на основні та допоміжні. До основних матеріалів належать речовини, необхідні для введення в скломасу кислотних, лужних та лужноземельних оксидів, які забезпечують отримання виробів з необхідними фізичними і хімічними властивостями. Допоміжні матеріали вводять для зміни властивостей скла: одержання різного кольору скла, забезпечення необхідних умов для одержання високоякісних виробів, а також прискорення процесів варіння і просвітлювання скломаси.

До основних матеріалів належать кварцовий пісок, борна кислота чи бура, польовий шпат, каолін, сода і сульфат натрію, поташ , вапняки і крейда, доломіт, сурик, оксиди цинку, алюмінію, кальцію, магнію і барію, нефелін, скляний бій та ін.

Допоміжні матеріали згідно з призначенням -- це барвники, глушники, знебарвники, освітлювачі, окисники, відновники і прискорювачі варіння скла.

Барвники скла, в залежності від того, чи в процесі варіння скла вони розчиняються і утворюють з кремнеземом забарвлені силікати, чи зберігаються у вигляді колоїдно-дисперсних частинок, мають відповідно назву молекулярні та колоїдно-дисперсні. Молекулярні барвники -- це оксиди металів, які надають склу певний колір без додаткової теплової обробки. Колір скла залежить від виду і кількості барвника, хімічного складу скломаси, середовища та умов варіння. Так, оксид кобальту при невеликій кількості (0,1-0,5%) надає склу синій колір, при великій -- фіолетово-синій з червоним відтінком. Сумісне введення сполук кобальту і пероксиду марганцю надають скловиробам пурпурового, фіолетового і чорного кольорів. Калієве скло при цьому забарвлюється інтенсивніше, ніж натрієве. Перекис марганцю забарвлює звичайне скло (натрій -- кальцій силікатне) в червоно-фіолетовий колір; оксид нікелю це скло теж забарвлює в фіолетовий колір з коричневим відтінком, а калієве -- в червоно-фіолетовий. Оксид міді надає склу блакитного (при вмісті 1-2%) чи зеленого кольору, а оксид хрому -- зеленого. Жовтий колір одержуємо при введенні в скломасу сульфід кадмію, сульфіду заліза, оксиду урану. Крім того, широко застосовуються комбіновані барвники для збільшення кольорової гами скла. Білий колір надає поєднання двоксиду олова і кріоліту, чорний -- оксиду марганцю (12-13%) і сульфіду заліза. Оксид заліза забарвлює скло в синьо-зелений колір, оксид заліза -- в жовтий, а в комбінації вони дають скло зеленого кольору; змішуючи жовті і червоні барвники, отримують скло коричневого кольору тощо. В якості молекулярних барвників в останні десятиліття широко використовують оксиди рідкоземельних елементів: діоксид церію, оксид неодиму і празеодиму, оксид ербію, комбінацію оксидів неодиму та празеодиму (дидим). Ці барвники надають склу такі споживні властивості: високий показник світлозаломлення, світло-проникнення, стійке і рівномірне забарвлення. Так, скло, яке містить діоксид церію в присутності оксиду титану, має лимонно-жовтий колір з незначним червоним відтінком, а оксид неодиму надає склу фіолетово-бузкового кольору. Красивий колір скла -- фіолетово-червоний -- одержуємо при введенні оксиду празеодиму. Дидим забарвлює скло в синьо-блакитний колір, а оксид ербію -- в рожевий.

Колоїдно-дисперсні барвники надають склу певного кольору після теплової обробки (наводка), в результаті якої мікрочастинки барвника збільшуються до необхідного розміру (10--55 мкм). До таких барвників належать золото, срібло, мідь, селен, сурма, а також сульфіди свинцю, заліза, міді, кадмію, селену тощо. Так, для одержання скла рубінового кольору використовують 0,02% хлорного золота і діоксиду олова. В результаті реакції золото відновлюється до металевого і при наводці кристали його збільшуються, надаючи склу червоний (розмір кристалів золота 10-13мкм), рожевий (5-10 мкм) або коричневий (більше 13 мкм) колір. Таким методом наводиться мідний і селеновий рубіни, авантюрин та сульфідне скло, що містить сполуки сірки, які здатні утворювати широку гаму кольорів -- від світло-жовтого до чорного. Особливе місце серед кольорового скла належить сульфідно-цинковому, в якому роль барвника виконує сульфід цинку, що утворюється при взаємодії оксиду цинку і сірки, які спеціально вводять в шихту.

Глушники додаються для одержання молочно-білого непрозорого, напівпрозорого (опалового) чи ледь заглушеного скла, в якості яких використовують фосфорнокислі солі (солі амонію і кальцію), сполуки фтору (кріоліт, кремнефтористий натрій) оксид олова, тальк та ін.

Знебарвники застосовуються для усунення небажаних зеленуватих чи жовтуватих відтінків, причиною яких є домішки оксидів заліза в скломасі. Існує два основних методи знебарвлення скломаси: фізичний і хімічний.

При фізичному знебарвленні в скло вводять речовини, які забарвлюють його в колір, додатковий до зеленого (селен, оксид нікелю, оксид неодиму й ін.), що створює ефект безбарвного скла.

Ступінь застосування хімічних знебарвників (селітра, триоксид миш'яку, триоксид сурми й ін.) зводиться до того, що ці речовини при розпаданні виділяють велику кількість атомарного кисню, який сприяє переходу закису заліза в оксид. При цьому інтенсивність забарвлення скла знижується в десятки разів і зеленуватий колір переходить в жовтуватий.

Освітлювачі сприяють видаленню із скломаси видимих різних газових та повітряних включень, які понижують якість готових виробів. Це триоксид миш'яку і селітра, амонійні солі, іноді сира деревина та інші паро- і газоутворюючі речовини, які через товщу скломаси рухаються наверх у вигляді великих бульбашок. При цьому скломаса активно переміщується (кипить) і дрібні бульбашки газу збираються в більш круглі, які легше видаляються з скломаси.

Прискорювачі варіння скломаси, окисники, відновники вводять в склад для одержання відповідного ефекту. Так, прискорювачі (фтористоамонійні й інші сполуки) інтенсифікують процес скловаріння; окисники, наприклад селітра, миш'яковий ангідрид тощо, необхідні для варіння кольорового скла, забарвленого молекулярними барвниками, і для обезбарвлення скла. Відновники (тирса, вугілля, сполуки олова й ін.) необхідні при варінні скла, колір якого одержаний завдяки колоїдним барвникам.