Іі. Організація управління і зв’язку
2.1. Система управління військами
Система управління військами – це сукупність функціонально зв’язаних органів управління, пунктів управління, систем зв’язку, систем і засобів автоматизації управління, а також спеціальних систем, які забезпечують збір, обробку та передачу інформації.
Система управління військами призначена для єдиного та ефективного здійснення управління підрозділами (частинами) при підготовці та в ході бою.
Органи управління– це передбачений штатом колектив посадових осіб, організаційно об’єднаних для виконання визначених функцій щодо управління підлеглими військами в різних ланках управління.
Основним органом управління є загальновійськовий штаб. На основі рішень, наказів та вказівок командира він об’єднує та направляє зусилля всіх інших органів управління на забезпечення своєчасного та повного виконання та військовими поставлених задач. Штаб не тільки планує та організує свою роботу по управлінню військами, але й визначає задачі та порядок роботи штабів родів військ, спеціальних військ і служб, інформує їх про обстановку, доводить до них рішення командира в частині яка їх стосується.
Штаби родів військ, спеціальних служб та тилу працюють під керівництвом своїх начальників і одночасно виконують вказівки вищого штабу. На них покладається організація та управління підлеглими їм підрозділами та забезпечення бойових дій військ у відповідності з задачами, що вирішуються.
Пункт управління– це спеціально обладнані та оснащенні необхідними технічними засобами місця, з яких командири через свої органи управління здійснюють безпосереднє управління військами при підготовці та в ході ведення бойових дій.
Для ефективного вирішення завдань управління на різних рівнях відповідно з вимогами до його усталеності створюється не один пункт, а взаємозв’язана система пунктів управління, яка включає командні, запасні командні, допоміжні, тилові та інші пункти управління.
Командні пункти (КП)– основні пункти управління, на яких розміщуються та працюють командування та основний склад штабу.
На командних пунктах проводиться основна робота по збору та обробці даних обставин для доповіді командиру, прийняттю рішення, плануванню бою, доведення задач до військ, організації взаємодії, всебічного забезпечення та здійснення контролю.
Запасні командні пункти (ЗКП)- створюються на випадок виходу із строю основного командного пункту або неможливості управління з нього військами. На запасних командних пунктах постійно працює передбачена розрахунком частина оперативного складу.
Для управління угрупуваннями військ, які діють на окремому ізольованому напрямі, організуються допоміжні пункти управління. КП (ЗКП), ДПУ можуть обладнуватися на рухомій базі.
Управління спеціальними, тиловими частинами та підрозділами здійснюється з відповідних пунктів управління.
Для управління військами в сухопутних військах створюють командно – спостережні пункти (КСП).Пункти управління в тактичних ланках створюються високо рухомими, здібними швидко розгортатися, згортатися та переміщуватися в нові райони. В їх складі використовуються БТР, командно-штабні та інші спеціальні машини, які обладнанні засобами зв’язку, спостереження та іншою необхідною апаратурою, що забезпечує безперервність управління підрозділами в будь-яких умовах обстановки при знаходженні командирів і штабів на місці або в русі.
При розміщенні КП (КСП) на місцевості організується їх надійна охорона та оборона підрозділами комендантської служби, а там де їх немає, силами та засобами підлеглих підрозділів та частин.