Мінні поля у військах нато

У військах НАТОвведена єдина стандартна схема мінного поля і єдина система їх позначення на картах імісцевості, а також проходів і проміжків в них. Мінне поле за стандартною схемою складається з 3 мінних смуг і переднього «безладного краю», призначеного для ускладнення пошуку меж мінного поля. Мінна смуга складається з 2 рядків вічок, в яких встановлюються протитанкові або протипіхотні міни, або ті та інші в поєднанні. Відстань між вічками в ряду і між мінними смугами складає відповідно 6 і 18 кроків, але залежно від місцевості може змінюватися.

В арміях країн НАТО передбачається установка наступних типів мінного поля:

• захисних – для прикриття від раптових атакпротивника невеликихпідрозділів, позицій ракет,аеродроміві інших об'єктів;

• оборонних – для прикриття фронту, флангів і стиків в бойових порядкахтих рот, батальйонів і бригад, що обороняються;

• загороджувальних – для зриву просування противника і прикриття своїх флангів і тилу;

• що турбують – з метою уповільнити і дезорганізовувати просування противника, заборонити йому використання доріг і об'єктів (встановлюються зазвичай в глибині і є складовою частиною системи загород при відході);

• хибних – для введення противника в оману.

Крім того, передбачається установка спеціального мінного поля проти повітряних,морськихі річкових десантів і при мінуванні доріг.

Починаючи з 1960-х роківв арміях широко застосовується засоби дистанційного мінування, що забезпечують установку мінного поля внаброс з літаків, вертольотів, за допомогою ракет іартилерії. Під часвійни у В'єтнамілітакиВПС СШАвстановлювали протипіхотні мінні поля завглибшки до декількох сотів метрів протяжністю до декількох кілометрів.

За своїм призначенням фортифікаційні споруди підрозділяються:

• на споруди для ведення вогню (окопи,траншеїтощо);

• спостереження й управління (спостережні й командні пункти);

• захисту особового складу (щілини, бліндажі, притулки), військової техніки й матеріальних засобів (котловані укриття, укриття закритого типу);

• укриття, сполучення (хід сполучення, галереї під землею або усередині споруди).

Раніше до фортифікаційних споруд відносилися також такі види штучних перешкод, як рови,ескарпи,контрескарпи,надовбий інші, тому що вони були невід'ємними елементами фортифікаційних укріплень типузамка,фортеці,форту.

Під час Другої світової війништучні перешкоди стали самостійним елементом укріплених позицій, що отримали назву невибухових загороджень.

Конструктивно фортифікаційні споруди поділяються на відкритого й закритого типу. У спорудах відкритого типу (щілина, окоп, траншея) захисні конструкції влаштовуються не по всьому їх контору та вхід у них не захищений. Такі споруди в 1,5-2 рази знижуютьрадіусураження привибуху ядерних боєприпасів, а також забезпечують захист відкуль, осколківснарядів,мін,авіабомб.

У фортифікаційних спорудах закритого типу захисні конструкції створюються по всьому контуру споруди, включаючи й вхід. Вони забезпечують кращий захист, як від звичайних засобів ураження, так і від усіх вражаючих факторів ядерної зброї. При відповідному обладнанні фортифікаційні споруди закритого типу забезпечують також і захист від отруйних речовин і біологічних засобів.

За умовами зведення й експлуатації фортифікаційні споруди поділяються на довгострокові й польові.

Довгострокові зводяться головним чином у мирний часіз довговічних і міцних матеріалів (залізобетон,бронята інше). Такі фортифікаційні споруди обладнуються системами енерго- таводопостачання,каналізації,вентиляції, що забезпечують можливість тривалого бойового застосування.

Польові фортифікаційні споруди застосовуються, як правило, у воєнний час. Для їх устрою використовуються переважно місцеві матеріали (круглий ліс,хмиз,каміньтощо), а також елементи й конструкції промислового виготовлення зісталі,залізобетону, дерева. Конструкції фортифікаційних споруд розвивалися й удосконалювалися в залежності від засобів і способів збройної боротьби, а також від загального рівня розвитку техніки.