Стройовий розрахунок

Вручну ПТ мінні поля встановлюються стройовим розрахунком. Від польового складу кожен солдат підносить 4 міни.

Підрозділ (взвод, відділення) будується на вихідної лінії водну шеренгу з інтервалами між солдатами 8 кроків. (Викладач вибудовує студентів з мінами) і розраховується по порядку номерів.

За командою викладача всі номери роблять 12-15 кроків вперед, де кладуть по одній міні, зробивши крок в бік. Потім за командою командира роблять 30-40 кроків і непарні номери роблять крок в інший бік і кладуть ще одну міну і т.д.

При установці ПТ мін вручну в грунт в літніх умовах для них відриваються лунки згідно з формою і розмірами мін.

Якщо грунт має трав'янистий характер, то дерен підрізується на площі 60х60 см і відвертається в бік противника, відкривається лунка для міни, яку вкладають в лунку, обсипають землею і утрамбовують, потім маскують. На місці установки міни земля виноситься або розкидається.

Забороняється установка міни в поглиблення та вибоїни, а також поряд з пеньками і валунами.

ПТМ натискного дії встановлюється у лунки таким чином, щоб кришка міни в твердому грунті височіла над поверхнею грунту на 2-3 см, а в м'якому грунті встановлюється врівень

Необхідна знати, що установка ПТМ на поверхню грунту проводиться в наступних випадках:

- при мерзлому або особливо твердому грунті;

- при наявності снігового покриву глибиною понад 25 см;

- при установці з вертольота;

- при мінування безпосередньо на бойових курсах наступаючих танків противника (коли немає часу на встановлення мін в грунт).

У всіх інших випадках міни встановлюються в грунт.

При установці ПТМ типу ТМ-62 необхідно:

- викрутити (вийняти) пробку з міни і переконатися в правильності положення гумової прокладки міни.

- Вкрутити детонатор у міну і підтягнути його ключем.

- Встановити міну в лунку або на поверхню.

- Зняти з детонатора запобіжну чеку і різко натиснути кнопку пускача .

- Замаскувати міну.

Розповівши, викладач показує установку міни.

Далі розповісти, що на місцях встановлення мінного поля не можна залишати укупорки від мін і детонаторів, інструмент, віхи і вказівки.

Командири відділень перевіряють якість установки мін і правильність їх спорядження.

Після виходу всіх солдатів з мінного поля і за пред'явленням ними вийнятих запобіжних чек, підрозділ направляється за мінами. Далі мінування продовжується в такому ж порядку.

Потім викладач розповідає порядок встановлення ППМП.

Протипіхотні мінні поля бувають з фугасних мін (ПМН, ПМН-2, ПМД), осколкових (ПОМЗ-2м, ОЗМ-72), а також їх поєднання. ПП мінні поля зазвичай встановлюються перед протитанковими.

На окремих ділянках, недоступних для бойової техніки можуть встановлювати тільки ППМП.

Розміри ППМП по фронту можуть становити від декількох десятків до сотень метрів, а в глибину 10-15 і більше.

Мінні поля можуть складатися з 2-4 і більше рядів з відстанню між рядами до 5 м, а між мінами у ряді, для фугасних – не менше 1 м, для осколкових 1-2 радіусу суцільного ураження.

Кількість мін на 1 км. мінного поля приймають: для фугасних – 2-3тис, для осколкових – 100-300 од. Ймовірність ураження на зазначених мінних полях складає –0,15-0,25 та 0,3-0,5 відповідно.

Установку вручну починають з останнього ряду. Детонатори командири видають тільки на місцях установки мін. Заміновані ділянки на час встановлення позначають добре видимими знаками, на цих ділянках виставляється охорона. Після закінчення встановлення мінного поля охорону знімають.

Фіксація мінного поля включає: складання на кожне встановлене поле формуляра, а на кожну окрему міну – звітну картку.

Формуляр і звітна картка складається із схеми прив'язки мінного поля і текстової частини. У деяких випадках у формуляр включається схема мінного поля.

На схему мінного поля наносяться:

- координатна сітка.

- розміри мінного поля з прив'язкою кутових точок до орієнтирів на місцевості та схемою;

- азимути і відстань від основного орієнтиру до точки прив’язки.

- характерні найближчі місцеві предмети і елементи місцевості.

- передній край оборони противника.

Для прив'язки мінних полів обираються постійні орієнтири, розташовані поза межами мінного поля. У текстовій частині вказуються кількість й типи встановлених мін.

Крім того, на схемі мінного поля вказуються розміри мінного поля, кількість рядів мін і відстань між рядами і мінами, місця проходів у мінному полі.

Формуляри та звітні картки мінних полів та окремих мін зберігаються в частини, яка встановила мінне поле.

Крім вище зазначених мінних полів можуть встановлюються керовані мінні поля, які приводяться в дію за командою по проводах або по радіо, а також хибні мінні поля.