ECHR_and_Criminal_procedure_Mc_Bride_ukr

B. СТАДІЯ РОЗСЛІДУВАННЯ

негативно відбилися на презумпції невинуватості, а повага до цього принципу має першорядне значення на всіх стадіях кримінального судочинства, разом з провадженням, що має стосунок до правомірності тримання під вартою за судом…

134.… На думку Суду, сказати, що особиста поведінка судді, який головував на слуханні, … була позбавлена всякої тенденційності, не можна. Отже, Суд змушений зауважити, що суддя вочевидь сприяв прокуророві в ході слухання, або безпосередньо відповідаючи на запитання захисту, замість останнього, або ж перефразовуючи ці запитання у вигіднішу для прокурора форму…

135.Що стосується необхідної «незалежності», то вона, безперечно, набула негативного присмаку через присутність на слуханні справи 2 вересня 2005 року великого числа агентів державних секретних служб і навіть «сил спеціального призначення». Не можна говорити про те, що суд справляв враження незалежного, коли ці агенти, як видається, більше керували ситуацією в залі суду, ніж сам суддя, що вів процес, і коли до дорадчої кімнати останнього, яка має бути приватною і недоторканною, легко заходили сторонні…

136.Наведених вище міркувань досить, щоб Суд дійшов висновку, що судовому розгляду в порядку перегляду… бракувало основоположних ознак справедливого судового розгляду. Отже, цей перегляд здійснено з порушенням прав заявника за пунктом 4 статті 5.

l.Наявність права звільняти з-під варти

«Мінья проти Швейцарії»

(Minjat v Switzerland), 38223/97, 28 жовтня 2003 року.

50.На думку заявника, рішення федерального трибуналу повернути матеріали справи до кантональних інстанцій для нового розгляду порушувало пункт 4 статті 5 Конвенції. Він вважав, що оскільки він успішно оскаржив невмотивування в судово-

130

B. СТАДІЯ РОЗСЛІДУВАННЯ

му розпорядженні від 1 лютого 1997 року, федеральний трибунал у своїй ухвалі від 23 липня 1997 року повинен був не лише скасувати зазначене розпорядження, але й також визнати незаконним позбавлення свободи заявника та розпорядитись про його негайне звільнення.

51.Уряд стверджує, що оскільки заявника позбавили свободи «відповідно до правових положень» за змістом пункту 1 статті 5 Конвенції 4 та 29 липня 1997 року, то посилання на положення пункту 4 статті 5 Конвенції є безпідставними, оскільки те розпорядження, яке міг би ухвалити федеральний трибунал, не відповідало залишку терміну перебування заявника під вартою.

52.Суд нагадує, що поняття «законність» наділене таким же змістом в пункті 4 статті 5, як і в пункті 1…

53.Враховуючи висновок, якого він дійшов при розгляді питання «законності» продовження попереднього ув’язнення заявника, з огляду на пункт 1 статті, Суд ухвалює рішення про непорушення пункту 4 статті 5 Конвенції.

6.Умови тримання a. Якість

«І. І. проти Болгарії»

(I I v Bulgaria), 44082/98, 9 червня 2005 року.

72.Переходячи до конкретних обставин цієї справи, Суд зауважує, що заявника три місяці тримали в камері розміром шість квадратних метрів, очевидно, разом із трьома-чотирма іншими ув’язненими.

73.Суд так само відзначає, що санітарні умови, в яких утримували заявника, були вкрай незадовільними. Камера була темною, погано вентильованою і, вочевидь, вологою … Умови, в яких утримувані під вартою були змушені задовольняти фізі-

131

B. СТАДІЯ РОЗСЛІДУВАННЯ

ологічні потреби в туалеті і дбати про особисту гігієну були також неприйнятними.

74.Крім того, оскільки жодної можливості для заходів надворі чи за межами камери забезпечено не було, заявник був змушений проводити в камері, у якій не було вікна і яку освітлювала одна електрична лампочка, практично весь свій час, за винятком двох або трьох на день коротких відвідувань санітарного вузла або моментів, коли він писав запит до компетентних органів, і йому в такому разі дозволили залишатися в коридорі …

75.Крім того, не могло бути виправданим приниження затриманого через те, коли він був змушений задовольняти фізіологічні потреби в відро в присутності своїх сусідів по камері та бути присутнім при тому, як вони користуються тим самим відром,…, за винятком особливих ситуацій, коли дозвіл на відвідання санітарного вузла був пов’язаний з появою особливої і серйозної загрози для безпеки. Проте уряд не посилався на таку загрозу як на підставу для обмеження кількості відвідувань туалету протягом дня арештованими в Шуменській (Шумен) регіональній службі розслідувань впродовж розглядуваного періоду.

76.Що стосується впливу умов тримання під вартою на стан здоров’я заявника, то суд відзначає, що його нашкірне захворювання (псоріаз), яке напевне потребує належної гігієни та дії сонячних променів, серйозно загострилося під час його ув’язнення і що в нього, мабуть, навіть почав розвиватися псоріатичний артрит… Справді, в середині березня 1998 року йому дозволили проконсультуватися у дерматолога і потім регулярно вводили ін’єкції …, проте Суд вражений тим, що йому не дозволили – не висуваючи бодай якихось законних

підстав – користуватися ліками від псоріазу так часто, як це йому було треба …

79.Насамкінець, враховуючи сукупний наслідок надміру суворого режиму, застосованого до заявника, істотних умов його

132

B. СТАДІЯ РОЗСЛІДУВАННЯ

тримання і специфічний вплив, що ці умови і режим справили на стан здоров’я заявника, Суд вважає, що умови тримання заявника під вартою сягали рівня нелюдського і принизливого для гідності, поводження, що порушує статтю 3 Конвенції.

«Моїсєєв проти Росії»

(Moiseyev v Russia), 62936/00, 9 жовтня 2008 року.

135.… заявника транспортували понад сто п’ятдесят разів у стандартному тюремному автомобілі, який іноді був заповнений понад проектну місткість. Враховуючи, що йому доводилося перебувати в замкненому приміщенні по кілька годин, такі скрутні умови, напевне, завдавали йому серйозних фізичних страждань. Його страждання ще більше підсилювалися браком належної вентиляції й освітлення та слабким опаленням. Враховуючи сукупний вплив, який ці умови справляли на заявника, Суд вважає, що умови транспортування зі слідчого ізолятора в суд і назад досягали рівня «нелюдського» поводження за змістом статті 3 Конвенції. При оцінці Суду важливе значення має також те, що заявник зазнавав такого поводження під час суду або при судовому розгляді скарг на продовження строку тримання під вартою, тобто тоді, коли

він найбільше потребував зосередженості й розумової готовності…

140.Суд відзначає, що заявника протримали в конвойних камерах Московського міського суду понад сто п’ятдесят днів. Хоча його перебування в цих камерах було обмежене кількома годинами до і після засідань суду та в перервах між ними, понад десяток разів його так і не викликали на засідання й він увесь робочий день проводив у камері.

141.… Суд … відзначає, що конвойні камери призначені для тримання протягом дуже обмеженого часу. Відповідно, вони мають не тільки маленьку площу – у всякому разі не більш, як два квадратних метри, – а й їхній проект не передбачав зручностей, обов’язкових для тривалого тримання. У каме-

133

B. СТАДІЯ РОЗСЛІДУВАННЯ

рі не було вікна або доступу до природного освітлення чи свіжого повітря. Вона була обладнана тільки лавкою, у ній не було стільця, стола або якихось інших меблів. Особливу стурбованість Суду викликає нестача у камері туалету й те, що ув’язнені могли задовольняти потребу тільки за розпорядженням доглядачів. Окрім того, ніщо не свідчить про забезпечення будь-якого харчування, щоб ув’язнені могли регулярно одержувати в достатньому обсязі здорову їжу та напої. Суд вважає неприйнятним утримувати людину в умовах, коли не забезпечено її основні потреби…

142.Заявник перебував у таких скрутних умовах кілька годин на день, а інколи й по вісім-десять годин. Хоча його тримання в конвойному відділенні не було постійним, Суд не може знехтувати той факт, що воно чергувалося з триманням у слідчому ізоляторі й транспортуванням в умовах, які вище він уже визнав за нелюдські й принизливі для гідності. За таких обставин сукупний вплив тримання заявника у вкрай маленьких камерах конвойного відділення Московського міського суду, без вентиляції, їжі, напоїв й вільного доступу до туалету напевне був настільки серйозним, що спричиняв фізичні

страждання й моральну втому.

143. Відповідно, було порушення статті 3 Конвенції, з огляду на умови тримання заявника в конвойному відділенні Московського міського суду.

b. Тримання окремо від засуджених

«Пірс проти Греції»

(Peers v Greece), 28524/95, 19 квітня 2001 року.

76.Заявник скаржився, що, попри те, що він був заарештований за слідством, до нього застосовували такий самий режим, як до засуджених. Він стверджував, що незабезпечення адміністрацією в’язниці Корідаллос особливого режиму особам в

134

B. СТАДІЯ РОЗСЛІДУВАННЯ

попередньому ув’язнені дорівнює порушенню принципу презумпції невинуватості …

78.Суд нагадує, що Конвенція не містить статті, яка передбачає у в’язницях окремий режим для засуджених і обвинувачених. Сказати, що пункт 2 статті 6 порушено на підставах, наведених заявником, не можна.

Відповідно, порушення пункту 2 статті 6 Конвенції не було.

c. Посилений режим

«Ван дер Вен проти Нідерландів»

(Van der Ven v Netherlands), 50901/99, 4 лютого 2003 року

54.Безперечно, під час ув’язнення в УПР [установі посиленого режиму. – Прим. перекл.] до заявника були застосовані дуже суворі заходи безпеки. Суд визнав, що соціальні контакти заявника були дуже обмежені, беручи до уваги, що йому не дозволялося спілкуватися більш, ніж із трьома ув’язненими одночасно, що прямі контакти з персоналом в’язниці були обмежені, і що, крім випадків щомісячних побачень із близькими родичами, він міг зустрічатися з відвідувачами тільки через скляну перегородку. Однак, … Суд не може визнати, що заявника утримували в умовах сенсорної або повної соціальної ізоляції…

55.Заявник був поміщений в УПР через те, що він, з достатньою

ймовірністю, міг здійснити втечу з в’язниці менш суворого режиму і, якби вона йому вдалася, створити неприпустиму суспільну небезпеку повторного здійснення тяжких злочинів, пов’язаних з насильством …

58.… відповідно до внутрішніх правил УПР заявника піддавали повному особистому оглядові перед і після кожного «відкритого» відвідування, а також після відвідин клініки, стоматологічної хірургії або перукарні. На додаток до цього, впродовж трьох з половиною років він був також зобов’язаний

135

B. СТАДІЯ РОЗСЛІДУВАННЯ

проходити повний особистий огляд, також огляду заднього проходу, під час щотижневого інспекторського огляду камери… Такий щотижневий повний особистий огляд проводили в робочому порядку, без огляду на якісь конкретні потреби режиму або поведінку заявника.

За встановленими в УПР правилами повного особистого огляду заявник був зобов’язаний роздягтися в присутності персоналу в’язниці і дати можливість оглянути його задній прохід, для чого йому доводилося ставати в незручну позу…

62.Суд вважає, що в ситуації, коли заявник вже й так був об’єктом численних заходів нагляду, і без переконливих потреб забезпечення режиму, практика щотижневих повних особистих оглядів, яка поширювалася на заявника протягом приблизно трьох з половиною років, принижувала його людську гідність і, певне, викликала в нього душевні страждання й відчуття неповноцінності, здатні завдавати йому образи й наруги. Сам заявник підтвердив, що це було так, під час консультації з психіатром, в ході якої він також заявив, що він, наприклад, відмовлявся йти до перукарні, аби не бути змушеним проходити повний особистий огляд…

63.З огляду на це, Суд робить висновок, що поєднання регулярних повних особистих оглядів з іншими заходами посиленого режиму в УПР сягало рівня нелюдського і принизливого для гідності, поводження на порушення статті 3 Конвенції. Отже, це положення було порушене.

d. Перехоплення кореспонденції

«Херцеґфалві проти Австрії»

(Herczegfalvy v Austria), 24 вересня 1992 року.

91.Через нечіткість формулювання ці положення не визначають меж або умов здійснення дискреційних повноважень, що стало першопричиною оскаржуваних заходів. Необхідність чіткого визначення ще більша, коли йдеться про тримання під

136

B. СТАДІЯ РОЗСЛІДУВАННЯ

вартою у психіатричних закладах, де особи, яких там тримають, дуже часто настільки залежать від волі медичного керівництва, що кореспонденція є для них єдиним зв’язком із зовнішнім світом.

Щоправда, як уже раніше зазначав Суд, навряд чи було можливим сформулювати положення закону так, щоб він передбачав кожний можливий випадок … Отже, за повну нестачу будь-яких деталей щодо характеру дозволених обмежень або їхньої мети, тривалості та обсягу або призначення їхнього перегляду, зазначені вище положення не надають мінімального захисту від свавілля, як вимагає принцип верховенства права в демократичному суспільстві… Отже, в цьому випадку допущено порушення статті 8 (ст. 8) Конвенції.

«Лабіта проти Італії»

(Labita v Italy) [GC], 26772/95, 6 квітня 2000 року

175.Заявник скаржиться, що адміністрація в’язниці на П`яноса піддавала цензурі його кореспонденцію з сім’єю й адвокатом…

181.У зазначений період цензура була запроваджена наказом міністра юстиції, згідно з 41 bis Закону №. 354 від 1975 року…

182.Суд відзначає, що Конституційний суд Італії, посилаючись на статтю 15 Конституції, дійшов висновку, що міністр юстиції не мав повноважень вживати заходів щодо кореспонденції ув’язнених і таким чином, діяв ultra vires італійських законів … Цензура кореспонденції заявника в цей період була, отже, незаконною за нормами національного права й не була «передбачена законом» за змістом статті 8 Конвенції.

e.Зв’язок із членами сім’ї

«Лавентс проти Латвії»

(Lavents v Latvia), 58442/00, 28 листопада 2002 року.

142.У цій справі Суд зазначає, що дружині та доньці заявника не дозволили відвідувати його під час трьох різних періодів,

137

B. СТАДІЯ РОЗСЛІДУВАННЯ

найдовший з яких тривав з 25 вересня 1998 року по 20 квітня 2000 року, тобто понад один рік та сім місяців. Більше того, ця заборона носила майже абсолютний характер. Щодо отриманої від уряду інформації, згідно з якою дружина заявника одного разу отримала дозвіл відвідати його, однак не змогла скористатись такою можливістю, Суд зазначає, що така інформація не має жодного документального підтвердження в матеріалах справи. Зокрема, з цих матеріалів постає, що ані суд, який розглядав справу заявника, ані адміністрація в’язниці, де він перебував в ув’язненні, не надали жодного пояснення з цього приводу. Окрім того, Суд встановив, що до свого позбавлення свободи 25 вересня 1998 року заявник понад одинадцять місяців перебував вдома під домашнім арештом, де його контакти з членами родини були необмеженими. Однак немає жодних ознак того, що під час цього періоду заявник намагався використати такі контакти для організації якогось зговору або ж з метою перешкодити розслідуванню його справи. За подібних обставин Суд не переконаний в тому, що застосування такого суворого засобу було справді необхідним з тим, щоб досягнути законної мети. Тому, цей засіб не був «необхідним в демократичному суспільстві», як того вимагає пункт 2 статті 8 Конвенції.

«Плоскі проти Польщі»

(Płoski v Poland), 26761/95, 12 листопада 2002 року

37.Суд також відзначає, що, очевидно, обвинувачення, висунуті проти заявника, не стосувалися насильницьких злочинів, і що він був звільнений ще в лютому 1996 року… Отже, заявника не можна розглядати як ув’язненого без будь-яких перспектив виходу з в’язниці на свободу. Йому відомо про проблеми фінансового і матеріально-технічного характеру, які викликані виїздом в супроводі наглядача, та про недостатню кількість поліціянтів і тюремних наглядачів. Проте, беручи до уваги серйозність того, що стоїть на кону, а саме відмову особі в праві

138

B. СТАДІЯ РОЗСЛІДУВАННЯ

бути присутнім на похоронах своїх батьків, Суд вважає, що держава-відповідач могла б відмовити в цій присутності тільки за наявності вагомих причин і неможливості знайти альтернативне рішення – на кшталт виїзду в супроводі наглядача…

39.Суд доходить висновку, що, враховуючи конкретні обставини цієї справи і попри межі розсуду держави-відповідача, відмови в виїзді для участі в похоронах батьків заявника не були «необхідними у демократичному суспільстві», оскільки вони не відповідали якійсь із гострих соціальних потреб і не були пропорційними поставленим законним цілям. Отже, було порушення статті 8 Конвенції.

«Ван дер Вен проти Нідерландів»

(Van der Ven v Netherlands), 50901/99, 4 лютого 2003 року.

65.… Він також скаржився на умови, в яких мали відбуватися відвідування членами його сім’ї, – через скляну перегородку, без усякої можливості фізичного контакту, за винятком потискання руки, один раз на місяць і тільки стосовно найближ-

чих родичів…

71.… У цьому випадку, режимні заходи були запроваджені для запобігання втечам … у УПР основну увагу режим приділяє тим нагодам, за яких (і місцям, у яких) ув’язнений може отримати або сховати предмети, що їх можна використати при спробі втечі, або отримати чи обмінятися інформацією, що стосується такої спроби. З дотриманням цих обмежень заявник міг приймати відвідувачів протягом однієї години на тиждень, також мати контакт і брати участь у колективних заходах разом з іншими в’язнями УПР, хоч і в обмеженій кількості.

72.З урахуванням обставин цієї справи Суд вважає, що обмеження права заявників на повагу до приватного і сімейного життя не виходили за рамки того, що є необхідним у демократичному суспільстві для досягнення відповідної законної цілі.

Отже, статті 8 Конвенції не порушено.

139