ECHR_and_Criminal_procedure_Mc_Bride_ukr

B.СТАДІЯ РОЗСЛІДУВАННЯ

e.Обґрунтована підозра

«Лабіта проти Італії»

(Labita v Italy) [GC], 26772/95, 6 квітня 2000 року.

159.… Тимчасом як підозрюваний може бути арештований обґрунтовано на початку розслідування на підставі свідчень pentiti (італ. pentitо «перефарбований» – означення представників мафії, які дали згоду співпрацювати з органами влади і давати свідчення проти колишніх спільників. – Прим. перекл.), такі свідчення обов’язково стають менш значущими з плином часу, а надто якщо в ході розслідування не було знайдено додаткових доказів.

160.У цій справі Суд зауважує, що, як і підтвердили у своїх виправдальних вироках районний суд Трапані (Trapani) й апеляційний суд Палермо, не було доказів, які підтверджують наведені Б. Ф з чужих слів свідчення. Навпаки, головне, хоча й непряме, джерело інформації Б. Ф., помер 1989 року, і він одержав зазначену інформацію, своєю чергою, від іншої особи, так само вбитої до того, як її вдалося допитати. Більше того, свідчення Б. Ф. уже були спростовані в перебігу розслідування іншими «перефарбованими», які заявляли, що не впізнають заявника …

161.За таких обставин, для того щоб обґрунтувати тривале попереднє ув’язнення заявника (2 роки й 7 місяців) з погляду вимог пункту 3 статті 5, були б потрібні надзвичайно вагомі підстави.

«Пунцельт проти Чехії»

(Punzelt v Czech Republic), 31315/96, 25 квітня 2000 року.

74.Суд зазначає, що обвинувачення проти заявника базувались на тому, що він депонував два чеки на 891412 та 682139 німецьких марок (DEM) як забезпечення в рамках переговорів про продаж двох універмагів, і що продавець не зміг інкасувати чеки, оскільки вони були незабезпечені. За цих обставин,

90

B. СТАДІЯ РОЗСЛІДУВАННЯ

Суд вважає, що була обґрунтована підозра в тому, що заявник скоїв злочин.

«N C проти Італії»

(N C v Italy), 24952/94, 11 січня 2001 року.

47.Заявник не заперечує, що вповноважені органи мали в своєму розпорядженні певні елементи, які наводили на думку про його відповідальність, але пропонує фактографічні доводи з метою довести, що свідчення його провини можна було б легко заперечити, якби факти були досліджені детальніше. Суд, однак, вважає, що не належить до його завдань оцінювати, наскільки елементи, що стосуються суті обвинувачення, мали б бути відомі органам влади чи докладніше ними досліджені в той час, коли вони видавали ордер про арешт. Його завдання полягає в тому, щоб дослідити, чи ті елементи, про які органам влади було відомо на час видання ордера, давали достатньо обґрунтовані підстави вважати, що він скоїв злочин. Суд розглянув ці елементи і не побачив у висновках, які з них зробили компетентні органи, чогось очевидно необґрунтованого чи довільного. Отже, він не бачить жодної підстави сумніватися в тому, що елементи, які перебували в розпорядженні органів влади, були на той час достатніми, щоб вважати, що заявник скоїв злочин.

* Це питання у рішенні, яке Велика палата постановила 18 грудня 2002 року, не досліджено.

f. Ризик переховування

«В. проти Швейцарії»

(W v Switzerland), 14379/88, 26 січня 1993 року.

33.Суд вказує, що небезпеку переховування від правосуддя не можна виміряти тільки залежно від суворості можливого покарання; її треба визначати з врахуванням низки інших релевантних факторів, які можуть або підтвердити наявність

91

B. СТАДІЯ РОЗСЛІДУВАННЯ

небезпеки переховування від правосуддя, або зробити її настільки незначною, що вона не може слугувати виправданням для тримання під вартою … При цьому треба враховувати характер обвинувачуваного, його моральні якості, його кошти, зв’язки з державою, у якій його переслідували за законом, і його міжнародні контакти …

Усвоїх ретельно вмотивованих рішеннях суди Берна врахували конкретні особливості становища заявника: після перенесення свого постійного місця проживання зі Швейцарії

вМонте-Карло він часто відвідував Німеччину, Велику Британію, США, острів Анґілья (де він, можливо, був власником банку) і встановив численні тісні зв’язки в закордонних країнах. Більше того, він кілька разів заявляв, що прагнув би переїхати на проживання в США. Була низка свідчень того, що він і далі мав у своєму розпорядженні значні кошти за кордоном і мав кілька різних паспортів. Як людина нетовариська, якій контакти не були й потрібні, він міг би легко переховуватися за межами Швейцарії.

Федеральний суд …визнав, що в міру збільшення терміну тримання під вартою небезпека ухилення від правосуддя зменшилася, … Однак він визнав, що факти, наведені обвинувальною палатою, не залишали сумнівів щодо наміру В. ухилятися від правосуддя й достатньо переконливо підтверджували, що така небезпека все ще була.

УСуду немає ніяких підстав для іншого висновку.

«І А проти Франції»

(I A v France), 28213/95, 23 вересня 1998 року.

105.…суди належної юрисдикції вважали, що була небезпека того, що заявник в разі звільнення переховуватиметься від правосуддя, …зважаючи головно на заявникові зв’язки з Ліваном та, в деяких випадках, його «поведінку» … і покарання, яке йому могло бути призначене …

92

B. СТАДІЯ РОЗСЛІДУВАННЯ

Безумовно, ці обставини наводять на думку про небезпеку втечі, й наявні в матеріалах докази ніби свідчать про їхню значущість для цієї справі. Суд, утім, зауважує деяку схематичність мотивів, наведених у рішенні з цього приводу. Він також зауважує, що, хоч така небезпека з плином часу неодмінно зменшується, … органи судової влади знехтували чітким зазначенням причин, з яких у цій справі були підстави вважати, що вона тривала понад п’ять років.

«Пунцельт проти Чехії»

(Punzelt v Czech Republic), 31315/96, 25 квітня 2000 року.

76.Стосовно небезпеки того, що заявник переховуватиметься від правосуддя, то чеські суди, зокрема, відзначали, що заявник вже ухилявся від кримінального процесу в Німеччині, що він мав численні ділові зв’язки за кордоном і що йому загрожувало відносно суворе покарання. На думку Суду, таке мотивування є «достатнім» і «таким, що має стосунок до справи» та переважає доводи, запропоновані заявником.

«Мамедова проти Росії»

(Mamedova v Russia), 7064/05, 1 червня 2006 року.

76.Національні суди мотивували можливість заявниці переховуватися від правосуддя, посилаючись на те, що її співучасник зник. На думку Суду, поведінка співобвинуваченого не може бути вирішальним фактором для оцінки ризику переховування від правосуддя арештованої. Така оцінка має базуватись на особистих обставинах ув’язненої особи. У цій справі національні суди не вказали на які-небудь риси особистості або поведінки заявниці, які виправдовували б їхній висновок про наявність постійної небезпеки того, що вона зникне. З іншого боку, заявниця постійно посилалася на обставини, що послаблюють ризик її переховування від правосуддя. Однак національні суди не приділяли уваги обговоренню доводів заяв-

93

B. СТАДІЯ РОЗСЛІДУВАННЯ

ниці про те, що в неї немає злочинного минулого, є постійне місце проживання й роботи в місті Владімірі, усталений спосіб життя, двоє малолітніх дітей, і що її батько серйозно хворий. Вони не врахували і тієї обставини, що заявниця мала змогу зникнути після обшуку в її квартирі, але залишилася в розпорядженні слідства. За цих обставинах Суд ухвалює, що в справі наявність небезпеки того, що заявниця переховуватиметься від правосуддя, не встановлена.

«Алєксандр Макаров проти Росії»

(Aleksandr Makarov v Russia), 15217/07, 12 березня 2009 року

125.У своєму рішенні від 5 лютого 2007 року Совєтський районний суд, вперше посилаючись на інформацію, надану Томським обласним управлінням ФСБ, дійшов висновку, що заявник планує переховуватися від правосуддя, наполягаючи, щоб його родичі продали якесь майно та придбали валюту… Усі подальші постанови про залишення під вартою, що їх виносили судові органи, великою мірою ґрунтувалися на можливості переховування заявника від правосуддя, з врахуванням інформації, наданої ФСБ…

126.Суд, проте, не може не зауважити тієї обставини, що інформація, надана посадовими особами ФСБ, не підкріплювалася жодним доказом (копіями угод купівлі-продажу, державними актами, що свідчили про зміну власності, банківськими виписками, що підтверджують факт купівлі валюти абощо). Суд погоджується з тим, що на самому початку продовження строку тримання заявника під вартою, можливо, і було виправдане на якийсь короткий період, аби органи обвинувачення мали час перевірити інформацію, надану посадовими особами ФСБ, та представити докази, що її підтверджують. Однак з плином часу сама лише наявність інформації, без будь-яких доказів на підтримку її правдивості, неодмінно ставала дедалі менш важливою, зокрема, якщо врахувати те, що заявник постійно заперечував свою спроможність перехову-

94

B. СТАДІЯ РОЗСЛІДУВАННЯ

ватися, стверджуючи, що жодного майна не продано і ніякої валюти не придбано, та, щоб підтвердити неможливість своєї втечі, посилався на свій вік, стан здоров’я, нестачу дійсного закордонного паспорта чи медичної страховки і на той факт, що за межами Томської області в нього немає ні родичів, ні власності…

127.… національні органи влади були зобов’язані проаналізувати особисті обставини заявника докладніше та навести на користь його тримання під вартою конкретні підстави, підкріплені встановленими в судовому засіданні доказами … Суд не вважає, що в цій справі національні суди виконали це зобов’язання. У Суду викликає серйозне занепокоєння те, що національні органи влади застосовували вибірковий і непослідовний підхід до оцінки запропонованих сторонами доводів щодо підстав для тримання заявника під вартою. Вважаючи доводи заявника суб’єктивними і не зважаючи на відповідні факти, що зменшували ризик його переховування від правосуддя, ці суди сприйняли інформацію посадових осіб ФСБ некритично, не ставлячи під сумнів її вірогідності.

128.Крім того Суд повторює, що на підтримку своїх висновків про ймовірність переховування заявника від правосуддя органи судової влади також вказували на те, що на території Томської області в нього було кілька місць проживання. Суд з цього приводу повторює, що саме по собі непостійне місце проживання не створює небезпеки переховування від правосуддя… Суд також зазначає, що повноважні органи не вказували на якісь інші обставини, які дозволяли б припустити, що в разі звільнення заявник переховуватиметься… Тому Суд вважає, що наявність такої небезпеки не встановлено.

95

B.СТАДІЯ РОЗСЛІДУВАННЯ

g.Ризик перешкоджання здійсненню правосуддя

«Летельє проти Франції»

(Letellier v France), 12369/86, 26 червня 1991 року.

39.Суд визнає, що реальна небезпека чинення тиску на свідків могла таки бути на початку цієї справи, але вважає, що з часом вона значно зменшилася й врешті зникла зовсім.

В проти Швейцарії

(W v Switzerland), 14379/88, 26 січня 1993 року.

36.Для того щоб показати, що був значний ризик змови аж до початку судового процесу, обвинувальна палата посилалася в основному на винятковий обсяг справи, величезну кількість вилучених документів і їхній навмисно заплутаний стан, а також велику кількість свідків, яких необхідно було допитати, зокрема тих, що проживають за кордоном. Її другий довід спирається на особистість заявника, чия поведінка як перед арештом, так і після свідчила про його намір систематично ліквідувати всі докази своєї вини, наприклад, фальсифікуючи або знищуючи рахунки. На думку обвинувальної палати, були також конкретні ознаки, які підкріплюють побоювання, що, опинившись на свободі, він зуміє зловжити нею й, користуючись надзвичайною заплутаністю справ в 60-ти з гаком контрольованих ним компаніях і своїм впливом на працівників, ліквідувати ті докази, які на цей момент були здобуті, хоча ймовірна їхня наявність випливала з інших документів,

атакож сфабрикувати неправдиві свідчення, і маніпулювати свідками. Нарешті, обвинувальна палата відзначала розширення масштабу слідчих дій у квітні 1987 року у зв’язку зі злочинами, які були скоєні заявником у Німеччині й спочатку там розслідувалися…

…національні органи влади мали право розглядати ці обставини в справі як причину, через яку небезпека змовлян-

96

B. СТАДІЯ РОЗСЛІДУВАННЯ

ня слугувала додатковою підставою для оспорюваного тримання обвинувачуваного під вартою.

І.А. проти Франції

(I.A. v France), 28213/95, 23 вересня 1998 року.

110.… Суд вважає, що важко зрозуміти, яким чином ступінь таких ризиків [чинення тиску на свідків і знищення доказів] може так мінятися. Усе ж він припускає, що – як зазначали компетентні органи судової влади, – вони були очевидними, з огляду на особу заявника та його позицію в ході розслідування. Однак, хоча вони й виправдовували таким чином тримання заявника під вартою на початку, то поступово, у міру того, як було проведено допити декількох свідків у справі і розслідування просувалося, неминуче втрачали своє значення.

Справді, розслідування, проведене після крадіжки із зломом 4 травня 1993 року в будинку пана І. А., виявило, що її вчинено на його прохання з метою позбутися певних документів … Легко зрозуміти, як подія такого роду могла змусити слідчі органи побоюватися, що в разі звільнення обвинувачений зможе спробувати приховати інші докази. З матеріалів справи, втім, видно, що на тій стадії провадження, на якій сталася крадіжка зі зломом, велику частину доказів вже було зібрано – мало того, 24 жовтня 1994 року слідчий суддя наказав зняти пломби, встановлені на будинку заявника …

«Мамедова проти Росії»

(Mamedova v Russia), 7064/05, 1 червня 2006 року.

79.Єдиною іншою підставою для подальшого тримання заявниці під вартою, яку вказували національні суди, було те, що вона може знищити докази, перешкоджати правосуддю або вчинити новий злочин. Суд припускає, що на початкових стадіях розслідування ризик втручання заявниці у здійснення правосуддя міг виправдовувати її тримання під вартою. Однак

97

B. СТАДІЯ РОЗСЛІДУВАННЯ

після того, як докази були зібрані, ця підстава своє значення втратила.

«Каучор проти Польщі»

(Kauczor v Poland), 45219/06, 3 лютого 2009 року.

46.На думку органів влади, ймовірне призначення заявникові суворого вироку спричинило виникнення твердження про те, що заявник перешкоджатиме провадженню. Однак Суд постійно повторює, що хоч суворість можливого покарання є значущим елементом при оцінці ризику переховування від правосуддя чи скоєння нових злочинів, тяжкість обвинувачення сама по собі не може бути виправданням тривалих строків попереднього ув’язнення…

Крім того, Суд зазначає, що органи влади, ухвалюючи рішення про продовження строку попереднього ув’язнення заявника, недостатньо обґрунтували наявність небезпеки фальсифікації доказів з його боку. Суд зазначає, що уряд спирався на припущення, ніби заявник перешкоджатиме провадженню у справі та фальсифікуватиме докази тому, що він не визнав себе винним в інкримінованих злочинах. Оскільки національні суди, як видається, зробили висновки на користь супротивної сторони на підставі того факту, що заявник не визнав себе винним, Суд вважає, що їхнє мотивування виявляло очевидну зневагу до принципу презумпції невинуватості й за жодної обставини не може слугувати за правомірну підставу для позбавлення заявника волі…

47.Беручи до уваги викладене вище, Суд робить висновок, що підстави, які навели національні органи, не можуть бути обґрунтуванням загального терміну тримання заявника під вартою…

98

B. СТАДІЯ РОЗСЛІДУВАННЯ

«Алєксандр Макаров проти Росії»

(Aleksandr Makarov v Russia), 15217/07, 12 березня 2009 року.

129.… Суд зауважує, що національні органи влади пов’язували можливість заявника перешкоджати здійсненню правосуддя

зйого посадою мера Томська, а також із тим фактом, що низка свідків в кримінальній справі були його колишніми підлеглими, що працюють у Томській мерії. Національні суди також згадували про те, що близькі й родичі заявника нібито загрожували потерпілим і свідкам.

130.… Суд не забуває про те, що посадове становище заявника було вагомим фактором, на який зважали національні суди, доходячи висновку про наявність небезпеки маніпулювання свідками. Водночас від не випускає з поля зору й того, що заявника усунули з посади мера міста Томська відразу ж після арешту й що звільнення з-під варти не означало поновлення його на посаді. Отже, Суд має сумніви щодо вагомості цієї підстави для продовження терміну тримання заявника під вартою. Більше того, Суд повторює, що національним судам, щоб продемонструвати, що значний ризик змови був і не зникав протягом усього періоду тримання заявника під вартою, не досить просто послатися на його посадові повноваження. Їм належало проаналізувати інші стосовні справи фактори, такі як просування розслідування або судового процесу, особистість заявника, його поведінка перед і після його арешту та інші конкретні ознаки, що обґрунтовують побоювання

зприводу його змоги скористатися своїм поверненням на волю, щоб спробувати сфальшувати чи знищити докази або маніпулювати свідками…

131.Суд з цього приводу зауважує, що лише 3 грудня 2007 року Томський обласний суд вперше обґрунтував свій висновок про ризик змови, посилаючись на спроби маніпулювати свідками, немовби вчинені родичами заявника… [У] тексті рішення …, крім голослівних посилань на погрози на адресу свідків, нібито висловлювані родичами й наближеними до

99