litvin_v_m_uporyad_istoriya_ukraini

ІСТОРІЯ УКРАЇНИ. Хрестоматія

на відстані одного дня шляху, так само відходячи поволі та відступаючи, виконуючи те, що їм було доручено. По-перше, вони мусять зайти в кра­ їни, народи яких не вступили в союз із ними, щоб і їх затягнути у війну проти персів (а якщо вони не підуть воювати добровільно проти персів, то силоміць змусити їх до цього). Потім вони мають повернутися в свою кра­ їну і, коли вважатимуть це за доцільне, нападуть на персів.

Геродот. Історії в дев’яти книгах.

Київ, 1993. - С. 181, 185, 199, 204-208.

Опис Геродотом природних особливостей Причорномор’я (V ст. до н. е.)

[...]

47.[...] їхня країна рівнинна і рясніє травою і зрошується водою бага­ тьох річок, яких стільки, скільки каналів у Єгипті. Я назову тепер ті з них, які найбільш відомі і судноплавні від самих своїх джерел. Це Істр, що має п’ять гирлів, а потім Тірас, Гіпаній, Борісфен, Пантікап, Гіпакірій, Герр і Танаід. А тепер іще про течію цих річок.

48.Істр серед усіх відомих мені річок найбільша ріка і вода і в ньому однакова і взимку, і влітку. Це перша з заходу ріка Скіфії і через те, що в неї вливаються інші річки, вона стає дуже великою. Її притоки, що роблять

їївеликою, такі: по-перше це п’ять, що течуть у Скіфії: одна, яку скіфи на­ зивають Пората, а елліни — Пірет, ще інші — Тіарант, Арар, Напарій і Ордесс. Перша названа мною притока — велика і тече на схід, зливаючи свої води з Істром, друга названа — Тіарант, вона тече в напрямі приблизно на захід і невелика, нарешті Арар, Напарій і Ордесс течуть між попередніх і вливаються в Істр. Ці річки протікають у Скіфії і всі разом збільшують во­ ди Істру. А з країни агатірсів тече річка Марій і з’єднується з Істром.

49.Із верховин Гайму течуть три інші великі ріки в напрямі на північ і вливаються в Істр: Атлант, Аврант і Тібісій. Через Фракію і країну фракій­ ського племені кробізів течуть Атрій, Ной і Артан і вливаються в Істр. Із країни пайонів і з гори Родопи витікає річка Скій, що перетинає по сере­ дині Гайм і вливається в Істр. Із Іллірії витікає ріка Ангр, що тече рівни­ ною трібаллів і вливається в річку Бронг, а Бронг — в Істр. Отже, і ці дві значні ріки приймає в себе Істр. Із країни, що над омбріками, річка Карпій і ще інша Альпій, течуть на північ і вливаються в нього. Треба замітити, що Істр перетинає всю Європу від країни кельтів, які разом із кінетами живуть на крайньому заході Європи. Перетявши всю Європу, він на краю Скіфії вливається в море.

50.Отже, через те, що названі ріки і ще й інші, [...] приносять йому свої води, Істр стає найбільшою з рік, бо якщо порівняти їх окремо одну з одною щодо кількості води, то Ніл матиме перевагу. Бо, як я сказав, у ньо­ го не вливається жодна річка, жодне джерело, які могли б збільшити його води. А Істр і взимку і влітку має однаковий рівень води, як на мене, ось через що: взимку він такий, як завжди, і майже не збільшує свій звичайний рівень, бо в тих краях узимку випадає мало дощів, але сніг падає постійно. А влітку сніг, що випав узимку і його було дуже багато, тане і вода з усіх

18

Р о з д і л І. Давні народи та суспільно-політичні утворення..

боків ллється до Істру. Отже, цей сніг, що тане і ллється в нього, саме він збільшує його води, а разом із ним рясні і раптові дощі, бо там і влітку йдуть дощі. 1 наскільки більше води притягає до себе сонце влітку, ніж узимку, настільки влітку більше води вливається в Істр, ніж узимку. Коли порівняти ці два явища, то вони врівноважують одне одного і наслідком цього є те, що Істр має завжди однакову кількість води.

Отже, одна з рік Скіфії — це Істр. Далі за нею йде Тірас, який тече з півночі, витікаючи з великого озера, що відмежовує землю скіфів від землі неврів. Біля гирла його живуть елліни, так звані тіріти.

Третя ріка — це Гіпаній, її джерело в Скіфії і починається вона з ве­ ликого озера, навколо якого пасуться дикі білі коні. 1 правильно називають це озеро матір’ю Гіпанія. Отже, з нього витікає ріка Гіпаній і на відстані п’яти днів шляху в ньому ще небагато води і його вода солодка, але після того на відстані чотирьох днів шляху від моря його вода стає дуже гіркою. Це тому, що в нього вливається одне гірке джерело, яке хоч і зовсім мале, але дуже гірке і його вода змішується з водою Гіпанія, що є великою рікою серед малих, і це джерело надає його воді такий смак. Це джерело є на ме­ жі країн скіфів-землеробів і алізонів. Назва цього джерела і місцевості, звідки витікає його вода, по-скіфському Ексампай, а по-еллінському — Священні шляхи. Тірас і Гіпаній у країні алізонів не дуже віддаляються один від одного, але звідти і далі кожен із них розходиться з іншим і від­ стань між ними розширюється.

Четверта ріка — це Борісфен. Вона найбільша серед них після Істру і, на мою думку, вона найбільш корисна для людей не лише серед інших рік Скіфії, але і взагалі всіх інших, крім єгипетського Нілу, бо з ним не можна зрівняти жодну іншу ріку. Отже, серед інших рік Борісфен найбільш ко­ рисний людям, бо навколо нього найкращі і найбільш поживні пасовища для худоби і дуже багато в ньому риби, приємної на смак, і вода в ньому дуже чиста, порівняно до інших із каламутною водою і ниви навколо нього чудові, а там, де не засіяно, виростає висока трава. А в його гирлі відкла­ дається багато солі. І великі риби в ньому без колючих кісток, що їх нази­ вають антакаями. Для харчування ця ріка дає ще і багато чого іншого, гід­ ного всякої уваги.

Через сорок днів плавання до місцевості, яка називається Герр, відомо, що він тече з півночі, але звідти вище ніхто не може сказати, якими краї­ нами він протікає. Однак встановлено, що тече він через пустелю, доки не досягає країни скіфів-землеробів. Справді, ці скіфи живуть на його берегах на відстані десяти днів плавання. [...] Там, де Борісфен наближується до моря, з ним з’єднується Гіпаній, що вливається в те саме мілководя. Ву­ зька смуга суходолу, що утворюється між цими ріками, називається мисом Гіпполая і на ньому побудовано святилище Деметри. А за святилищем на березі Гіпанія живуть борісфеніти.

Оце що можна сказати спочатку про ці ріки. Після них тече п’ята рі­ ка, що називається Пантікап, що бере початок на півночі і витікає з одно­ го озера, і між ним і Борісфеном живуть скіфи-землероби, а гирло його в Гінеї, де, огинаючи її, він зливається з Борісфеном.

19

ІСТОРІЯ УКРАЇНИ. Хрестоматія

Шоста ріка — це Гіпакірій, що починається від озера, тече країною скіфів-кочовиків і вливається в море біля міста Каркінітіди, залишаючи праворуч від себе Гілею і так званий Ахіллесів шлях.

Сьома ріка — Герр, яка відокремлюється від Борісфена в тому місці, до котрого є відомий Борісфен. В тому місці вона починає віддалятися від нього і має таку саму назву, як і та країна. Герр, прямуючи до моря, відді­ ляє країну скіфів-кочовиків від царських скіфів і вливається в Гіпакірій.

Восьма ріка, як я сказав — це Танаїд, що тече від півночі, витікаючи з великого озера, і вливається в ще більше озеро, яке називається Маєтідським. Воно відокремлює царських скіфів від савроматів. У Танаїд, у його середині, вливається ще одна річка під назвою Гіргій.

О т е , цими річками обдарована Скіфія. Я називаю лише найвідоміші серед них. [...]

Геродот. Історії в дев’яти книгах.

Київ, 1993. - С. 191-193.

Гіппократ про зовнішній вигляд скіфів у творі «Про повітря, воду й місця» (460 — бл. 377 р. до н. е.)

[...]

26.[...] Переміни в погоді там не великі і не часті, вона однакова й ма­ ло міняється. Тому й вигляд у всіх [людей] подібний: завжди уживають од­ накову страву, однакову одіж літом і зимою, дихають повітрям вогким і густим, п’ють воду з снігу і льоду, не знають втоми. Бо ні тіло, ані душа не можуть гартуватись, де немає великих перемін [кліматичних]. Через це тіло їх товсте, багате м’ясом і вогкістю, без виразних контурів і мускулатури. Особливо ж лімфатичні в них нижчі частини живота: не може він і бути сухорлявим у такому краї і в таких обставинах природних і кліматичних. Бувши товстими і безволосими, всі вони один до одного подібні, чоловіки до чоловіків, жінки до жінок.

27.Щодо вогкості дам я важливий довід: у більшості скіфів, скільки є кочовиків, знайдеш припалені плечі, руки й груди, стегна не через що ін­ ше, як через вогкість і слабкість тіла: не можуть ані лука натягнути, ані пі­ ки кинути плечем через ту вогкість і брак мускулатури. Як же припалять, то в членах висихає більшість тієї вогкості і тіло стає міцніше, краще го­ дується і сухорлявіше. А лімфатичним і слабим стає воно тому: перш за все, що їх не пеленають, як в Єгипті, — не мають того звичаю для їзди, щоб добре сидіти на коні; далі від сидячки: чоловіки як не їздять на коні, то здебільшого, лежать на возі, хоча й часто мандрують і переїжджають. Жінки ж у них на диво тілом лімфатичні й слабкі.

28.Скіфський народ рудий через холод, бо сонце не пече гаряче, а біла краска припалюється від холоду і стає рудою.

Витоки: від найдавніших часів до першої половини IX ст.

Київ, 1995. - С. 373-375.

20

Р о з д і л І. Давні народи та суспільно-політичні утворення...

Гіппократ про спосіб життя і звичаї скіфів (У ст. до н. е.)

В Європі є скіфський народ, що живе тепер навколо озера Меотіди і відрізняється від інших народів. Назва його савромати. їх жінки їздять вер­ хи, стріляють з луків і кидають дротики, сидячи на конях, і б’ються з воро­ гами, поки вони дівчата; а заміж вони не йдуть, поки не заб’ють трьох во­ рогів, і оселюються жити з чоловіками не раніш, як принесуть звичайні жертви. Та, що вийде заміж, перестає їздити верхи, поки не прийде потре­ ба поголовно виступати в похід. У них немає правих грудей, бо ще в ран­ ньому дитинстві матері їх, розпікши приготований саме з цією метою мід­ ний інструмент, прикладають його до правої груді і випалюють так, що во­ на втрачає здатність рости, і вся сила і достаток соків переходять у праве плече і руку.

[...] Так звана «Скіфська пустиня» являє собою рівнину, багату на тра­ ву, але позбавлену дерев і помірно зрошену: по ній течуть великі ріки, які відводять воду з степів. Ось тут і живуть скіфи: звуться вони кочовниками, бо в них немає хат, а живуть вони в кібітках, з яких найменші бувають чо­ тириколісні, а інші шестиколісні; вони кругом закриті повстю і зроблені подібно до домів: одні з двома, інші з трьома відділами; вони непроникні ні для води (дощової), ні для снігу, ні для вітрів. У ці вози запрягають по дві і по три пари безрогих волів, роги в яких не ростуть від холоду. В таких кібітках перебувають жінки, а чоловіки їздять верхи на конях; за ними йдуть їхні стада овець і корів і табуни коней. На одному місці вони залиша­ ються стільки часу, поки вистачає трави для стад, а коли її не вистачить, переходять в іншу місцевість. Самі вони їдять варене м’ясо, п’ють кобиля­ че молоко і їдять «іпаку» (це сир з кобилячого молока). Такий спосіб життя і звичаї скіфів. [...]

Історія України в документах і матеріалах. Т. 1: Київська Русь і феодальні князівства XII—XIII ст.

Київ, 1939. - С. 14.

Декрет про взаємне громадянство Ольвії та її колишньої метрополії Мілета (бл. 323 р. до н. е.)

Мілетець у місті Ольвії, най приносить жертви на тих самих олтарях, і най має доступ у ті самі святилища таким самим чином, як ольвіополіт, най будуть права безмитності в мілетців на тих же підставах, як і раніще були.

Коли ж він захоче займати державні посади, най прийде він у Раду і, записавшись, нехай посідає їх, і нехай він платить податки, як і наші гро­ мадяни.

Най буде право на проедрію і нехай викликають їх на змагання, і нехай моляться в поминальні дні таким самим чином, як моляться й у Мілеті.

21

ІСТОРІЯ УКРАЇНИ. Хрестоматія

А якщо буде у мілетця позов в Ольвії, най користується він правосуд­ дям і най отримає вирок у п’ятиденний строк у відділенні суду, де розгля­ даються права громадян.

Най мають безмитність усі мілетці, крім.тих, які мають права грома­ дянства в іншому місті, і беруть участь в уряді та в судах.

Так само і ольвіополіти в Мілеті най матимуть безмитність, і най ко­ ристуються ольвіополіти всім іншим в Мілеті так само, як і мілетці в місті Ольвії.

Історія державної служби в Україні: У 5 т. Т. 3: Документи і матеріали.

Київ, 2009. - С. 57.

Клятва херсонесців (початок III ст. до н. е.)

Клянусь Зевсом, Землею, Сонцем, Дівою, богами і богинями олімпій­ ськими, героями, що володіють містом, землею та укріпленням херсонес­ ців: я буду однодумний у відношенні благоденства і свободи міста і грома­ дян і не віддам ні Херсонеса, ні Керкінітіди, ні Прекрасної гавані, ні інших укріплень, ні інших земель, якими херсонесці управляють або управляли, нічого нікому, ні еллінові, ні варварові, а буду оберігати [все це] для херсонеського народу; я не порушу демократичного ладу і не дозволю цього ба­ жаючому зрадити або порушити і не приховаю цього разом [з ним]; але до­ веду до відома міських деміургів; я буду ворогом зловмисникові і зраднико­ ві або тому, хто схиляє до відпадіння Херсонес, або Керкінітіду, або Прек­ расну гавань, або укріплення і область херсонесців; я служитиму народові як деміург і член ради якомога краще і справедливіше для міста і громадян; я охоронятиму для народу «састер» і не буду розголошувати нічого з таєм­ ного ні еллінові, ні варварові, що може завдати шкоди місту; я не дам і не візьму дару на шкоду місту і громадянам; я не буду замишляти ніякого не­ справедливого діла проти когось з громадян, що не відпали [від міста], і ні­ кому, хто замишляє подібне діло, не дозволю цього, а доведу до відома і на суді подам голос по закону; я не укладатиму змови проти херсонеської об­ щини, ні проти когось із громадян, хто не оголошений ворогом народу; коли я вступив з ким-небудь у змову або зв’язаний якою-небудь клятвою по обіту, то в разі порушення [мною зобов’язань] нехай мені і моїм [бли­ зьким] буде краще, а в разі додержання — навпаки; і коли я довідаюсь про яку-небудь змову, що вже є або зароджується, я доведу про це до відома деміургів, хліб, що звозять з рівнини, я не буду ні продавати, ні вивозити з рівнини в якесь інше місце, а тільки в Херсонес. Зевс, і Земля, і Сонце, і Діва, і боги олімпійські! Якщо я виконаю все це, хай буде благо мені само­ му, і роду, і моїм [близьким], якщо не виконаю, хай буде лихе і мені само­ му, і роду, і моїм [близьким] і нехай ні земля, ні море не приносять мені плода [...]

Хрестоматія з історії стародавнього світу: У 2 т. Т. II. Київ, 1954. - С. 310-311.

22

Р о з д і л І. Давні народи та суспільно-політичні утворення..,

Декрет про відзначення громадянина Ольвії за заслуги (початок III ст. до н. е.)

Рада і народ ухвалив, синедри запропонували. Позаяк Аполлоній, син Евфрона, херсонесит, надав багато послуг місту, за що народ, віддаючи по­ дяку, нагородив його вінком, зображенням та іншими почестями, а його си­ ни, Аполлодор, Аполлоній та Евфрон, які успадкували від батька образ дій, всіляку прихильність в [усьому] корисному для народу постійно виказують і взяті містом у борг три тисячі золотих, що були надані батьком [...] призна­ чив термін сплати [...] най ухвалить рада і народ вихваляти синів Аполлонія та увінчати золотим вінком, а про увінчання проголосити через покликача [...] у народних зборах [...] оголосити [... під час Діонісій] у театрі [...]

Історія державної служби в Україні: У 5 т. Т. 3: Документи і матеріали.

Київ, 2009. - С. 58.

З декрету про вшанування великого купця та полісного службовця Протогена

за його громадянські заслуги (III ст. до н. е.)

[...] Рада і народ ухвалили двадцятого числа, архонти і [колегія] семи запропонували: через те, що і Геросон, батько Протогена, зробив місту ба­ гато важливих послуг і грішми, і вчинками, і Протоген, успадкувавши від батька прихильність до народу, все життя продовжував говорити і діяти як­ найкраще: по-перше, коли цар Сайтафарн прибув до Канкіта і вимагав по­ дарунків [з нагоди] проїзду, а громадська скарбниця була порожня, він на прохання народу дав чотириста золотих, і коли архонти віддали у заклад священні сосуди на потреби міста Поліхарму за сто золотих і не могли їх викупити, а іноземець (Поліхарм) хотів уже нести їх до майстра, [Прото­ ген] сам викупив сосуди, заплативши ці сто золотих; і коли архонти з Демоконтом на чолі дешево купили вина на триста золотих; і за жерця Геродора, коли був голод і хліб продавався по п’ять медимнів за золотий, і на­ род внаслідок небезпеки, що насувалася, визнав за потрібне заготовити достатню кількість хліба і закликав до цього тих, хто мав запаси, він пер­ ший виступив і обіцяв дві тисячі медимнів по десять медимнів за золотий, і тоді, як інші відразу одержали плату, він, давши пільгу на рік, не взяв ніяких процентів; і за того самого жерця, коли з’явились у величезній кіль­ кості сайї, вимагаючи подарунків, а народ не міг їм дати і попросив Про­ тогена зарадити його скрутному становищу, він, виступивши [на народних зборах], запропонував чотириста золотих; і будучи обраний членом Колегії Дев’яти, він запропонував від себе не менш як тисячу п’ятсот золотих в ра­ хунок майбутніх доходів, з яких було вчасно задоволено багато скіпетроносців [варварів] і чимало подарунків було підготовлено для царя; і коли за декретом було віддано на відкуп спорядження посольства в резиденцію ца­ ря [Сайтафарна], за якою відкупники мали одержати від міста триста золо­

23

ІСТОРІЯ УКРАЇНИ. Хрестоматія

тих, і взяв на відкуп Конон, але внаслідок того, що архонти не могли зап­ латити ці гроші, які були у відкупників податків, бо вони ще не внесли їх у державну скарбницю, [Конон з товаришами] відмовились від відкупу і внаслідок цього було три переторги і на третій раз відкуп лишився за Форміоном — то Протоген, побачивши, що місто матиме великі неприємності, сам, прибувши на [народні] збори, дав ці триста золотих; і коли за жерця Плістарха знову був великий голод і хліб продавався по півтора медимна за золотий, але було очевидно, що подорожчає, як він і став продаватися за одну й дві третини золотого, і через те народ злякався і визнав за необхідне закупити хліб, і для цього закликав заможних допомогти, Протоген пер­ ший, коли відбувалися збори, пообіцяв за закупівлю хліба тисячу золотих, які відразу приніс і дав з того числа триста без відсотків на рік і, давши всю суму золотом, одержав міддю з чотириста, він перший обіцяв дві з по­ ловиною тисячі медимнів пшениці, з яких п’ятсот дав по чотири і одній шостій медимна [за золотий], тоді як інші, хто запропонував хліб у цей час, відразу одержали належні їм суми з доставлених грошей, він, давши пільгу на рік, одержав гроші без ніяких відсотків, і внаслідок цієї послуги Протогена народові було доставлено багато грошей і чимало хліба; і коли цар Сайтафарн прийшов на той бік [ріки] за подарунками і архонти склика­ ли народні збори і оголосили про прибуття царя і про те, що в скарбниці немає ніяких грошей, Протоген виступив і дав дев’ятсот золотих, коли ж по­ сли, Протоген і Арістократ, взяли ці гроші і прибули до царя, а цар, незадоволений подарунками, розгнівався і виступив у похід [...]

[...] [Протоген] витратив на обидві стіни півтори тисячі золотих і віддав більшу частину з них золотом, а одержав з чотирьохсот міддю; відбудував він і зруйновані вежі — обидві при великій брамі: Кафігіторову придорож­ ню і Епідаврієву; також, коли місто платило фрахти приватним особам, які возили каміння, внаслідок того, що полісні судна були поламані і не мали ніякого спорядження, він запропонував їх полагодити і витратив на це двісті золотих, і негайно дав звіт, внаслідок чого народ, який і раніше час­ то нагороджував його вінками, увінчав і тоді за звітування; до того ж, коли залишалася незакінченою схінія [святилище], що коло вежі Посія, народ звернувся до нього, прохаючи закінчити і цю четверту схінію, і Протоген, не бажаючи відмовлятися від жодних послуг, узяв на себе і це будівництво, на яке запропонував сто золотих. Він, взявши управління громадським майном і посаду скарбника, розпоряджався найважливішими міськими при­ бутками і нікого з відкупників податків не вигнав з його маєтності, і ні в кого не забрав нічого з майна, а, зглядаючись на їхнє скрутне становище, одним простив борги, іншим надав відстрочки на стільки часу, скільки во­ ни хотіли, і не брав ніяких відсотків. Розпоряджаючись більшою частиною громадських сум, він протягом трьох років безперервно всім управляв чес­ но і справедливо, звітуючись у встановлені строки, а лишки прибутків за час своєї каденції зараховував собі як плату за борги — хоч насправді цього не було — і таким чином звільнив місто від боргів і очистив від відсотків. І коли все в місті було в занепаді внаслідок воєн і неврожаїв і кошти зовсім вичерпались, так що народ через це попросив його зробити місячні від­ строчки і потурбуватися про кредиторів і боржників, він перший, хоча бор­

24

Р о з д і л І. Давні народи та суспільно-політичні утворення..

ги йому і його батькові сягали шести тисяч золотих, запропонував народові розпоряджатися ним як тому завгодно, і коли народ попросив його прос­ тити боржникам іхні борги, він усім все простив [...]

Історія державної служби в Україні: У 5 т. Т. 3: Документи і матеріали.

Київ, 2009. - С. 61-62.

Уривок з декрету на честь полководця Діофанта про повстання рабів під проводом Савмака (кінець II ст. до н. е.)

Коли скіфи, з Савмаком на чолі, вчинили державний переворот і вби­ ли боспорського царя Перісада, який виховав Савмака, на Діофанта ж під­ готували змову, останній, уникнувши небезпеки, сів на відправлене за ним [херсонеськими] громадянами судно і, прибувши [до Херсонеса], покликав на допомогу громадян. [Потім], маючи ревного прибічника в особі царя Мітрідата Євпатора, який посилав його, Діофант на початку весни [наступ­ ного року] прибув [до Херсонеса] з сухопутним і морським військом і, прєднавши до його добірних [херсонеських] воїнів, [що розмістилися] на трьох суднах, вирушив [морем] з нашого міста [Херсонеса], оволодів Феоджосією і Пантікапеєм, покарав винуватців повстання, Савмака ж, убивцю царя Перісада, захопивши в свої руки, відправив у царство і знову здобув владу [над Боспором] для царя Мітрідата Євпатора.

Хрестоматія з історії Української РСР: У 3 т. Т. І: 3 найдавніших часів до кінця 50-х рр. XIX ст.

Київ, 1959. - С. 14.

З договору між Херсонесом та понтійським царем Фарнаком І

(179 р. до н. е.)

Присяга, якою заприсягнув цар Фарнак, коли до нього прибули посли Матрій та Гераклій: «Присягаю Зевсом, Геєю, Геліосом, всіма богами олім­ пійськими і богинями; я назавжди буду другом херсонеситам, і якщо сусід­ ні варвари підуть походом на Херсонес або підвладний херсонеситам край, чи будуть кривдити херсонеситів, і вони покличуть мене, буду допомагати їм, як дозволить мені час, і в жодному разі не замислю лихого проти хер­ сонеситів і не вчиню проти херсонеситів нічого такого, що було б на шко­ ду херсонеській громаді. Але намагатимуся з усіх своїх сил охороняти її де­ мократію, допоки вони будуть вірними дружбі зі мною і якщо присягнуть тією ж самою присягою і триматимуться дружби з римлянами і нічого про­ ти них не вчинятимуть. Нехай буде мені благо, якщо я триматимусь прися­ ги, і навпаки, якщо ні».'

Історія державної служби в Україні: У 5 т. Т. 3: Документи і матеріали.

Київ, 2009. - С. 63-64.

25

ІСТОРІЯ УКРАЇНИ. Хрестоматія

Опис Чорноморського узбережжя в «Загальній історії» Полібія (II—І ст. до н. є.)

Візантійці займають місцевість з боку моря, найзручнішу в світі щодо безпеки й вигід, а з боку суші з обох поглядів дуже невигідну. З моря вони так панують над входом у Понт, що купецьким суднам неможливо ні вхо­ дити туди, ні виходити без їхньої згоди. У Понті є багато корисного для життя іншим народам, і візантійці тримають усе це в своїх руках. Для не­ обхідних життєвих потреб оточуючі Понт країни доставляють нам скот і величезну кількість безперечно найкращих рабів, а з предметів розкоші доставляють у достатку мед, віск і солену рибу. Одержують же вони з про­ дуктів, якими повні наші країни, масло і всяке вино; хлібом вони обмі­ нюються з нами, то доставляючи його в разі потреби, то одержуючи. [...]

Витоки: від найдавніших часів до першої половини IX ст. Київ, 1995. - С. 388.

Опис Чорноморського узбережжя у творі Страбона «Географія» (бл. 63 — бл. 23 р. до н. е.)

[...]

16.Коло устя Тіри є башта, звана Неоптолемеєвою, і село, зване Гермонактове; як проплисти вверх 140 стадій, по обидва боки міста — з одно­ го Никонія, з другого Офіуса; мешканці, що при річці, кажуть, що як про­ плисти 120 стадій, то ще є місто. Від гирла на 500 стадій є на морі острів Левка [Білий], присвячений Ахіллею.

17.Далі ріка Борисфен. Можна ним плисти 600 стадій, а поблизу інша ріка — Гіпаніс і острів перед гирлом Борисфену з пристанню. Як проплис­ ти Борисфеном стадій 200, є місто одної назви з рікою. Зветься воно Ольвією, велике торгове місто, засноване мілетянами. Щодо іншої землі, вищезгаданої, між Борисфеном і Істром, то перш за все тут пустеля гетів, далі тірагети, за ними язиги — сармати і так звані царські, і урги, здебіль­ шого кочовики, небагато і хліборобством бавяться; такі, кажуть, живуть і коло Істру, часто по обох його боках. В середину края далі — бастарни, су­ сіди тірагетів і германів, та й самі, мабуть, германського роду, поділені на кілька народів: одні звуться атмони і сідони, ті, що зайняли Певку, острів на Істрі — певкини, а ті, що найдальше на північ, займають рівнини між Танаїсом і Борисфеном, — роксолани. Бо весь край від Германії до Каспія

єрівнина, скільки знаємо. А чи живе хто за роксоланами, не знаємо. Рок­ солани воювали з воєводами Мітрідата Євпатора, вождь їх був Тасій, ходи­ ли помагати Палаку, сину Скілура; вважали їх за добрих войовників, але проти вшикованої і добре озброєної фаланги не встоїть ніяке військо вар­ варське і легке. І вони [роксолани] близько 50 000 проти 6000, що були з Діофантом, воєводою Мітрідата, не встояли, і більшість їх пропали. Вони

26

Р о з д і л І. Давні народи та суспільно-політичні утворення..,

вживають шкіряні шоломи і нагрудники, щити з пруття, а за зброю — пі­ ки, лук і меч. Такі ж здебільшого й інші народи. А у кочовиків намети пов­ стяні, прироблені до возів, і в них вони живуть; навкруг наметів худоба, з якої вони живляться — молоком, сиром і м’ясом. Вони й ходять за отара­ ми, міняючи місця, щоб завжди мали траву — зимою в болотах біля Меотіди, а літом — і на рівнинах. [...]

XI, II. 2. Біля Танаїсу знаємо гирло (їх два — в північній частині Меотіди, на 60 стадій одне від одного), а далі за гирло відомо мало що через холод і природні перешкоди, які можуть терпіти тубільці, що по-кочовни- чому живляться м’ясом та молоком, а чужинців не терплять. До того й ко­ човики, не охочі до зносин з іншими, а численні та дужі, не пускають, як де й є вступ до краю або річкою можна доплисти.

3.Де річка тече в озеро (Танаїс в Меотіду), є місто тієї ж назви — Танаїс, що осадили елліни з Боспору. Нещодавно його зруйнував цар Полемон, бо воно його не слухалося. А то був торг спільний для азіатських і єв­ ропейських кочовиків і для тих, що приїздили озером з Боспору: ті приво­ зили невільників, шкури й інші речі кочовничі, а ці замість того привозили убрання, вино та інше, що належить до культурного життя.

4.Скрізь понад морем (Меотідою) живуть меоти, хлібороби, але войовники не гірші від кочовиків; вони поділені на багато народів: ті, що живуть біля Танаїса, — більш дикі, ті, що біля Боспору, лагідніші. [...]

Витоки: від найдавніших часів до першої половини IX ст.

Київ, 1995. - С. 375-377.

Страбон про грецькі колонії на Чорноморському узбережжі (бл. 63 — бл. 23 р. до н. е.)

Якщо пливти з Таміракської затоки, то ліворуч буде містечко і друга гавань херсонесців. Потім, якщо пливти вздовж берега, на південь вистає великий мис, що становить частину цілого Херсонеса. На ньому розташо­ ване місто іраклеотів, колонія тих, що живуть на південному березі Понта, яке зветься також Херсонесом (тобто півостровом) і міститься за 4400 ста­ дій плавби від гирла Тіри. В цьому місті є святилище Діви, якоїсь богині, ім’ям якої зветься і мис, званий Парфенієм [тобто Дівиним], що міститься перед містом на віддалі 100 стадій. У святилищі є храм богині і статуя. Між містом і мисом є три гавані, потім іде стародавній Херсонес, що лежить у руїнах, а за ним бухта з вузьким входом, коло якої переважно влаштовува­ ли свої розбійницькі кубла таври, скіфське плем’я, які нападали на тих, що рятувались у цій бухті; зветься вона бухтою Символів. Вона з другою бух­ тою, що зветься Ктенунтом, утворює перешийок в 40 стадій. Це і є той пе­ решийок, що замикає малий Херсонес, що становить, як ми сказали, ча­ стину великого Херсонеса і має на собі місто з однаковою з півостровом назвою — Херсонес.

Це місто раніш користувалося автономією, але потім, спустошуване варварами, примушене було взяти собі в покровителі Мітрідата Евпатора, який хотів іти на варварів, що живуть вище перешийка до Борісфена і

27