litvin_v_m_uporyad_istoriya_ukraini

ІСТОРІЯ УКРАЇНИ. Хрестоматія

II Статут Великого князівства Литовського про права жінок

(1566 р.)

Р О З Д І Л III

АРТИКУЛ 31

Княгинь, пань, дівок, вдів не мають ні за кого силою видавати

Теж обіцяємо і наказуємо княгинь, пань, вдів, княжних, панянок, ді- вок-шляхтянок і всякого іншого стану походження земського, як людей ві­ льних, під вільним пануванням нашим господарським, зберігати їх при вольностях їх і силою ні за кого їх давати не маємо без волі їх, за кого захо­ чуть, за того вільно піти. [...]

РОЗ ДІ Л V

АРТИКУЛ 1

Яким чином батько, видаючи дівку заміж, має обваровати і впевнитись про запис вина від зятя

Теж уставуємо, що кожний обиватель цього панства будь-якого стану, видаючи дочку свою заміж і даючи за нею посаг або виправу згідно з доб­ рою волею своєю, перш ніж дівку видати, має від зятя взяти запис під пе­ чаткою його і під печаткою людей добрих, яким він від третьої частки майна свого нерухомого цей посаг або виправу подвійно описати має, так само, як нижче описано; а потім цей запис, той же зять на перших сесіях судових земських перед судом земським того повіту, в якому нерухомість має, заявити і в книги земські записати має, такий порядок має бути в кожному разі дотриманий. А якби батько, видаючи дівку заміж, перед ви­ данням її, віна і отправи від зятя свого не одержав, така дівка після смер­ ті мужа свого внесення втрачає, хоча б і велику суму за собою внесла. Проте як шляхтянці, діти або родичі повинні будуть за вінець дати трид­ цять кіп грошей, якби заміж пішла; а коли б заміж іти не хотіла, тоді між дітьми і родичами в маєтках чоловіка буде рівну частку майна держати аж до смерті своєї; а якби того шляхтича майно тридцять кіп грошей не вар­ тувало, тоді теж, згідно з тим, з цього майна має виділена бути четверта частка, яку буде держати тільки за життя свого, навіть якщо за іншого мужа піде. [...]

АРТИКУЛ З

Після смерті батьківської, як дівки мають з маєтку виправовані бути

Уставуємо, якби батько за життя свого видав одну дівку свою заміж і в тому помер, а після себе зоставив ще кілька дівок, тоді і ті дівки згідно з описом або тестаментом його мають бути виправовані, як їм буде описано або з готівки зоставлено. А коли б суми описаної чи призначеної не було в наявності і не міг би брат такої великої суми за ними дати, як за першою було дано, тоді, оцінивши четверту частку маєтку свого отчизного, нічого з того маєтку не виключивши, і тим сестрам своїм виправу рівну всім дати,

148

Р о з д і л ПІ. Українські землі у складі Великого князівства Литовського та Корони Польської

скільки їх буде, окрім, якби брат їх розумів, що четверта частка маєтку їх отчизного більшої вартості, ніж би їм [при розділі] на рівні частки, скільки ж, як і першій сестрі, виправи прийшлося, те буде у волі його. А коли би брат або стрий суму, їм зоставлену, втратили, тоді згідно з описом будуть по­ винні як власний борг віддати і заплатити.

АРТИКУЛ 4

Про вдову віновану, як мають з нею діти повнолітні обходитися

Вдова, яка сидить на вдовиному стольці, а буде вінованою від мужа свого, а сини будуть повнолітніми, тоді вона має нерухомість на віні сво­ єму, а сини мають допущені бути до всіх маєтків і скарбів батьківських, з яких має служба земська відбуватися, а якби була не вінована, тоді має по­ водитись, як вище є описано. [...]

АРТИКУЛ 7

Про дівок, які без волі батьків заміж ідуть або мали б піти

Коли б яка дівка без волі батьківської і материнської йшла заміж, така втрачає право на посаг і на маєтки батьківські і материнські, а якби одна була у батька, тоді отчизна до родичів переходить мимо такої дівки. [...]

АРТИКУЛ 11

Про дівок і вдів, які за простих людей заміж ідуть

Уставуємо, яка б дівка або вдова, будучи стану шляхетського, маючи маєтки батьківські або материнські, пішла заміж за простого стану чолові­ ка, не шляхтича, така від всіх маєтків своїх, як батьківських, так і материн­ ських, назавжди відлучається, але ті маєтки до родичів мають перейти, а після вдови — до дітей і теж до родичів її, а такі діти, як і родичі, будуть повинні такій дівці або вдові за ті маєтки її відкласти суму грошей згідно з рахунком статутовим, або пополовині [...]

АРТИКУЛ 14

Про урівняння внесення різних жон перед розподілом маєтку дітей

Теж уставуємо, коли б один шляхтич мав декілька жон, а ті жони мали б різні внесення свої в сумах грошових, тоді сини, скільки їх буде від різ­ них жон, всі маєтки отчизні мають між собою на рівні частки поділити, а якби якої жони внесення було більшим, ніж інших жон, спершу треба пе­ ред розподілом маєтків своїх урівняти те більше внесення матері братів своїх, урівняне внесення поділивши, заплатити, тоді тільки маєтки батьків­ ські на рівні частки між собою поділити. [...]

Хрестоматія з історія України литовсько-польської доби. Львів, 2011. - С. 412-415.

149

ІСТОРІЯ УКРАЇНИ. Хрестоматія

З Постанови Люблінського сейму про унію Великого князівства Литовського і Корони Польської (1569 р., липня 1)

[...] Усі ми, обрані на повітових сеймиках воєводств і земель усіма ста­ нами, всім рицарством на цей вальний коронний сейм і вислані сюди з на­ лежними повноваженнями, від себе і від імені наших колег — жителів усьо­ го Королівства Польського, як тих, котрі тут перебувають, так і тих, яких тут немає, але яких думки і згода на нижчевикладені справи нам добре ві­ домі із нарад на повітових сеймиках, що відбулися перед теперішнім валь­ ним Люблінським сеймом, так що все одно, наче тут були підписані їхні власні імена і підвішені були їхні власні печатки, оголошуємо цією нашою грамотою всім людям теперішнього часу і майбутніх часів, кому вона буде відомою, що ми, маючи завжди перед очима наш обов’язок щодо до нашої батьківщини — славної Корони Польської, про честь, велич, користь і перш за все безпеку внутрішню й зовнішню якої ми повинні турбуватися, а також маючи перед очима гідний хвали і корисний обом народам союз і спілку, колись укладену нашими предками з громадянами Великого кня­ зівства Литовського на вічні часи за загальною письмовою згодою обох на­ родів, утверджену грамотами, печатками, присягами і честю обох сторін і дотримувану обома сторонами немалий час з охотою і постійністю, але по­ тім у злі й заколотні часи дещо утруднену: завжди, як ми, так і наші пред­ ки, про це думали і протягом немалого часу переконували наших панів ко­ ролів польських — як славної пам’яті Сигізмунда, так і пана Сигізмунда Августа, що щасливо нині панує над обома народами, польським і литов­ ським, — щоб вони, як найвищі та єдині правителі обох народів, з ласки і зверхності своєї допомогли нам, відповідно до своїх королівських обов’яз­ ків, виконати наші взаємні договори, права і привілеї, які ми ще від часів прадіда його королівської милості, а також від часів короля Александра маємо на союз і спілку з панами і землями Великого князівства Литовсько­ го, і щоб вони повернули в належну колію все, що з тієї спілки виступило, тобто щоб зібрали нас з панами-радою й іншими станами Великого князів­ ства Литовського разом в одному місці для виконання цієї гідної хвали й корисної обом народам справи, як цю справу унії ясно обумовлюють акти, конституції, декларації і рецеси попередніх сеймів. [...]

Королівство Польське і Велике князівство Литовське віднині склада­ ють вже одне, неподільне тіло, а також одну, спільну Річ Посполиту, в якій дві держави і два народи поєднались і злились в один народ і в одну дер­ жаву. Цим подвійним народом віднині на вічні часи має управляти одна голова, один пан і один спільний король, який буде обиратися спільними голосами поляків і литовців, а місце обрання в Польщі, а потім буде пома­ заний на Королівство Польське і коронований у Кракові. Цьому обранню, згідно з привілеєм Александра, не повинна перешкоджати відсутність будьякої сторони, тому що для цієї справи мають бути обов’язково і законним чином покликані ради і стани Корони Польської та Великого князівства Литовського.

150

Р о з д і л ПІ. Українські землі у складі Великого князівства Литовського та Корони Польської

Обрання і зведення князя на престол Великого князівства Литовсько­ го, що відбувалось у Литві до того часу окремо, має припинитися, так щоб надалі не було ніякого знаку чи подоби, яка б показувала, що існує зведен­ ня на престол або інавгурація великого князя литовського. А оскільки ти­ тул і посада Великого князівства Литовського залишаються, то новий воло­ дар при обранні та коронації має бути проголошений королем польським і великим князем литовським, руським, прусським, мазовецьким, жмудським, київським, волинським, підляським та інфлянтським. [...]

Цей подвійний народ завжди повинен мати спільні сейми і ради під керівництвом їхнього пана — короля польського. Пани мають особисто за­ сідати між панами, а посли — між послами, і мають разом обговорювати спільні потреби — чи на сеймі, чи без сейму, в Польщі чи в Литві. Щоб одна сторона давала другій пораду й допомогу, його королівська милість має зберігати в цілості непорушно всі права і привілеї, що належать землям і народам Корони Польської та Великого князівства Литовського, в яких би грамотах ці права і привілеї не були дані предками його королівської милості та його королівською милістю, — чи в давні часи, чи від початку унії, — всі права і привілеї, дані всім загалом і приватним особам, а також вольності, почесті, привілеї і службові посади обох народів, суди, особливі звання, князівські стани, шляхетські роди згаданих народів, судові рішен­ ня, здавна і до цього часу міцно й непорушно зберігати. [...]

Foedera aut pacta, або угоди та союзи з іншими народами, відповідно до спільної Варшавської угоди, не іначе повинні укладатися, і будь-які посоль­ ства у важливих справах до чужих країн мають відправлятися не інакше, як з відома і за рішенням представників обох народів, а укладені досі союзи й угоди з будь-яким народом, якщо вони виявляться шкідливими одній із сторін (Польщі чи Литві), не повинні дотримуватись.

Монета як у Польщі, так і в Литві має бути, за загальним рішенням, однотипною за виглядом, вагою, пробою, поділом і написом [...]

Усі мита і побори в Польщі і в Литві, на землі і на воді, як би вони не називалися, королівські, шляхетські, духовні та міські, його королівська милість скасовує, щоб віднині і на вічні часи не збирали ніяких мит з ду­ ховних і світських людей шляхетського звання і з їхніх підданих, з будьяких речей їх власної роботи і утримання, що, однак, не ліквідовує мит ку­ пецьких і не має вести до змови з купцями, що призвело б до зменшення і приховування королівських мит, здавна узвичаєних у Польщі та Литві. [...]

Обумовлюємо також і обіцяємо станам і особам Великого князівства Литовського, що екзекуція їх самих і їхніх нащадків не тільки згідно зі ста­ тутом короля Александра, але й згідно з будь-якими привілеями, грамота­ ми, конституціями та сеймовими ухвалами, встановленими, наданими й ухваленими в минулому в Короні Польській стосовно маєтків столу його королівської милості, від початку унії у Великому князівстві Литовському розданих кому б то не було, жодного стану не стосується; навпаки, всі пра­ ва, привілеї, які дані предками його королівської милості і самим його ко­ ролівською милістю від початку унії й до теперішнього часу у Великому князівстві Литовському народам литовському, руському, жмудському та ін­ шим народам і жителям Великого князівства Литовського, а також землям

151

ІСТОРІЯ УКРАЇНИ. Хрестоматія

іповітам, родам і особам, мають залишатися цілими і непорушними. Та­ кож вічні надання, феоди (чи ленні володіння), фримарки, заміни, довічні володіння, всякі застави, зроблені на сеймі чи без сейму, згідно з привілея­ ми, мають зберігати силу і не повинні піддаватися ніяким сумнівам. Мають також залишатися в силі: забезпечення почесних і службових посад, що здавна їм належать, і всякі застави й суми, і ніяка частина яких би то не було доходів з них не повинна бути використана ні на які інші справи, крім тих, на які вони тепер використовуються за давніми привілеями і гра­ мотами, тобто на потреби нинішнього власника. А якщо виявиться, що будь-хто володіє якоюсь землею і будь-яким маєтком, отриманим від пред­ ків, не маючи на це грамот, то такий може вічно володіти своєю власністю

ібез грамот, як і з грамотами, відповідно до старого і нового Литовських статутів і давніх звичаїв. [...]

Хрестоматія з історії України литовсько-польської доби.

Львів, 2011. - С. 104-111.

Привілей Сигізмунда Августа київським міщанам на право обрання війта

(1570 р., травня 28)

[...] Иж мещане места нашого Киевского, постановившися обличне пе­ ред нами, господарем, преложили перед нами: иж што водлуг стародавного звичаю за продков наших, славное памети светлое, королей Польских и великих князей Литовских, и теж за щастливого панованья нашого таковую вольность мели, сами межи собою с посродку себе мещан Киевских войта собе обирали, которий за обираньемь их, а потверженьем нашим завжди в том месте нашом Киевском будучи, водлуг права их Майдеборского, наданого им с продков наших и з ласки нашое им потвержоного, ими мещанн Киевскими справовал, судил и рядил; на што показнвали пе­ ред нами листи наши господарские с подписаньем руки нашое господарское, которьіми листи нашими, за обираньем и ознайменьем а прозбою их, войтове им от нас били потверживаньї; и хотечи они зостати при таковой волности своей и на потомнне часи, просили нас покорне, абьіхмо им в том ласку и прихилность нашу господарскую показали, а при той вольности, которое они з давньгх часов за продков наших и теж за щастливого па­ нованья нашого уживали, з ласки нашое королевское, зоставили и захова­ ли. Ми тогдн видечи бить того речь слушную, звлаща бачачи то, иж они тое вольности так за продков наших, яко за щастливого панованья нашого, во вживанью били, прозбе их ласкаве ся прихиливши, тое место наше Киевское и всих мещан тамошних Киевских, на тот час будучих и напотом пришлнх, способу верн Латинское, Греческое и Ормяньское наследовцом, з особливеє ласки и щодробливости нашое королевское, при той преречоной вольности их зоставуеми, заховиваемьі, позволямьі, привлащамьі и даемьі на веки, так, иж тьіе мещане наши Киевские, водлуг стародавного звичаю и вольности своей, мають и будуть мети таковую моць и вольность

152

Р о з д і л III. Українські землі у складі Великого князівства Литовського та Корони Польської

нинейшого часу и напотом пришлого сами межи собою с посродку себе мещань Киевских, которьіе под правом Майдеборским седять, водлуг воли и подобанья своего, войта собе обрати мають [...]

Актьі, относящиеся к истории Южной и Западной России, собранньїе и изданньїе Археографической комиссией. Т. 1.

Санкт-Петербург, 1863. — С. 172.

3 привілею Сигізмунда Августа українській громаді Львова щодо зрівняння її

у політичних та економічних правах з польською громадою (1572 р., травня ЗО)

[...]

Ми, [...] маючи на увазі гідний похвали акт унії Польського Королів­ ства з Великим князівством Литовським, вже завершений на недавньо відбутому Люблінському вальному сеймі королівства, після закінчення якого ми включили та зрівняли всіх достойників, сенаторів та урядовців, духовних та світських Великого князівства Литовського та Волині і Підляшшя земель також грецького обряду та руської віри з достойниками Польського Королівства; і якщо між достойниками Польського Королів­ ства і достойниками Великого князівства Литовського та наших володінь вже проведене та довершене зрівняння, то тим більше потрібно, щоб по­ дібна рівність дотримувалась серед людей меншого та нижчого стану. То­ му через ці та багато інших слушних і дуже важливих причин, які звору­ шують наше серце, вважаємо, що тих же львівських українців, [...] сучас­ ним та тим, які потім, у майбутньому будуть, на підставі одностайної по­ станови та згоди радників нашого королівства та Великого князівства Ли­ товського та земських послів, які зібралися на даному вальному сеймі на­ шого королівства, вважали дати, надати та наділити нижченаведені віль­ ності та привілеї, які і даємо, надаємо і наділяємо та ласкаво обдаровуємо та призначаємо за посередництвом даного нашого привілею. Найперше хочемо та постановляємо, щоб українці нарівні з іншими міщанами та передміщанами поляками римської віри вживали всіх прав, привілеїв, вільностей, прерогатив та імунітетів, наданих місту Львову з різних нагод і різними способами найяснішими нашими попередниками, найдорожчими королями Польщі, князями Русі та всіма іншими володарями і достойни­ ками, і користувалися ними без будь-яких винятків, щоб і вони [українці] тішилися ними так само, як тішаться польські міщани римської віри. Священики їх церкви грецького обряду, які тепер живуть і будуть у май­ бутньому, повинні бути вільними та звільнені від будь-яких податків, якої б назви вони не були, — як від грошових, так і від будь-яких інших, на­ лежних львівській раєцькій [колегії]. Ці ж священики грецького обряду не будуть зобов’язані підлягати та підкорятися іншій юрисдикції та зверх­ ності, тільки львівському владиці. Всім згаданим українцям грецького обряду надається львівське міське право [...] Також на уряди бурмістрів, лавників та інші префектури у цьому місті можна та треба нашому тепе­

153

ІСТОРІЯ УКРАЇНИ. Хрестоматія

рішньому і майбутньому старості обирати та призначати українців, скі­ льки разів би відбувалися вибори райців; своїх синів [українці] можуть та мають право давати та посилати для навчання вільних мистецтв до почат­ кових шкіл, гімназій та [вищих] шкіл, які існують як у нашому місті, так і будь-де у королівстві та в наших володіннях; вони можуть вивчати будьякі, без винятку, цехові ремесла та у них працювати, навчати товаришів та учнів будь-якого ремесла, засновувати цехи та ремісничі братства і, згідно із звичаєм, бути у них старшими і сеньйорами, а майстри будьяких польських ремесел зобов’язані приймати та допускати українців до цього роду ремесла та цехів. Вільно також їм [українцям] будь-якого роду товарами, як би вони не називалися, у всьому Польському Королівстві, Великому князівстві Литовському та на Волині, в Києві, на Підляшші та в інших наших володіннях продавати на лікті сукно та будь-які інші ку­ пецькі та крамарські товари; вільно їм у приватних будинках, так і на будь-яких публічних місцях завжди та у будь-яку пору виставляти на про­ даж вина, мальмазію, мускателю, угорське, волоське, виготовляти мед, пиво та будь-які інші напої іншого роду та шинкувати ними в такий спо­ сіб та таким чином, як це роблять польські міщани. [...]

Привілеї національних громад міста Львова (XIV—XVIII ст.).

Львів, 2000. — С. 45—51.

Лист брацлавської шляхти королю Стефану Баторію про видання королівських указів не польською, а українською мовою

(1576 р., липня 7)

Видані листи через дворянина вашої королівської милості пана Оршевського братії нашій, найменшим слугам і підданим вашої королівської милості, письмом польським писані, що викликають нас перед маєстат вашої королівської милості, нашого милостивого пана. Хоч, найясніший милостивий королю, за ухвалою унії листи з канцелярії вашої королів­ ської милості не іншим, а тільки руським письмом мають бути видані, але, найясніший милостивий королю [...], це нам над право і над вольності наші діється, що листи з канцелярії вашої королівської милості до нас письмом польським видають. Про що і наперед вашої королівської милості, нашого милостивого пана покорними нашими просьбами проси­ мо, щоб ваша королівська милість при привілею і свободах наших нас за­ лишити і до нас листи з канцелярії вашої королівської милості руським письмом видавати наказати благоволив. [...] Писаний у Брацлаві, місяця липня 7 дня.

Хрестоматія з історії Української РСР: У 2 т. Т. І: 3 найдавніших часів до кінця 50-х рр. XIX ст.

Київ, 1959. - С. 173.

154

Р о з д і л III. Українські землі у складі Великого князівства Литовського та Корони Польської

Королівська уставна грамота про розмір державних повинностей сільського і міського населення

(1576 р.)

[...] Постановляємо на всіх підданих державних у Великому князівстві Литовському такий же податок, який в час унії [об’єднання] Корони [ко­ ролівства] Польської з Великим князівством Литовським на сеймі Люблін­ ському року 1569 установлений був. Перш за все, що всі підданці наші дер­ жавні замків, дворів, міст, волостей і сіл наших, що до престолу нашого державного вільно належать, а також і ті, що через заставу кому-небудь за­ ведені, що які-небудь грунти і землі держать, з волок, як давніх, так і на віль­ них землях новоосілих [на яких уже висиділи чотири пільгових роки], а та­ кож війти і бояри путні, а також і кухарі та дворові машталіри, стрільці, осочники, псарні, мисливці, бортники і інші всі ремісники і слуги наші, яким-небудь ім’ям названі [за винятком тільки тих, котрі при дворі нашо­ му тепер у службі нашій теперішній є], мають дати з кожної волоки і з служби по 20 грошів польських, а від морга застінкового — по п’ять пенязів білих. Огородники, які тільки на огородах сидять — по 2 гроші польсь­ ких, а ті огородники, які до огородів ше й землі мають — по 3 гроші польських; а де волок і служб нема, там мають дати з трьох димів по 20 грошів польських. Перекупки і перекупці сільські мають дати по 6 гро­ шів польських. Ремісники різні сільські від ремесла свого по 2 гроші поль­ ських. Риболови, які проживають у містах, містечках і на селах наших державних, по 8 грошів польських; а котрі землі наші під собою мають, з тих окремо ще по стільки, як вище описано, платити мають. До цього з корчм щорічних [річних] по 16 грошів польських, а з землі також окремо платити мають; від паління горілки по 12 грошів польських, а шинкарі від шинкування горілки, так у містах і містечках, як і на селах наших, по 6 грошів польських; корчмарі постійні від шинкування пива привозного до року по 8 грошів польських. З млинів наших від кожного колеса валкового і від фолюша на цей час мають дати по 24 гроші польських, а з млинів що­ річних [річних] від кожного колеса як-небудь по 20 грошів польських. До цього, особливо в містах і містечках наших державних, піддані наші всяко­ го стану нижчеописані податки мають дати, порівняно до того, як у короні [королівстві] Польській, вдвоє, тобто: в містах привілейованих повинні да­ ти від домів ринкових з кожного дому по 16 грошів польських, від вулич­ них домів з кожного по 8 грошів польських, на передмістях — від дому по 4 гроші польських; а в містах і містечках малих неупривілейованих повинні дати від домів ринкових з кожного по 4 гроші польських, від вуличних до­ мів з кожного дому по 2 гроші польських, а з убогих халуп — по грошу од­ ному; хто ж при домі огород буде мати, то з огороду окремо має дати по одному грошу. Євреї всі, що живуть у містах, містечках і по селах нашої держави, мають дати від себе з кожної голови по 24 гроші польських [...] Шоти, котрі винесені на продаж речі на собі носять, а в містах і містечках наших проживають, платити мають по 24 гроші польських, а [ті шоти], які свої товари возять кіньми, мають дати від кожного коня по 48 грошів поль­ ських. Ремісники різні, які в містах головних проживають, мають дати по

155

ІСТОРІЯ УКРАЇНИ. Хрестоматія

8 грошів польських; а [ті, що проживають] у містах і містечках неупривілейованих — по 4 гроші польських; але це платити мають тільки ті ремісни­ ки, які до шотового [податку] не причисляються. Шкіпери ті, які на пере­ продаж збіжжя скуповують і спускають до Гданська і Кролевця, мають дати від кожного ласта по 3 гроші польських, і це під присягою, перед урядом учиненою, платити мають.

Хрестоматія з історії Української РСР: У 2 т. Т. І: 3 найдавніших часів до кінця 50-х рр. XIX ст.

Київ, 1959. - С. 135-137.

Грамота короля Стефана щодо скарги громади і цехів Львова на міську раду

(1577 р., травня 25)

[...] Ми зі своїми дорадниками і досвідченими правознавцями нашого двору, які тоді з ними засідали, вислухавши уважно предмет суперечки, до­ кази, аргументи і підтвердження, які обидві сторони виклали перед нами стосовно окремих пунктів [скарги], і відповідно перевіривши, розглянувши та обміркувавши права, привілеї та інші захисні грамоти, які вони нам пре­ д’явили, [вирішили]:

1.Спочатку, стосовно скарги від імені громади, оголошеної проти місь­ кого магістрату, про прибутки з маєтків Зубря і Сихів, що магістрат ці прибутки у своє приватне користування привертає, а з них рівно ж, як і з інших міських прибутків, громаді звіт не складає, то оскільки від імені місь­ кого магістрату нам були наведені записи про продажу та вічні відступлення цього майна, що особами райців, на той час існуючих, вічним пра­ вом продажу було придбане від певних шляхтичів у їхнє приватне користу­ вання і в утримання гідності та уряду тих райців. Також відомо з привілею включення цих маєтків до міського права: наскільки [села] [міській] юрис­ дикції були підпорядковані, настільки [підпорядковані] до використання і володіння особами райців, у той час існуючих. Таким чином, райців, що тепер є і в майбутньому будуть, зберігаємо і залишаємо у вільному корис­ туванні і володінні згаданими маєтками згідно з правом, згаданим вище.

2.Про міське майно, а саме дві кам’яниці, розпродані міським магі­ стратом, на що уповноважені громади скаржилися. Оскільки райці повідом­ ляли, що деякі міські кам’яниці, куплені за міські гроші, тоді [вони] прода­ ли за невідкладною потребою міста і за згодою всієї громади, й отримані гроші за продані [кам’яниці] тільки лише на громадський вжиток міста ви­ користали; і з надлишком, замість цих проданих будинків, інші маєтки з міських прибутків у користування і вигоду міста у кращі часи купили, від­ силаючи у цьому до записів і реєстрів звітів. Ми також, звертаючи увагу на управління цим містом, відсилаємо [до] пункту про складання звіту, [що] нашими попередниками раєцькому уряду з довір’ям їм було доручене, щоб із звіту [міщани] відкрили [правду]. [...]

3.Що ж стосується звітності магістрату про міські прибутки, то оскіль­ ки в справі складання того звіту пред’явили нам від імені райців привілей або декларацію, видану найяснішим покійним королем Сигізмундом І, як

156

Р о з д і л III. Українські землі у складі Великого князівства Литовського та Корони Польської

декрет між громадою і райцями, [де сказано], щоб для складання звіту оби­ рали з-поміж громади шість відповідних людей і неурядуючих райців, які б перед новими виборами складали звіт у присутності райців — урядуючих [райців] і чотирьох лавників — і під присягою підписували його, залишає­ мо їх при цьому звичаї згідно із згаданою декларацією короля Сигізмунда І,

зтим, одначе, [застереженням], щоб вільно нам було, коли схочемо, як­ що це необхідно, відрядити для заслуховування цього звіту наших депутатів

знашим старостою для того, щоб через це не порушити конституцій коро­ лівства, ухвалених відносно звітування. [...]

12.Що ж стосується скарги цехів про поборювання привілеїв, то ос­ кільки райці наводили [в доказ], що не поборюють [привілеї], а більше того, зберігають такого роду привілеї цехів, що до впорядкування добра у місті дотримуються, і були наділені з відома та згодою міського магістрату, без прецеденту й обмеження міського магістрату. Ми хотіли таким чином по­ турбуватися, щоб унаслідок цього міський порядок не заплутати, декларує­ мо, що ті цехові привілеї, які видані з відома і за згодою міського магістра­ ту, повинні мати силу і зберігатися, і нехай печаткою того магістрату на прохання від нас для підтвердження зміцнені будуть. [...]

Привілеї міста Львова (XIV—XVIII ст.).

Львів, 1998. - С. 387-396.

Скарга про відібрання католицьким архієпископом підтверджувальних листів і привілеїв, виданих володарями Русі Галицькій митрополії

(1580 р., лютого 3)

Обачний Андрій з Оброшина став особисто у Галицькому замку в при­ сутності уряду та цих старостинських актів. Силою своєї правдивої і вірної реляції невимушено, як скрізь ведеться, відкрито, публічно, вільно та ви­ разно проголосив, [що він] сам має у Галицькій землі законне повнова­ ження від імені найяснішого з Божої ласки польського короля Стефана, засвідчене печаткою Галицької землі, внести до Галицького земського суду другий позов після вироку щодо майна від імені та за згодою побожного та превелебного Гедеона Балабана, галицького, львівського, коломийського та кам’янецького владики та його велебного капітулу чи крилошан — позива­ чів, проти преподобного у Христі панотця Йоана з Сєнна з Божої ласки львівського архиєпископа і велебного капітулу церкви митрополичої львів­ ської з причини невідновлення певних листів і привілеїв, писаних руською мовою, виданих колись пресвітлої пам’яті володарями Русі, на [володіння] селом Вістова, що належить Галицькій митрополії та її крилошанам. Попе­ редник, колишній львівський архиєпископ зі своїм капітулом за вакантно­ го владицтва забрав до себе на надійне зберігання [ці документи] згідно з юрисдикцією та повноваженням щодо тих же крилошан і їх захоплених маєтків. У львівському велебному капітулі залишив [їх] у спеціально при­ значеному [місці]. Крім того, згідно з даною справою, все, що накопичило­

157