litvin_v_m_uporyad_istoriya_ukraini

ІСТОРІЯ УКРАЇНИ. Хрестоматія

Старости та їхні заступники, а також міські уряди гродів і міст мають ловити всіх, що перебувають там, селян чи кметів, чи загородників, чи яких-небудь інших підданих, чи їхніх синів, які без відома і волі свого пана втекли і переселилися до інших місць. Затриманих мають використовувати на громадських роботах доти, доки пан, затриманого чи затриманих відшу­ кавши, не вимагатиме їх. На вимогу пана за наявності доказів, що це саме його піддані, старости та їхні заступники, а також міські уряди гродів і міст зобов’язані видати його [підданого] негайно, зі стягненням у його господа­ ря двадцяти грошів, які, згідно з нашою постановою, мають належати їм за працю і старанність, виявлені при затриманні підданого. [...]

Хрестоматія з історії України литовсько-польської доби.

Львів, 2011. - С. 327.

Відновлення і підтвердження Сигізмундом І втрачених під час пожежі фундаційних документів Перемишльського єпископства на нерухоме майно (1535 р., березня 11)

Оголошуємо всім і кожному, сучасникам і нащадкам, хто виявить ба­ жання про це знати. Став перед нами велебний отець Лавренгій, перемишль­ ський владика, і плачучи, оповів, якого величезного збитку він зазнав у пожежі, що спалила церкву і школу їх руської віри в нашому місті Пере­ мишлі, коли дощенту згоріло не лише його власне і церковне майно, але й церковні убори, документи та привілеї. 1 тут же перед нами він пред’явив правдиві копії цих привілеїв, зняті ним особисто з оригінальних листів найяснішого короля Владислава, нашого предка, а також князя Лева, і уклін­ но просив, щоб ми дозволили передати їх зміст, а особливо привілею коро­ ля Владислава, нашим листом і одночасно удостоїли апробувати й підтвер­ дити його силою нашої влади. [...]

Після пред’явлення наведеної копії той самий владика на підтверджен­ ня правдивості показаного представив нам лист шляхти Перемишльського повіту з їх печатками, у якому засвідчено, що вони бачили оригінали згада­ них привілеїв і знають їх зміст, і що в даній копії він сам нічого не змен­ шив і не додав порівняно з оригіналом, але скопіював правдиво. Крім того, згаданий владика оголосив, що він разом з двома священиками готовий охоче підтвердити під присягою, що наведена копія з оригінального приві­ лею, поглинутого вогнем, знята вірно. Розміркувавши, ми вирішили, що було б несправедливо і противно християнській доброчинності не полег­ шити долі тих, хто постраждав у корабельній аварії, вогненній стихії чи во­ рожому набігові, втративши не лише своє рухоме майно, але й документи та привілеї на нерухомості, чим позбувся опори у праві. І ось тому ми ви­ рішили відновити, апробувати, скріпити й підтвердити зміст наведеного привілею в усіх його статтях і положеннях у такому обсязі, яким користу­ вався перемишльський владика. Отже, відновлюємо, апробуємо, скріплю­ ємо і підтверджуємо цим самим, що ми згодні надати згаданому отцю, пе­

138

Р о з д і л Ш. Українські землі у складі Великого князівства Литовського та Корони Польської

ремишльському владиці [право] викупити з рук державців та їх посесорів і юридично звільнити всі маєтки, записані у привілеї. Визнаємо також, що наведений привілей дістає чинність і вагу у всіх пунктах і статтях як по су­ дах, так і поза ними вовіки віків. [...]

Купчинський О. Акти та документи Галицько-Волинського князівства XIII — першої половини XIV століть.

Львів, 2004. - С. 858-859.

Лист короля Сигізмунда І про порушення володимирським війтом Іваном Федькевичем обов’язку надавати підводи для виконання дипломатичних доручень (1539 р., вересня 4)

Гдрь корол его мсть казал у книги записати, што перво сего, корол его млсть росказал воита володимерского Йвана Федькевича перед собою по­ ставити для того, иж он гонцу гсдрьскому Яну Малик баши, которьш у пилньїх потребах гсдрьских и земских до Ордьі до цря перекопского от его млсти ехал, за листом подводньїм подводьі под него дати не хотел, и оли ж он до Луцка пеш шол, за чим реч земская великое омешкане приняла. Ино тот воит володимерскии за росказанем гспдрьским до его млсти на росправу приехал и поведил, иж коли оньш гонец через Володимер ехал, тогдьі он в тот час сам там не бьіл, а вед жо пред ся ему за тьім листом подвод­ ньїм, хотя на нем руки подпису гсдрьское не бьіло, подвода у месте Володимерском дана буде, всему месту Володимерскому лист от короля его млсти дан, на котором бьі листе подводном руки гсдрьское не бьіло, тогдьі они за тьім листом не мають подвод давати. Яко ж княз староста володи­ мерскии княз Федор Андреевич Санкгушковича перед королем его млстю поведил, иж тот воит володимерскии ге ест в том сплошливьім, а завждьі за листьі подводньїми ач-колвек бьі без подпису руки гсдрьское не бьіли повинни подвод давати, завжди бачачи потребу пилную гонцом подводьі даеть, а николи им жадное омешкане у справах гсдрьских не становит. А так корол его млсть от князя старости володимерского справу в том вземши, а к тому и повести его вислухавши, росказалем до дому ехати и впе­ ред велел его млсть ему, бачачи справи гсдрьскии пилньш, за листи его млсти гонцом подводи давати.

Історія державної служби в Україні: У 5 т. T. 3: Документи і матеріали.

Київ, 2009. - С. 164.

З ухвали сейму про генеральних судців (1540 р.)

[...] Цро терміни або генеральні суди, які по-простому називаються святковими, всі статті, перед тим видані, підтверджуємо, і іншим окремим землям, згідно з їхніми статутними ординаціями і давніми звичаями, про­ водити суди довіряємо, тільки раз кожного року. Що ж до нашого втручан­ ня до Великого князівства литовського і справ цього князівства, які, коло

139

ІСТОРІЯ УКРАЇНИ. Хрестоматія

нас помножені, хочемо розділити, апеляції або виступи від земських та гродських судів, або навіть замкового уряду, до нас вчинені, залишаються довго без розв’язання, занедбані нашими численними заступниками, суд постановляємо, щоб тим часом, допоки до нас з Великого князівства ли­ товського не повернуться, таким чином генеральний суд двічі на рік збира­ тиметься. Цими правилами і єпископи, кожен в повіті — місці свого єпис­ копства, воєводи, каштеляни та інші достойники і урядники, судці та підсусідки земські з користю керуватимуться під карою в інших постановах. Якщо б випадково були нездатні до виконання служіння перед урядом або державою, то звільняються від служіння. В такому разі, можна на своє міс­ це іншого достойного заступника [покликати]. В цих генеральних судах всі справи, апеляції та інші справи цього роду як від земських, так і від грод­ ських судів, і навіть від замкового уряду, які до нас, або до генерального сейму надійшли, і які після нас в Литву постанови не були відіслані, і далі тим часом, аж доки в Велике князівство ми виконати пошлемо, належно судити і термінувати зобов’язані. 1 що-небудь через суд інші судді вироки та декрети робитимуть, це повністю черед суддів і місцевих старост до ви­ конання [суд] скерувати зобов’язаний. Годиться також і окремий, від дек­ рету та вироку генеральних судів, до генерального сейму спочатку, а потім нами до королівства повернений, скерувати. Але ніяким чином апеляції не перешкоджати, виконання декретів чинити зобов’язаний як перед тим, і тих, хто згідно з судом буде у володіння добрами впроваджений, пильнува­ тиме. Коли навіть на генеральному сеймі ми з радниками нашими вирок і декрет, на який апеляція буде, правомочними визнаємо, це затверджуємо. З інших же, коли нами або нашими радниками був повторно розв’язаний і переглянутий, всі добра та інші речі, які в такий спосіб були присуджені іншій стороні, повторно віддаються другій, за який на генеральному сеймі виносимо рішення, одночасно з прибутками, які тим часом були отримані, і дані з того часу спадкоємцям, під присягою повинні визнати. Час же від­ бування таких генеральних судів хочемо згідно з постановами і статутів ви­ конати. [...]

Історія державної служби в Україні: У 5 т. Т. 3: Документи і матеріали.

Київ, 2009. - С. 166-167.

Привілей, наданий Києву Сигізмундом Августом на безмитну торгівлю у Великому князівстві Литовському

(1545 р., квітня 15)

[...] Тьіх часов присьілали до нас войт, бурмистрьі и рядцьі, и вси мещане места нашого Киевского, жалуючи и велико собе обтяжаючи о том, иж што предок наш славной памяти, Александр король его милость, для их великого впаду, которьій они мають на кождмй год от неприятелей наших поганства Татар, отпустил им мьіта наши и теж вси мьгга князскии, панскии и боярскии, духовних и светских, сухим путем и водою по всей отчизне нашой великому князству Литовскому вечно, в котормх-колвек мещан Шевских будеть лист под их печатю местцкою. О чом же первей того

140

Р о з д і л ПІ. Українські землі у складі Великого князівства Литовського та Корони Польської

наяснейший король его милость, пан а отець наш, до вас писати рачил под зарукою его милости тисячью копами грошей, приказуючи вам, аже бьі ес­ те везде от них мита не брали и заховьіваючи их во всем подле привилья Александра короля его милости, то пак лей вьі, не дбаючи о листи и росказанье его королевскии милости, предел уво именьях своих мита на них везде берете и товари их гамуете, в чом же ся им великая кривда и тяжкость от вас дееть. Чого би есте над привилея и листи короля его милости чинити им не мели. Которнй ж листи короля его милости они тих часов перед нами покладали, ми их огледавши, в том их заховиваем подле при­ вилья Александра и теж листа отца нашого, королей их милости, и прика­ зуєм вам под закладом нашим тисячью копами грошей, а жеби есте от тих мещан наших Києвеких, в которьіх будеть лист под их местцкою печатью, от товаров их мита на них везде по нашим митам, по князеким и панским, и боярским, духовним и светским, сухим путем и водою, не брали и везде их добровольне а безмитне пропускали, и в том им никоторое крив­ ди и тяжкости и шкоди не делали конечно, аби то инак не било [...]

Актьі, относяпщеся к истории Южной и Западной России, собранньїе и изданньїе Археографической комиссией. Т. 1.

Санкт-Петербург, 1863. — С. 299.

З підтверджувальної грамоти Сигізмунда Августа мстиславським і радомським князям,

боярам і всій шляхті щодо вільного ведення торгівлі й господарської діяльності у своїх маєтностях (1551 р., листопада 24)

[...] иж кгдьі оние люди в селех их будуть кони, або якое бидло, и теж мед пресний и соль продавати, тогдн жадного мита митником Мстиславским оттоль не повини давати, а митники теж никоторое обтяжливосте че­ рез то не мають в том чинити, леч кгдьі у месте Мстиславском або в Радомском кони и бидло и иншие речи будут продавати, тогдн вжо от того мито звнчайное повинни давати, а с того за тим листом нашим не мають ся ничим вьіламовати. Теж городничое в тих замкох наших Мстиславском и Радомском им держати даєм, иж мають земяне тамошние, люди добриє а верьі годнне, в тих замкох наших городничими бити и всякие речи бровньіе заведати, и в целости их ховати, и слушне а рядне ся справовати. И на то даєм им сесь наш лист з нашою печатью. [...] А што ся дотьічеть судов старостиних и ловов зверинньїх в нущах и гонов бобрових и тих вин вьішеймененнх, кгдьіж то перед тим завжди так ся заховивало, яко того они справу нам дали, же им того взивати бьіло вольно, ми и теперь, водлуг давного обьічая, то заставуем и то тим листом нашим установляєм: иж ко­ ли которне справи перед старостою нашим Мстиславским теперешним, князем Йваном Васильевичем Полубенским, и по нем будучими староста­ ми тамошними от бояр шляхтьі притачатися будуть, тогдн старостове наши мають завжди з бояр шляхтьі повету тамошнего двух альбо трехь бояр старших при той справе с собою мети и поспол з ними их судити, а менш

141

ІСТОРІЯ УКРАЇНИ. Хрестоматія

двух особ шляхтьі старшое при собе не маючи, не маеть никотормх судов сам один справовати, и конца не чинити, и людей их без них самих не су­ дити и не рядити, и в пущах их кривдьі им не чинити, одно они во всем, водле давного обьічая, захованн бити мають, но тому, яко то и перед тьім будеть бьівало, и вольно будеть завждьі в именьях их им самьім и потомком их бояром шляхте, кром слуг путньїх, которне особливую повинность ку службам нашим мають, всяких вольностей шляхетских уживати по тому, як и в инших поветех все рьіцерство шляхта, обмватели тутошного панства нашого великого князтва Литовского, в именьях и во всих маетностях своих вольность мають, и подле права и стутуту земского, под которьім вси подданньїе наши у здешнем панстве нашом великом князьстве седять и им ся справують [...]

Акти, относящиеся к истории Южной и Западной России, собранньїе и изданньїе Археографической комиссией. Т. 1.

Санкт-Петербург, 1863. — С. 130—132.

Підтвердження польським королем Сигізмундом II будівництва кам’яного храму над Дніпром

(1555 р., червня 6)

Повідомляємо всіх і кожного, кого це стосується, сучасників і нащад­ ків, які виявляють бажання про це знати, що певні особи з-поміж наших радників пред’явили нам від імені перемишльського і самбірського влади­ ки велебного Антонія Радиловського лист нижченаведеного змісту на пер­ гаменті найяснішого Лева, одного з князів Литви, з його вислою печаткою, написаний руським письмом і мовою. Вони ж просили нас, щоб ми удо­ стоїли апробувати, скріпити й підтвердити його силою нашої королівської влади. [...]

А тому ми, король Сиґізмунд Август, погоджуючись на згадане прохан­ ня апробувати, скріпити й підтвердити у всіх пунктах, статтях, параграфах і положеннях цей лист, уже вірно переписаний і перекладений з руської мо­ ви на польську, цим самим апробуємо, скріплюємо і підтверджуємо його, визнаючи, що чинність цього листа в повному змісті мусить бути затвер­ джена навічно й непорушно в такому обсязі, яким володів і користувався досі сам велебний владика Антоній.

Купчинський О. Акти та документи Галицько-Волинського князівства XIII — першої половини XIV століть.

Львів, 2004. - С. 876-877.

Грамота королеви Бони з дозволом на організацію ремісничих цехів у Ковелі

(1556 р., січня 10)

Старості нашому ковельському, пану Францішку Фальчевському. Позаяк у час перебування твого при нашому дворі просили нас деякі міщани ковельські, іменем цілого поспільства міста Ковельського, щоб ми дозво­

142

Р о з д і л ПІ. Українські землі у складі Великого князівства Литовського та Корони Польської

лили цехи ремесел їхніх різних у місті Ковелі, між тамтешніми ремісника­ ми з-поміж себе, за дозволом і з відома твого як старшого нашого урядни­ ка, собі цехмістра поставити і в тих цехах собі всілякі порядки й артикули, як в інших містах, так і собі встановити і зберігати. 1 так ми, бажаючи доб­ рого порядку, такого, як і в інших містах з установленням таких цехів збе­ рігається, так і в місті Ковелі між всіма ремісниками дозволяємо і тим на­ шим листом наказуємо, аби твоя вельможність з тамтешнім міським уря­ дом ковельським усім ремісникам такі цехи і звичаї, які збережені в інших містах Волинського повіту, встановив і з урядом тамтешнім спільно всякі порядки між різними ремеслами встановити дозволив; відповідно до цієї постанови, ці ремісники, кожен у цеху свого ремесла, мають урядувати й артикулів своїх побожних і слушних пильнувати так, як прийнято в інших містах тамтешніх, нічого не оминаючи.

Хрестоматія з історії України литовсько-польської доби.

Львів, 2011. - С. 212-214.

Устава на волоки (1557 р.)

[...]

(Артикул) 19. Робота підданим через війта має бути замовлена на тиж­ день, з чим і на котрий день люди до роботи прийти мають; а війт того ж дня людям визначить роботу, і якщо котрийсь чоловік не вийде на роботу, то за перший день прогулу заплатить гріш, а за другий день — барана, а якщо і третій раз прогуляє або через п’янство не вийде, то бичем на лавці скарати, а дні пропущені відробити; однак, якби з якої причини підданий не міг вийти на роботу, він має через сусіда або через лавника оповістити про те уряд, а уряд, визнавши причину за слушну, не має його ніяк за ті провини карати, але іншого дня заставити відробити повинність, яку він пропустив, але не відкуплюватися від роботи нікому. Пустих волок підда­ ним не орати; а якщо котрийсь, не вписавшися в реєстр, посміє те вчини­ ти, то збіжжя втратить до нашої стодоли [клуні] і за провину рубель [кар­ бованець] грошей до казни нашої заплатить. А до роботи приступати під­ даним, як сонце сходить, а зійти [з роботи], як заходить [сонце], а відпо­ чинку тим, що з худобою роблять, перед обідом — година, в полудень — година, надвечір — година; а котрі пішо роблять, тим відпочинку в ті ж ча­ си, але по півгодини має бути; а то літом на Великдень відпочивання; а хто рано на роботу не вийде через запізнення, такий другого дня стільки часу, на скільки спізнився, відробити має.

(Артикул) 20. Фільварки хочемо мати, щоб вони скрізь були заведені, причому якнайбільшого розміру, при кожних замках і дворах наших, крім тих, де б грунти погані або неродючі були, такі [ґрунти] наказати людьми осаджувати, зоставивши на уряд у кожному полі по одній волоці, а урядову волоку огородник із своїм бидлом обробити має, а за це [йому] морг землі на огород, з чого лічби чинити і платити [він] не повинен. Уряд наш гумно під пильним наглядом повинен мати, щоб у ньому ні в чому шкоди нам не

143

ІСТОРІЯ УКРАЇНИ. Хрестоматія

сталося, а збіжжя, ужаття всякого повинен мати на себе третій сніп, від­ давши спочатку десятину і засіявши пашню нашу; а умолоти всякого збіж­ жя наші ревізори в усіх гумнах при дворах наших мають бути, і того догля­ дати і навчити, щоб скрізь з повним вимолотом і без пилу збіжжя обмоло­ чувалося. А продавання збіжжя гуменного має бути по лічбі прийняте, по чому управитель положить, як продавав; для того і для всіх підданих мають бути бочки торгові в дворах і гумнах наших, в селах і на всіх шляхах одна­ кової міри, по чотири корці краковських [...]

Хрестоматія з історії Української РСР: У 2 т. T. І: 3 найдавніших часів до кінця 50-х рр. XIX ст.

Київ, 1959. - С. 123-124.

Опис книг Супрасльського монастиря на Поліссі (1557 р.)

А то книги старьія: Евангелие толковое великое. Евангелие учительное старое. Евангелие в полдесть, толковое. Евангелие Матфея в столп, толко­ вое. Книга «Криница». Книга «Змарагд». Книга «Златая чепь». Две книзе «оба Маргаритм». Книга Григория Богослова. Книга Пророчества. Книга великая Дионисие Ареопагитский. Книга Кирила Иерусалимского. Книга Григория Двоеслова. Книга другая Григория Двоеслова на паркгамене. Ус­ тави; 2, один в десть, а другой в полдесть. Книг великих в десть соборников 4, а пятий на паркгамене. А полудесньгх соборников 3. А у в одном соборнику книга Асаф и хожение Данилово. Книга Псалтиря, в десть, окованная позлотитьіми пуклями. Книга Псалтиря митрополита Солтана в десть же. Книга Псалтиря толковая. Книжка толковая избранньїх Псалмов в полдесть и о умерших слова. Книги Ефремови 2. Книги 2 Отечники. Две книзе Симеона Метофраста, одна в десть, а другая в полдесть, а в десном написан Синаксарь. Две книзе в полдесть Исака Сириянина. Апостол толковьій, Апостол Великий, на паркгамене. Апостолов десньїх 3. Часослови 2 великих, старих. Книга Лествища в полдесть другая и с Отечником. Книга Антиох и з житием Богословлим. Книга, в которой писаньї слова на четьірдесятницу и пятьдесятницу, в полдесть. Две книги Златоустаго, постньи. Книга 12 Ияковличов. Книга Царственник з летописцем. Книга Асаф из житием Светого Сергия чюдотворца Руского. Книга Кирилова на Улияна. Книжка Патерик Печерский. Книжка Григорея Синаита. Книжка на латину. Книжка Житие великого Феодосия киновиарха и иних святих. Книга Григория Амаритского на Ервана. Книга Зерцало. Книга о пленении Иерусалимским. Книжка Таранковская — моноканон. Книги 2 вели­ ких правил церковних. Книжка Василей новий. Миней старих 12. Треоди 2: постная и цветная. Охтаики 2. Книг служебников 7. Книжка в полдесть Зонаря. Книг битих 5. Книга Дорофей и з житием Иоана Златоустаго [...] А всих книг старих 129. А то книги новьія, што за мене, Сергия, прибавленн церкви светой. [...]

Всих книг новописанннх, за мене, Сергия, прибавленних, 74.

Історія української культури: Збірник матеріалів і документів.

Київ, 2000. - С. 106-107.

144

Р о з д і л III. Українські землі у складі Великого князівства Литовського та Корони Польської

З листа кримського хана Девлет-Ґірея до великого князя Сигізмунда Авіуста зі скаргою на запорозьких козаків (1559 р.)

Однак перша наша угода і докінчення не ким іншим розірвалися, як тільки окраїнними козаками вашими, які безперестанно шкоди великі дер­ жаві нашій чинять; з тих овець, які на полі ходили, нам велика десятина приходила, а ті вівці козаки ваші українні відібрали; коні, кобили й худобу, стада великі безперестанно беруть і на Україну вашу до Черкас і до Канева пригонять; також і каравани Хаджі Абдурахліна і Каябули на Дніпрі, коли вони переправлялися на Тавані, козаки ваші українні погромили і скарби чималі забрали, а цим нам шкода велика причинилася, а в докінченні все те було обумовлене, щоб такі шкоди проміж нас не мали бути, а докінчен­ ня ні від кого іншого порушилося, як тільки від вас, брата нашого. А те­ пер, коли ти, наш брат, хочеш з нами братерську приязнь мати, то ти нам всі ті шкоди накажи винагородити і тим караванщикам Ходжі Абдурахлінові і Каябулі шкоди їх сплатити накажи, а до того, що той службовець ваш Михайло Гарабурда сказав нам, що від козаків білгородських і очаківських державі вашій шкода чимала чиниться, щоб ми їх від цього стримували і шкоди державі вашій чинити не дозволяли, зважаючи на наше докінчання, то, якщо ви, брат наш, нам, братові своєму, поминки, царю Магомет-Ґі- реєві давані, пришлете, я білгородських і очаківських козаків приборкаю, приятелеві буду приязнь виявляти, а неприятелеві кожного часу неприязнь доводити [...]

Хрестоматія з історії Української РСР: У 2 т. Т. І: 3 найдавніших часів до кінця 50-х рр. XIX ст.

Київ, 1959. - С. 153-154.

Листи до земян Волинської землі з наказом виступити «конно и збройно» на земську службу (1562, квітня 15—18)

[...] Ведомо вам, иж з воли а ласки Божеи седши есьмо на столце продков дедичньїх наших г(о)с(по)д(а)рств з по весь час, з милосердя его светого, за щастливого панованья нашого, завждьі есьмо воли его насветшое наслядуючи а зо всими околичними паньствьі кровопролитья постерегаючи, вальки не починали а звлаща претивку хре[с]тияном николи меча нашого подносити не желали, якож и не дали есьмо причини ку тому, бо для того и отчизннх г(о)с(по)д(а)рств наших от продков великого князя московского несправедливе посягненн через меч кровопролитьем не отнскивали есьмо, гдежь и от него самого за утисьненьем и великим а нехрестияньским розлитьем крови у паньстве нашом земли Ифлянтскои и в отчизньіх г(о)с(по)д(а)рствах наших укривженья подданьїх постерегали есьмо всего доброго хрестиянського, для чого и дворянина нашого пана Баркулаба Ивановича Корсака послали есьмо до того неприятеля напоминаючи, абьі з нами постановенье вчинил а кровопролитья у хрестияньстве не жо-

145

ІСТОРІЯ УКРАЇНИ. Хрестоматія

дал и то, што незбожне а несправедливе забрано, отступил. Он через при­ сягу свою, которую он учинил и в перемирном листе описал, иж послов и каждого с подцаньїх наших не задерживаючи и по вьиштю перемиря добровольне вьіпустити мел, того посланьца нашого и в многих местах своих и купецких людей задержавши зрадливе и неотповедне на кров хрестияньску, на люд Божий, панованья и владанья нашого границм отчизного нашого г(о)с(по)д(а)рства войска свои уславши, сказу и плен чинил, што воли Божои поручивши, умьіслили есьмо тне незбожнне поступки, которие, яко негодно хрестиянину чинити, паньствам нашим оказует, над ним самим и над паньством его, з Божею помочю, також аказати, якож вжо воєводу троцкого, гетмана нашого навьішшого Великого Князства Литовского, старосту мозьірского, державцу лидског[о], белицкого и сомилишского, пана Миколая Юрьевича Радивила з воиском нашим противко того неприятеля нашого отправуем, и иньїе войска ку посилку с Польски ведем, а и сами теж, оземши Бога на помочь, приидеть ли до того каждое потре­ би, особою нашою г(о)с(по)д(а)рскою, опустити не хочем, а вам прика­ зуєм, ажби есте с почетом слуг ваших конно, збройно, яко службу земскую служити и заступовати повинни, ехали до замку нашого Речицн до старос­ ти луцького, браславского и веницкого, князя Богуша Федоровича Корецкого, которому есьмо вжо там тягнути росказали, и на певньш час, то єсть на день с(вя)тог(о) Никольї, теперешнего пришлого свята, у него станови­ ли ся би есте конечно, инак того вчинити не смеючи, стерегучи ласки нашое, а непослушньїе каранья в Статуте описаного, кгдиж перво сего о готовость и при роспущеньи з дороги зимнее листи нашими росказано всим поготову бьіти и часу потреби яко на кгвалт тягнути, чого тепер єсть вели­ кая потреба, прото аби нихто ослухатися и омешкати часу назначеного не сьмел, а так будучи при нем жеби есте у службах наших и земских послу­ шенство ку нему чинили и по звьіклои вере вашои нам, г(о)с(по)д(а)ру, и Речи Посполитои служили, неприятелю отпор а паньству нашому оборону чинили, сколько вам Бог м(и)л(о)стивьш поможеть. А естли би княз ста­ роста за кгвалтовною потребою поспешил упередити тот день и рок назначоньїи, вьі би вже и того року назначоног[о] и листов от него не ждучи, але доведавши ся о виеханьи его, яко на кгвалт тягнули и за ним поспешили ся. Пак ли ж би вам от пана воєводи троцкого, гетьмана нашого росказано отьтоль з Речицьі где на иное местце рушити ся або кгдн би такеж за кгвалтовною потребою пан воєвода троцкий хотя и первеи того ро­ ку, вам в Речицьі становити ся назначоного противко неприятеля сам ру­ шив ся до себе вам тягнути росказал, а тое би росказанье вас в дорозе або дома зостало, приказуєм, аби к о ж д ь іи з вас, кого листи своими его милост обошлеть, або хотя бьі хто и листом его милости обослан не бьш, одно ко­ го ведомость о рушеньи его доидеть, жеби есте во всем подле науки его милости заховали ся и до его милости с почтьі своими конно, збройно, [ку] отпору неприятелю спешне тягнули, никоторого сплошеньства в том, яко в речи земскои, вчинити не сьмеючи конечно. [...]

Історія державної служби в Україні: У 5 т. Т. 3: Документи і матеріали.

Київ, 2009. - С. 179-181.

146

Р о з д і л III. Українські землі у складі Великого князівства Литовського та Корони Польської

IIСтатут Великого князівства Литовського про соціальну структуру суспільства

(1566 р.)

А Р Т И К У Л 5

[...] На которьіе соймики мають зьезджатися и бувати тьіе воеводове и каштелянови урядники земские, потомуж князеве панове шляхта того ж повету и воєводства, а намовляти о тьіх речах и потребах земских, которьіе им на местцах наших ознайменьї будуть, на мней теж о своих и о всех потребах земских и полеглостях оного повету и воєводства; и зволившьіся вси одностайним жданьем мають обирати послов своих, то єсть от кожного суду земского, колко их у том воеводстве будеть, по две осо­ би [...]

АРТЬІКУЛ 9

Так теж ми, Господар, обецуем и шлюбуєм под присегою нашою [...] штож в том панстве Великом Князстве Литовском и во всих землях ему прислухаючих достойностей духовних и свецких городов, дворов и кгрунтов старосте в держаньи и пожьіваньи и вечностей жадних чужо­ земцем и заграничником ани суседом таго панства давати не маєм; але то все ми и потомки наши Великие Князи Литовские давати будуть повинни только Литве а Руси, родичом старожитньш и врожонцам Вели­ кого Князства Литовского и иних земль тому Великому Князству нале­ жачих. [...] А хотя би хто обчого народу за своє заслуги в той речи посполитой пришол кау оселости з ласки и данини нашое, албо которим иншим правом; тогди таковие толко оселости оное уживати мають бу­ дучи обивателем обецним Великого Князства и служачи службу земскую томуж панству. Але на достоинства и всякий вряд духовний и свецкий не маеть бити обиран, ани от нас, Господаря, ставлен, толко здавна продков своих уроженец Великого Князства Литовского Литвин и Русин. [...]

АРТЬІКУЛ 15

Тех простих людей над шляхту не повишати, на достойности их прекладати и врядов наших простим людем давати не маєм, а шляхте кождому рьіцерскому человеку тутошнего панства нашого Великого Князства Ли­ товского родичу ми, Господар, з ласки нашое господарское за службами, за годностями их нам, Господару, обецуем их водле годностей достойностями и вряди опатровати и в службах наших заховати, яко верних наших подцаних. [...]

Статути Великого князівства Литовського: У 3 т. Т. 2: Статут Великого князівства Литовського 1566 року.

Одеса, 2003. - С. 75, 77, 79.

147