litvin_v_m_uporyad_istoriya_ukraini

ІСТОРІЯ УКРАЇНИ. Хрестоматія

луги також відплачувалися взаємністю подяки, даємо і надаємо згаданому Ходкові, його законним нащадкам назване село Хлопчичі і підтверджуємо нашою привілейною грамотою у порядку даровизни та вічного і невідкличного свідчення з усіма належними до нього ужитками, плодами, прибутка­ ми, чиншами, врожаями, полями, толоками, луками, пасовиськами, горами, горбками, покладами, гаями, чагарниками, заростями, ожинниками, пото­ ками, озерами, мочарами, ріками, струмками, ставами, джерелами, стока­ ми джерел і потоків, саджавками, рибами, млинами, помолом, ловецтвом, птахоловством, додатками і всім належним, відповідно до того, як село Хлопчичі є окреслене і відділене у своїх межах і границях уздовж, по ши­ рині та довкола, а отже, починаючи від межі села Сокирчичі попри ріку, що зветься Дністер, до межі села, яке називається Долобів, з побережжям і лугами обабіч цієї ріки, званої Дністер. Отож, підтверджуємо грамоту зга­ даного нашого попередника, поставляючи, щоб Ходко і його спадкоємці та законні наступники були на вічні часи законними спадкоємцями, істинни­ ми панами названого села Хлопчичі, [щоб] сам Ходко і його спадкоємці це село держали, мали, посідали, продавали, обмінювали, заставляли, дарува­ ли, використовували і обертали на свою користь і своїх нащадків так, як це їм краще і вигідніше видаватиметься робити. Велимо, одначе, щоб для оп­ равдання цієї нашої даровизни і свідчення сам Ходко і його законні на­ ступники були зобов’язані на вічні часи служити нам і нашим наступникам двома кінними лучниками, здатними до будь-якого загального походу. [...]

Купчинський О. Акти та документи Галицько-Волинського князівства XIII — першої половини XIV століть.

Львів, 2004. - С. 786-787.

Підтвердження грамотою Казимира III статуту, ухваленого львівською міською адміністрацією

(1360 р., грудня 28)

[...] Повідомляємо усім, які дану [грамоту] читатимуть, що райці та присяжні [лавники] нашого міста Львова за нашою волею та спеціальною нашою згодою вирішили триматися та дотримуватися [такої] ухвали. Якщо будь-хто після складання угоди вчинить злочин, то протягом одного року та одного дня від вступу або в’їзду до міста, в якому він цей злочин вчи­ нив, повинен бути вигнаний. Також, якщо хтось підступно витягне меча або ножа чи легковажно вихопиться [з мечем або ножем], хай буде покара­ ний карою у половину фертона. Якщо ж це трапиться в присутності двох чи одного присяжного [лавника] або іншого поважного чоловіка, навіть не присяжного [лавника], тоді хай буде покараний карою одним фертоном. Крім того, якщо хтось із присяжних [лавників], прийшовши до тих, що сваряться, наказав і доручив їм помиритися, а ті не схотіли цього зробити, тоді таку саму кару в один фертон хай стягнуть. Також, якщо під час поже­ жі або коли несподівано спалахне вогонь і будинок якогось міщанина ви­ щезгаданого міста буде зруйнований або пошкоджений, міщани-сусіди, що живуть в цій частині [міста] і кварталі, куди також вогонь може сягнути, повинні помогти та надати підтримку при відновленні та відбудові цього

118

Р о з д і л III. Українські землі у складі Великого князівства Литовського та Корони Польської

пошкодженого будинку. Також, якщо хтось списом, рогатиною, балістою, луком або якоюсь іншою зброєю в захисті когось доведе справу до суду та незгоди, хай буде покараний попередньою карою, а саме — одним фертоном, для відновлення і покращення міста. 1 якщо хтось буде просити війта або райців, або будь-яку особу про [зменшення] кари, накладеної на по­ рушників цього статуту, то має бути покараний тією ж карою, якою кара­ ють порушників. Нарешті, кожна пані та жінка після смерті свого чоловіка повинна і зобов’язана поділити все рухоме та нерухоме майно порівну з родичами і близькими [кревними] свого чоловіка, незалежно від статі. [...]

Привілеї міста Львова (XIV—XVIII ст.).

Львів, 1998. - С. 32-33.

Лист князя Любарта до львівської міської громади з підтвердженням визнання за Львовом, Володимиром і Луцьком складського права (1379 р., листопада 18)

Обіцяємо вельможним членам Ради і простим міщанам та усьому місту Львову, що ми не маємо наміру дозволити жодному купцеві ані з Польщі, ані з Німецьких земель переїжджати зі своїми товарами через нашу землю в напрямку Поганського краю, обминаючи склади у Володимирі, Луцьку і Львові, які існують там з давніх часів. А якби наш пан король, скориставшися своєю владою, дозволив гостеві, що прямує до Поганського краю, подорожувати через вашу землю на тих же умовах, як і ми дозволяємо йо­ му прямувати через нашу землю до Поганського краю, ви повинні в лис­ тах, якими ми обмінюємося, тобто ви — в своїх листах нам, ми — у своїх листах вам, повідомляти про всілякі порушення, хитрощі та всі збитки [...]

Торгівля на Україні, XIV — середина XVII століття: Волинь і Наддніпрянщина.

Київ, 1990. - С. 22.

Кревська унія між Великим князівством Литовським та Королівством Польським

(1385 р.)

Ми, Ягайло, з Божої ласки великий князь литовський, пан та дідич Ру­ сі, подаємо до відома усім, кого це стосується [...]

А насамперед повідали, що достойний князь Ягайло, великий князь литовський і т. д., відправив урочисте посольство до панів зем’ян, Польщі, а потім — також до її королівської високості. [...]

Посли ж бо його, князь Борис і староста віленський Ганко тій же пані королеві Угорщини таким чином справу виклали і казали: «Позаяк числен­ ні цісарі, королі та князі розмаїті з тим же великим князем литовським прагнули, зичили собі й раді були б увійти у довічні зв’язки спорідненості, а що Бог Всемогутній, [то] зберіг для особи тієї ж найяснішої королеви. Отож, найясніша пані, нехай високість ваша прийме до такого високо спа­

119

ІСТОРІЯ УКРАЇНИ. Хрестоматія

сенного зв’язку того ж пана Ягайла, великого князя, за сина, а найяснішу княжну Ядвігу, дочку вашу найдорожчу, королеву Польщі, нехай пошлю­ бить він законною дружиною. А гадаємо, що з того була б хвала Божа, душ спасіння, людям честь і зміцнення держави». [...]

Для справи тієї підтвердження, для певності й забезпечення той же Ягайло, великий князь, присягає всі скарби свої скласти і віддати на від­ шкодування втрат обох держав, як Польщі, так і Литви. І то лише коли згадана пані королева Угорщини дочку свою Ядвігу, королевою польською наречену, віддасть йому в дружини. Так само обіцяє той же Ягайло, вели­ кий князь, що дасть і готівкою запевнить грошову умову, укладену для за­ поруки поміж згаданою панею королевою Угорщини — з одного, а князем Австрії — з іншого боку, а саме двісті тисяч флоринів. Також той самий ве­ ликий князь Ягайло присягається і зобов’язується усілякі загарбані землі та втрати Польського Королівства, відірвані будь-чиїми руками і зайняті, по­ вернути власними зусиллями і коштом. Також той самий Ягайло, великий князь, обіцяє всім християнам, а особливо людям обох статей, спійманим у Польському краї та звичаєм воєнним узятим у полон, повернути їхню пер­ вісну свободу — так, щоб кожен із них, без різниці статі, пішов, куди заба­ жає з волі його.

Відтак згаданий тут князь Ягайло присягає також краї свої — Литву і Русь — навік прилучити до Корони Польського Королівства. [...]

Хрестоматія з історії України литовсько-польської доби.

Львів, 2011. - С. 38-39.

Підтверджувальна грамота Владислава II Іванохрестительському храму Перемишльського владицтва на володіння маєтностями у Перемишльському

та Самбірському повітах (1407 р., серпня 21)

[...] Ми дізналися про клопотання превелебного в Бозі пана Кипріяна, київського, галицького і всієї Русі митрополита, а також найясніших кня­ зів, наших милих братів пана Семена Логвина і пана Федюшка Любартовича, а також інших руських шляхтичів, що вірно і щиро нам служать. Вони просять нас милостиво обдарувати руський або грецький храм у Перемишль­ ському владицтві, присвячений св. Івану, і підтвердити навічно нинішньо­ му перемишльському владиці благочестивому Афанасію, а також усім ін­ шим руським владикам, які стануть його наступниками, села і окремі дво­ рища на обшарі нашого Королівства у Перемишльському і Самбірському повітах Руської землі, які здавна на хвалу Божу належать і приписані до згаданого храму. Назви їх такі: Валява, Малковичі, Тернавці, Гнівновичі, Кальників, монастир Грушевичі, Мале Стубенко, Макунів, три двори у Велюничах, Коростовичі, Дев’ятичі, шість дворищ у Боневах, два дворища в Бушковичах, два дворища у Плешовичах, три дворища у Горохівцях, два дворища у Яскманичах, два дворища у Корманичах, дворище у Клокови-

120

Р о з д і л III. Українські землі у складі Великого князівства Литовського та Корони Польської

чах, а також села в окрузі нашого міста Перемишля: Мостиська, Монастир

іМикулинці, також п’ять дворищ позаду замку і дворище Щегольчичі; та­ кож [місцевості]: Самбори [!], Страшевичі, Бабина, Вовковичі; крім того, монастирі св. Спаса, в Созані, Смольниці і монастир св. Онуфрія у Лаврові

івсі інші, підпорядковані владиці.

Атому ми нашою вільною згодою і непорушним наданням даємо, да­ руємо і навіки закріплюємо за згаданим храмом і всіма владиками перелі­ чені села з монастирями і дворищами, жалуваними духовним особам, з усі­ ма в цілому і кожним зокрема податками і користю, повноправно їм на­ лежними, з ґрунтами, полями, луками, лісами, пущами, гаями, дібровами, хащами, чагарниками, бортями і пасовищами, струмками, ставами, моча­ рами, озерами, ріками, рибними, звіриними й пташиними та будь-якими іншими ловами, як би вони не звались, також з долинами, горами, рівни­ нами та іншими належностями цих сіл і згаданих монастирів, які здавна до них приписані. Нехай же [владики] володіють ними, тримають, посідають, уживають і використовують їх і молять за всіх Господа Бога, а до нашого скарбу нехай дають у загальноприйняті строки по два гроші нашої монети щорічно від кожного кметя описаних сіл з лану або дворика, інакше кажу­ чи — дворища.

Від різних же інших належних королю прав, виплат і повинностей ми повністю звільняємо всіх владик, їх підданих, священиків і духовних осіб по всій Руській землі, а праводавство серед духівництва, яке здавна нале­ жало до церковного суду згаданого владики, ми скріплюємо й записуємо навіки-віків на розгляд церковного суду владики греко-руської віри і одно­ го зі священиків, щоб вони вершили правосуддя й порядок згідно з цер­ ковним правом, звичаєм і обрядами. [...]

Купчинський О. Акти та документи Галицько-Волинського князівства XIII — першої половини XIV століть.

Львів, 2004. — С. 809—810.

Витяги з Городельського привілею (1413 р.)

1. Насамперед, у той час, коли з допомогою животворного духа, сприй­ нявши світло католицької віри, послали ми корону королівства Польського, то для збільшення християнської віри, доброго становища і користі земель наших Литви, їх самих з землями і володіннями, їм підпорядкованими і з ними зв’язаними, названому королівству нашому Польському присвоїли, інкорпорували, сполучили, об’єднали, приєднали, союзом зв’язали, за зго­ дою одностайною нашою і інших братів наших і всіх панів, шляхтичів і бояр тієї ж землі Литовської з волі і згоди. Проте, бажаючи названі вище землі литовські, ради ворожих нападів і підступів хрестоносців і тих, що до них приєднуються, і всяких інших ворогів, які прагнуть розорити названі землі литовські і королівство Польське і руйнування їх замишляють, у пев­ ності, безпеці і кращому догляді зберегти і про постійну для них користь подбати: ті ж самі землі, як і завжди, в повному пануванні, на праві чисто­

121

ІСТОРІЯ УКРАЇНИ. Хрестоматія

му й мішаному, досі держали і держимо від предків наших по праву народ­ ження, як державці законні, з волі, схвалення і згоди панів, шляхтичів і бояр, в назване королівство Польське знову інкорпоруємо, впроваджуємо, присвоюємо, сполучаємо, приєднуємо, союзом зв’язуємо і-назавжди скріп­ люємо, визначаючи їх самих з усіма їх володіннями, землями, панствами, князівствами, волостями, маєтками, і на всякому праві, чистому і мішано­ му, завжди бути єдиними безповоротно і непорушно з короною королів­ ства Польського.

2.Також усі церкви і весь клір названих вище земель Литви, як собор­ ні, монастирські, парафіяльні, общинні, віденські та інші у тих [землях] споруджені і які будуть споруджені, засновані, в усіх їх свободах, імуніте­ тах, привілеях, винятках і звичаях загальних зберігають, згідно з звичаєм королівства Польського.

3.Пани [і] також бояри-шляхта земель наших, названих вище, дареннями, привілеями і пожалуваннями, ним нами дарованими, даними, приді­ леними, тільки католики і римської церкви підвладні і кому герби пожалувані, господарюють, володіють і користуються, як пани і шляхта королів­ ства Польського своїми володіють і користуються.

4.Також пани і шляхтичі, названі вище, своїми вотчинами [батьків­ ськими маєтками] на рівному праві володіють, як пани королівства Поль­ ського своїми звичайно [як прийнято] володіють і пожалуваннями наши­ ми, на які мають грамоти, від нас діючі і затверджені твердістю вічної си­ ли, подібним чином будуть володіти і мати вільну змогу їх продавати, міня­ ти, відчужувати, дарувати і на користь свою повертати, однак, з нашої зго­ ди, особливо для кожного випадку даного, як для їх відчуження, обміну або даріння перед нами або нашими урядовцами, за звичаями королівства Польського, буде визначено. [...]

8.[...] Шляхтичі королівства Польського своїм королям звикли держа­ ти і служити, про що пани, бояри і знать земель Литовських, вищеназвані, присягою [клятвою] уже нам поручилися, як ясніше в грамотах їх, у яких вони з панами королівства Польського взаємно погодилися, міститься. Од­ наковим чином, під клятвою вірності і під [страхом] позбавлення своїх маєтків, ніяким князям або панам, або іншим, якого б не було стану лю­ дям, бажаючим протистояти землям королівства Польського, ні порадою, ні благосприянням, ні допомогою не будуть служити і допомагати.

9.[...] Урядником призначаються тільки католицької віри і підвладні святій римській церкві. Також і всі постійні уряди земські, які є посади, каштелянства, жалуються тільки сповідникам християнської [католицької] віри і до ради нашої допускаються і в ній присутні, коли обговорюються питання про благо держави, бо часто різниця у вірах приводить до різниці

вумах [думках], і виявляються через це відомими такі рішення, яким нале­ жить у таємниці бути збереженими. [...]

10.До цього ще додається, що названі вище пани і шляхтичі Литви після смерті Олександра Вітовта, теперішнього князя, нікого не будуть ма­ ти або обирати великим князем і господарем Литви, як тільки кого король польський і його наступники, порадившись з прелатами і панами Польщі і земель Литви, вважатимуть за необхідне обрати, поставити, помістити. Од­

122

Р о з д і л III. Українські землі у складі Великого князівства Литовського та Корони Польсько!

наково також прелати, пани і шляхтичі королівства Польського, коли ко­ роль польський помре без дітей і законних спадкоємців, не повинні обира­ ти собі короля і державця без відома і ради нашої, тобто великого князя Олександра, панів і шляхтичів названих вище земель Литви, за силою і змістом попередніх грамот. Зверх того, названими вище свободами, приві­ леями і милостями тільки ті пани і шляхтичі землі Литовської можуть во­ лодіти і користуватися, яким зброя і герби шляхтичів королівства Поль­ ського пожалувані, і шанувателі християнської релігії, римській церкві під­ владні, не схизматики або інші невіруючі.

Хрестоматія з історії Української РСР: У 2 т. Т. І: 3 найдавніших часів до кінця 50-х рр. XIX ст.

Київ, 1959. - С. 119-120.

Витяг з акта, яким узаконювалася натуральна данина на користь київського митрополита

(1415 р.)

I. А ось софійські люди, що дають данину на свято Пречистої Богома­ тері: на ім’я істобчани і нежиловці — 2 колоди меду; у Новому селі Микула 3 сином та Облітковичі дають 9 відер меду; в Осечі Павло з дітьми і з Армаком дає 9 відер меду; Дідкович дає 4 відра меду; у Хухорі Левон Станієвич дає 4 відра меду, Кузьма дає 4 відра меду; в Унині Павло дає корайман меду, Захарія дає корайман меду. Ходика відро меду дає, Агафоник дає від­ ро меду; у Кодні Петро Дяків 2 кораймани меду дає; в Істобках Андрійко 4 відра меду дає; у Святошичах — корайман, а ручку меду дають; у Нежиловичах — постоловщина; у Ходора відро меду; у Мигальчичах відро меду дають.

II. А ось боярські люди, що данину дають святій Софії премудрості бо­ жій: із Вручого [Обруча] Тинейчич з Межирицької землі дає відро меду; у Клочкевичах в Волшинськой землі 3 відра меду і подання; у Сельці з Межиріцької землі 2 відра меду і подання; у Ноздриші з Полочанської землі півтора відра меду і подання; у Нородичах з Хотинівської землі відро меду дають; у Хобній з Пошковського острова Савостіян дає півтора відра меду; у Хобній Іванові діти дають із Дроздівського острова півтора відра меду. Оксентіївський острів, а з нього Василь дає півтора відра меду. Подолешенська земля під Полозом, а з неї йдуть 3 відра меду і подання, а ніч пи­ ти; тут же Іллічівська земля, а з неї йде півтора відра меду. Андріївський острів на Уші під Мартиновичами, а з нього йде 5 відер меду. В Іонійсько­ му острові, з нього йде відро меду. З Малинської землі 2 лукна п’ятип’ядних, а третє чотирип’ядне, і тивунщина, і подання [...] У Либевицькій зем­ лі, у Міхеїнській землі, у Супрунівській землі, в Опанасовщині, у Заволоковщинській землі, то з цих земель іде по 4 лукна чотирип’ядних, і тивун­ щина, і подання. У Моколевичах з Сичевської землі йде п’ятип’ядне лукно, і подання, і тивунщина; у Моколевичах з Тарасівської землі 2 чотири­ п’ядних лукна, і тивунщина, і подання. У Булгаковичах 2 лукна чотири­ п’ядних, а третє — п’ятип’ядне. А земля Костромовська під Гвоздом, Хрес­ тець земля, а з неї йде відро меду. З Нянівщини Голенчині люди дають чо-

123

ІСТОРІЯ УКРАЇНИ. Хрестоматія

тирип’ядне лукно, і тивунщина, і подання. Щиткіївська земля, а з неї йде З ручки меду, а дає з неї Пилипівський чоловік і Вирлоцький чоловік. А з Романова йде, за Чудновим, 50 грошів. У Чуднові з Дідківщини 3 відра ме­ ду. У Шумську Подертовщина земля, а з неї ходить 2 відра меду. У Новому селі Андрієві діти дають відро меду. У Княжичах земля бортна, а з неї корайман меду, і боброві гони, і став. У Сакольчі 3 кораймани меду, і самі ті сакольчани возять [його] на Софійський двір. У полі Дорковім, у Скочищах, у Водотийні, у Вельї — 6 корайманів меду, а 7-й корайман — хто ко­ ли бере. У Демидові Глуховичі дають корайман меду. У Жукині з Виполозовської землі — три каді меду дають. У Сорокошичах 4 відра меду дають. У Воймені — чотирип’ядне лукно і подання.

Хрестоматія з історії Української РСР: У 2 т. Т. І: 3 найдавніших часів до кінця 50-х рр. XIX ст.

Київ, 1959. - С. 130-131.

З додатку до Іпатського літопису про боротьбу між литовськими князями за зверхність над українськими землями (30-ті рр. XV ст.)

Король Ягайло, будучи в Києві, дав привілей волинським громадянам, щоб їм у вірі ніхто насильства не чинив, церквам православним не пако­ стив і до своєї віри їх не примушував. Свидригайло вигнаний був з князів­ ства Литовського і посадив король Ягайло на його місце Жигмонта Кейстутовича, Вітовтового брата, а Свидригайла руські князі посадили на кня­ зівство Київське, і Смоленське, і Вітебське і ін. Свидригайло ж, як неспо­ кійний, не переставав війни [вести] з навколишніми з Литвою [...] Свидри­ гайло, князь литовський, неспокійний, привів татар на Литву і Польщу. Але татари, прийшовши, дізнались про великі сили Польщі і Литви, і через це не пішли на Литву і в Польщу, а тільки українську землю пограбували і спустошили, навколо Києва і Чернігова, вогнем і мечем, без числа хри­ стиян у полон повели. [...]

Хрестоматія з історії Української РСР: У 2 т. Т. І: 3 найдавніших часів до кінця 50-х рр. XIX ст.

Київ, 1959. - С. 146.

Із статуту короля Владислава Ягайла про призначення старост (1433 р., січня 9)

[...] Крім цього, обіцяємо і запевняємо, що жодного осілого зем’янина за будь-яку кривду чи вину не ув’язнимо чи ув’язнити не дамо, ані судово­ го вироку не робитимемо, аж поки це в суді не буде справедливо доведено; і до рук наших, або наших старост, через суддів тих земель, в яких цей зе- м’янин перебуває; цей же, хто буде зловлений при крадіжці або публічній кривді (такій як підпал, вбивство, зґвалтування, спустошення сіл та вій­ ськовий розбій), якщо себе не бажатиме зобов’язати заставою або порученням, також великими шкодами або злочинами, принаймні з винятком, що

124

Р о з д і л III. Українські землі у складі Великого князівства Литовського та Корони Польської

ми жодних дібр чи посесій не приймемо, доки не буде в суді суддями або нашими можновладцями визнаний винним. Далі обіцяємо всім зем’янам, з добрами та володіннями, що границь оскаржувати і порушувати не будемо. Далі обіцяємо: що всі землі нашого Польського Королівства, навіть землі Русі включаючи, за виключенням, однак, податку з вівса (з якого нам до кінця нашого життя єдина Русь відатиме) до одного права і одного спіль­ ного закону всіх земель приводимо і приводитимемо, приєднуємо і поєд­ нуватимемо змістом цієї грамоти. Далі звертаємо увагу, щоб згадані меш­ канці нашого Королівства та ті, що перебувають в нашій королівській лас­ ці, привілеї ці, нами та нашими попередниками надані, ніколи не порушу­ вали; ці наші привілеї, наших попередників, королів, князів, законних і правдивих володарів Польського Королівства до попереднього стану повер­ таємо, поновлюємо і в присутності свідків документом затверджуємо, рати­ фікуємо і проголошуємо, і надаємо правної сили навічно. Далі якщо ці зе- м’яни, або які-небудь інші мешканці Польського Королівства згадані, су­ дового розслідування перед вирішенням суперечки в суді стосовно будьякої справи бажатимуть; їх від нашої кари, суддів і підсудків, воєвод і каш­ телянів звільняємо. Далі обіцяємо, що жодних кар, понад ті, що будуть в суді нами призначені, не вимагатимемо, тільки тих, які нами, або нашими старостами, або урядниками визначені, згідно з нашою умовою змінюємо. Далі всі мешканці Куявської і Добжинської земель зі звиклого податку, як нам платити призвичаєні, тільки до десяти років нам відповідати зобов’яза­ ні, потім від цього податку будуть звільнені і виключені. Далі земські писа­ рі, на уряд писаря висунуті, завжди в єдиному суді, а не в інших, або під­ писками, заступниками засідатимуть, де відповідно зможуть, іншим личить мати заступників, яких можновладці, судді земель, на цьому уряді мати­ муть, і щодо заступників зобов’язуються, що ті добре ім’я матимуть, і зга­ даними можновладцями та суддями до цього уряду будуть затверджені; ін­ ші від нас продовжуватимуть урядування, інші жителями та більшими зем­ левласниками є призначені. Жодна ж незначна причина, ані труднощі, не можуть виправдати відсутності писаря. Для засвідчення цієї грамоти печат­ ка нашого маєстату є підвішена.

Історія державної служби в Україні: У 5 т. Т. 3: Документи і матеріали.

Київ, 2009. - С. 104-107.

Грамота великого князя литовського Сигізмунда Кейстутовича про підтвердження прав і привілеїв князям і боярам

(1434 р., травня 6)

[...] князям і боярам, як литовським, так і руським, названих земель наших Литви і Русі жалуємо, з ласки нашої щедрості, дозволяємо і надаємо незворотно на віки таке:

§ 1. По-перше, за. доносом або за таємним звинуваченням з боку будького, чи за необгрунтованою підозрою ми не будемо переслідувати чи ка­ рати названих князів чи бояр, доки вони не будуть звинувачені в публічно­ му суді, відповідно до законів, яких дотримуються в Литовській землі.

125

ІСТОРІЯ УКРАЇНИ. Хрестоматія

§2. Далі всі названі князі і бояри та їхні законні діти хай володіють всіма спадковими володіннями на рівних правах, як звичайно володіють у інших краях християнських, і хай вільно їх продають, обмінюють, дарують, відчужують і розпоряджаються ними за своєю доброю волею, як самі вва­ жатимуть вигіднішим, але з тією умовою, щоб перед нами чи нашими по­ садовими особами здійснювали записи про відчуження, обмін, продаж чи дарування. [...]

§5. Всі разом і кожен зокрема селяни і піддані названих князів і бояр земель наших вільні і звільнені від усіх податків, всякої данини і податку, який називається дяло, що зазвичай сплачували з давніх часів.

§6. Однак за згаданими князями, боярами і їх підданими зберігаємо [обов’язок] при нас і наших спадкоємцях будувати і відбудовувати ті замки

івійськові дороги, до яких вони прикріплені віддавна, їхнім коштом, без чого не можуть бути в доброму стані наші землі; від інших робіт на наші замки підданих згаданих князів і бояр повністю звільняємо.

§7. Окрім того, погоджуємося і дозволяємо, щоб князі і бояри руські носили і користувалися гербами і знаками шляхетства так само, як литов­ ські, але мають зачислятися вони до названих знаків через посередництво литовців після отримання згоди від братів за генеалогією із Королівства Польського.

§8. Нарешті, всі грамоти, привілеї і милості, даровані церквам, князям

ібоярам земель наших на будь-яких умовах, правилах і винятках вищеназ­ ваним нашим братом і дозволені згідно з правом патронату, цим нашим привілеєм ми знову відновлюємо, підтверджуємо, схвалюємо, зміцнюємо, зберігаючи їх силу навіки. [...]

Хрестоматія з історії України литовсько-польської доби.

Львів, 2011. - С. 54-56.

З ухвали сяноцького гродського суду (1439 р., грудня 7)

У справі благородного позивача Петра, війта сяноцького, [з одного бо­ ку], та родовитої Фієни з Юрґійовця, вдови шляхтича Пельки та її сина Миколи — з другого, ми постановили, що позивач Петро, війт сяноцький, [який має] привілей пана князя Юрія, затверджений паном нашим коро­ лем і печаткою [його] величності, та згадана пані Пелькова зі своїм сином, [які мають] привілей пана короля Казимира, затверджений доброї пам’яті паном нашим королем також з печаткою [його] величності, повинні пред­ ставити їх [привілеї] завтра в Неполоміцах, наступного дня після святої Jlyкії у присутності короля.

1 якщо якась із сторін не представить у той самий час привілей, то во­ на підпаде під значну кару і заплатить нашому великомилостивому панові королю 100 марок.

Куіпинський О. Акти та документи Галицько-Волинського князівства XIII — першої половини XIV століть.

Львів, 2004. - С. 822.

126

Р о з д і л III. Українські землі у складі Великого князівства Литовського та Корони Польської

Жалувана грамота Владнслава III православному духовенству про зрівняння його у правах з римо-католиками і про повернення йому духовних судів і вотчин

(1443 р., березня 22)

[...] а про то, кгдьі ж за ласкою и справою Духа Светого, церков Восточная набожества Греческого и Руского, котрая [...] некгдьісь, через час долгий, в неякой разности и в расколе верьі светое и светьіх сакраментов, не без утратьі и згубьі многих спасению, от единости светое Римское цер­ кви хвеялася, — которое единости отцеве наши и овшем увесь люд католический за часов наших видети желали, теперь вже, за милосердем Божим сузнанем светейшого пана, Евгения папьі четвертого, и иньїх многих отец верьі светое горливьіх, з оною светою Римскою и Вселинскою церковью приведена єсть до единости давно пожеданое. [...] А над то хочем мети, и сим листом нашим сказуем, абьі от сего часу, жаден з дигнитаров, старост, врядников и обьівателев панств и з подданньїх наших, якого-колвек стану и достоенства бьгги мели, а звлаща королевства нашого Полского верхуписаньїе, а особливе земель наших Руских и Подолских и иньїх прилегльїе, владзьі пререченьїх епископов, владьік и иньїх преложоньїх тогож набо­ жества Греческого и Руского, а ни судов их поповских, а звлаща в справе разводов малженских, от сего часу, нияким способом не прекажали [...] А над то, аби тьіе ж епископове албо владьїкове и иньїе предложенне особи церковньїе помененого набожества Греческого и Руского, маючи слушное поживенье, ко отправленью хвальї Божое тим способнейшие бити могли: им самим и их церквам всим, кгде-колвек в панствах наших будучим, вси села и держави, якиеж-колвек и якими-колвек именьї название, которьі з стародавна до оньїх церквей належали, и через якиеж-колвек особи и кгдеколвек в панствах и поветах наших аж доселя держаньї суть, зо всими их правами, побожною тихостью умислили есмо привернути [...]

Акти, относящиеся к истории Западной России, собранньїе и изданньїе Археографической комиссией. Т. 1.

Санкт-Петербург, 1846. — С. 56—57.

Привілей Владислава III на будівництво

уЛьвові школи при шпиталю біля костьолу Св. Духа

зправом міської ради обирати ректора

(1444 р., липня 16)

[...] Змістом даної [грамоти] повідомляємо всім, кому необхідно, як су­ часникам, так і прийдешнім. Прохання, подане нашому маєстату з боку наших славетних і вірних райців, міщан і громади нашого міста Львова, містило, щоб ми вважали за гідне надати можливість, будинок чи школу для навчання дітей науки при шпиталі звести і наново побудувати в межах мурів згаданого міста Львова, біля костелу Св. Духа; причому вихователем школярів чи учителем може стати за їх згодою, скільки разів виникає необ­ хідність і як вони вважатимуть за необхідне, щоб поставити, найняти, при­

127