1) Критерій крайнього оптимізму;

2) критерій крайньої обережності;

3) критерій Вальда;

4) критерій Севіджа;

5) критерій Гурвіца.

Критерій крайнього оптимізму, який є дуже ризикованим і застосовується досить рідко, передбачає вибір стратегії «спіймай журавля у небі»:

КREG = maxі maxj aіj

Повною протилежністю до нього є критерій крайньої обережності, який існує майже виключно в теорії, але на практиці не має економічного сенсу:

КСОW = minі minj aіj

Критерієм Вальда («розраховуй на найгірше», тобто позиція крайнього песимізму) називають критерій, що передбачає забезпечення значення параметра ефекту, рівного α:

КW = maxі minj aіj

Критерій Севіджа (критерій мінімаксного ризику) забезпечує найменше значення максимальної величини ризику:

KS = minі maxj rіj

Критерій Гурвіца (компромісний варіант між песимізмом – оптимізмом) рекомендує при виборі рішення в умовах невизначеності не керуватися а ні крайнім песимізмом, а ні оптимізмом.

В цілому теорія ігор може розглядатися як корисний методичний інструмент для стратегічного аналізу ситуацій, що характеризуються конфліктом сторін і невизначеністю. Але необхідно враховувати також обмеження, властиві цьому методу:

1. далеко не всі реальні ситуації можна формалізувати;

2. досить часто отримані висновки в реальних ситуаціях виглядають занадто примітивно і можуть вимагати коригування.

56. Особливості прийняття страт. Рішень з допомогою імовірнісного підходу.

ризик можна визначити з допомогою дисперсії і стандартного відхилення попиту.

Дисперсія імовірнісного розподілу розраховується за формулою:

Дисперсія = Σрх2-(Σрх)2,

де х – значення попиту на цеглу;

р – імовірності значень попиту

57. Сутність і завдання фінансової стратегії.

За умов ринкової економіки, самостійності підприємств, їхньої відповідальності за результа­ти діяльності виникає об'єктивна необхідність визначення тенденцій розвитку фінансового стану та перспективних фінансових можливостей. На вирішення таких питань і спрямовано фінансову стратегію підприємства. Розробка фінансової стратегії — це галузь фінансового пла­нування.

Фінансова стратегія включає методи та практику формування фінансових ресурсів, їх планування та забез­печення фінансової стійкості підприємства за ринкових умов господарювання.

Фінансова стратегія передбачає визначення довгострокових цілей фінансової діяльності та вибір найефективніших способів їх досягнення. Цілі фінансової стратегії мають підпорядковува­тися загальній стратегії економічного розвитку та спрямовуватися на максимізацію прибутку та ринкової вартості підприємства

Фінансова стратегія підприємства забезпечує:

• формування та ефективне використання фінансових ресурсів;

• виявлення найефективніших напрямів інвестування та зосередження фінансових ресурсів на цих напрямках;

• відповідність фінансових дій економічному стану та матеріальним можливостям підприємства;

• визначення головної загрози з боку конкурентів, правильний вибір напрямків фінансових дій та маневрування для досягнення вирішальної переваги над конкурентами.

Завданнями фінансової стратегії є:

• визначення способів проведення успішної фінансової стратегії та використання фінансових можливостей;

• визначення перспективних фінансових взаємовідносин із суб'єктами господарювання, бю­джетом, банками та іншими фінансовими інститутами;

• фінансове забезпечення операційної та інвестиційної діяльності на перспективу;

• вивчення економічних та фінансових можливостей імовірних конкурентів, розробка та здій­снення заходів щодо забезпечення фінансової стійкості;

• розробка способів виходу із кризового стану та методів управління за умов кризового стану підприємств.