20. Інтерв’ю, його види.

Інтерв’ю— це метод одержання необхідної інформації шляхом безпосередньої цілеспрямованої бесіди інтерв’юера з респондентом. Напрям бесіди визначається тією проблемою, яка цікавить інтерв’юера і є предметом прикладного соціологічного дослідження.

Види інтерв’ю:

•       вільне інтерв’ю, коли, як правило, немає плану і завчасно сформульованих запитань.

•       глибинне інтерв’юмає за мсту отримати інформацію, яка засвідчує не лише наявність того чи іншого соціального факту, явища, але й пояснює причини появи даних фактів, явищ;

•       фокусоване спрямоване інтерв’ю— вивчення громадської думки відносно конкретної події, факту, ситуації;

•       стандартизоване (формалізоване) інтерв’ю, коли формулювання запитань, їх порядок, кількість і перелік можливих альтернативних відповідей, їх кодування і форма запису передбачаються заздалегідь і суворо фіксуються в своїй одноманітності.

На завершення розмови про інтерв’ю зауважимо, що його успіх багато в чому залежить від підготовки інтерв’юерів.

Вона передбачає:

•       ознайомлення їх із загальними принципами вимірювання, роз’яснення їм ролі і значення збору первинної соціологічної інформації;

•       засвоєння інтерв ‘юерами основних принципів поведінки в процесі опитування;

•       навчання їх техніці інтерв’ювання;

•       надання їм можливості пройти практику проведення інтерв’ю;

•       набуття інтерв’юером вміння ретельно аналізувати і оцінювати процедуру інтерв’ю.

21. Експертиза, її призначення.

Поняття соціальної експертизи трактується провідними українськими соціологами, як оцінювання позитивних і негативних соціальних наслідків розробки та здійснення програм і проектів (національного або регіонального масштабу), а також опрацювання механізмів мінімізації, пом’якшення й запобігання можливим негативним наслідкам цих програм і проектів. Метоюсоціальної експертизи є оцінка, аналіз і прогнозування соціальних процесів у суспільстві, у тім числі соціальних наслідків діяльності уряду, а також реалізації науково-технічних програм і проектів. Об’єктом є будь-які програми, проекти, управлінські рішення та їх соціальні наслідки. Як суб’єкти соціальної експертизи (експерти) виступають представники соціальних груп та інституцій, інтересів і умов життя котрих якось торкається ситуація (у тім числі управлінське рішення або проект).

Види соціальної експертизи:

–оцінка громадської думки;

–оцінки, здійснювані соціальними інституціями;

–оцінки, здійснювані фаховими експертами;

–комплексна оцінка соціальної ситуації.

Головними завданнямисоціальної експертизи в громадянському суспільстві є:

–прогноз і оцінка соціальної ситуації;

–прогноз і оцінка соціальних наслідків науково-технічних програм і проектів;

–аналіз і оцінка соціальних наслідків реалізованих урядових рішень;

–перманентний підбір фахівців.

Експертна оцінка може здійснюватися на підставі різних прийомів і процедур, зокрема опитування — усного(обмін думками через особисті контакти) ізаочного(за умов взаємної анонімності).

До основних видів експертного опитування слід віднести анкетування, інтерв’ю, «мозкову атаку», дискусії, поради, ділові ігри Експертне опитування використовують на всіх етапах організації соціологічного дослідження — від розробки теоретичного розділу програми дослідження (формулювання проблеми, визначення цілей, завдань, гіпотез, побудова шкал вимірювання) до її реалізації, перевірки отриманих результатів, розробки рекомендацій.