Висновки

Підводячи загальний підсумок проведеному в дослідження необхідно зазначити наступне:

1. Під політичною системою необхідно розуміти цілісну сукупність державних і недержавних суспільних інститутів, правових і політичних норм, взаємовідносин політичних суб’єктів, засобами яких здійснюється влада і управління суспільством.

2. Визначальну роль серед всіх елементів політичної системи відіграє держава з усіма її складовими, яка окрім суто політичних функцій здійснює діяльність щодо управління суспільством, охорони його економічного, соціального та культурного розвитку.

3. Іншим підходом щодо визначення структури політичної системи є сукупність інституцій політичного, нормативного, культруно-ідеологічного.

4. Наступним елементом політичної системи основною функцією якого є забезпечення взаємозв’язку між різними рівнями і гілками державної влади, а також між державою та громадянським суспільством, є політичні партії та суспільні організації і рухи, котрі мають на меті вирішення політичних проблем, задоволення та захист потреб і інтересів своїх членів.

5. Ще одним активним і самостійним елементом політичної системи суспільства є засоби масової інформації, які доволі часто ще називають “четвертою владою”, оскільки вони являють собою розгалужену мережу установ, що займаються збиранням, обробкою та поширенням інформації, впливають на регулятивно-управлінську діяльність усіх ланок управління суспільством, сприяють реалізації цілей політики, пропагують вироблені політичні та правові норми.

6. Динамічний підхід до аналізу політичних систем передбачає їх розгляд не лише як сукупності конкретних елементів та правових основ їх діяльності, але й як системи взаємовідносин які утворюються між ними з урахуванням політичних принципів і норм (які формують політичну поведінку членів суспільства відповідно до цілей і завдань політичної системи), політичної свідомості (під якою розуміється сукупність політичних ідей, уявлень і традицій відображених у політичних документах чи правових нормах) та політичної культури (тобто політичних традицій, норм політичної практики, ідей, концепцій, переконань про взаємовідносини між різними суспільно-політичними інститутами).

7. Класичний підхід до функціонального аналізу політичних систем було запропоновано у працях Д.Істона, Т.Парсонса та Г.Алмонда, відповідно до якого всі функції політичних систем розподіляються на дві групи. До першої з них належать такі як: політична соціалізація (процес освоєння особистістю політики як специфічної сфери життєдіяльності), артикуляція та агрегація інтересів (процес визначення суспільних інтересів та функціональне перетворення суспільних вимог в державній політиці), політична комунікація (процес забезпечення зв’язку між елементами політичної системи та між політичною системою і суспільством).

8. Вивчення політико-правових основ формування політичної системи в Україні передбачало, по-перше, проведення аналізу основних елементів та інститутів, поза яких неможливе існування будь-якої політичної системи, а, по-друге, визначення тих правових підстав, які забезпечують взаємозв’язки всередині політичної системи України, а також дію тих специфічних механізмів взаємодії елементів та інститутів політичної системи, які дозволяють нам віднести її до певного типу. При цьому під інститутом політичної системи автором було запропоновано розуміти фактично усталені, відносно відособлені організаційно-функціональні структури в цілісній системі політичного життя суспільства. Тому, досліджуючи політико-правові основи політичної системи України мають бути характер та сутність правового забезпечення таких структурних одиниць політичної системи як: елементи політичної системи (держава, політичні партії, неурядові організації, суспільні рухи, місцеве самоврядування) та інститути політичної системи (вибори, референдум тощо).