3. Примітки

4. 1. Політична економія : Навч. посібник / К. Т. Кривенко, В. С. Савчук, О. О. Бєляєв та ін.; За ред. д-ра екон. наук, проф. К. Т. Кривенка. – К. КНЕУ, 2001. – С. 328.

5. 2. Серед теорій, що пояснюють причини середніх циклів заслуговують на увагу:

6. 1) монетарна теорія (Н. Хоутрі та ін.) пояснює цикли розширенням (експансією) і згортанням банківського кредиту. Розширення кредиту не може бути безмежним. Щоб уникнути бурхливого розвитку інфляції, банки мусять підвищувати відсоткову ставку. Розширення кредиту припиняється, економіка переходить до низхідної фази;

7. 2) інноваційна теорія (Й. Шумпетер, К. Хансен та ін.) пояснює цикли використанням у виробництві важливих нововведень, таких як залізниці, авіаційні лінії, сучасні системи супутникового зв’язку тощо. Вона акцентує увагу на величезному значенні технологічних змін, нововведень та відкриттів;

8. 3) теорія недоспоживання вбачає причину криз у надмірному заощаджуванні доходів. Якщо заощадження не перетворяться на інвестиції, то збільшення їх спричинятиме скорочення споживання. Спокій на ринку споживчих товарів є запорукою безкризового розвитку;

9. 4) теорії перенагромадження (Ф. Хайек, Л. Мізес та ін.) вважають причиною кризи надмірне, а не недостатнє інвестування;

10. 5) психологічні теорії (А. Пігу, Дж. М. Кейнс та ін.) виходять з того, що песимістичні й оптимістичні очікування впливають на ділову активність опосередковано через економічну поведінку. Вчені нараховують понад 200 теорій. Пояснити це можна тим, що економічні коливання суттєво відрізняються в різних країнах, у різні історичні періоди та в межах одного історичного періоду за тривалістю, періодичністю і причинами, що їх породжують (Економічна теорія: Політекономія: Підручник / За ред. В. Д. Базилевича. – К.: Знання-Прес, 2001. - С.358-359).

13.1.4. Зайнятість населення: форми та структура

Людина є не тільки головною продуктивною силою, але й метою виробництва. Її існування і відтворення залежать від можливості отримання трудових доходів – від зайнятості в народному господарстві.

Зайнятість населення є важливим показником рівня розвитку формації, цивілізації – соціального прогресу суспільства.

Визначення поняття “зайнятість”[1]:

- зайнятість як економічна категорія є сукупністю економічних, правових, соціальних та інших відносин, пов’язаних із забезпеченням працездатного населення робочими місцями та його участю в суспільно корисній праці, яка приносить дохід;

- зайнятість – це забезпечення робочими місцями як самостійно, так і за допомогою приватних роботодавців та держави; ступінь участі працездатного населення в суспільній праці.

Зайнятість, праця є джерелом, умовою існування людини й суспільства, матеріальною основою відтворення робочої сили і трудових ресурсів завдяки отриманому продукту, доходу. Зайнятість - основа певного життєвого рівня, певної якості життя, єдина можливість самовиразу особистості людини у праці, діяльності, можливість реалізації своїх здібностей, людського “капіталу” на користь собі та суспільству.