5

Тема. Сучасні економічні системи. Особливості розвитку перехідних економік

(науково-методичні поради до вивчення теми)

1. Змішана економічна система: сутність, складові, риси та моделі

Сучасна ринкова економіка (друга половина XX ст.) докорінно відріз­няється від ринкової системи епохи вільної конкуренції. Для неї харак­терні такі особливості:

- створено умови для розвитку конкуренції та підприємницької діяльності;

• сформовано розвинену ринкову інфраструк­туру;

• діє система соціального захисту непрацездатного і малозабезпеченого населення;

- суттєво посилилась роль держави в регулюванні фінансової та кредитної сфер, процесу ціноутворення тощо.

Тобто, сучасна ринкова економічна система набула рис урегульованості та певної соціальної орієн­тованості, якісно змінилась у бік так званої "змішаної економіки".

Змішана економічна система - це органічне поєднання вільного підприємництва з економічним контролем суспільства над приватними інститутами. Вона має такі основні ознаки:

• взаємодія колективної, приватної і державної власності та різних форм господарювання, породжених ними;

• державне регулювання національної економіки з метою стимулювання сукупної пропозиції та сукупного попиту;

• відносна стійкість і стабільність розвитку на основі збалансування різнорідних економічних інтересів;

• здатність амортизувати циклічні коливання, запобігати глибоким економічним спадам і пом'якшувати соціальні конфлікти;

• забезпечення свободи і економічної рівності суб'єктів господарювання;

- чітка соціальна спрямованість розвитку національного госпо­дарства на основі економічного зростання.

Змішаною економікою є сучасні національні господарства ряду еконо­мічно розвинених країн, бо вони однорідні за своєю соціально-еконо­мічною структурою.

Національні господарства з розвиненою ринковою системою складаються із різних рівноправних виробничих структур: державних підприємств, великих приватних промислових корпорацій і торговельних компаній, різних приватних фірм, суб'єктів малого бізнесу тощо. У цілому вони утворюють змішане господарство. У ньому еконо­мічній контроль здійснюється як державою, так і приватними суб'єктами господарювання. Приватна система господарювання діє шляхом ринкового механізму, а держава - за допомогою економічних методів адміністра­тивного регулювання (податків і витрат тощо).

Тобто, сучасна змішана ринкова економічна система містить і ринок, і конкуренцію, і різноманітне регулювання, як державне, так і недержавне. В цій системі величезна роль належить державі, яка повинна мати ефективні економічні методи впливу на ринок та конкуренцію, на організацію й рух капіталів, національного виробництва.

Для змішаної економіки сучасних розвинених країн характерне поєд­нання принципів самостійності та певної централізації в управлінні націо­нальним виробництвом. Це стосується не лише відносин між державою і корпораціями, а й організації економічної діяльності самих корпорацій. Будучи певною мірою централізованою системою, велика корпорація всіляко стимулює розвиток підприємницької діяльності у власних межах, надає великої самостійності її складовим ланкам.

Отже, в змішаній еконо­мічній системі поєднується регулювальна роль ринков их механізмів у державним управлінням національною економікою.

Це пов'язано з існу­ванням суспільних колективних благ (розвиток освіти, культури, науки, здійснення медичного обслуговування), зовнішньоекономічною діяль­ністю, створенням ефективної системи соціального захисту населення тощо. Уряди таких країн доповнюють ринкові механізми спеціально розробленою економічною політикою, спрямованою на підвищення її соціально-економічної ефективності. Держава, спираючись на грошово-бюджетні, податкові та кредитні важелі, активно впливає на пропор­ційний розвиток національної економіки, зайнятість населення, бореться з безробіттям та інфляцією. Усе це означає, що в реальному житті існують не взагалі ринкові системи господарювання, а їх конкретні національні моделі.

На сучасному етапі існують різні національні моделі змішаної еконо­міки: американська, німецька, шведська, японська та ін. Вони відрізня­ються як розмірами та співвідношенням державного і приватного секторів у національній економіці, так і структурою, а також методами державного регулювання економіки.

Різноманітність національних моделей змішаної економіки визначається:

• конкретними формами реалізації універсальних принципів функціонування змішаної економіки у вигляді державного регу­лювання та ринкового саморегулювання;

• специфічними для кожної країни умовами і формами становлення цього типу економіки (економічними, соціально-психологічними, політичними, культурологічними);

• етапом, на якому перебуває країна при переході до змішаної економіки, зокрема рівнем завершеності технологічної та структурної перебудови її еконо­міки.

Цим зумовлене існування цілого ряду національних моделей змішаної економіки, які можуть змінюватись у часі та залежно від дії багатьох факторів.

Сучасна економіка США, маючи ринковий характер, зазнає актив­ного впливу держави. Уряд, спираючись на відповідну грошово-кредитну, податкову, амортизаційну та інші форми економічної політики, сприяє стабільності та зростанню національного виробництва, перерозподіляє доходи, всебічно підтримує підприємництво, бореться з безробіттям та інфляцією. Усе це характеризує економіку США як змішану економіку. Проте роль федерального уряду в регулюванні економіки США менша, ніж в інших розвинутих країнах. Так, у цій країні надання багатьох соціальних послуг не перебуває у компетенції держави. Одна з причин того, що США мають відносно мало державних програм соціального забезпечення порів­няно із Західною Європою, полягає в тому, що велика кількість соціальних послуг надається безпосередньо іншими частинами громадянського суспільства. Це зумовлено історичними, культурними, політичними та іншими чинниками.

У Швеції, незважаючи на те, що понад 90% господарської діяльності зосереджено у приватному секторі, держава бере активну участь в еконо­мічному і соціальному житті суспільства. Вона відіграє головну роль у забезпеченні економічної стабільності, захисті довкілля, розподілі й пере­розподілі доходів через державні програми видатків на соціальні потреби. За моделлю змішаної економіки розвивається і Німеччина.

Японська модель економіки характеризується досить розвинутим інди­кативним плануванням і урядовою координацією економічної діяльності приватного сектору. Фірми разом із міністерствами розробляють страте­гічні напрями розвитку національної економіки та визначають ключові галузі для вкладення капіталів.

Планом прогнозуються можливі труднощі при проведенні економічної політики уряду та заходи з їх подолання, окреслюються орієнтири еконо­мічної діяльності фірм і зростання добробуту населення країни. Проте в Японії обсяги асигнувань на задоволення суспільних потреб набагато нижчі, ніж у країнах Європейського Союзу. Більшу частину соціальних потреб в Японії задовольняє сім'я.

До змішаної економіки переходить Китай. Нині в цій країні зміню­ються уявлення про форми і методи будівництва соціалістичного суспіль­ства, в якому державна форма власності була єдиною, а централізоване планування не залишало місця ринковим відносинам. Сучасна китайська економіка базується на визнанні існування як державної, так і приватної власності на засоби виробництва. Створюються підприємства, які нале­жать іноземному капіталу. Розвиваються ринкові відносини і планування національної економіки. Китай створює нову економічну систему, в якій план буде успішно взаємодіяти з ринком.

За останнє десятиріччя в країнах з розвиненою ринковою економікою відбулася зміна пріоритетів державного регулювання національного господарства. Вона проявилась у тому, що на перший план поряд зі стиму­люванням розвитку конкуренції виходять дії уряду, спрямовані на поліп­шення якісних особливостей розвитку національного виробництва, заходи з приведення в дію стимулів для всебічного розвитку працівників, забезпе­чення вищої якості життя населення країни.

Отже, сутність різноманітних моделей розвитку національних ринкових економік полягає в тому, що в них поєднується регулювальна роль ринкових механізмів з державним управлінням на макроекономічному рівні, що дає змогу підвищити темпи економічного зростання і на цій підставі ефективніше розв'язувати соціальні питання, враховувати та поєд­нувати економічні інтереси всіх членів суспільства.

На сучасному етапі багато розвинених країн світу перейшли до соціальної ринкової економіки. Найважливішими критеріями цієї моделі є оптимальне поєднання ринкового і планового господарства, тобто розвиток регульованої ринкової економіки поєднується з відповідною системою соціального захисту населення.

Тобто, соціально-ринкова економіка - це такий тип економіч­ного розвитку національного господарства, коли свобода ринку і підприєм­ництва тісно поєднується з демократичністю і соціальним захистом усіх членів суспільства.

Ця економічна система має чимало спільного з системою змішаної економіки. Зокрема, вона побудована на основі пере­важання приватної власності та ринку, їх оптимального поєднання з державною власністю та прямим регулюванням національної економіки державою в суспільних інтересах, розвитку державного сектора, прове­денням національного економічного планування та активної соціальної політики.

Як свідчить досвід країн Заходу, соціально-ринкова економіка є продуктом розвинутої демократії та більш зрілих ринкових відносин, де праця і капітал є рівноправними учасниками процесу національного вироб­ництва.