Примітка

1. Відповідно до Закону України “Про зайнятість населення” безробітними визнаються працездатні громадяни працездатного віку, які через відсутність роботи не мають заробітку або інших передбачених чинним законодавством доходів і зареєстровані в Державній службі зайнятості як такі, що шукають роботу, готові та здатні приступити до підходящої роботи.

2. Норма природного безробіття зросла з 2-4 % (кінець 60-х років ХХ ст.) до 6-8 % на сучасному етапі. Повна зайнятість за таких умов дорівнюватиме 94-92 % трудових ресурсів.

13.4. Коментар до питання для розгляду на семінарському занятті, які не розглядалися на лекції та не вивчалися самостійно

13.4.4. Державне регулювання розширеного відтворення робочої сили, ринку праці та зайнятості

Головною продуктивною силою суспільного виробництва є людина. Її якісні характеристики як працівника суттєво впливають на економічний розвиток. Чим більше розвинена економіка, тим вищі вимоги до якісних характеристик робочої сили, і тим більшою постає потреба в їх якісному вдосконаленні.

Розширене відтворення робочої сили передбачає: безпосередній процес відтворення носіїв здатності до праці, відносини зайнятості, відносини між працівниками й роботодавцями на ринку праці, відносини щодо умов та охорони праці. Процес відтворення робочої сили включає певні фази (табл.).

Таблиця

Фази процесу розширеного відтворення робочої сили

Назва фаз	Зміст
Формування (виробництво) робочої сили	Передбачає постійне відновлення робочої сили, тобто розумової і фізичної праці у процесі виробництва, її якісне вдосконалення; природне відтворення і виховання нових поколінь працездатного населення шляхом природного приросту населення, зростання рівня його загальної освіти і спеціальної підготовки, якісного вдосконалення сукупної робочої сили
Розподіл і перерозподіл робочої сили	Здійснюється за сферами зайнятості, між галузями народного господарства та всередині них, економічними регіонами
Обмін	Виконує функцію з’єднання робочої сили із засобами виробництва, учасниками якого, з одного боку, є роботодавець, з іншого - власник робочої сили
Споживання (використання) робочої сили	Матеріалізується в кінцевому продукті праці

Фази процесу розширеного відтворення робочої сили знаходяться між собою у взаємозв’язку і взаємозалежності [1].

Значний вплив на умови розширеного відтворення робочої сили має ринок праці [2,c. 346-347].

У кожній країні формується національний ринок праці, який охоплює все суспільне відтворення, а його функціонування забезпечує первинні ланки виробництва, галузі і підгалузі, регіони необхідною кількістю працівників з відповідним освітнім та кваліфікаційним рівнем підготовки.

Національні ринки праці мають певні специфічні риси. Водночас, кожний з них функціонує та розвивається на основі цілого ряду загальних підходів, серед яких:

1) вільний вибір професії, галузі та місця застосування кожною особою своєї здатності до праці, що стимулюється рівнем оплати праці та її умовами, дотриманням соціальних прав і гарантій працівників, кращими можливостями самореалізації;

2) захист прав та інтересів найманих працівників у сфері соціально-трудових відносин за допомогою норм трудового законодавства;

3) зміна рівня оплати праці під впливом попиту на робочу силу та її пропозицію при дотриманні гарантованого трудовим законодавством мінімуму заробітної плати, який забезпечує прожитковий мінімум працівникам і регулювання верхньої межі доходів за допомогою податків за прогресивною шкалою.

Кожний історичний етап розвитку економічних систем має свої особливості розширеного відтворення робочої сили. В сучасних умовах визначальний вплив на останній має науково-технічний прогрес. Тому постійне підвищення рівня кваліфікації робочої сили є закономірністю її розширеного відтворення в сучасних умовах.

Система відтворення робочої сили, які нині функціонує, включає наступні елементи:

- дошкільне, шкільне виховання і навчання, середня спеціальна, вища і наукова освіта;

- заробітна плата відповідно до рівня кваліфікації та освіти, вища від прожиткового мінімуму;

- фінансування професійної підготовки і перепідготовки робочої сили;

- різні види соціальної допомоги, в тому числі допомога по безробіттю;

- пенсійне забезпечення в основному в обсягах, вищих від прожиткового мінімуму кожної країни;

• фінансування розвитку охорони здоров’я та культури.

Отже, зміст розширеного відтворення робочої сили складає її кількісне зростання та якісне вдосконалення на основі зростання продуктивності праці й добробуту населення.

Держава, здійснюючи регулювання розширеного відтворення робочої сили, ринку праці та зайнятості використовує певні правові, організаційні та наукові важелі.

Державне регулювання зайнятості населення охоплює всі фази відтворення робочої сили.

Головним чинником правового регулювання ринку праці є Закон України “Про зайнятість населення”, зміни і доповнення до нього, інші підзаконні акти й розпорядчі документи уряду.

Серед організаційних заходів слід назвати наступні:

- створення додаткових сфер зайнятості (переструктуризація економіки, додаткові робочі місця на державних підприємствах, субсидування створення нових робочих місць у приватному секторі, створення умов для іноземного інвестування, організація громадських робіт, сприяння розвитку малого бізнесу, підприємництва, створення умов для самозайнятості населення тощо); професійна орієнтація населення, підготовка, перепідготовка та підвищення кваліфікації кадрів; посилення територіальної та професійної мобільності робочої

сили; субсидування частини витрат підприємств на заробітну плату, перепідготовку та підвищення кваліфікації працівників, застосування гнучких форм зайнятості; надання допомоги у працевлаштуванні; надання допомоги в разі трудової міграції; асигнування коштів на часткове відшкодування безробітним утрати доходів, на забезпечення дострокового виходу на пенсію тощо.

Серед наукових заходів: наукове обгрунтування державної політики зайнятості населення; наукове забезпечення аналізу проблем зайнятості населення та ринку праці; оцінка стану та перспектив розвитку та формування ринку праці України, визначення пріоритетних досліджень у цій сфері, координація з іншими науково-дослідними установами.

Безпосереднім організатором і провідником здійснення зазначених заходів в Україні є державна служба зайнятості населення, яка має для цього законодавчо встановленні повноваження.