Примітки

1. Матеріальні активи, серед яких окремо виділяють: 1) основні фонди (основний капітал): машини, устаткування, будівлі і споруди виробничого призначення; 2) житлове будівництво; 3) товарно-матеріальні запаси.

Нематеріальні активи: 1) об’єкти інтелектуальної власності (патенти, ліцензії, “ноу-хау”, програмне забезпечення); 2) права використання землі та інших природних ресурсів; 3) майнові права; витрати на підвищення кваліфікації працівників та службовців тощо.

2. Реноваційні (амортизаційні) інвестиції - вкладення, пов’язані із заміною морально та фізично зношеного основного капіталу (просте відтворення); чисті інвестиції - витрати, що забезпечують збільшення обсягів наявного капіталу. Вони дорівнюють різниці між валовими та реноваційними інвестиціями.

4. Виробнича (галузева) структура інвестицій характеризує їх спрямування у різні галузі національної економіки і, відповідно, її майбутню структуру. Технологічна - відображає співвідношення виират на будівельно-монтажні роботи (пасивна частина інвестицій) та на придбання устаткування, машин, інструментів (активна частина). Відтворювальна - є відношенням між капіталовкладеннями у нове будівництво та технічне переозброєння і реконструкцією наявних підприємств. Територіальна структура інвестицій відображає співвідношення між обсягами інвестування в різні регіони країни.

2. 13.1.3. Циклічність як форма економічної динаміки

Циклічність – це об’єктивна форма розвитку національної економики і світового господарства як єдиного цілого [1]. Про циклічний характер економічного розвитку свідчать періодичні коливання ділової активності: економічне зростання час від часу чергується з процессами застою та спаду обсягів виробництва.

За змістом циклічність досить багатоструктурна. З точки зору тривалості виокремлюють декілька типів економічних циклів: короткі (2-3 роки), середні (близько 10 років) та довгі (40-60 років). Довгострокові циклічні коливання в економіці вчені-економісти виявили ще в другій половині ХІХ ст. Особлива роль належить теорії довгих хвиль російського вченого М. Д. Кондратьєва.

Існує значна кількість теорій, які пояснюють причини циклічності економічного розвитку у вигляді середніх економічних циклів[2].

У теорії цикл трактується як період розвитку економіки від початку однієї кризи до наступної.

К. Маркс був одним із перших економістів, який виділив у циклі чотири фази, які послідовно змінюють одна одну: криза, депресія, пожвавлення, піднесення.

Рис. 1. Класична схема ділового циклу

Таблиця

Фази ділового циклу та їх ознаки

Назва фаз ділового циклу	Ознаки фаз ділового циклу
Криза	Перевиробництво товарів стосовно платоспроможного попиту на них; значне скорочення обсягів виробництва; падіння цін; дефіцит вільних грошових коштів, необхідних для платежів; біржовий крах і банкрутство підприємців; зростання безробіття; зниження рівня заробітної плати; спад рівня прибутку; масове знищення товарів, устаткування тощо; дезорганізація кредитної системи.
Депресія	Застій виробництва; низький рівень цін; незначний обсяг торгівлі; невисока ставка позичкового відсотка; ліквідація товарного надлишку.
Пожвавлення	Розширення обсягів виробництва до масштабів докри- зового рівня; зростання цін; підвищення прибутку; зростання зайнятості; пожвавлення торгівлі; посилення оптимістичних очікувань (сподівань)
Піднесення	Перевищення максимального обсягу виробництва до- кризового рівня; швидке зростання зайнятості; підвищення заробітної плати й інших видів доходів; кредитна експансія; штучне стимулювання сукупного попиту, зумовлене очікуваннями торговців на зростання цін та їхнім бажанням купити більше товарів за нижчими цінами; розширення пропозиції, яка з часом перевищує попит і готує нову кризу.

Сучасна економічна теорія визначає дві фази економічного (промислового) циклу:

- рецесія - включає кризу та депресію; рецесія - фаза економічного циклу між найвищою (бум) та найнижчою його точками, якій властивий спад виробництва; рецесія - це період зниження рівня сукупного випуску, доходу, зайнятості, торгівлі, який триває від шести місяців до одного року і характеризується значним спадом у багатьох секторах економіки;

- піднесення – пожвавлення і бум; розширення (піднесення) виробництва – фаза між найнижчою і найвищою точками циклу.

Рис. 2. Схема сучасного економічного циклу

Американські вчені Артур Бернс та Уеслі Клер Мітчелл, досліджуючи циклічні коливання сучасної економіки, дійшли висновку, що динаміка рядів випуску й зайнятості зумовлює економічне зростання, яке називається зростаючим трендом, а коливання ділової активності навколо тренда утворюють економічні цикли[2, с.363].

Таким чином, тренд можна розглядати як результат дії факторів, що зумовлюють довгострокове економічне зростання (рівень заощаджень, приріст трудових ресурсів, технічні зрушення тощо), а цикл – як тимчасове відхилення від цієї тенденції. Отже, економічний цикл (цикл ділової активності, або бізнес-цикл) - це регулярні коливання рівня ділової активності (як правило, представленого коливання­ми національного доходу), коли за зростанням актив­ності настає її зниження, яке знову змінюється зрос­танням.

Сучасні економічні цикли істотно відрізняються від циклів кінця XIX - першої половини XX століття:

у них відсутня фаза депресії як обов’язкова, хоча, якщо спад дуже глибокий і тривалий, то фазу рецесії назиають депресією;

2) зникло чітке розмежування між пожвавленням та піднесенням; ці фази об’єднуються в одну, яку називають розширенням виробництва; виділяються верхня (бум), та нижня (спад) точки ділового циклу;

3) визначається рівнодіюча тривалого економічного зростання - тренд, коливання навколо якого утворюють цикл;

4) змінилися й економічні показники у фазах циклу.