45. Процедура банкрутства боржника з ініціативи органу дпс

Процедура банкрутства боржника за ініціативою органів державної податкової службу

Органам державної податкової служи доцільно звертатися до суду із заявами про порушення справ про банкрутство у випадках, коли боржник має податковий борг, а саме:

- коли майна боржника - юридичної осои завідомо не вистачає на відшкодування судових витрат у справі про банкрутство;

- коли протягом дванадцяти місяців не проводилися операції на рахунках боржника;

- коли боржник - юридична особа припинив підприємницьку чи іншу діяльність;

- коли громадянин-підприємець - боржник або керівник боржника - юридичної особи (які фактично припинили свою діяльність) відсутні та визначити їх місцезнаходження неможливо.

Процедура банкрутства боржника, який має податковий борг, складається з п'яти етапів, які схематично можна викласти таким чином.

І етап – Збір документів, необхідних для підготовки заяви про порушення справи про банкрутство

II етап – Підготовка підрозділом юридичної служби заяви про порушення справи про банкрутство боржника та подання її до господарського суду

III етап – Порушення господарським судом справи про банкрутство боржника ( не пізніше ніж на п’ятий день з дня надходження заяви). Введення мораторію на задоволення вимог кредиторів.

IV етап – Відкриття господарським судом ліквідаційної процедури ( у двотижневий строк з дня прийняття ухвали про порушення провадження у справі про банкрутство). Призначення ліквідатора.

У етап – Затвердження господарським судом ліквідаційного балансу. Винесення ухвали про ліквідацію юридичної особи-банкрута. Стосовно громадянина-підприємця виноситься рішення про скасування його державної реєстрації як суб’єкта підприємництва.

46.Санація боржника. Розстрочення та відстрочення податкових зобов’язань при санації

Санація – це система заходів, що здійснюється під час провадження у справі про банкрутство з метою запобігання визнанню боржника банкрутом та його ліквідації, спрямована на оздоровлення фінансово-господарського становища боржника, а також задоволення в повному обсязі або частково вимог кредиторів шляхом кредитування, реструктуризації підприємства, боргів і капіталів та (або) зміни організаційно-правової та виробничої структури боржника.

Для того, щоб ввести процедуру санації господарський суд виносить ухвалу та призначає керуючого санацією. За загальним правилом санація проводиться протягом 12 місяців, але цей строк може бути продовжений або скорочений.

З дня винесення ухвали про санацію, керівник боржника відстороняється від посади, а управління боржником переходить до керуючого санацією.

Припиняється повноваження органів управління боржниками, ці повноваження також передаються керуючому санацією.

Для того, щоб були передані повноваження цих органів, вони зобов’язані передати бухгалтерську та іншу документацію керуючому санацією, печатку і штампи, матеріальні та інші цінності.

Крім того може бути накладено арешт на майно боржника або запроваджені інші обмеження, але так, щоб вони не перешкоджали виконанню плану санації.

План санації схвалюється комітетом кредиторів і передається для затвердження в господарський суд. Господарський суд може затвердити план санації і винести про це ухвалу.

Якщо такий план не передано в господарський суд. то суд має право визнати боржника банкрутом і відкрити ліквідаційну процедуру.

Про проведення санації за 15 днів до завершення санації, один з кредиторів вносить одну з пропозицій. Перша пропозиція може бути про припинення процедури санації через відновлення платоспроможності боржника. Також може бути прийнято рішення про припинення санації через прийняття мирової угоди. Керуючий санацією може внести пропозицію про продовження процедури санації. Він також може прийняти рішення про звернення до господарського суду з клопотання про визнання боржника банкрутом і відкриття ліквідаційної процедури.

Звіт керуючого санацією розглядається комітетом кредиторів, а висновки направляються в господарський суд. Про затвердження звіту керуючого санацією, або про відмову затвердження такого звіту, чи про продовження санації або про затвердження мирової угоди господарський суд виносить ухвалу.

Стаття 14. Розстрочення та відстрочення податкових зобов'язань платника податків

14.1. Порядок розстрочення чи відстрочення податкових зобов'язань

14.1.1. Розстроченням податкових зобов'язань є надання платнику податків бюджетного кредиту на основну суму його податкових зобов'язань без урахування сум пені під проценти, розмір яких дорівнює розміру пені, визначеної згідно з пунктом 16.4 статті 16 цього Закону.

14.1.2. Відстроченням податкових зобов'язань є перенесення сплати основної суми податкових зобов'язань платника податків без урахування сум пені під проценти, розмір яких дорівнює розміру пені, визначеної згідно з пунктом 16.4 статті 16 цього Закону, на пізніший термін.

14.1.3. Платник податків, який звертається до податкового органу з заявою про розстрочення, відстрочення податкових зобов'язань, вважається таким, що узгодив суму такого податкового зобов'язання.

14.1.4. Розстрочення, відстрочення податкових зобов'язань у межах процедури відновлення платоспроможності боржника відповідно до законодавства з питань банкрутства здійснюються на умовах, передбачених мировою угодою.

14.2. Підстави для прийняття рішення щодо розстрочення чи відстрочення податкових зобов'язань (крім податкового боргу)

14.2.1. Підставою для розстрочення податкових зобов'язань платника податків є надання ним достатніх доказів щодо існування загрози виникнення податкового боргу, а також економічного обгрунтування, яке свідчить про можливість погашення податкових зобов'язань та/або збільшення податкових надходжень до відповідного бюджету внаслідок застосування режиму розстрочення, протягом якою відбудуться зміни політики управління виробництвом чи збутом такого платника податків.

14.2.2. Підставою для відстрочення податкових зобов'язань платника податків є надання ним достатніх доказів щодо дії обставин непереборної сили, що призвели до загрози виникнення податкового боргу та/або банкрутства такого платника податків, а також економічного обгрунтування, яке свідчить про можливість погашення податкових зобов'язань та/або збільшення податкових надходжень до відповідного бюджету внаслідок застосування режиму відстрочення, протягом якого відбудуться зміни політики управління виробництвом чи збутом такого платника податків.

14.3. Умови надання розстрочення та відстрочення податкових зобов'язань

14.3.1. Розстрочення податкових зобов'язань надається на умовах податкового кредиту, за якими основна сума кредиту та нараховані на неї проценти погашаються рівними частками, починаючи з податкового періоду, наступного за періодом надання такого кредиту.

14.3.2. Відстрочення податкових зобов'язань надається на умовах, за якими основна сума податкових зобов'язань та нараховані на неї проценти сплачуються рівними частками, починаючи з будь-якого податкового періоду, визначеного відповідним податковим органом чи відповідним органом місцевого самоврядування, який згідно із підпунктом 14.3.3 цього пункту затверджує рішення про розстрочення або відстрочення податкових зобов'язань, але не пізніше закінчення 12 календарних місяців з моменту виникнення такого податкового зобов'язання або одноразово у повному обсязі.

14.3.3. Рішення про розстрочення або відстрочення податкових зобов'язань у межах одного бюджетного року приймається у такому порядку:

стосовно загальнодержавних податків, зборів (обов'язкових платежів) - керівником податкового органу та має бути затверджене керівником податкового органу (його заступником) вищого рівня;

стосовно місцевих податків і зборів - керівником податкового органу (його заступником) та має бути затверджене фінансовим органом місцевого органу виконавчої влади, до бюджету якого зараховуються такі місцеві податки чи збори.

14.3.4. Центральний податковий орган може встановити іншу процедуру затвердження рішень про розстрочення або відстрочення податкових зобов'язань із загальнодержавних податків, зборів (обов'язкових платежів) у межах одного бюджетного року, виходячи з їх сум або видів податків, зборів (обов'язкових платежів).

14.3.5. Рішення про розстрочення або відстрочення податкових зобов'язань на термін, що виходить за межі одного бюджетного року, щодо загальнодержавних податків і зборів (обов'язкових платежів) приймається керівником (заступником) центрального податкового органу за узгодженням з Міністерством фінансів України, а щодо місцевих податків і зборів - керівником податкового органу (його заступником) за узгодженням з фінансовим органом місцевого органу виконавчої влади, до бюджету якого зараховуються такі місцеві податки чи збори.

14.3.6. Звіт про виконання відповідного бюджету має містити розрахунок втрат його доходів від розстрочень сплати податкових зобов'язань платників податків.

У разі коли розстрочення або відстрочення сплати податкових зобов'язань здійснюється на строк, що виходить за межі одного бюджетного року, у законі про Державний бюджет України або у рішенні про затвердження місцевого бюджету на наступний бюджетний рік мають бути відображені доходи, пов'язані із погашенням розстрочених чи відстрочених податкових зобов'язань.

14.4.1. Будь-які рішення щодо розстрочення або відстрочення податкових зобов'язань окремих платників податків мають щорічно оприлюднюватися.

14.4.3. Розстрочення, відстрочення не можуть надаватися чи встановлюватися щодо податкових зобов'язань із ввізного мита, акцизних зборів, податку на додану вартість при ввезенні товарів (робіт, послуг) на митну територію України, внесків до Пенсійного фонду України чи інших внесків у межах державного або обов'язкового соціального страхування, якщо інше не встановлено законами з цих податків, зборів (обов'язкових платежів) або цим Законом.

14.4.4. Будь-який платник податків має право вимагати розстрочення чи відстрочення його податкових зобов'язань, а орган, уповноважений приймати рішення з таких розстрочень, відстрочень, зобов'язаний задовольнити таку вимогу у разі коли підстави, надані платником податків як обгрунтування такого розстрочення, відстрочення, є тотожніми підставам, наданим іншими платниками податків, щодо податкових зобов'язань яких були прийняті відповідні рішення.

14.5. Підстави для дострокового розірвання договорів про розстрочення, відстрочення

14.5.1. Договори про розстрочення, відстрочення можуть бути достроково розірвані:

а) за ініціативою платника податків - при достроковому погашенні розстроченої або відстроченої суми податкового зобов'язання, щодо якого була досягнута домовленість про розстрочення, відстрочення;

б) за ініціативою податкового орган