- •3.Поняття, ознаки та учасники господарських правовідносин.
- •4.Господарські правовідносини: види та класифікація.
- •4.Система господарського права як навчальна дисципліна.
- •6.Методи господарсько-правового регулювання.
- •7.Поняття, ознаки та види суб’єктів господарювання.
- •8.Права та обов’язки суб’єкта господарювання.
- •9.Утворення та припинення суб’єкта господарювання.
- •10.Установчі документи суб’єктів господарювання – юридичних осіб.
- •11.Форми та методи державного керівництва економікою
- •12. Загальний порядок ліквідації суб’єкта господарювання
- •13. Порядок розрахунків з кредиторами у разі ліквідації суб’єкта господарювання
- •15.Порядок проведення державної реєстрації юридичної особи
- •16.Порядок проведення державної реєстрації фізичної особи – підприємця.
- •18.Державна реєстрація припинення підприємницької діяльності юридичної
- •19.Поняття ліцензії та види господарської діяльності, що підлягають ліцензуванню
- •20.Порядок отримання ліцензії суб’єктом господарювання
- •21.Підстави та порядок переоформлення та анулювання ліцензії.
- •22.Види підприємницької діяльності, які підлягають патентуванню.
- •23. Поняття та порядок придбання торгового патенту.
- •24.Порядок та строки сплати торгового патенту.
- •25.Порядок та строки сплати торгового патенту з діяльності у сфері розваг.
- •26. Пільговий торговий патент.
- •27. Поняття стандартизації, сертифікації та управління якістю продукції.
- •28. Категорії стандартів. Ст. 4. Декрет кму « Про стандартизацію і сертифікацію» від 10.05.93р.
- •Ст. 6. Галузеві стандарти, стандарти науково-технічних та інженерних товариств і спілок
- •Ст.7. Технічні умови і стандарти підприємств - містять вимоги, що регулюють відносини між постачальником (розробником, виготівником) і споживачем (замовником) продукції.
- •Ст. 8. Відповідальність за розроблення і затвердження нормативних документів
- •29. Контроль і нагляд за якістю продукції.
- •30. Захист прав споживачів
- •31. Поняття, види, організаційно-правові форми та категорії підприємств.
- •32. Поняття, ознаки та види об’єднання підприємства
- •34. Органи управління об’єднань підприємств
- •35.Асоційовані підприємства та холдингові компанії.
- •36. Поняття та види господарських товариств
- •37. Товариство з обмеженою відповідальністю та товариство з додатковою відповідальністю
- •38. Повне товариство та командитні товариства
- •39. Поняття та порядок створення акціонерних товариств
- •40. Органи управління акціонерних товариств.
- •41. Органи управління акціонерних товариств
- •42. Повноваження і функції загальних зборів акціонерних товариств
- •43. Функції,компетенції правління і спостережної ради акціонерних товариств.
- •44. Провадження у справах про банкрутство
- •45. Процедура банкрутства боржника з ініціативи органу дпс
- •46.Санація боржника. Розстрочення та відстрочення податкових зобов’язань при санації
- •47 Списання безнадійного податкового боргу при санації
- •48. Мирова угода,прощення ,списання ,розстрочення,відстрочення податкової заборгованості при укладанні мирової угоди.
- •49. Черговість задоволення претензій кредиторів
- •50.Припинення справи про банкрутство
- •50.Припинення справи про банкрутство
- •51. Поняття та суб’єкти банкрутства
- •52.Поняття, види та підстави виникнення господарських зобов’язань
- •55. Класифікація та система та господарських договорів.
- •56.Форма та зміст господарського договору
- •58.Порядок проведення відкритих торгів
- •59. Порядок проведення закупівлі в одного учасника
- •60.Порядок проведення двоступеневих торгів
- •61 Порядок внесення змін та розірвання договору.
- •62 Функції господарського договору
- •63 Поняття, ознаки та функції господарсько-правової відповідальності
- •64 Види господарсько-правових санкцій.
- •65 Умови й порядок відшкодування збитків
- •66 Оперативно-господарські санкції, їх види.
- •67 Адміністративно-господарські санкції
- •68 Поняття та види недобросовісної конкуренції.
- •69 Монопольне становище на ринку та зловживання ним.
- •70 Антиконкурентні узгоджені дії суб’єктів господарювання.
- •71. Відповідальність за порушення законодавства про захист економічної конкуренції
- •72. Дискримінація суб'єктів господарювання
- •73. Розгляд справ про порушення законодавства про захист економічної конкуренції
- •82. Виникнення, застосування і пріоритет іпотеки
- •Стаття 19. Внесення змін і доповнень до іпотечного договору
- •Стаття 20. Заставна
- •Стаття 21. Форма і зміст заставної
- •Стаття 22. Умови реалізації прав та виконання обов’язків, що випливають із заставної
- •84. Реалізація предмета іпотеки на прилюдних торгах
- •85.Поняття, ознаки та суб’єкти комерційного посередництва
- •86. Поняття та цілі приватизації зу: Про приватизацію державного майна
- •87. Об*єкти приватизації та поділ їх на групи.
- •88. Етапи приватизації державного майна
- •90. Поняття і види інвестицій
- •§ 3. Права, обов'язки та відповідальність суб'єктів інвестиційної діяльності. Припинення інвестиційної діяльності
- •101. Поняття та види кредиту.
- •102.Порядок відкриття рахунків в установах банків структурними підрозділами юр.Осіб
- •103. Характеристика лізингового кредиту.
- •104.Характеристика іпотечної кредиту
- •105. Поняття функції та види цін
- •106. Характеристика та порядок встановлення вільних цін
- •107.Характеристика фіксованих і регульованих цін та порядок їх встановлення
- •108. Правові засади встановлення та використання комунальних цін
- •109.Порядок встановлення оптових та роздрібних цін
- •110, Відповідальність за порушення законодавства про ціни та
- •111. Поняття, принципи та учасники страхової діяльності.
- •112. Державний нагляд за страховою діяльністю.
- •113. Поняття комерційної концесії.
- •114. Порядок укладання договору комерційної концесії.
- •115. Припинення договору комерційної концесії.
- •116. Концесійна діяльність.
- •117. Поняття, види та принципи зовнішньоекономічної діяльності.
- •118. Характеристика суб’єктів зовнішньоекономічної діяльності їх права та обов’язки.
- •119. Державне регулювання зовнішньоекономічної діяльності.
- •120. Ліцензування та квотування зовнішньоекономічної діяльності.
- •121. Відповідальність у зовнішньоекономічній діяльності
- •122. Поняття та види вільних економічних зон
- •125.Правове регулювання прав суб’єктів
6.Методи господарсько-правового регулювання.
Методи господарського права — це сукупність способів регулюючого впливу норм господарського права на поведінку суб'єктів господарських правовідносин. Концептуально методи господарського права будуються на двох принципах: загальнодозвільному («дозволено все, що не заборонено законом»), за яким діють підприємства і підприємці, та зобов'язуючому («суб'єкти господарського права зобов'язані і мають вчиняти те, що на них покладено законом»). Цей принцип в основному стосується органів державного управління економікою. Як зазначається в ст. 19 Конституції України, органи державної влади та органи місцевого самоврядування зобов'язані діяти лише на підставі, в межах повноважень та у спосіб, що передбачені Конституцією та законами України.
Господарські відносини є комплексними відносинами. Вони поєднують у собі організаційні і майнові (вартісні) елементи. Тому у господарському праві як комплексній галузі права загалом діють три (а не один, як у некомплексних галузях) основні методи правового регулювання. При цьому щодо певних конкретних відносин може діяти лише один з названих методів. Інші ж відступають на «другий план» і застосовуються тоді, коли це прямо передбачено (не заборонено) законодавством, якщо в них виникає потреба.
В умовах становлення ринкової економіки переважно застосовується метод автономних рішень суб'єктів господарських відносин. Він ґрунтується на тому, що суб'єкти господарювання мають право з власної ініціативи приймати будь-які рішення, які не суперечать законодавству України. Це означає, що суб'єкти господарських відносин самостійно:
а) планують свою господарську діяльність;
б) в межах законодавства вільно обирають предмети господарських договорів і визначають зобов'язання в них, інші умови господарських взаємовідносин.
Існує ще метод владних приписів (вимог законів і вказівок компетентних органів, обов'язкових для суб'єктів господарських відносин). Згідно з ним діяльність (поведінка) суб'єктів господарювання підпорядковується обов'язковим моделям правовідносин, визначеним законодавством. Це, зокрема, обов'язковість дотримання заборон закону щодо здійснення господарської діяльності (ліцензії, квоти, спеціальні режими тощо), обов'язок визначених у законодавстві суб'єктів господарювання укладати з державою державні контракти тощо.
У господарському праві діє також метод рекомендацій. Держава регулює поведінку суб'єктів господарських відносин шляхом рекомендованих моделей відповідних правовідносин. Наприклад, примірні форми договорів щодо окремих видів відносин, методичні рекомендації стосовно окремих видів діяльності у сфері господарювання — це приклади застосування державою зазначеного методу.
Залежно від конкретних господарських ситуацій, інтересу держави стосовно тих або інших господарських відносин та інших чинників, що регулюють господарське життя, можуть використовуватися будь-які із зазначених методів, виходячи з того, який з них буде найефективнішим.
7.Поняття, ознаки та види суб’єктів господарювання.
Згідно із ст. 2 Господарського кодексу України, учасниками відносин у сфері господарювання є суб'єкти господарювання, споживачі, органи державної влади та органи місцевого самоврядування, наділені господарською компетенцією, а також громадяни, громадські та інші організації, які виступають засновниками суб'єктів господарювання чи здійснюють щодо них організаційно-господарські повноваження на основі відносин власності. Проте не всі перелічені категорії осіб є суб'єктами господарських правовідносин (господарського права). Такими суб'єктами є лише ті учасники відносин у сфері господарювання, яким притаманна сукупність необхідних для цього ознак (рис), а саме:
- безпосереднє здійснення господарської діяльності (виробництво продукції, виконання робіт, надання послуг), що є предметом діяльності індивідуальних підприємців, підприємств різних організаційно-правових форм, виробничих кооперативів, інших господарських організацій основної ланки економіки, або керівництво господарською діяльністю, що притаманно власникам майна підприємств, господарським об'єднанням, промислово-фінансовим групам, а також господарським міністерствам та відомствам;
- створення (набуття статусу суб'єкта господарських відносин) у встановленому законом порядку, хоча порядок створення для різних суб'єктів господарських відносин різний - залежно від виду (суб'єкт господарювання чи орган/організація господарського керівництва), організаційно-правової форми (унітарне підприємство, господарське товариство, виробничий кооператив), основного або виключного виду діяльності (комерційний банк, страхова компанія, фондова біржа, промислово-фінансова група та ін.); на буття статусу суб'єкта господарських відносин (що зазвичай є завершальною стадією процесу створення господарської організації), як правило, пов'язується з їх державною реєстрацією;
- наявність майна, необхідного для здійснення обраної суб'єктом або покладеної на нього господарської діяльності чи керівництва такою діяльністю; таке майно може закріплюватися за суб'єктами господарського права на різних правових титулах: праві власності (господарські товариства, виробничі кооперативи), праві повного господарського відання (державне та комунальне комерційні підприємства), праві оперативного управління (казенне підприємство, комунальне некомерційне підприємство), праві користування (може застосовуватися з будь-яким з названих правових титулів; є характерною ознакою орендного підприємства);
- наявність господарської правосуб'єктності, тобто визнаної державою за певним суб'єктом господарювання можливості бути суб'єктом прав (мати і здійснювати господарські права та обов'язки, відповідати за їх належне виконання і мати юридичну можливість захищати свої права та законні інтереси від можливих порушень); обсяг господарської правосуб'єктності учасників господарських правовідносин фіксується в законі та в їх установчих документах і залежить від низки чинників (зокрема, від правового титулу майна, виду та характеру діяльності).
Суб'єкти господарського права (господарських правовідносин) - це учасники господарських відносин, що безпосередньо здійснюють господарську діяльність або управляють такою діяльністю, створені у встановленому законом порядку, мають необхідне для здійснення такої діяльності майно і володіють господарською правосуб'єктністю.
Суб'єкти господарського права надзвичайно різноманітні і тому їх класифікують, тобто поділяють на групи, за певними критеріями (ознаками).
За критерієм характеру здійснюваної діяльності розрізняють:
- суб'єкти господарювання, тобто суб'єкти господарського права, які безпосередньо здійснюють господарську діяльність (до них належать індивідуальні підприємці, підприємства, виробничі кооперативи, більшість господарських товариств, комерційні банки);
- суб'єкти господарського права, які здійснюють керівництво господарською діяльністю, в т. ч. організацію такої діяльності (до них належать господарські міністерства та відомства, органи місцевого самоврядування та їх виконкоми, господарські об'єднання, промислово-фінансові групи, власники майна підприємств, фондові біржі, Національний депозитарій України).
Залежно від форм власності, на базі якої вони функціонують, розрізняють державні, комунальні, колективні, приватні та змішані (функціонують на базі двох і більше форм власності) суб'єкти господарського права. До перших (державних) належать державні та казенні підприємства, державні господарські об'єднання, господарські міністерства та відомства. До других (комунальних) належать комунальні підприємства, органи місцевого самоврядування та їх виконавчі органи. До третіх (колективних) — господарські товариства, виробничі кооперативи, добровільні господарські об'єднання, унітарні підприємства, створені кооперативами, господарськими товариствами, громадськими та релігійними організаціями. До четвертих (приватних) - індивідуальні підприємці