49. Черговість задоволення претензій кредиторів

Майнові претензії кредиторів, які задовольняються за рахунок коштів, виручених від продажу майна банкрута, задовольняються згідно з принципом черговості. Це нормативний (законодавчий) принцип, закріплений безпосередньо в ст. 21 Закону «Про банкрутство».

Суть принципу черговості полягає у встановленні законом кредиторів першої, другої і т. д. категорій, або черг. При цьому діє правило про те, що вимоги кожної наступної черги задовольняються після повного задоволення вимог попередньої. Тобто цей принцип є протилежним принципу поділу майна банкрута на частки, пропорційні майновим вимогам кредиторів усіх категорій.

Передусім, поза чергою покриваються витрати, пов'язані з провадженням справи про банкрутство в арбітражному суді та роботою ліквідаційної комісії, функціонуванням розпорядника майна, а також задовольняються вимоги кредиторів, забезпечені заставою.

Статтею 21 Закону «Про банкрутство» встановлено, що у першу чергу мають бути виконані майнові зобов'язання перед працівниками підприємства-банкрута. Йдеться про зобов'язання із заробітної плати, пільг та компенсацій звільненим працівникам, які передбачені трудовим законодавством (Кодексом законів про працю України, Законом України від 1 березня 1991 р. «Про зайнятість населення»).

З кола зобов'язань першої черги стосовно працівників зроблено винятки щодо повернення внесків членів трудового колективу до статутного фонду підприємства або виплат по акціях трудового колективу. Така позиція законодавця пояснюється тим, що в цьому плані працівники розглядаються як співвласники майна банкрута і несуть спільну майнову відповідальність за його борги на загальних підставах.

У другу чергу задовольняються вимоги щодо державних і місцевих податків та неподаткових платежів до бюджету. Сюди ж віднесені вимоги органів державного страхування та соціального забезпечення.

Третя черга є основною для кредиторів. З суми коштів від продажу майна банкрута, що залишилась від попередніх витрат, задовольняються вимоги усіх кредиторів, не забезпечені заставою.

Четвертою є черга названих вище співвласників під-приємства-банкрута. З суми, що залишилася, задовольняються вимоги щодо повернення внесків членів трудового колективу до статутного фонду підприємства та виплат по акціях членів трудового колективу.

До п 'ятої черги віднесено «всі інші вимоги». Наприклад, чинним законодавством передбачена категорія так званих сумнівних боргів - заборгованості, термін позовної давності щодо стягнення якої минув. Ця заборгованість не скасовується. Вона має відображатися на балансі кредитора протягом п'яти років з часу її списання на збитки внаслідок неплатоспроможності боржника. В цей термін кредитор зобов'язаний вести спостереження за майновим станом боржника з метою стягнення заборгованості у випадку зміни цього стану. При банкрутстві можуть бути заявлені вимоги і по таких сумнівних боргах.

50.Припинення справи про банкрутство

Господарський суд припиняє провадження у справі про банкрутство, якщо:

1) боржник не включений до Єдиного державного реєстру підприємств та організацій України або до Реєстру суб'єктів підприємницької діяльності;

2) подано заяву про визнання банкрутом ліквідованої або реорганізованої (крім реорганізації у формі перетворення) юридичної особи;

3) у провадженні господарського суду є справа про банкрутство того ж боржника;

4) затверджено звіт керуючого санацією боржника,

5) затверджено мирову угоду;

6) затверджено звіт ліквідатора ;

7) боржник виконав усі зобов'язання перед кредиторами;

8) кредитори не висунули вимог до боржника після порушення провадження у справі про банкрутство за заявою боржника.

Про припинення провадження у справі про банкрутство виноситься ухвала, яка може бути оскаржена у встановленому порядку.