2) Сумнівні операції з переказу коштів по банківських рахунках:

·     проведення особою великої кількості фінансових операцій по рахункам інших осіб на підставі доручення, за умови, що власниками рахунків особистий контакт з працівниками банку не встановлювався протягом тривалого часу або з моменту відкриття цих рахунків;

·     зарахування в один операційний день на відкритий клієнтом у банку рахунок коштів від декількох суб'єктів господарювання, які цього ж дня переводяться в грошову готівку або переводяться на інший рахунок, унаслідок чого на кінець операційного дня на цьому рахунку не залишається коштів або їх сума істотно зменшується;

·     здійснення юридичною особою або фізичною особою-суб’єктом підприємницької діяльності по рахунку операцій купівлі-продажу товарів, оплати робіт або послуг без проведення по цьому рахунку будь-яких інших платежів, в тому числі обов’язкових платежів та зборів до бюджету;

·     проведення операцій з цінними паперами, метою яких є отримання клієнтами готівкових коштів;

·     не пов'язане з діяльністю особи істотне збільшення залишку на рахунку, який згодом перераховується контрагенту в інший банк або використовується для цілей купівлі цінних паперів на пред'явника;

·     розміщення на рахунку значної суми готівкових коштів особою, яка за рівнем доходу чи сферою діяльності не може здійснювати фінансову операцію на таку суму;

·     проведення фінансових операцій з купівлі-продажу товарів (оплати послуг), визначити вартість яких складно або неможливо (наприклад, об'єкти інтелектуальної власності; деякі види послуг, що не мають постійної ринкової вартості);

·     невідповідність зазначеної в контракті вартості товарів або послуг їхній ринковій вартості;

·     регулярне здійснення особою фінансових операцій з векселями, якщо дана особа не виступає емітентом або отримувачем коштів за цими векселями та не має ліцензії професійного учасника ринку цінних паперів;

·     списання з рахунку юридичної особи коштів в готівковій формі, не пов'язане з характером її діяльності;

·     суми, на які здійснюються фінансові операції, не відповідають майновому (фінансовому) стану клієнта;

·     закриття рахунків учасників схеми після проведення певного циклу операцій з готівкою, або різке припинення таких операцій по цих рахунках.

При проведенні оперативно-розшукових заходів та розслідуванні легалізації (відмивання) доходів, одержанних злочинним шляхом, з  використанням операцій із зняття готівки, в ідеалі по кожній оперативно-розшуковій та кримі­нальній справі повинні бути з’ясовані такі обставини [1]:

1. Факт легалізації, тобто вчинення хоча б одного з діянь, передбачених диспозицією ст. 209 КК України.

2. Предмет легалізації:

·     характер (фізична природа) предмета легалізації (грошові кошти, цінні папери, май­нові права, інше майно);

·     розмір, вартість, час одержання, місцезнаходження майна або коштів, що легалізуються.

3. Джерело походження коштів або іншого майна, що легалізуються:

·     характер суспільно небезпечного протиправного ді­яння, в результаті вчинення якого були одержані злочинні доходи, що легалізуються;

·     наявність (відсутність) по предикатному злочину по­рушеної кримінальної справи, обвинувального вироку, постанов чи ухвал суду про звільнення від криміналь­ної відповідальності (у зв’язку із закінченням строків давності, застосування амністії), про закриття кримі­нальної справи з нереабілітуючих підстав;

·     наявність причинно-наслідкових зв’язків між пер­винним (основним, предикатним) злочином і легалі­зацією;

·     канали надходження кримінальних капіталів.

4. Спосіб (технологічна схема) легалізації як конкрет­не відображення одного з діянь, передбачених у диспозиції ст. 209 КК України:

·     розмір, частота, періодичність здійснення кожної фінансової операції окремо і всіх у сукупності;

·     характер правочинів, що було укладено, де, коли, хто приймав участь в якості сторін і на яких умовах;

·     де, коли, ким і які конкретно фінансові операції з легалізації було здійснено, які для цього застосову­валися банківські рахунки, чи мало місце перераху­вання грошових коштів за кордон;

·     де, коли, у який спосіб і на яких умовах здійснювалась передача майна для легалізації;

·     порядок оформлення фінансових операцій та їхнє відображення у первісних облікових доку­ментах та в документах бухгалтерського обліку;

·     «сліди», що залишилися в документах щодо конкретних дій суб’єктів легалізації.

5. Обстановка (час, місце) здійснення легалізації:

·     час здійснення кожної фінансової операції чи укла­дання правочину з легалізації злочинних доходів, упродовж якого терміну здійснювались такого роду злочинні дії;

·     час виникнення майнових прав на рухоме і нерухоме майно, що виступало предметом легалізації;

·     місцезнаходження суб’єкта підприємницької діяль­ності, що залучався до легалізації.

6. Суб’єкт легалізації:

·     вік, стать, рівень освіти, фахові, професійні, ділові та моральні властивості осіб, що безпосередньо здійснювали легалізацію;

·     коло осіб, які залучались для здійснення легалізації, роль кожного із суб’єктів, мотив їх поведінки, причетність до вчинення предикатного злочину;

·     джерела і ступінь обізнаності (поінформованості) особи, якою укладені будь-які правочини або здійснені фінан­сові операції, про обставини злочинного шляху отри­мання коштів чи майна, що легалізується, час отри­мання такої інформації (до або після легалізації);

·     відомості про власника майна чи коштів, що легалі­зуються, характер його стосунків з безпосереднім легалізатором;

·     наявність у діях суб’єкта специфічної мети – надан­ня коштам або іншому майну, одержаних злочинним шляхом, правомірного вигляду (легального похо­дження);

·     обсяг повноважень службових осіб щодо можливостей здійснення фінансових операцій чи укладання правочинів;

·     дієздатність особи, якою укладено правочини або здійснено фінансові операції з грошовими коштами, що мають злочинне джерело походження;

·     коло знайомств осіб, що підозрюються у вчиненні легалізації, наявність зв’язку “легалізатор-корупціонер”;

·     обставини, що впливають на ступінь та характер від­повідальності кожного із співучасників.

7. Обставини здійснення легалізації:

·     ситуація, що склалася на конкретному підприєм­стві (фірмі, установі, закладі), яке залучалося до легалізації;

·     зміст нормативно-правових актів, що регулюють ді­яльність як підприємства в цілому, так і окремих його службових осіб;

·     стан контролю за здійсненням сумнівних фінансових операцій, проведенням внутрішнього чи обов’язко­вого фінансового моніторингу;

·     правовий статус юридичної особи, що залучалася до легалізації, якщо це фіктивне підприємство, то на чиє ім’я воно зареєстровано;

·     дотримання вимог чинного законодавства щодо реє­страції суб’єктів підприємницької діяльності;

·     дотримання фінансовими установами правил вну­трішньої безпеки та контролю;

·     документообіг, порядок його оформлення та відповід­ність вимогам чинного законодавства;

·     коло суб’єктів господарювання, з якими підприємство (установа), що залучалося до легалізації, мало дого­вірні стосунки.

8. Наслідки легалізації:

·     заподіяні збитки – насамперед розмір легалізованих коштів чи вартість легалізованого іншого майна;

·     сфера (напрямки) використання легалізованих ко­штів чи іншого майна, тобто – кінцевий результат легалізації;

·     місцезнаходження легалізованих коштів або майна (у разі знаходження за кордоном, можливість їх по­вернення на територію України).

9. Обставини, що виключають злочинність і карність:

·     наявність у діях суб’єкта ознак злочину, який за чинним кримінальним законодавством виключено із числа предикатних (примітка до ст. 209 КК України);

·     наявність фізичного або психічного примусу з боку власника злочинно здобутого майна чи коштів до особи легалізатора, тобто відсутності ознаки добровільності легалізації.

10. Обставини, що пом’якшують або обтяжують від­повідальність.

11. Причини та умови, що сприяли вчиненню легаліза­ції.

Однак, під час розслідування кримінальних справ, пов'язаних з відмиванням "брудних" коштів, виникають певні труднощі[2], оскільки доведенню підлягають такі положення, як:

·     власність, залучена в механізм відмивання, була доходом від злочинної діяльності, тобто має місце доведення також попереднього злочину;

·     відмивання грошей здійснювалось з певною метою, тобто з метою приховування чи маскування незаконного походження доходів або їх використання;

·     підозрюваний знав і не міг не знати про злочинний характер походження власності.