2. Планування технічного розвитку та організації виробництва

Використовуючи план технічного розвитку та організації виробництва підприємства стосовно вибраного цеху та даних першого розділу роботи потрібно розробити заходи, спрямовані на підвищення організаційно-технічного рівня.

Таблиця 2.1 – План технічного розвитку та організації виробництва цеху

№ п/п	Зміст заходу	Кількість машин, число фасонів, форма організації праці			Позитивний результат
		До впровадження	Після впровадження	Зниження трудомісткості, с		Зростання продуктивності, %
1	Зміна методів обробки: а) обробка шлиць рукавів; б) обробка середнього шва спинки	95 220	55 60	40 160		0,4 1,6
2	Заміна обладнання Вшивання рукавів “Brother” DB2-B734-3 на “Durkopp-Adler” 550-16-23/26	380	260	120		1,1
3	Збільшення потужності на 50 %			358,4		3,5
4	Поглиблення спеціалізації			606,4		5,9
5	Зміна форми організації потоку на синхронний потік			418,1		4,1

Зниження трудомісткості визначається по кожному заходу за формулою:

(2.1)

де t₁ it₂ – норма часу на виконання операції відповідно до і після впровадження заходу, с.

При збільшенні потужності потоків норма часу зменшується за рахунок спеціалізації робочих. При збільшенні потужності на 50% норма часу скорочується на 3,5%.

де N_пл – кількість робочих, яка буде при збільшенні потужності на 50%.

В діючому потоці пошивається три вироби, при переході на один виріб продуктивність праці зросте на 6%.

Норма часу в даному випадку:

З метою покращення роботи потоку запропоновано заміну агрегатно-групової форми організації на синхронний потік. При цьому норма часу зменшиться на 3,5%.

Загальна сума зменшення трудомісткості складатиме:

Зростання продуктивності праці по кожному заходу розраховується за формулою:

(2.2)

де N_пл – норма часу на виріб після впровадження організаційно-технічних заходів, с.

Планову норму на виріб визначають за формулою:

(2.3)

деN_д – норма часу на одиницю виробу за діючою схемою розподілу праці.

Визначимо зріст продуктивності праці по кожному засобу:

Визначення економічної ефективності впровадження заходів

1. Визначення сумарної економії розраховується за формулою:

(2.4)

де

р1, р2 – розцінка на операції або сумарна розцінка по групі операцій відповідно до і після впровадження заходу, грн.;

Д – розмір доплат та додаткової зарплати до тарифного заробітку,%;

Н – відрахування від заробітної плати на соціальні заходи,%;

В₂ – річний випуск продукції після впровадження заходів, од.

(2.5)

де К_р2 – кількість робітників в потоці після впровадження заходів;

Т_зм – тривалість зміни, с;

n_зм – кількість змін роботи;

Д_р – кількість робочих днів за рік

Розцінка на одиницю виробу розраховується за формулою:

(2.6)

де

- тарифна ставка 1-го розряду, грн.;

- середній тарифний коефіцієнт;

- норма часу на виріб, с

де Д=23%, Н=38%

Економія на сировині та матеріалах не відбувається.

Економія умовно-постійних витрат розраховується за формулою:

(2.7)

де

γ – умовно-постійні витрати на одиницю продукції до впровадження заходів, грн.;

r – питома вага витрат часу у даному цеху в загальній трудомісткості виробу,%;

ΔВ – приріст обсягу виробництва, обумовлений впровадженням заходів,%

(2.8)

де

В₁ – річний обсяг виробництва до впровадження заходу, од.;

К_у.п – коефіцієнт, який враховує зростання умовно-постійних витрат у зв’язку із зростанням обсягу виробництва більш ніж на 25%.

(2.9)

Розрахунок економії умовно-постійних витрат виконується тільки у випадку, коли впровадження заходів у цеху супроводжується зростанням обсягу виробництва.

де загальновиробничі витрати становлять 108%, адміністративні – 85,64%, витрати на збут – 44,05%, тобто:

r=0,75

Сумарна економія на обсяг виробництва у розрахунковому році визначається за формулою:

(2.10)