Процес проектування продукту

Проектування продукту повинно бути націлено на задоволення потреб покупців. Для аналізу конкретних вимог споживача до даного виробу розробники повинні розглянути відносну значимість наступних критеріїв проектуванняпродуктів: вартість, економічність експлуатації, якість, елементи розкошу, розмір, потужність або витривалість, строк служби, надійність в експлуатації, вимоги до обслуговування, його простота, універсальність використання, безпечність експлуатації.

Для того, щоб отримати потрібні характеристики виробу, розробник в ході проектування повинен зробити вибір варіантів в наступних областях: розміри і форми, матеріали, співвідношення стандартних і специфічних елементів, модульні компоненти, надлишкові компоненти для підвищення надійності, безпечність.

Зрозуміло, що між критеріями проектування виробу і можливими варіантами вибору існують деякі компроміси.

Виділяють такі стадії науково-технологічної підготовки виробництва нового виробу:

• науково-дослідницькі роботи по створенню продукції – комплекс досліджень по виявленню обґрунтованої інформації стосовно шляхів створення нової чи модернізації продукту.

• конструкторські розробки - комплекс робіт по створенню конструкторської і технологічної документації, виготовлення та випробування прототипів.

• Технічна підготовка виробництва - сукупність взаємопов’язаних процесів, що забезпечують конструкторську та технологічну підготовку виробництва.

44. Складові операційного процесу.

Процес являє собою комплекс закінчених взаємопов’язаних дій, які в сукупності створюють будь-яку корисність, що має споживацьку цінність для клієнта. Виробничий процес здійснюється за допомогою технології, під якою розуміють способи послідовної зміни стану, властивостей, форми, розмірів і інших характеристик предмету праці.

Операційний процес складається з операційних та управлінських процесів.

Операційний процес (ОП) складається з задач забезпечення, складування, виготовлення продукції, збуту, фінансування, навчання персоналу та застосування нових технологій, а також упр-ня.

До задач забезпеченняпідприємства відносяться придбання або оренда (лізинг) засобів вир-ва, придбання сировини, наймання на роботу співробітників.

До задач збереження відносяться всі вироб-чі роботи, які виникають пе-ред власне процесом вир-ва (виготов-лення) продукції у зв’язку із складува-нням засобів вир-ва, сировини та ма-теріалів, а після нього – зі складуван-ням та зберіганням готової продукції.

До задач виготовлення продукції відносяться питання, коли, яка про-дукція, в якому місці, з використанням яких виробничих факторів повинна бути виготовлена (вир-че плануваня).

Задача збуту продукції пов’язана із дослідженням ринку збуту, впливу на нього, а також з продажу або наданням в оренду продукції підпр-в.

Задача фінансування знаходиться між збутом і забезпеченням. Часова нестача засобів для плати по простро-чених ссудах та надлишок грошових засобів, витрачених на надання кре-дитів, відноситься до типових задач фінансування. Сюди ж в рамках фіна-нсового мен-ту відносять отримання прибутку, як і вкладання капіталів в інші підпр-ва через ринок капіталів.

Навчання персоналу та застосу-вання нових технологій повинні на-дати можливість співробітникам пості-йно підвищувати кваліфікацію, а вони в свою чергу повинні бути взмозі зас-тосовувати та розвивати новітні тех-нології у всіх сферах підприємства, а особливо в області нової продукції і виробничих технологій.

Задача упр-ня включає роботи, які охоплюють підготовку та прийняття керівних рішень з ціллю керівництва та упр-ня всіми іншими керівними роботами на підприємстві.

Виробничий процес можна визна-чити як процес відтворення матері-альних благ і виробничих відносин.

45. Види операційних процесів.

Процес являє собою комплекс закінчених взаємопов’язаних дій, які в сукупності створюють будь-яку корисність, що має споживацьку цінність для клієнта. Виробничий процес здійснюється за допомогою технології, під якою розуміють способи послідовної зміни стану, властивостей, форми, розмірів і інших характеристик предмету праці.

Усі виробничі процеси поділяють на:

Основні, в рамках яких здійснюється створення продукту, що є метою роботи даного підприємства.

Допоміжні, в рамках яких створюються умови для здійснення основних процесів; це заготівельні, обробляючі, зборочні та відділочні процеси.

Обслуговуючі, що пов’язані з розміщенням, збереженням, транспортуванням сировини, матеріалів, напівфабрикатів, готової продукції і здійснюється у рамках складського господарства або транспортних підрозділів.

Усі операційні процеси прийнято класифікувати по таким основним ознакам:

За способом впливу на предмети праці: технологічні, при безпосередній участі людини; природні, коли діють тільки природні сили без впливу людини.

За характером зв’язку вхідних моментів і результату: аналітичні, коли з одного вхідного ресурсу отримують декілька різновидів готової продукції; синтетичні, коли з декількох видів матеріальних ресурсів отримуємо один продукт; прямі, коли з одного виду матеріалу створюється один вид продукції;

За типом обладнання, що використовується: відкриті; апаратурні;

За ступенем механізації: ручні; машинно-ручні; частково-автоматизовані; комплексно-автоматизовані.

В залежності від масштабу і інших ознак: неперервні; дискретні.

46. Технологія як домінанта операційного процесу.

Західне трактування технології: це вся сукупність ресурсів, що має бути задіяна, щоб здійснити перетворення, співвідношення цих ресурсів та спосіб впорядкування організації процесів перетворення.

Операційні системи інформаційного типу – ОС майбутнього. Інформація – це невід’ємна складова упр-ня ОС.

Гнучкі виробничі системи. Застосування автоматизованого обладнання з гнучким характером.

Масове вир-во на замовлення – дуже широко застосовується системи автоматизації.

Розрізняють такі різновиди підприємств та відповідні їм типи технологічної стратегії:

Стабільні технологічні вир-вапрофільної продукції (технологічний тип підприємства) – підприємства цього типу функціонують на основі базових технологічних процесів, заміна яких призведе до змінення профілю підприємства. Взаємодія підприємства з ринком носить однобічний характер “підприємство  ринок”. (Приклади: підприємство хімічної промисловості металургічного профілю тощо).

Нестабільність технологій (відсутність стабільної технології, кон’юнктурний тип підприємства) – підприємства цього типу функціонують на основі реактивної взаємодії з ринком, не мають стабільних технологій та виробляють продукцію (надають послуги), що не потребують складного засвоєння. Ключовою є орієнтація на задоволення поточних вимог ринку. Взаємодія підприємства з ринком носить однобічний характер “ринок  підприємство”. (Приклади: торгівельні і посередницькі організації).

Впровадження технологій, що відповідають майбутнім запитам ринку при активній ринковій політиці (маркетинговий тип підприємства – підприємство цього типу у своєму функціонування орієнтується як на поточні запити ринку, так і намагаються підготувати технологію до вир-ва продукції, що буде задовільняти майбутні вимоги ринку, а також здійснює активний вплив на ринковий попат майбутніх періодів). Взаємодія підприємства з ринком носить двобічний характер “підприємство  ринок”. (Приклади: підприємства харчової, легкої, меблевої галузей).

Оновлення /перехід до принципово нових технологій (“підприємство технологічної атаки”) – підприємства цього типу у своєму функціонування орієнтуються не просто на еволюційні змінення під впливом НТП, а на стрибкоподібні змінення технології, при чому так, щоб ці технологічні стрибки були реалізовані вперше саме ними, а не їхніми конкурентами. У взаємодії підприємства з ринком з’являється третій елемент – НТП. Взаємодія носить такий характер “ринок підприємство  НТП”. (Приклади: фірми

58. Базові концепції проектування операційної системи.

І. Концепція “якість у зарідку” – TQM. 70% успіху майбутнього продукту закладається на стадії проектування. Всеосяжне упр-ня якістю (TQM - Total Quality Management) – це концепція, що передбачає всеосяжне цілеспрямоване та гарно скоординоване застосування систем та методів упр-ня якістю в усіх сферах діял-ті від досліджень і розробок до післяпродажного обслуговування за участю керівництва та службовців усіх рівнів та при раціональному використанні технічних можливостей.

ІІ. Концепція визначення ключових конкурентних переваг. Передбачає: визначення конкурентоспроможності, визначення майбутніх конкурентних переваг, проектування операційної системи з тим, щоб забезпечити реалізацію конкурентних переваг.

ІІІ. Логістична концепція. Операційна система розглядається як логістична система, тобто система, а рамках якої здійснюється проходження інформаційних, матеріальних і, можливо, фінансових потоків. Максимально підвищити ефективність упр-ня цими потоками.

ІV. Операційна система розглядається як соціотехнічна система, що має в своєму складі дві основні частини: технічну складову і соціальну складову, куди входять моральний клімат, організаційна культура, взаємовідносини.

Виробів повинно бути націлене на задоволення потреб покупця. Підприємство у своїй повсякденній діяльності зобов'язане вести спостереження за попитом на кожен вид продукції, яка випускається фірмою, а також зауважувати зміни в товарній пропозиції конкурентів і зміни в технології виробництва. Чуйна реакція на етап ринкового попиту змушує фірму проводити цілеспрямований пошук нових ідей і нових товарів. З огляду на те, що розробка нового продукту здійснюється протягом декількох і більше років (від зародження ідеї до моменту одержання чистого прибутку), підприємство значною мірою зацікавлене в скороченні даного періоду, прагне всіляко прискорити плин процесу, не допускаючи, однак, надмірного ризику. Крім того, необхідно також рахуватися з тим, що нові продукти і вироби легше «адаптуються» до умов функціонування фірми, якщо вони аналогічні попереднім з погляду виробництва і збуту. І набагато складніша справа з «чужорідними» товарами, з виробництва яких фірма не має ні досвіду, ні знань. З обліком вище викладеного, процес створення нового продукту можна розділити на наступні основні етапи: 1. Аналіз потреб у прогнозованих виробах. 2. Пошук ідеї нового товару. 3. Попередня оцінка ідеї і вибір найбільш прийнятного шляху її здійснення. 4. Дослідження споживчих властивостей нового продукту і попередній аналіз ринку. 5. Вибір критеріїв проектованого виробу відповідно до вимог ринку. 6. Визначення необхідних властивостей виробу на основі вибору альтернатив проектних характеристик. 7. Вивчення особливостей процесу виробництва і можливості адаптації нового продукту до існуючих умов фірми. 8. Проектування нового продукту. 9. Проектування процесу виробництва. 10. Організація досвідченого виробництва і пробною збуту. 11. Перехід до серійного виробництва і здійснення комплексної програми маркетингу [1]. Варто мати на увазі, що після закінчення кожного етапу проводиться всебічна ревізія досягнутих результатів, на підставі яких можливе повернення з будь-якого етапу на будь-який попередній етап з повторенням викладених процедур. Таким чином, дані дії носять ітеративний характер і дозволяють досягти досить надійний результат. Розглянемо коротко суть кожного етапу. Аналіз потреб і прогнозів про нові вироби. На виникнення потреб звичайно впливають наукові дослідження, рішення центральних органів, думка споживачів, продукція конкуруючих фірм чи їхнє сполучення. Вихідна інформація повинна бути максимально конкретною і релевантною. Дуже важливо на даному етапі враховувати не тимчасові запити споживачів, а перспективні потреби завтрашнього дня на основі прогнозування. На цьому етапі також рекомендується визначити виробничі можливості структурних підрозділів, оцінити їхні потужності і здатності до майбутніх передбачуваних змін. Практично, одночасно з зазначеною роботою виконується й інший етап створення нового виробу — етап пошуку ідеї нового товару. Характерною рисою цього етапу є організація постійного надходження нових ідей, що повинні відповідати можливостям підприємства. Крім того, їх повинно бути досить багато для того, щоб забезпечити вибору. Основним джерелом надходження нових ідей можна назвати опитування існуючих і потенційних клієнтів, дослідження окремих і взаємозалежних ринків, фахівців сфери НДДКР, комівояжерів, співробітників патентозиавців, винахідників. Не можна також забувати і про зовнішні джерела ідей, таких, як професійні асоціації і товариства, виставки, ярмарки, друкування і література. Необхідно також пам'ятати, що освоєння нового продукту завжди пов'язане з ризиком, і кандидатів на включення в розглянутий перелік варто відбирати з великою обережністю. Попередня оцінка ідеї. На етапі попередньої оцінки нового товару зважуються два завдання. По-перше, оцінюються явно негідні проекти. І, по-друге, з кількості ідей, що залишилися після відсівання, відбираються найбільш вдалі і багатообіцяючі, котрі можна рекомендувати для експериментального пророблення сферою НДДКР. Дається приблизна оцінка обсягів попиту, тенденції його розвитку, оцінка технічної здійсненності запропонованої ідеї, ймовірності успіху у вирішенні технічних завдань. Уряді випадків можучі, виникнути проблеми юридичного характеру, як з погляду патентної ситуації, так і в зв'язку з можливим ризиком і безпекою в процесі використання товару клієнтами. Дослідження споживчих властивостей товару і попередній аналіз ринку. Після схвалення ідеї приступають до проведення досліджень технічного й економічного характеру, а також до дослідження ринку. Чим ближче товар до виробів існуючого асортименту, тим менша потреба в технічних дослідженнях. Деякі товари промислового призначення можуть поставлятися пробними партіями на ринок обмеженому колу клієнтів для попередньої оцінки споживчих властивостей товарів. Для аналізу конкретних вимог споживача до даного виробу розроблювач повинен розглянути відносну значимість наступних критеріїв проектованого виробу: 1. Вартість. 2. Економічність експлуатації. 3. Якість. 4. Елементи розкоші. 5. Розмір, габарити, потужність чи міцність. 6. Термін служби (довговічність). 7. Надійність в експлуатації. 8. Вимоги до обслуговування, його технологічність і простота. 9. Універсальність використання 10. Дизайн. 11. Безпека експлуатації. Для визначення необхідних властивостей виробу на основі вибору альтернатив проектних характеристик розроблювач розглядає і враховує наступні параметри: 1. Розміри і форми. 2. Матеріали. 3. Співвідношення стандартних і специфічних елементів. 4. Модульні компоненти. 5. Надлишкові компоненти для підвищення надійності виробу. 6. Елементи безпеки [2].  Природно, наведені параметри і критерії можуть вступати в протиріччя, тому часто розроблювачі змушені іти на компроміс. Так, наприклад, застосування найбільш товстих аркушів металу для корпусу автомобіля збільшить термін служби машини і підвищить її безпеку, але приведе до її подорожчання і зменшення пробігу на 10 літрів пального.   Вивчення особливостей процесу виробництва і можливості адаптації нового продукту до існуючих умов функціонування фірми є дуже важливим для підприємства-розроблювача. На цьому етапі аналізується стан технічної бази підприємства, її готовність до виробництва розглянутого виробу. Чим менше має бути змін в удосконалюванні виробництва, тим менше буде витрат на освоєння нового продукту, тим легше і менш болісно сприйме його підприємство. Фахівці — технологи вивчають прийнятні способи виробництва нового товару і приступають до оформлення інформації, необхідної для подачі заявки на патент. Досліджуються проблеми якості і розробляються заходи для її забезпечення в новому продукті. Фахівці збуту продовжують пошуки потенційних споживачів, застосовуючи, якщо це можливо, випробовування у робочій обстановці обмежених партій нового товару, виготовленого в лабораторних умовах. Проектування нового продукту. Роботи на даному етапі з організаційної точки зору доцільно розділити на дві великі групи. До першої відносяться роботи, пов'язані з підготовкою завдань на проектування (розробка пропозицій, обґрунтувань, виконання перєдпроектної і проектної підготовки), а до другої — роботи, пов'язані з підготовкою, забезпеченням, виготовленням і випробуванням функціональних зразків і прототипів виробів. Проект містить у собі всі основні результати проектних робіт І їхнім детальним проробленням, а також повну, уточнену характеристику властивостей, якими буде володіти проектований виріб. Заключною частиною проекту є розробка технологічної й економічної частин проекту, його оформлення й оцінка проекту а результатами випробувань прототипу. Проектування процесу виробництва починається на заключній і-1'а дії розробки нового продукту і сполучається з цією стадією. Даний етап є найважливішим для операційного менеджера, тому Організація дослідного виробництва і пробного збуту. Одне з основних завдань даного етапу полягає в перевірці прийнятності і придатності пропонованої технології виготовлення продукту. Для цієї мсти розгортають невелике дослідне виробництво, на якому виготовляють обмежені партії новинки. Маючи у своєму розпорядженні порівняно достатню кількість товару, фахівці з організації збуту проводять практично всебічні натурні досліди серед вузького кола клієнтів. Ця робота, як правило, дає повний обсяг вихідної інформації для запуску нового товару в серію, дозволяє досить точно визначити фактичний рівень витрат виробництва, встановити ціну і намітити шляхи і способи просування товару. Якщо результати дослідного виробництва одержують схвалення, то проект передається на затвердження вищому керівництву компанії. Саме в цей момент компанія приймає рішення про виділення великих сил і засобів для продовження робіт і серійного виробництва даної продукції. Серійне виробництво і початок комплексної програми збуту. Затвердження проекту вищим керівництвом є сигналом його Передачі в серійне виробництво і здійснення комплексної програми його збуту. У процесі розгортання серійного виробництва закінчуються роботи, початі на попередніх етапах процесу (створення упакування, тари, розробка реклами, підготовка товаросупроводжувальної документації, технічних інструкцій і т.п.). Іншими словами, закінчується комплексна підготовка до випуску новинки на ринок у повному обсязі. Таким чином, розглянутий процес носить складний ітеративний характер. Роботи па різних етапах можуть бути сполучені чи проводитися паралельно (див. далі п. 5.2). Тому в ході роботи над продуктом необхідна гнучкість при виникненні факторів і ситуацій, внаслідок чого приходиться проводити переоцінку отриманих результатів, а іноді змінювати й ідеї, що лежать в основі рішення [3].