63. Національно-визвольний рух на західноукраїнськиї землях в першій половині хіх ст. Вплив революції 1848-1849 р. На соціально-економічне і політичне становище українців.

У першій половині XIX ст. зароджується активний український рух у Галичині. Його ініціатором виступає уніатське духовенство. У 1816р. у Перемишлі виникає “Товариство галицьких греко-католицьких священників для поширення письма, просвіти й культури серед вірних на основі християнської релігії”, що ставило за мету поширення серед селян релігійної літератури українською мовою. Під тиском польського духовенства воно змушене було розпуститися. Розгортається друкування книжок українською мовою (граматика, катехізис та ін.) греко-католицькими священиками на Закарпатті.

Важливу роль відіграє гурток “Руська трійця” (1830-1837 рр.), заснований М.Шашкевичем, Я.Головацьким та І.Вагилевичем у Львові. Члени гуртка ставлять собі за мету перетворення української народної мови на мову літературну. Видаючи альманах “Русалка Дністровая”, гуртківці досягли того, що західноукраїнська інтелігенція стала переорієнтовуватись на народ.

Гуртківці довели, що українська мова може бути літературною.

У листопаді 1848 р. вибухнуло збройне повстання у Львові, де висувались вимоги введення автономії у Східній Галичині. Повстання зазнало поразки. У Північній Буковині у 1848 р. селяни відмовлялися виконувати феодальні повинності, захоплю вали поміщицькі володіння. Повстання очолив депутат австрійського рейхстагу Лук'ян Кобилиця. Владі вдалося придушити повстання лише через 1,5 року.

Значення революції у тому, що вона привела до ліквідації кріпосного права і піднесення національно-визвольного руху.

64. Національно-політичний рух українців у Галичині і Буковині під час революції революції 1848-1849 р.

Європейська революція знайшла сильний відгук в австрійських землях, спровокував певні важливі рухи; на протидію полякам та їх ідеї відновлення Польщі австрійський уряд підтримує «забутих» галицьких українців і ставить у чергу вирішення таких питань, як розділ Галичини на польську та українську, введення в українській Галичині української мови, звільнення українського селянства з-під влади польських панів. Укр. інтелігенція почала підіймати населення на захист своїх прав, створює політичне товариство «Головна Рада», що мало донести до відома уряду Австрії політичні і національні потреби населення. Восени 1848 р. відбувся конгрес прихильників культурного і нац.го розвитку галицької Укр., для визначення культур. І націонал. Потреб населення та створення відповідного плану дій. Рішення цього конгресу:1) відділення української мови від польської та російської; 2)створення єдиних граматичних норм; 3)укр. мова повинна бути введена в школах. Хоч австрійський уряд і йшов на зустріч всім побажанням укр., але Галичину на національні території він так і не розділив, зате прийняв рішення про відміну кріпацтва(1848р.)

Що ж до Буковини, ці події по-іншому вплинули на життя укр., адже румунське місцеве населення виступало за відділення Буковини від Галичина та об’єднання її з румунськими територіями, а українці виступили проти цієї вимоги і запропонували розділити Буковину на етнічні території. Але рух на Буковині був слабий, адже серед укр. було мало свідомих громадян.

65. Розвиток української культури наприкінці хviiIст. У першій половині хіх ст.

Рубіж ХVІІІ-ХІХ ст. ознаменувався початком відродження укр..культури на тлі загального націон.відродження. Національне відродження – це усвідомлення себе, свого етносу як нації, як дійсної особи історії.

Це перш за все:

Відродження народних звичаїв і традицій;

Розширення сфери вжитку української мови;

Створення національної школи, театру, мистецтва, літератури.

Національне відродження є культурно-політичним процесом, бо його кінцева мета – завоювання національної незалежності, утворення самостійної держави.

Етапи національного відродження XIX ст.:АКАДЕМІЧНИЙ. Звернення, збирання, дослідження народних звичаїв, пісень і легенд, вірувань, побуту, врешті історії та історичних документів і видання досліджень, але мовою іншого народу (російською). Сум, ностальгія за минулим;КУЛЬТУРНИЙ. Боротьба за введення народної (української) мови в освіту, літературу, побут, науку, громадське життя. Рух за відродження мови, пробудження національної свідомості, створення культурно-освітніх груп та гуртків;ПОЛІТИЧНИЙ. Нація, об’єднана спільною мовою, висуває вже політичні вимоги, виявляє потяг до самостійності. Створення політичних груп та гуртків, постановка питання про завоювання українцями політичних прав та свобод.

Періодизація національного відродження XIX століття.

- У Східній Україні відродження почалося раніше – з останньої чверті XVIII ст. (“Енеїда” Котляревського) – так як Гетьманщина мала певну політичну і культурну автономію, і саме тут відроджувалася національна література та поезія;

- Однак, шляхта і дворянство XVIII ст. ще недооцінювали народну мову;

- Наприкінці XVIII - початку XIX ст. з’являються праці в галузі української історії, філології, етнографії, літератури. “Батьківщина “ як поняття вже охоплює всі українські землі;

- Паралелізм в процесі відродження свідчить про внутрішню єдність українців Східної України і Галичини;

- І. Лисяк-Рудницький: 130 років відродження – від кінця козацької держави до Першої світової війни (шляхетський період – 1780 – 1840, народницький – 1840 – 1880, модерністський – 1890 - 1914).