34. Повстання 1591-1596 рр. Під проводом к.Косинського та с.Наливайка.

У кінці XVI ст. надзвичайно широкого розмаху набуло два козацько-селянських повстання: 1591-1593 рр. під проводом гетьмана реєстрових козаків Криштофа Косинського (охопило Київщину, Брацлавщину, Поділля, Волинь) та повстання 1594-1596 рр. під проводом сотника надвірних козаків князя К. Острозького – Северина Наливайка (охопило майже всі українські землі).

Основними причинами першої хвилі народного гніву були посилення кріпосницького та національного гніту (нагадаймо, що «артикули» польського короля Генріха Валуа (1573) та третій Литовський статут (1588) фіксували остаточне оформлення кріпосного права); енергійна експансія шляхти на відносно вільні українські землі, колонізовані «уходниками» та запорожцями; зіткнення інтересів шляхетської та козацької верств; намагання офіційної влади Речі Посполитої взяти під контроль козацтво.

Повстання К. Косинського (1591—1593) — перший великий селянсько-козацький виступ. Приводом до нього стало захоплення білоцерківським старостою К. Острозьким козацьких земель. Цей виступ, підтриманий міщанами та селянами, незабаром переріс у масштабний повстанський рух, який протягом 1592—1593 pp. охопив Київське, Волинське, Брацлавське і частково Подільське воєводства. Успіхи повстанців налякали офіційну владу. Київський воєвода Костянтин Острозький, зібравши численне шляхетське військо та загін німецьких найманців, у серпні 1593 р. завдав поразки козацькому війську у вирішальній битві під П'яткою на Житомирщині. К. Косинський з частиною козаків змушений був відійти на Запоріжжя. Зібравши двохтисячне військо, повстанці в травні 1593 р. розпочали новий наступ. Під час облоги Черкас загинув К. Косинський (за однією версією під час бою, за іншою — підступно вбитий слугами князя Випіневецького в ході переговорів). Залишившись без лідера, повстанці зазнали поразки.

Після першого великого спалаху народної активності 1594 р. розпочинається козацько-селянське повстання під проводом С. Наливайка. Повстання Наливайка поставило під загрозу існування польської влади в Україні.

Северин Наливайко виношував проект створення незалежного від Речі Посполитої українського князівства, Придушивши повстання, польський сейм у 1597 р. проголосив козаків ворогами держави і прийняв рішення "винищити їх до останку".

35. Національно-визвольні повстання українського народу 20-30 рр. ХviIст.

Після Хотинської війни укр.-польські відносини знову загострились. Козаки вимагали від польського уряду виконання його обіцянок, зокрема: збільшення платні за службу у війську, розширення козацького реєстру, привілеїв для православної церкви, зобов’язання не чинити перешкод походам проти турків і татар. Не дочекавшись відповіді, козаки відновили походи проти Криму, король і шляхта були роздратовані такою поведінкою.

Восени 1625 р. козацька У. знову повстала. Для приборкання козаків король спрямував в У військо Конецпольського. Назустріч йому вийшли козаки під проводом нового гетьмана Марка Жмайла. В урочищі Мед вежі Лози козаки завдали шляхетському військові великих втрат. Це змусило польське командування вдатися до мирних переговорів, які було завершено укладанням компромісної угоди. Від козаків Куруківську угоду підписував Михайло Дорошенко, обраний гетьманом замість Жмайла. Договір передбачав козацький реєстр на 6 тис.; ті ж хто не увійшов до списку, мусили повернутися до маєтків своїх власників. Одна тисяча козаків мала постійно перебувати на Запоріжжі, щоби перешкоджати втечам селян. Козаків зобов’язували не втручатися в релігійні справи, відмовитися від морських походів, а також не підтримувати зносин з іншими державами. Куруківська угода посилила суперечності між козаками – тими, хто потрапив до реєстру і тими, хто лишився поза ним. Нереєстрові обрали гетьманом Тараса Федоровича більше відомого під прізвиськом Трясила. Низівці під його проводом 1630 р. вирушили в напрямку до Черкас. 8 червня в Переяславі було укладено компромісне перемир’я.

В лютому 1635 р. сейм Речі Посполитої затвердив спеціальну постанову „Про припинення козацького свавілля”, і на територію Наддніпрянщини було введено загони коронного війська. Будівництво Кодака вкрай обурило запорожців. Вони обрали гетьманом Івана Сулиму, який розробив план зруйнування Кодака й розіслав універсали із закликом до боротьбі. На початку серпня 1635 р. козацьке військо виступило з Січі. Діючи швидко й несподівано, запорожці легко оволоділи Кодаком і частково зруйнували фортецю. Наприкінці серпня розпочався похід проти запорожців. Зрадники схопили козацького ватажка та його найближчих помічників і видали їх полякам. У листопаді 1635 р. Івану Сулиму засудили до страти. Крім того, уряд Речі Посполитої вирішив вилучити з реєстру всіх неблагонадійних. Це стало приводом до нового повстання. Народний рух охопив усю Україну.

Наприкінці 1637 р. проти повстанців вийшло польське військо під проводом Миколи Потоцького. Втративши надію на перемогу, козаки вирішили капітулювати й на вимогу Потоцького видали Павлюка і ще чотирьох ватажків, яких згодом стратили у Варшаві. Повстання, хоч і зазнали поразки, сприяли зростанню національної свідомості українців та накопиченню ними досвіду для майбутніх визвольних змагань.