III. Вологість.

Ксерофіти – рослини пустель і степів. Мають пристосування до засухи: довгі,

розгалужені корені; листки вузькі, з невеликою кількістю продихів, вкриті товстим шаром воску, перетворені на голки; стебла потовщені.

У тварин: нагромадження жиру (верблюди, ховрахи); нічний спосіб життя (гризуни, скорпіони); товсті покриви тіла (черепахи); літня сплячка (черепахи, ховрахи).

Сукуленти – рослини, які запасають воду в дощову погоду, а потім її економно

витрачають під час засухи (кактуси, агава).

Рослини-ефемери – мають короткий вегетаційний період, весною до настання засухи

встигають відцвісти, утворити насіння, запасти поживні речовини в цибулинах, кореневищах, бульбах (шафран, мак, тюльпан).

Пелагіаль – товща води озер, морів і океанів як середовище існування пелагічних

організмів ( риби, медузи, планктонні водорості).

Нектон – сукупність активно плаваючих водних тварин, які здатні протистояти силі течії води та активно переміщуватись на значні відстані (китоподібні, ластоногі, водні змії і черепахи).

Адаптивні біологічні ритми виникають внаслідок періодичних змін інтенсивності екологічних факторів. Типи:

1. Добові: виникають внаслідок обертання Землі навколо своєї осі двічі на добу. Зміна дня і ночі впливає на процеси життєдіяльності тварин: рухову активність, обмін речовин. Сонячне світло визначає періодичність фотосинтезу, випаровування води рослинами, час відкривання і закривання квіток.

2. Припливно-відпливні ритми зумовлені обертанням місяця навколо Землі. Простежуються у мешканців припливно-відпливної зони. Під час відпливів

а) молюски закривають черепашки;

б) багатощетинкові черви закопуються у пісок;

в) ваблячий краб змінює своє забарвлення;

г) розмноження багатощетинкових червів (палоло);

д) нерест риби атерини.

3. Сезонні ритми пов’язані з обертанням Землі навколо Сонця. З певною порою

року в організмів пов’язані періоди розмноження, розвитку, стан зимового спокою; у тварин міграції, линяння, сплячка; у листопадових рослин – щорічна зміна листя.

4. Річні і багаторічні цикли. Багаторічні цикли пов’язані з неперіодичними

змінами сонячної активності протягом кількох років ( масове розмноження перелітної сарани).

ЕКОСИСТЕМА

Екосистема (А.Тенслі) – сукупність популяцій організмів різних видів, які

взаємодіють між собою і з неживою природою таким чином, що всередині такої системи виникають потоки енергії і колообіг речовин.

Приклади екосистем: біосфера, болото, ліс, озеро, мурашник.

Біогеоценоз (В.М.Сукачов) – певна територія з відносно однорідними умовами існування, населена взаємопов’язаними популяціями, що складаються з різних видів, об’єднаних між собою фізичним середовищем життя, коло обігом речовин і потоками енергії.

Біогеоценоз: живі організми + відносно однорідні умови існування + певні рослинні угрупування (становлять основу біогеоценозу) + абіотичні фактори довкілля.

Структура біогеоценозу:

1. Біотична частина – це сукупність популяцій організмів (біоценоз), об’єднані між собою просторовими і трофічними зв’язками:

а) продуценти – популяції автотрофних організмів, які здатні синтезувати органічні речовини з неорганічних (фототрофні або хемотрофні).

б) консументи – популяції гетеротрофних організмів, які живляться іншими організмами чи мертвою органікою (фітофаги, хижаки, сапротрофи, паразити).

в) редуценти – популяції організмів, які, споживаючи мертву органіку, розкладають її до неорганічних сполук (бактерії, гриби).

2. Абіотична частина – умови фізичного середовища існування:

а) неорганічні речовини: вуглекислий газ, кисень, вода

б) органічні речовини: залишки живих організмів або продукти їхньої життєдіяльності

в) кліматичний режим, або мікроклімат: середньорічна температура, кількість опадів.

Властивості біогеоценозів:

1. Цілісність біогеоценозів забезпечують тісні взаємозв’язки популяцій організмів між собою і фізичним середовищем існування. Внаслідок виникають потоки енергії і колообіг речовин.

2. Самовідтворення здатність популяцій організмів відтворювати свою чисельність.

3. Саморегуляція полягає в коливанні кількісних і якісних показників продуктивності біогеоценозу, швидкості біогенної міграції атомів і потоків енергії. При цьому регулюючими чинниками є внутрішньовидові та міжвидові зв’язки (вплив популяцій хижаків на популяції їхньої здобичі, популяцій паразитів на популяції хазяїна).

4. Стійкість біогеоценозів склалася внаслідок взаємного пристосування популяцій, їхніх адаптацій до умов середовища. Проявляється в здатності протистояти несприятливим зовнішнім впливам.

Біоценоз – це сукупність популяцій різних видів, які населяють ділянку місцевості з однорідними умовами існування.

Характеристика біоценозу:

1. Видове різноманіття визначається кількістю видів, популяції яких входять до складу виду.Найчисленніші види називають домінантними.

2. Біомаса – сумарна маса особин різних видів у перерахунку на одиницю площі або об’єму.

3. Продуктивність – біомаса, створена особинами всіх видів за одиницю часу. Розрізняють продуктивність первинну і вторинну. Первинна продуктивність – це біомаса, створена за одиницю часу автотрофними організмами; вторинна – гетеротрофними.

4. Густота видових популяцій.

5. Площа або об’єм.

Структура біоценозу:

1. Видова структура зумовлена видовим різноманіттям і співвідношенням чисельності та густоти популяцій окремих видів.

2. Просторова структура визначається розташуванням різних видів рослин у просторі – ярусністю. Розрізняють ярусність надземну і підземну.

3. Екологічна структура визначається певним співвідношенням популяцій різних екологічних груп організмів (їхніх життєвих форм). За типом живлення всі організми ділять на :

а) автотрофи

б) мікотрофи

в) гетеротрофи: сапрофіти, хижаки, паразити, фітофаги (живляться рослинами), поліфаги ( споживають різну за походженням їжу, наприклад бурий ведмідь).

Типи взаємозв’язків між популяціями у біоценозі:

1. Мутуалістичні (взаємовигідні): бульбочкові бактерії- корені бобових рослин.

2. Антагоністичні:

а) конкуренція між популяціями одного (внутрішньовидова) або різних

(міжвидова) видів;

б) паразитизм;

в) хижацтво

3. Нейтральні: існування на спільній території двох видів, жодний із них не відчуває на собі безпосереднього негативного чи позитивного впливу.

Біологічна сукцесія – це зміна біогеоценозів в часі (внаслідок вирубування лісів, пожеж). Сукцесії за участю рослин бувають:

1. Первинні сукцесії пов’язані з появою і розвитком рослинних угрупувань у тих місцях, де рослинності раніше не було. Наприклад, оселення лишайників на голих скелях; сосни звичайної на піщаних дюнах.

2. Вторинні сукцесії – це відновлення природної рослинності після певних порушень. Наприклад, відновлення лісів після пожежі; лучної рослинності на місці закинутого пшеничного поля.

Біота – історично складена сукупність популяцій організмів, об’єднаних спільним біотопом, але без врахування існуючих міх ними зв’язків (сукупність живих організмів певного середовища).

Біом – сукупність видів рослин і тварин, які пристосовані до кліматичних умов даного району і утворюють єдиний природний комплекс (тайга, ліс, степ, савани, високогір’я, тундра, болото, пустелі, міські зони) .

Біотоп – це ділянка території або акваторії, зайнята біоценозом, з однорідними абіотичними умовами.

Екотоп – це біотоп, який набув певних змін внаслідок діяльності живих організмів (грунт у лісах).

Ланцюги живлення – це ряд видів, зв’язаних один з одним харчовими зв’язками, які

складають певну послідовність у передачі речовини і енергії. Складаються із 3-5 ланок.

Продуценти (рослини) ---- консументи 1порядку (рослинноїдні тварии) --- консументи 2 порядку (хижаки, які живляться рослиноїдними видами)

Розрізняють ланцюги живлення 2 типів:

1. Пасовищного типу (ланцюг видання): трава – коники – жаба – вужі.

2. Детритного типу (розкладання): рослинні рештки – дощовий черв’як – кріт.

Правило екологічної піраміди: кожна наступна ланка ланцюга живлення

характеризується 10-кратною втратою маси або енергії.

Розрізняють екологічні піраміди:

1. Піраміда біомаси відображає кількісні закономірності передачі маси органічної речовини;

2. Піраміда енергії відображає закономірності передачі енергії;

3. Піраміда чисел відображає кількість особин на кожному з трофічних рівнів ланцюга живлення.

Агроценоз – це маловидові угрупування рослин, тварин, грибів і бактерій, створені людиною для одержання с/г продукції.

Приклади агроценозів: поле, сад, пасовище, ставок.

Відмінності біоценозів від агроценозів

Ознака	Біоценоз	Агроценоз
1. Видовий склад	Широкий склад рослин, тварин	Обмежений діяльністю людини
2. Добір	Природний	Штучний
3. Шкідники	Зустрічаються рідко	Масове розмноження шкідників і паразитів внаслідок тривалого культивування одного або кількох видів
4. Джерело енергії	Сонце	Сонце; додаткова енергія, яка вноситься людиною
5. Саморегуляція	Добре виражена	Майже не виражена
6. Сукцесії	Відбуваються	Не відбуваються, цьому запобігає людина
7. Коло обіг речовин	Всі елементи, що споживаються, повертаються в грунт	Поживні елементи виносяться з грунту із урожаєм, тому людина повинна вносити добрива

ЕКОЛОГІЯ. ЗАДАЧІ

1. Встановіть відповідність між організмами та трофічними рівнями, на яких вони знаходяться:

1. Сокіл А. Консумент 1 порядку

2. Короїд Б. Консумент 2 порядку

3. Дуб В. Консумент 3 порядку

4. Синиця Г. Первинний продуцент

2. Встановіть відповідність між організмами та трофічними рівнями, на яких вони знаходяться:

1. Планктон А. Консумент 1 порядку

2. Дельфін Б. Консумент 2 порядку

3. Дрібні ракоподібні В. Консумент 3 порядку

4. Оселедець Г. Продуцент

3. Встановіть відповідність між організмами та трофічними рівнями, на яких вони знаходяться:

1. Бактерії гниття А. Первинний продуцент

2. Водні рослини Б. Консумент 1 порядку

3. Жаба В. Консумент 2 порядку

4. Комар Г. Консумент 3 порядку

Д. Редуцент

4. Встановіть відповідність між групами в екологічній системі лісової галявини та організмами:

А. Продуценти 1. Конюшина

Б. Консументи 1 порядку 2. Бактерії гниття

В. Консументи 2 порядку 3. Миші

Г. Консументи 3 порядку 4. Лисиці

Д. Редуценти

5. Встановіть відповідність між групами в екологічній системі лісу та організмами:

А. Продуценти 1. Сова

Б. Консументи 1 порядку 2. Дрібні гризуни

В. Консументи 2 порядку 3. Вірус поліомієліту

Г. Редуценти 4. Бактерії гниття

5. Насіння рослин

6. Встановіть відповідність між ланками ланцюгів живлення в екологічній системі пасовищ та організмами:

А. Продуценти 1. Ціанобактерії

Б. Консументи 2. Копитні

В. Редуценти 3. Бактерії гниття

4. Трав’янисті рослини

7. Встановіть відповідність між ланками ланцюгів живлення в екологічній системі прісної водойми та організмами:

А. Продуценти 1. Зоопланктон

Б. Консументи 1 порядку 2. Зелені водорості

В. Консументи 2 порядку 3. Бактерії гниття

Г. Редуценти 4. Віруси

5. Хижі риби

8. Встановіть відповідність між ланками ланцюгів живлення в екологічній системі лісу та організмами:

А. Продуценти 1. Зоопланктон

Б. Консументи 2. Черви

В. Редуценти 3. Бактерії гниття

4. Рослини

9. Встановіть відповідність між ланками ланцюгів живлення в екологічній системі річки та організмами:

А. Продуценти 1. Планктонні ракоподібні

Б. Консументи 1 порядку 2. Гризуни

В. Консументи 2 порядку 3. Бактерії гниття

Г. Редуценти 4. Водорості

10. Встановіть відповідність між організмом і трофічним рівнем екологічної піраміди, на якому він знаходиться:

1. Вуж А. Продуцент

2. Самець комара Б. Консумент 1 порядку

3. Сокіл В. Консумент II порядку

4. Жаба Г. Консумент III порядку

Д. Консумент IY порядку

11. Використовуючи правило екологічної піраміди, визначте, на скільки збільшиться маса куниці, якщо протягом дня вона з’їла 20 мишей ( маса однієї миші – 10 г). Візьміть до уваги, що масова частка води в організмі становить 70 % від загальної маси.

12. Визначте площу акваторії моря, яка потрібна для прогодування мартина ( маса 1 кг, 40 % -

суха речовина) в ланцюгу живлення:

фітопланктон --- риба --- мартин

Продуктивність фітопланктону – 500 г/м² сухої маси.

13. Використовуючи правило екологічної піраміди, визначте, на скільки збільшиться маса

сокола, якщо протягом дня він з’їв 10 горобців ( маса одного горобця – 20 г). Візьміть до уваги, що масова частка води в організмі становить 70 % від загальної маси.

14. Визначте об’єм акваторії моря, яка потрібна для прогодування косатки ( маса 1000 кг, 30 % -

суха речовина) в ланцюгу живлення:

планктон --- риба --- тюлені --- косатка

Продуктивність планктону – 200 г/м² сухої маси.

15. Визначте площу акваторії моря, яка потрібна для прогодування кальмара ( маса 1 кг, 40 % -

суха речовина) в ланцюгу живлення:

планктон --- креветка --- кальмар

Продуктивність планктону – 500 г/м² сухої маси.

16. Використовуючи правило екологічної піраміди, визначте площу (м² ) відповідного біогеоценозу, на якій може прогодуватися лев масою 150 кг в ланцюгу живлення:

трав’янисті рослини --- парнокопитні --- лев

Біомаса рослинності савани становить 750 г/м².

17. Визначте правильну послідовність появи організмів у первинній сукцесії.

А. мохилишайникитрав’янисті рослини

Б. трав’янисті рослинилишайникимохи

В. лишайникимохитрав’янисті рослини

Г. трав’янисті рослинимохилишайники

БІОСФЕРА

Біосфера – термодинамічна оболонка Земної кулі з температурою від -50⁰ С до +50⁰ С

і тиском близько 1 атм (10,2 кПа), склад, структура і енергетика якої визначається сукупною діяльністю живих організмів.

Термін ”біосфера” запропонував в 1875 р. Зюс.

Ж.Б.Ламарку належать перші уявлення про біосферу як зону життя і зовнішню оболонку Землі.

Вчення про біосферу створив Вернадський.

Оболонки Землі:

1. Літосфера – тверда оболонка (межі 50-200 км). Обмежуючий фактор – висока температура.

Складається із:

а) поверхневий шар осадочних порід (крейда, вапняк, кремнезем);

б) граніт (середній шар);

в) базальт (нижній шар).

Шари розміщені нерівномірно, граніт може виходити на поверхню.

2. Гідросфера – водна оболонка (озера, моря, океани). Глибиною до 11км. Обмежуючий фактор – неможливість фотосинтезу.

3. Атмосфера – газова оболонка, складається із суміші газів: 78 % N_2, 21 % O_2, 0,03 % CO_2, 0,93 % аргон. Обмежуючий фактор – випромінювання.

Складається із 5 шарів:

а) тропосфера 7-10 км (на полюсі), 16-18 км (на екваторі). Міститься зважена в повітрі водяна пара.

б) стратосфера 20-80 км;

в) мезосфера 80 км і більше;

г) іоносфера 1000 км;

д) екзосфера 1900 км;

е) геокорона 2000 км.

Озоновий екран сформувався на висоті 7-8 км над полюсами; 17-18 км над екватором; і 50 км.

Сукупність усіх живих організмів Землі утворює живу речовину біосфери.

Жива речовина біосфери виконує функції:

1. Газова пов’язана із поглинанням і виділенням газів: рослини в процесі фотосинтезу; тварини, людина в процесі дихання.

2. Окисно-відновна пов’язана із окисленням речовин і утворенням солей, оксидів; відновленням речовин.

3. Концентраційна пов’язана із нагромадженням хімічних елементів:

бактерії – Mn;

морські водорості – J₂;

радіолярії, діатомові водорості – Si;

жовтець - Li;

молюски, ракоподібні, форамініфери - Cа;

хребетні – Fe.

4. Біохімічна пов’язана із процесами життєдіяльності (живленням, диханням, розмноженням, руйнуванням і гниттям відмерлих організмів). Ці процеси призводять до колообігу речовин в природі, біогенної міграції атомів.

Ноосфера – це розумна оболонка Землі, яка включає людське суспільство з

індустрією, мовою, іншими атрибутами діяльності людини.

Поняття ”ноосфера” запропоноване фр. філософом Леруа.

ОХОРОНА ПРИРОДИ

Природа потребує розумного, раціонального використання її ресурсів.

В 1948 р. Міжнародний союз охорони природи (МСОП) створив спеціальну комісію, яка зібрала відомості про зникаючі, рідкісні види, що потребують охорони, і внесла їх у Міжнародну Червону книгу.

Червона книга – це список рідкісних і зникаючих видів, що вміщує основні дані про спосіб життя, поширення в минулому та в наш час, заходи щодо охорони.

Червона книга реєструє такі види:

1. Зникаючі: види, чисельність яких неухильно зменшується, врятувати їх можна, здійснивши спеціальні заходи охорони.

2. Рідкісні: мала чисельність та обмежений ареал можуть привести до їх зникнення.

3. Зменшувані: чисельність неухильно зменшується.

4. Непевні: стан популяції мало вивчений

5. Відновлені: види, стан яких завдяки вжитим заходам охорони не викликає побоювання, але вони ще не підлягають промисловому використанню, за даними популяціями потрібен постійний контроль. Наприклад, зубр, новозеландський олень, ладозька нерпа, червоновола казарка, малий лебідь, кавказький тетерев, рожева чайка, середньоазіатська кобра.

До міжнародної Червоної книги занесені:

1. Пелікан кучерявий

2. Орлан-білохвіст

3. Сокіл балобан

4. Сокіл сапсан

5. Хохуля звичайна

6. Тюлень-мономах середземноморський

7. Зубр

В Україні перше видання Червоної книги вийшло у 1980 р.; наступне – в 1994 р.

(тварини) і 1996 р. (рослини і гриби). До неї занесені:

Рослини:

1. Сон-трава велика

2. Адіант венерин волос

3. Півонія кримська

4. Вудсія альпійська

5. Тирлич

6. Едельвейс альпійський

7. Тюльпан двоквітковий

8. Підсніжник звичайний

9. Шафран жовтий

Тварини:

1. Сольпуга звичайна

2. Жук-олень

3. Махаон

4. Широкопалий річковий рак

5. Хохуля звичайна

6. Їжак вухатий

7. Беркут

Чорні списки видів, які зникли з нашої планети, починаючи з 1600 р. Підставою для

занесення певного виду до Чорного списку є відсутність його достовірних знахідок принаймі протягом останніх 50 років.

Зелена книга України включає рідкісні і типові для певної місцевості рослинні угрупування, які потребують особливого режиму їхнього використання. Занесено 126 рідкісних і типових рослинних угрупувань.

Для охорони як окремих видів рослин і тварин, так і цілих комплексів створюються

заповідники, заказники, національні парки.

Заповідник – це державна установа і природна територія, на якій охороняється весь

комплекс природних угрупувань, вся фауна і флора, повністю заборонена господарська діяльність людини, мисливство, рибальство. Створюються з метою збереження та відновлення еталонних природних екосистем. Заповідники – це наукові установи, де вивчають як окремі види, так і цілісні екосистеми, а також постійно спостерігають за їхнім станом. Серед заповідників виділяють:

1. Біосферні: створюють з метою збереження найтиповіших природних комплексів планети; на їх території здійснюють міжнародні наукові та природоохоронні програми. В Україні існує 4 біосферні заповідники: Карпатський, Чорноморський, Асканія-Нова, Дунайський.

2. Природні – 16:

а) зона мішаних лісів: Поліський, Рівненський;

б) лісостепова зона: Канівський, ”Розточчя”, ”Медобори”;

в) степовій зоні: Луганський, Український степовий, Дніпровсько-Орільський, ”Єланецький степ”, Опукський, Казантипський;

г) у гірському Криму: Карадазький, Кримський, ”Мис Мартьян”, Ялтинський гірсько-лісовий;

д) в Українських Карпатах: ”Горгани”.

Національний парк – це території, що охороняються як і заповідник, однак

у певних ділянках дозволений організований туризм та проведення екскурсій.

В Україні нині функціонує 10 національних природних парків:Карпатський, Шацький, Азово-Сиваський, Вижницький,”Синевір”,”Подільські Товтри”,”Святі гори”,”Яворівський”, Деснянсько-Старогутський,”Сколівські Бескиди”.

Заказники – це природні території, створені для збереження і відтворення природних

комплексів або окремих видів організмів. На відміну від заповідників, на території заказників допускаються певні види господарської діяльності, які не завдають шкоди довкіллю.

Ботанічні сади і зоопарки – це установи, в яких вивчають, зберігають,

акліматизують та ефективно використовують представників рідкісних і типових видів місцевої і світової фауни і флори. В Україні функціонує 8 зоопарків (Асканійський, Київський, Миколаївський, Харківський) і 24 ботанічні сади.

ПОХОДЖЕННЯ РОСЛИННОГО І ТВАРИННОГО СВІТУ

Ери	Періоди	Рослини, тварини, які з’явились	Панівні форми	Вимерлі форми
Кайнозойська, вік 62-70 млн.років	Антропо-геновий	Культурні рослини. Поява і розвиток людини	Сучасна флора і фауна	Гігантські ссавці: мамонти. Шаблезубий тигр, безрогий носоріг, печерний лев і ведмідь
	Неогено-вий	Сучасні покритонасінні Гігантські ссавці. Людиноподібні мавпи.	Ссавці, птахи, риби. Дріопітеки. Парапітеки.	Рептилії, головоногі молюски, сумчасті і яйцекладні ссавці.
	Палеоге-новий	Морські ссавці, нижчі мавпи, копитні, комахи.	Ссавці, птахи, риби, комахи, кишковопорожнинні, черви.	Древні ссавці, черви, рептилії, головоногі.
Мезозойська, вік 240 млн. років	Крейдо-вий	Стародавні покритонасінні. Сучасні птахи, дрібні плацентарні ссавці.	Сучасні голонасінні. Дрібні ссавці, зубасті птахи, кісткові риби, комахи. Корененіжки	Древні голонасінні, папороті. Гігантські рептилії, головоногі молюски.
	Юрський	Перші покритонасінні. Зубасті птахи, сучасні земноводні і рептилії	Голонасінні. Гігантські ссавці, кісткові риби, комахи, головоногі молюски.	Стародавні голонасінні. Стародавні хрящові риби.
	Тріасовий	Сучасні голонасінні. Сумчасті і яйцекладні дрібні ссавці, динозаври.	Стародавні голонасінні. Хижі,травоїдні земноводні і рептилії, головоногі молюски.	Насіннєві папороті. Стародавні риби.
В мезозойську еру з’явились ароморфози: теплокровність у птахів, живородіння і вигодовування малят молоком у ссавців, диференціація зубів у ссавців, поява квітки у покритонасінних.
Палеозойська, вік 570 млн. років	Пермсь-кий	Стародавні голонасінні. Звірозубі рептилії,травоїдні рептилії.	Насіннєві папороті, трав’янисті папороті. Акули, рептилії, морські безхребетні, комахи.	Деревоподібні папороті, хвощі, плауни. Трилобіти, стегоцефали.
	Кам’яно-вугільний	Насіннєві папороті. Крилаті комахи, перші рептилії, акули.	Гігантські папороті, хвощі, плауни. Стегоцефали, дводишні риби, акули, наземні членистоногі, комахи, молюски.	Псилофіти. Кистепері , панцирні риби.
	Девонсь-кий	Гриби, мохи, хвощі, плауни, папороті. Дводишні, кистепері риби, стегоцефали, панцирні риби.	Псилофіти, водорості. Безщелепні і панцирні риби, скорпіони, пауки, молюски, трилобіти.	Молюски, корененіжки, коралові поліпи.
	Силурій-ський	Псилофіти. Безщелепні і панцирні риби, павукоподібні, безкрилі комахи.	Водорості. Головоногі молюски, ракоскорпіони, корали, трилобіти.
	Ордовик-ський. Кембрій-ський	Гігантські багатоклітинні водорості. Перші панцирні риби, молюски.	Бактерії, синьо-зелені, зелені і червоні водорості. Найпростіші, губки, черви, голкошкірі, кишковопорожнинні, трилобіти.	Багато відділів водоростей
В палеозойську еру сформувались ароморфози: тканини у псилофітів, кінцівки у стегоцефалів, внутрішнє запліднення у плазунів, у черепі з’являється щелепний аппарат, розвивається корінь, стебло, листок, з’являються насіннєві папороті.
Протерозойсь-ка, вік 2600 млн. років		Зелені, червоні водорості. Безчерепні, кишковопорож-нинні, черви, молюски, голкошкірі, членистоногі	Зелені і синьо-зелені водорості, бактерії. Найпростіші.
В протерозойську еру важливим ароморфозом була поява двобічної симетрії тіла у тварин.
Архейська, 3500 млн. років		Синьо-зелені водорості, бактерії. Найпростіші.
В архейську еру відбулись 4 великих ароморфози: з’явились евкаріоти, фотосинтез, статевий процес, багатоклітинність.