45. Охарактеризуйте своєрідність розвитку особистості розумово відсталої дитини. Детермінованість її розвитку біологічними та соціальними факторами.

Найважливішими ознаками особистості, за В.М.Мясіщевим, є соціальність, свідомість і самостійність. Усіма вказаними ознаками володіє більшість випускників допоміжних шкіл... Значить, розумово відсталий учень - це особистість, яка розвивається і формується.

...Ядерні ознаки розумової відсталості (Л.С.Виготський)... опосередковано позначаються на формуванні особистості і зумовлюють специфіку психічного розвитку дитини. До ядерних первинних ознак розумової відсталості відносять патологічну інерт­ність нервових процесів, слабкість замикаючої функції кори головного мозку, надмірно широку генералізацію подразників. На основі цих первинних аномалій формуються вторинні ознаки: недорозвиток вищих психічних функцій - мислення, довільної уваги, творчої уяви, самосвідомості, волі.

Важливу роль у процесі соціального розвитку дитини відіграє потреба в нових враженнях, яка розглядається як база для розвитку інших соціальних потреб дитини [Л.І.Божович]... Дифузне ураження кори не дає можливості мозку функціонувати нормально, що і гальмує виникнення потреби у враженнях навіть тоді, коли немає дефіциту у спілкуванні розумово відсталої дитини з батьками. Якщо дитина росте в неповноцінній сім'ї, то формування з раннього дитинства соціальних потреб ще більше ускладнюється.

Своєрідність розвитку особистіниих якостей аномальної дитини пояснюється також специфічними стосунками з оточуючими, які часто виявляються несприятливими, оскільки для розвитку особистості аномальної дитини однаково шкідливим є і ігнорування її, і надмірна опіка. Особливо негативно впливає на формування [особистості] навчання дитини-дебіла в масовій школі. Відставання у навчанні, негативне ставлення однолітків формує негативні риси характеру (патологічну ніяковість або озлобленість, слабкість волі).

Особливості особистості розумово відсталої дитини залежать і від часу ураження ЦНС. Якщо органічне ураження кори великих півкуль головного мозку виникло в період внутрішньоутробного розвитку або в пологовий період, то взаємостосунки дитини з зовнішнім середовищем ускладнені з моменту її народження. Якщо ж ураження мозку виникає після того, як дитині виповниться рік, то взаємодія з середовищем будується на фундаменті нормального безпосередньо-емоційного спілкування... Розвиток особистості [дементних] дітей протікає на основі раніше засвоєних навичок і знань, які повністю не втрачаються; формування ж нових форм психічної діяльності ускладнене [Г.Є.Сухарєва].

Проте у всіх випадках у розумово відсталих дошкільників недорозвиток особистості найяскравіше проявляється в ігровій діяльності. Розумово відстала дитина пасивна в грі, яка не стає для неї моделлю соціального досвіду...

Розумово відстала дитина [в сім років] ще не готова до навчальної діяльності, вона стає для неї провідною приблизно з другого класу. З четвертого класу в життя учня допоміжної школи входить професійно-трудова діяльність. Ця обставина грає позитивну роль у формуванні соціально важливих особистісних властивостей розумово відсталих дітей.

Фактори розвитку – система факторів, які визначають психічний і поведінковий розвиток дитини, це сукупність методів і засобів навчання, організація і зміст навчання, рівень педагогічної підготовленості вчителів. Фактори розвитку можуть сприяти або перешкоджати йому, прискоряти або навпаки, сповільнювати процес розвитку дитини.

Виокремлюються такі фактори психічного розвитку, як біологічний, соціальний та активність самої особистості.

Біологічний фактор психічного розвитку людини формується і вступає в дію ще до народження дитини, тому вважається основою, підґрунтям для розгортання психічного розвитку. Даний фактор включає в себе:

• спадковість (якості, передані індивіду від батьків через генотип),

• природжені ознаки (особливості внутрішньоутробного розвитку дитини та процесу її народження),

• результати дозрівання нервової системи (зростання та формування зв'язків аксонів та дендритів, мієлінізація нейронів).

Соціальне середовище, що впливає на дитину, - це передусім люди, їх взаємини, створені ними речі, знаряддя діяльності, мовні засоби, духовні цінності.

Активність особистості як детермінанта розвитку психіки

Особистість, що формується, не є пасивним продуктом взаємодії біологічного та соціального факторів. Взаємодія цих факторів реалізується через активність дитини.

Засобом активності дитини, що виявляється в діяльності, відбувається двостороння взаємодія підростаючої особистості з соціумом. Впродовж дорослішання індивіда й ускладнення його психічної організації активність теж збагачується , як змістом, так і засобами її вираження. На різних стадіях розвитку дитини її активність виявляється на таких рівнях (за Г.О. Люблінською):

а) репродуктивний (копіювання дій дорослого в словах, іграх, манері поведінки),

б) виконавчий (виконання дитиною поставлених дорослим завдань і на цій основі вироблення нових вмінь),

в) самостійний (самостійна постановка завдань, пошуки та апробація способів їх вирішення).