Коцюбинський

М. Коцюбинський

Про кого чи про що цитата?

* Признаюсь — заздрю планетам: вони мають свої орбіти, і ні­що не стає їм на їхній дорозі. Тоді як на своїй я скрізь і зав­жди стрічаю людину

* Мої дні тепер течуть серед степу, серед долини, налитої зе­леним хлібом. Безконечні стежки, скриті, інтимні, наче для самих близьких, водять мене по нивах, а ниви котять та й котять зелені хвилі і хлюпають ними аж в краї неба

* На небі сонце — серед нив я. Більше нікого. Йду. Гладжу рукою соболину шерсть ячменів, шовк колосистої хвилі. Вітер набива мені вуха шматками згуків, покошланим шу­мом

* З тьми «невідомого» з'явивсь я на світ, і перший віддих, і перший рух мій — у темряві матернього лона. І досі той морок наді мною панує — всі ночі, половину мого життя стоїть він між мною й тобою. Його слуги й хмари, гори, темниці — закривають тебе від мене — і всі троє ми знаємо добре, що неминуче настане час, коли я, як сіль у воді, роз пущусь в нім навіки. Ти тільки гість в житті моїм, сонце, бажаний гість, — і коли ти відходиш, я хапаюсь за тебе. Ловлю останній промінь на хмарах, продовжую тебе у вог-; .к ні, в лампі, у феєрверках, збираю з квіток, з сміху дитини, з очей коханої. Коли ж ти гаснеш і тікаєш від мене — творю твою подобу, даю наймення їй «ідеал» і ховаю у серці. І він мені світить.

* Сіра маленька пташка, як грудка землі, низько висіла над полем. Тріпала крильми на місці напружено, часто і важко тягнула вгору невидиму струну від землі аж до неба. Стру­на тремтіла й гучала. Тоді, скінчивши, падала тихо униз, на­тягала другу з неба на землю. Єднала небо із землею в го­лосну арфу і грала на струнах симфонію поля

* Прощайте. Йду поміж люди. Душа готова, струни тугі, на­ладжені, вона вже грає...

* Чи він кохав Палагну? Така думка ніколи не займала його голови. Він ґазда, вона ґаздиня, і хоч дітей у них не було, зате була худібка — чого ж ще більше?.. Вони їздили разом до міста або на храм... Він обіймав молодиці, Палагну цілували чужі чоловіки — ото диво яке! — і вдоволені, що набулись так файно, вони вертались знову до щоденних турбот

^* Про нього люди казали, що він богує. Він був як бог, знаю­чий і сильний, той градівник і мольфар. У своїх дужих ру­ках тримав сили небесні й земні, смерть і життя, здоров'я маржини й людини, його боялись, але потребували всі .

* Він був без одежі. М'яке темне волосся покривало все його тіло, оточало круглі і добрі очі, заклинилось на бороді й звисало на грудях... Се був веселий … , добрий лісо­вий дух, що боронить людей од нявок. Він був смертю для них: зловить і роздере

Дай відповідь на запитання

1. Через оспівування сонця як джерела життя на землі М. Ко­цюбинського стали називати....

2. Яку присвяту має новела «Іntermezzo»?

3. Завершіть логічний ряд: Оверко, Трепов і....

4. Яким фруктом ліричний герой новели «Іntermezzo» заїв звістку про ряд білих мішків?

5. Яким сюжетним елементом є зустріч на ниві ліричного ге­роя із селянином?

6. Яке дієслово наказового способу повторює ліричний герой у кінці новели?

7. Який елемент драматичного твору М. Коцюбинський по­містив між присвятою і текстом новели «Іntermezzo»?

8. Від якої особи написано новелу «Іntermezzo»?

9. Що означає слово Іntermezzo в перекладі з італійської?

10. Хто екранізував «Тіні забутих предків»?

11. Яку пару закоханих із світової літератури нагадує Іван і Марічка?

12. Як називали гуцули злого духа?

13. Яке прізвище мала родина Марічки?

14. Від кого Іван почув у лісі мелодію, яку він так давно шукав?

15. Хто «носила пишні шовкові хустки, а на воластій шиї бли­щало в неї стільки намиста, що челядь із заздрощів аж розсіда­лась»!

16. З ким зраджувала Іванова жінка?

18. Які музичні інструменти сумно ридали під вікнами в кінці повісті «Тіні забутих предків»?

Тести

1 . Визнач у кому рядку правильно визначено ознаки обох творів М. Коцюбинського:

А « Тіні забутих предків» - роман у стилі імпресіонізму, «Інтермеццо» - романтична новела

Б «Інтермеццо» - імпресіоністична новела, «Тіні забутих предків» - неоромантична повість

В «Інтермеццо» - психологічна новела, «Тіні забутих предків» - філософська поема

Г «Тіні забутих предків» - імпресіоністична драма, «Інтермеццо» - неоромантична повість

2. У повісті «Тіні забутих предків» М. Коцюбинського події розвиваються в такій послідовності:

А зустріч ворожих родів; кохання Івана й Марічки; Іван на полонині; одруження з Палагною; танець із чугайстром.

Б Іван на полонині; танець із чугайстром; кохання Івана й Марічки; зустріч ворожих родів; одруження з Палагною.

В кохання Івана й Марічки; Іван на полонині; танець із чугайстром; одруження з Палагною; зустріч ворожих родів.

Г одруження з Палагною; Іван на полонині; танець із чугайстром; зустріч ворожих родів; кохання Івана й Марічки.

Д зустріч ворожих родів; кохання Івана й Марічки; Іван на полонині; танець із чугайстром; одруження з Палагною.

3. Кульмінацією новели М. Коцюбинського «Intermezzo» є

А звільнення письменника від залізних обіймів міста.

Б зустріч митця з селянином.

В звернення героя до сонця.

Г пісня жайворонка.

Д прощання з нивами.