32

МІНІСТЕРСТВО ОСВІТИ І НАУКИ, МОЛОДІ ТА СПОРТУ УКРАЇНИ

ГОЛОВНЕ УПРАВЛІННЯ ОСВІТИ І НАУКИ ДОНЕЦЬКОЇ ОБЛДЕРЖАДМІНІСТРАЦІЇ

ВІДДІЛ ОСВІТИ ХАРЦИЗЬКОЇ МІСЬКОЇ РАДИ

ТЕРИТОРІАЛЬНЕ ВІДДІЛЕННЯ МАЛОЇ АКАДЕМІЇ НАУК УКРАЇНИ

ХАРЦИЗЬКА ЗАГАЛЬНООСВІТНЯ ШКОЛА І – ІІІ СТУПЕНІВ № 11

ХАРЦИЗЬКОЇ МІСЬКОЇ РАДИ ДОНЕЦЬКОЇ ОБЛАСТІ

Відділення: філології та мистецтвознавства

Секція: мистецтвознавство

Модерний «березіль» леся курбаса і драматургічний процес в україні у 20 х роках хх століття

Науково – дослідницька робота

Учня 11 класу

Зуївської загальноосвітньої школи

І – ІІІ ступенів № 11

Чулкова Віктора Ігоровича

Керівник роботи:

Циплакова Тамара Ілхамівна

Вчитель – спеціаліст

Вчитель української мови та літератури

Зуївської загальноосвітньої школи

І – ІІІ ступенів № 11

Харцизьк - 2012

Відкриваю для себе

Нові імена,

І глибинні думки,

І душевні висоти…

Скільки років ховала

Їх прірва страшна,

Що хотіла наш дух,

Нашу суть побороти.

Скільки їх, що приходять

З далекої тьми,

Хоче серце усіх

Поіменно назвати…

І на болях своїх

Знову пишемо ми

Імена, імена…

І вкорочені дати…

Вадим Крищенко

ВСТУП: Мета роботи – полягає в дослідженні розвитку українського театру, впливу західноєвропейського драматургічного процесу на побудову світогляду і майстерності українських театралів, зокрема на окреслення їх шляхів. З вищезазначеної мети випливають певні завдання: показати важливість проблеми реабілітації таких особистостей як Лесь Курбас, Микола Куліш, Володимир Винниченко, Олександр Олесь. Всі вони працювала на творчій ниві, як на материковій Україні, так і в еміграції, залишились вірними своїм принципам, думкам, ідеям і діяльності. Тому постає нагальна необхідність дослідження їх життя і діяльності, бо вони стояли на началах народження «нової драми». Можливо нам і на думку не спадає замислитися над тим, який важкий, тернистий шлях пройшов український професійний театр. Уявляючи його могутнім деревом і простежуючи його зародження і розвиток, ми навіть не замислюємось, що його коріння сягають у глибину ХІХ століття. Із глибоких надр землі п’є соки це дерево, його могутня крона. На мою думку, саме це бажання творити індивідуальне, насичене національними почуттями і думками і зробило цей період дуже строкатим і бідним на одноманітність. Цікавим було явище поєднання здобутків зарубіжних митців з творчістю українських театралів. Цей синтез ніби всотав у себе найновіші доробки сучасників України і Європи, породив новий тип мистецького руху, і побудований цей рух був на класичному і ментальному началі. Отже, маємо право говорити про унікальне явище українського театру початку ХХ століття.Початок ХХ ст. ознаменував собою початок бурхливого творчого процесу. У нових творах гармонійно поєднувалось використання традицій як національної, так і світової літератури. У драматургії продовжували активно працювати С.Васильченко, В.Винниченко, С. Черкасенко, Л.Яновська, І.Дністровський, М.Куліш. Основоположником і фундатором нового українського професійного театру можна з упевненістю назвати талановитого режисера Олександра Степановича Курбасом. [17, 25] Непоправної втрати зазнали драматургія і театр через чисельні заборони на імена і твори та фізичне знищення митців. Адже з літературного та культурного процесу повністю або майже повністю і надовго були викреслені імена В.Винниченка, Л.Старицької-Чернявської, М.Ірчана, І.Дністровського, М.Куліша, а також Леся Курбаса. Сьогодні ми їх називаємо «білими плямами» в історії красного письменства. Це аж ніяк не загублені, забуті імена, це чорні сліди пожеж, свідомого винищення української культури, її найкращого цвіту – інтелігенції, генофонду нації. Це криваві сторінки історії нашої Вітчизни, її біль, невідрадна туга, скорбота. З-поміж усіх нетривких мистецтв найнетривкіше те, чиїм матеріалом є людське тіло і дух. Нема на світі нічого нетривкішого ніж життя. А театр – сума життів.[18, 136 – 138] Вистава живе, поки її грають, після того вона живе у враженнях тих, хто її бачив. Поки живуть вони. На тому все вривається.

Непоправної втрати зазнав український драматургічний процес зі смертю Олександра Степановича Курбаса. У квітні-травні 1926 р. Всеукраїнська театральна нарада ухвалила рішення про перейменування київського театру "Березіль" у Центральний український театр Республіки і переведення його до Харкова. Відтоді почався чи не найяскравіший період життя видатного українського режисера, який повною мірою розділив трагічну долю свого покоління.  [3, 19 - 21]

Наша література та культура – це один із струменів літератури світу. І без цього струменя не буде повноводним літературне життя Європи. Показати свій, неканонічний шлях рідної літератури, але суголосний шлях європейських літератур, – це прилучити молодих громадян України до європейських надбань культури.

З другої половини ХІХ ст. драматурги шукали нових форм мистецтва, що призвело до народження і активного розвитку «нової драми». Отже протягом третьої третини ХІХ ст. реформування зазнає драматургія. Ці процеси були органічним розвитком тих явищ, що стали помітними ще у ХVIII ст.. Саме тоді виникла драма як окремий жанр, спрямований на смаки середніх класів. Представники західноєвропейської «нової драми» - а саме так охрестили літературознавці усю сукупність новаторських тенденцій у творчості найрізноманітніших драматургів того часу, виступивши проти усіх історичних театральних систем від античності до романтизму, поставили собі за мету створити сучасний, абсолютно оригінальний театр. [13, 350]

РОЗДІЛ І. Життєвий і творчий шлях Леся Курбаса. Формування його світоглядних засад.