- •Т. Є. Царик, в. В. Файфура
- •1. Предмет, методи і завдання дисципліни
- •1.1 Зміст поняття “екологія”
- •1.2 Історіярозвитку екології як науки
- •1.3 Сучасний стан розвитку
- •1.4 Структура екології
- •1.5 Поняття про “загальну екологію” (біоекологію)
- •Співвідношення між окремими компонентами повітря природного і промислового походження (тон на рік)*
- •1.6 Методи екологічних досліджень
- •2. Наукові засади раціонального природокористування й охорони навколишнього середовища
- •2.1 Поняття системи“природа – господарство – населення”
- •2.2 Ідеї в. Вернадського про “ноосферу”
- •2.3 Концепція сталого розвитку (Sustainable Development)
- •2.4 Екологічна безпека
- •2.5 Економічний аспект екологічної безпеки
- •2.6 Концепції регулювання взаємовідносин людини і природи
- •2.7 Основні екологічні закони
- •3. Екологічне виховання населення
- •3.1 Екологічне мислення
- •3.2 Екологічна культура, освіта і виховання
- •4. Розвиток продуктивних сил та антропогенний вплив на навколишнє середовище
- •4.1 Основні форми, обсяги і наслідки антропогенного впливу на навколишнє середовище
- •4.2 Екологічні проблеми народонаселення
- •Розподіл доходів та економічна нерівність у світі*
- •4.3 Урбоекологічні проблеми
- •4.4 Проблеми утилізації відходів
- •4.5 Основи радіоекології. Екологія і космос.
- •4.6 Екологічні особливості галузевого використання природних ресурсів та екотехнологій. Екологічні проблеми і шляхи їх вирішення в галузях промисловості
- •Структура світового енергетичного балансу*
- •Викиди в атмосферу електростанцією потужністю
- •1000 МВт за рік (в тоннах)
- •4.7 Агроекологічні проблеми розвитку і шляхи їх розв'язання
- •5. Еколого-економічні і еколого-соціальні проблеми використання природних ресурсів
- •5.1 Сучасний стан навколишнього природного середовища світу і України. Загальний стан природних ресурсів України, еколого-економічні проблеми їх використання
- •Найбільші канали України
- •Склад атмосферного повітря
- •5.2 Причини розростання екологічної кризи.
- •5.3 Заповідна справа в Україні
- •5.4 Основні проблеми соціально-економічного розвитку України та їх екологічні наслідки
- •Захворюваність в містах з різним станом атмосфери *
- •6. Регіональні екологічні проблеми України
- •6.1 Характеристика екологічних умов Полісся, Лісостепу і Степу
- •6.2. Характеристика екологічних умов Карпат і Криму
- •6.3 Характеристика екологічних умов Чорного і Азовського морів
- •6.5 Проблеми забруднення великих промислових міст
- •6.6 Регіональні аспекти забруднення навколишнього природного середовища України
- •6.7. Шляхи виходу з екологічної кризи
- •7. Управління природокористуванням та правовий захист навколишнього середовища
- •7.1 Екологічне право України
- •7.2 Організація служби охорони природи в Україні
- •7.3 Система екологічних стандартів і норм
- •Гранично допустимі концентрації шкідливих речовин в повітрі населених пунктів
- •Гдк деяких домішок у водоймах господарсько-побутового і рибогосподарського водокористування
- •Показники якості питної води
- •Гдк деяких полютантів у ґрунті та рослинних продуктах
- •Шкала інтенсивності шуму, дБ
- •Перелік рослин і тварин – індикаторів чистоти водойм
- •7.4 Екологічне ліцензування
- •7.5 Екологічна паспортизація
- •7.6 Екологічний менеджмент
- •7.7 Екологічний аудит
- •8. Екологічний моніторинг. Система екологічної інформації
- •8.1 Екологічний моніторинг
- •8.2 Методи моніторингу
- •Деякі методи аналізу забруднювальних речовин
- •8.3 Система екологічної інформації
- •8.4 Зміст екологічного контролю (моніторингу)
- •Класифікація пріоритетних забруднювальних речовин та програми вимірювань
- •8.5 Види екологічного моніторингу
- •Характеристика окремих видів моніторингу за основними параметрами спостережень(Джигерей, Сторожук, Яцюк, 2001, с.145)
- •Класифікація систем моніторингу (за в. Джигиреєм)
- •8.6 Організація мережі моніторингу
- •9. Екологічна експертиза та проблеми її організації
- •9.1 Екологічна експертиза
- •9.2 Форми екологічної експертизи
- •9.3 Суть і етапи екологічно-інженерної експертизи
- •9.4 Організація екологічної експертизи
- •10. Планування раціонального природовикористання та охорони навколишнього середовища
- •10.1 Зміст планування раціонального природовикористання
- •10.2 Екологічне прогнозування
- •10.3 Форми екологічного прогнозування відрізняються за масштабами території і компонентами природного середовища, для яких виконуються дослідження
- •10.4 Екологічні програми
- •11. Економічний (госпрозрахунковий) механізм природовикористання і охорони навколишнього середовища
- •11.1 Поняття про еколого-економічні системи
- •11.2 Поняття про екологічну економіку
- •11.3 Економіка природовикористання
- •11.4 Економіка ресурсовикористання
- •Грошова оцінка земель України і фрн (за Данилишиним, 1999)
- •11.5 Платежі (збори) за використання природних ресурсів
- •Оцінка частки відрахувань за геологорозвідувальні роботи (грр) у вартості мінеральної продукції
- •11.6 Економіка відшкодування збитків від забруднення та інших порушень стану навколишнього середовища
- •Значення питомих економічних збитків від викидів 1 т шкідливих речовин в атмосферу, у дол. Сша
- •Значення питомих збитків від скидання 1 т шкідливих речовин у водні джерела, у дол. Сша
- •11.7 Платежі за забруднення та інші негативні впливи на навколишнє природне середовище
- •Коефіцієнти, що характеризують чисельність жителів населеного пункту
- •Коефіцієнти, що характеризують народногосподарське значення населеного пункту
- •Регіональні (басейнові) коефіцієнти
- •Такси для оцінювання розміру відшкодування збитків внаслідок забруднення суднами територіальних і внутрішніх морських вод України
- •Коефіцієнти, що встановлюються залежно від місця розміщення відходів і характеру устаткування відходосховища
- •11.8 Інші методи економічного механізму природовикористання
- •Економічна та соціальна ефективність здійснення природоохоронних заходів
- •12.1 Оцінка ефективності природоохоронної діяльності
- •12.2 Методи оцінки ефективності природовикористання у різних сферах діяльності
- •13. Науково-технічний прогрес і економіка природовикористання
- •Критерії вибору нових технологій (за д. Гайнріхом, м. Гергтом)
- •14. Міжнародний досвід і співробітництво у галузі охорони навколишнього середовища і раціонального природовикористання
- •14.1 Національна і глобальна екологічна політика
- •14.2 Світові й регіональні екологічні організації
- •14.3 Громадські екологічні рухи
- •14.4 Екологічний імператив розвитку
- •Література
2.5 Економічний аспект екологічної безпеки
Економічний аспект екологічної безпекивключає оцінку:
1) суспільних витрат, які спричинені забрудненням; вони складаються з двох частин – економічних збитків від забруднення і додаткових та компенсаційних витрат на подолання забруднення;
2) економічних збитків– це вартість, яка не була вироблена у результаті забруднення (зниження продуктивності праці, якості природних ресурсів та ін.);
3) додаткових та компенсаційних витрат– це витрати суспільної праці на усуненняабо зменшення негативних наслідків від забруднення.
Рисунок 2.1. Співвідношення основних економічних категорій, що пов‘язані з якістю навколишнього середовища за рівнем його забруднення та іншими негативними наслідками
М– максимально можливий рівень забруднення;В– витрати на боротьбу з забрудненням;З – економічні збитки від забруднення;Зmax – максимально можливий рівень збитків;С– суспільні витрати, які пов‘язані з забрудненням і охороною довкілля;Со– суспільно оптимальний рівень збитків і витрат;Сmin– суспільне бажана якість довкілля з врахуванням економічних можливостей.
Залежність В іЗ: чим менше витрати на боротьбу з забрудненням тим більше збитки від забруднення.
С– сума графіківВ і З. С– найбільше у першій фазі графіку за рахунок високих витрат на боротьбу з забрудненням(В)і в кінцевій фазі графіку за рахунок максимальних збитків(З)від забруднення (коли з ними практично не борються:В– мінімальне).С– мінімальне у середній фазі графіку () при відповідному співвідношенніВ і З (цей мінімум для суспільства є економічне найвигіднішим).
Со– відповідає1(суспільно бажана якість довкілля) і2(економічне оптимальна якість довкілля); їм відповідають суспільні витрати () і ().
1– збільшення суспільних витрат і збитків, що обумовлено рухом до суспільно бажаної якості довкілля; 2– збільшення витрат на боротьбу з забрудненням у зв‘язку з забезпеченням суспільне бажаної якості довкілля;3– зменшення економічних збитків від забруднення у зв‘язку з забезпеченням бажаної якості довкілля.
(1) – величина “ненульового” ризику; (2) – економічний оптимум якості довкілля; (3) – допустимий (ГДК), але не бажаний рівень забруднення довкілля.
2.6 Концепції регулювання взаємовідносин людини і природи
Концепція біотичної регуляції навколишнього середовища.Багато екологів (В. Данілов-Данільян, К. Лосєв, Т. Акімова, В. Хаскін, В. Горшков та ін.) вважають, що сталий розвиток не можливий поки в основу збереження природи не буде покладений біотичний принцип регулювання. За визначенням В. Данілова-Данільяна, сталий розвиток це процес, що вимагає безперервну підтримку і ця підтримка глобальної економіки повинна здійснюватися лише у межах несучої ємності екосистем планети. Це такій розвиток, якій не виводить глобальну цивілізацію за межі господарської ємності біосфери, не викликає в неї процесів руйнування і деградації. Тобто “єдиним засобом збереження придатного для життя людини довкілля в глобальних масштабах є відновлення угруповань природної біоти не в межах мізерних площ заповідників, а на великих територіях земної поверхні” (Білявський, Бутченко, Навроцький, 2002, с. 153).
Слід додати, що з точки зору захисту інтересів біосфери, ці погляди є безумовно найреальнішими. Але, одне з основних правил існування біоти гласить, що без негативних наслідків з неї можна використати тільки 1% чистої первинної продукції. Це, в свою чергу, визначає: для того, щоб біосфера функціонувала як найкраще, необхідно 99% енергетичної потужності цивілізації та її праці витрачати на стабілізацію довкілля і лише 1% можна витрачати на підтримку існування власне людства та його техносфери. На нашу думку, подібний підхід ні як не може бути ймовірним і прийнятим людством за основу своєї життєдіяльності.
Ідея коеволюційного розвитку людини і природи.Відомий російський вчений-еколог М. Моісєєв вважає, що гармонійні стосунки між людиною і природою неможливі. Головна ідея його концепції – коеволюційний розвиток суспільства і природи. Коеволюція – паралельний, спільний розвиток техно- й біосфери. В зв‘язку з тим, що НТП нині в 100000 разів перевищує швидкість біоеволюції, слід вважати, що коеволюція не просто паралельний розвиток, а своєрідна адаптація один до одного різношвидкісних процесів біосфери й техносфери.
Концепції “неотехнооптимізму”.Протилежними песимістичним концепціям розвитку стосунків між людиною і природою є погляди, за якими основні надії людства в гармонізації взаємодії техносфери й біосфери полягають у кращому розвитку найновіших технологій. Головними ідеологами цього напрямку виступають Е. Вайцзеккер, Е. Ловінс, Х. Ловінс. Їх остання доповідь Римському клубові*“Чинник чотири: подвоєння продукції при використанні половини ресурсів” (1994 р.) аналізує можливості впровадження найновітніших екологічно чистих й мало ресурсномістких технологій. За їх розрахунками, вони дають можливість у 4 ризи підвищити ефективність використання ресурсів (не видобування, а саме використання). Також в їх доповіді розглядаються проблеми нової організації екобізнесу, податкової бази, спрямованої на заохочування ефективного використання природних ресурсів. Але автори цієї концепції, яку ще називають концепцією“неорозкоші, або“необагатства”також підкреслюють, що ненаситне споживання може випередити “революцію ефективності”, звівши нанівець зусилля людства щодо поліпшення екологічних умов. Таким чином, усе зводиться до можливостей і бажань сучасної цивілізації зрозуміти небезпечність сучасної екологічної політики і необхідність обмеження надмірного зростання власних матеріальних потреб.
На наш погляд, ні жодна з розглянутих наукових концепцій не може бути прийнятою повністю без деяких обмежень, особливе концепція біотичного регулювання. Людство ніколи не захоче повністю підпорядкувати власні інтереси потребам природи. Тобто шлях пошуку гармонізації відносин між людиною і природою знаходиться десь у посередині наведених позицій і поглядів науковців-екологів.
Також, слід зауважити, що сучасна НТР поступово отримує зовсім нові риси розвитку: з науково-технічної вона переростає в науково-біотехнічну. В останні роки найбурхливішими темпами розвиваються нові біотехнології, генна інженерія, клонування, випробування принципово нових біоматеріалів. Це все – ознаки нової революції. Спрогнозувати, які вона може мати наслідки, поки ще неможливе. При позитивному, контрольованому розвитку науково-біотехнічного прогресу (НТБП) ймовірне чекати у далекому майбутньому таку цікаву картину розвитку цивілізації: Населення й основне господарство існують практично ізольовано від природи в відносно невеликих локальних ареалах, де створені штучні умови життя закритого циклу за типом функціонування космічних станцій. Основний простір Землі займає “дика природа”, яка буде мати можливість самостійного відновлення і розвитку. З природного середовища використовуються тільки окремі об‘єкти для створення живої біомаси (штучного виробництва), для наукових досліджень, для відпочинку (скоріше всього екстремального) людей. Також будуть використовуватися корисні копалини, вода, атмосфера з допомогою ощадливих технологій.
При негативному варіанті розвитку людство чекає повна деградація як біосфери, так й самої людини (як біологічного виду):розповсюдження раніше невідомих рослинних та тваринних, а можливо й людських, монстрів. Тобто може бути створена зовсім нова, нікому поки ще невідома біосфера. Хоча цей нарис майбутнього можна вважати фантастичним, але, на наш погляд, людству вже зараз слід задуматися над ймовірними наслідками біотехнічної революції.