20.Стилі індивідуальної діяльності практичного психолога.

Формування ІСД - важливий аспект професійного навчання, розвитку професійних здібностей, професійної придатності. Цілеспрямоване формування ІСД базується на використанні позитивних можливостей людини або на компенсації негативних виявів. Відповідно у структурі стилю виділяють механізми адаптації й компенсації. Водночас структура індивідуального стилю визначається особливостями співвідношення орієнтувальної, виконавчої та контрольної діяльності (залежно від таких властивостей людини, як типологічні особливості вищої нервової діяльності та мотивації особистості).

ІСД - це система прийомів роботи, які характеризують різні сторони діяльності: особливості здійснення виконавчих дій, вибору ситуацій і завдань, організації робочого місця, підготовки до роботи й дотримання вимог, які ставляться. Трудові прийоми формуються для адаптації, компенсації й корекції виконання трудових дій. Співвідношення і взаємозв'язок трудових дій зумовлені впливом властивостей різних рівнів індивідуальності, зокрема особистісного й психофізіологічного. При цьому відбувається спрямована особистістю регуляція проявів властивостей нервової системи. Сполучними ланками між названими рівнями індивідуальності виступають емоційна реакція, самооцінка й установки.

Необхідними умовами формування ІСД є позитивне ставлення до діяльності та адекватні (правильні) самооцінки: їх оптимістичний чи песимістичний характер, правильність чи помилковість; ступінь усвідомлення особливостей виконання дій, переоцінки або недооцінки своїх можливостей і наявність відповідних установок здійснювати різні стратегії впливу в експериментальних ситуаціях; висвітлення переваг і недоліків, зумовлених типологічними відмінностями, нейтралізація внутрішніх негативних оцінок, формування адекватних оцінок, усвідомлення особливостей виконання трудової діяльності, формування впевненості у своїх можливостях, перебудова неправильних установок, створення оптимального емоціонального фону діяльності Така індивідуальна робота має здійснюватися на основі спеціальної організації орієнтувальної діяльності тих, хто навчається. Іншими словами, йдеться про таку повноту вказівок про дії, які підлягають засвоєнню, і такий контроль за їхнім виконанням, які уможливлюють вияв індивідуальних особливостей людини та їх доцільне використання в процесі виконання різних виробничих (навчальних) завдань, тобто формування раціонального індивідуального стилю діяльності.

21.Кризи психологічного становлення практичного психолога.

У структурі адаптації особистості до ситуації кризи професійного становлення ми виділили такі основні компоненти: психологічний, функціонально-професійний, особистісно-професійний та соціально-психологічний. Так, стан високого ступеню психологічної адаптованості як результат процесу адаптації індивіда до нових умов і вимог діяльності характеризує емоційну сферу особистості: емоційну стійкість як показник загального рівня психологічної адаптованості.Показниками високого ступеню психологічної адаптованості є адекватне емоційне реагування людини на кризову ситуацію з адекватною її оцінкою та оцінкою себе в цій ситуації, що пов’язано з достатнім рівнем розвитку емоційно-вольових якостей та впевненості у собі: здатність свідомо керувати своїми емоціями з високим рівнем саморегуляції, рішучість, дисциплінованість, організованість, самоконтроль тощо. Дезадаптованість же пов’язана із такими емоційними реакціями на ситуацію як депресія, тривожність, негативне самопочуття, фрустрації як показники переживання людиною кризових станів.Стан функціонально-професійної адаптованості як результат процесу адаптації молодої людини до професійних (до них ми відносимо і навчальні також) задач, дій та операцій, які він виконує, впливає на успішність діяльності і характеризує мотиваційну сферу особистості. У студентських групах значущим показником функціонально-професійної адаптованості виявилася навчальна продуктивність, в групах безробітних – рівень індивідуальної активності, проявлений ними в ситуаціях професійних змін (вибір нової спеціальності, факт перекваліфікації або пасивність і очікування, що ситуація сама зміниться). Емпірично було доведено, що базові показники функціонально-професійної адаптованості: мотивації досягнення успіху у співвідношенні з показниками мотивації уникнення невдач, показники рівня потреби в досягненнях, наявність актуальності професійних цінностей та внутрішній локус контролю з високим рівнем відповідальності впливають на вищезазначені критерії результативності адаптаційного процесу.Стан особистісно-професійної адаптованості як результат процесу адаптації молодої людини до діяльності та професії оцінювався нами як високий за умови наявності особистісних рис, які відповідають вимогам фахово-професійного оточення. Стан соціально-психологічної адаптованості як результат процесу адаптації молодої людини до соціальних аспектів професійного середовища досліджувався нами через виявлення ступеня задоволення у студентів: міжособистісними стосунками в групі, діловими стосунками з керівництвом, зокрема викладачами, навчальною діяльністю та майбутньою професією і життям взагалі; у безробітних – ступеня задоволення стосунками в групі осіб, що перекваліфіковуються, стосунками з керівництвом центру зайнятості, вибраною спеціальністю і життям взагаліМіж наведеними типами адаптивності немає чітких меж. Але вони не є ідентичними. Всі їх ми відносимо до структури професійної адаптації.