Дорожньо-транспортний правовий захист
Дорожньо-транспортна безпека регламентується Законом "Про дорожній рух" від 16 липня 1993 р. Цей закон визначає правові та соціальні основи дорожнього руху з метою захисту життя та здоров'я громадян, створення безпечних умов для учасників руху та охорони навколишнього середовища.
Посадові особи, що відповідають за експлуатацію транспортних засобів зобов'язані:
о забезпечувати професійний рівень водіїв,
о дотримуватися режиму праці та відпочинку, здійснювати кон-троль за станом їх здоров'я.
Забезпечувати належний технічний стан транспортних засобів та дотримуватися екологічних вимог при їх експлуатації. Не допускати на лінію транспортні засоби, технічний стан яких не відповідає державним стандартам або ті, що не пройшли державного технічного огляду.
Учасники дорожнього руху (водії, пасажири, пішоходи та ін.) мають право на безпечні умови дорожнього руху, на відшкодування збитків, завданих внаслідок невідповідності стану автомобільних доріг, залізничних переїздів вимогам безпеки руху. Водій має право на відшкодування збитків, заподіяних внаслідок невідповідного стану автомобільних доріг, залізничних мостів вимогам безпеки руху, згідно з чинним законодавством (ст. 16).
Пішохід має право на — переважний перетин проїзної частини по пішохідним переходах, а при їх відсутності дорогу переходити під прямим кутом до краю проїзної частини. Він зобов'язаний рухатись тротуарами, а в разі їх відсутності по краю дороги, керуватися сигналами світлофора.
Пасажири зобов'язані здійснювати посадку і висадку лише після повної зупинки руху з спеціальних майданчиків, а де їх немає, то з тротуару або узбіччя. Вони мають право на безпечне перевезення і відшкодування заподіяних збитків.
Експлуатація транспортних засобів забороняється, з вилученням номерних знаків у разі; порушення правил і нормативів щодо забезпечення безпеки дорожнього руху, технічних неполадок, невідповідності номерних знаків або непроходження технічного огляду.
Згідно з чинним законодавством водії і відповідні посадові особи органів МВС зобов'язані володіти практичними навичками надання першої медичної допомоги потерпілим внаслідок дорожньо-транспортних подій та періодично проходити відповідну підготовку за програмами міністерства охорони здоров'я. Транспортні засоби повинні обладнуватися спеціальними медичними аптечками.
Водії транспортних засобів несуть відповідальність за додержання гранично допустимих викидів і скидів забруднюючих речовин та гранично допустимих рівнів фізичних впливів на навколишнє середовище, встановлених для відповідних видів транспорту. Згідно законодавства юридичні та фізичні особи, винні у порушенні відповідних правил, нормативів та стандартів несуть дисциплінарну, адміністративну і кримінальну відповідальність.
Законодавство про пожежну безпеку
Для вдосконалення роботи щодо забезпечення пожежної безпеки створена законодавчо-правова база. Правовою основою діяльності в галузі пожежної безпеки є Конституція, Закон "Про пожежну безпеку", Постанови Верховної Ради, укази і розпорядження Президента, декрети, постанови та розпорядження Кабінету Міністрів, рішення органів державної виконавчої влада, місцевого та регіонального самоврядування, прийняті в межах їх компетенції. Пожежна безпека забезпечується стандартами, будівельними нормами, правилами улаштування електроустановок, нормами технологічного проектування та іншими нормативними актами, виходячи з сфери їх дії.
Закон "Про пожежну безпеку" визначає загальні правові, економічні та соціальні основи забезпечення пожежної безпеки на території держави. Забезпечення пожежної безпеки є складовою частиною виробничої діяльності підприємств, посадових осіб та працівників. Згідно чинного законодавства, забезпечення пожежної безпеки підприємств покладається на керівників та уповноважених осіб.
На кожному підприємстві з урахуванням його пожежної безпеки встановлюється відповідний протипожежний режим, порядок проведення пожежонебезпечних робіт, дії працівників у разі виникнення пожежі і т. ін. Пожежна безпека забезпечується шляхом проведення організаційних, технічних та інших заходів, спрямованих на попередження пожеж, забезпечення безпеки населення, зниження матеріальних втрат і зменшення негативних екологічних наслідків, а уразі їх виникнення створення умов для швидкого виклику пожежних підрозділів та успішного гасіння пожеж.
Вирішення питань пожежної безпеки входить до компетенції і Міністерства надзвичайних ситуацій, яке забезпечує:
-
здійснення державного пожежного нагляду, пожежної охорони населених пунктів та об'єктів народного господарства, координацію діяльності міністерств, інших центральних органів державної влади з питань вдосконалення пожежної охорони;
-
отримання від підприємств та всіх органів виконавчої влади інформації, необхідної для виконання покладених на нього завдань.
Рішення МНС з питань пожежної безпеки, що належать до його компетенції, є обов'язковими для органів державної виконавчої влади, а також підприємств, установ, організацій та громадян.
Підрозділи Державної пожежної охорони створюються в населених пунктах, а також на підприємствах та інших об'єктах незалежно від форм власності, що мають особливо важливе значення або підвищену пожежну небезпеку. Державна пожежна охорона формується на базі існуючих воєнізованої та професійної пожежної охорони, входить до системи МНС і здійснює державний пожежний нагляд.
Державна пожежна охорона є одночасно складовою частиною державної системи Цивільної оборони і у межах своєї компетенції вирішує питання мобілізаційної підготовки.
Основним завданням Державної пожежної охорони є:
-
нормативне регулювання в галузі пожежної безпеки і контроль за дотриманням протипожежних вимог,
-
запобігання пожежам та нещасним випадкам на них;
-
організація гасіння пожеж, рятування людей та надання допомоги в ліквідації наслідків аварій, катастроф і стихійних лих.
При гасінні пожеж основним бойовим завданням особового складу Державної пожежної охорони є рятування людей у разі загрози їх життю і ліквідація пожеж у такому обсязі, якого вона набула до моменту прибуття підрозділів Державної пожежної охорони.
Система управління охороною праці — це регламентована нормативними документами сукупність взаємозв'язаних організаційних, технічних, санітарно-гігієнічних і соціально-економічних заходів, спрямованих на формування безпечних і нешкідливих умов праці.
Управління безпекою життєдіяльності повинно базуватися на дотриманні законодавства про працю, виконання законів Верховної Ради, що стосується даного питання, а також постанов, директивних актів, Указів, відповідних розпоряджень Уряду та Кабміну, органів Державного нагляду, вимог стандартів, правил та інструкцій з проблем безпеки.
При отриманні управлінських рішень з вищестоящої інстанції кожен керівник структурної ланки визначає відповідальних за реалізацію даного рішення, вказує порядок доведення рішення до виконавця і встановлює конкретний термін його виконання.
Правильна розробка управлінських рішень, конкретних завдань дія функціональних служб і посадових осіб, визначення відповідальних осіб за забезпечення безпеки дає повну підставу керівнику підприємства вимагати повного виконання намічених заходів; щодо безпеки життєдіяльності.