Санітарний та протиепідемічний правовий захист
Санітарні та протиепідемічні заходи — це діяльність, спрямована на створення безпечних та здорових умов побуту, праці, навчання, відпочинку та інших сфер життя і діяльності людини, запобігання виникненню та поширенню інфекційних хвороб.
Верховною радою 24.02.1994 р. затверджено закон "Про забезпечення санітарного та епідемічного благополуччя населення" Санітарне та епідемічне благополуччя населення — це оптимальні умови життєдіяльності, що забезпечують низький рівень захворюваності, відсутність шкідливого впливу на здоров'я чинників навколишнього середовища, також умов для виникнення і поширення інфекційних захворювань.
Згідно з чинним законодавством громадяни мають право на: безпечні для здоров'я і життя продукти харчування, питну воду, умови праці, навчання, виховання, побут, відпочинок та навколишнє природне середовище; відшкодування збитків, завданих їх здоров'ю внаслідок порушення санітарного законодавства, а також достовірну інформацію про стан свого здоров'я, населення, а також про наявні та можливі чинники ризику для здоров'я.
Громадяни повинні піклуватися про стан свого здоров'я і гігієнічне виховання своїх дітей, не шкодити здоров'ю, виконувати розпорядження державної санітарно-епідемічної служби.
Підприємства мають розробляти та здійснювати; санітарні та протиепідемічні заходи; забезпечувати контроль за виконанням вимог санітарних норм щодо безпеки використання, зберігання, транспортування шкідливих для здоров'я речовин та матеріалів, а також за скиданнями, викидами, відходами та готовою продукцією; негайно інформувати органи санітарно-епідеміологічної служби про надзвичайні події і ситуації, що становлять загрозу для здоров'я населення, санітарного і епідеміологічного благополуччя.
Міністерство охорони здоров'я здійснює гігієнічну регламентацію небезпечних фізичних, хімічних, біологічних чинників, що присутні у середовищі життєдіяльності людини з метою обмеження інтенсивності або тривалості їх дії на здоров'я людини.
Згідно з чинним законодавством органи державної і виконавчої влади зобов'язані забезпечити населення питною водою, кількість та якість якої має відповідати вимогам санітарний норм 5 державних стандартів.
Атмосферне повітря в населених пунктах, на територіях підприємств, виробничих та інших приміщеннях тривалого чи тимчасового перебування людей повинно відповідати санітарним нормам. У процесі експлуатації споруд, будівель, обладнання власник зобов'язаний створити безпечні та здорові умови праці та відпочинку, здійснювати заходи спрямовані на запобігання захворюванням, отруєнням, травмам, забрудненню навколишнього середовища.
За дотриманням санітарних норм здійснюється державний нагляд органами санітарно-епідеміологічної служби. Державну санітарну службу складають органи і заклади санітарно-епідемічного профілю Міністерства охорони здоров'я, відповідні заклади і підрозділи Міністерства оборони. Міністерства внутрішніх справ. Державного комітету у справах охорони кордону, служби безпеки. На ці установи покладаються функції спеціально уповноважених органів державного санітарно-епідеміологічного нагляду на підпорядкованих їм територіях, об'єктах, у частинах і підрозділах.
Санітарно-епідеміологічні служби здійснюють державний санітарно-епідеміологічний нагляд, визначають пріоритетні заходи щодо профілактики захворювань і охорони здоров'я населення від шкідливого впливу навколишнього середовища. Служба проводить нагляд за підприємствами і установами щодо дотримання санітарного законодавства і реалізації державної політики з цих питань. Контролює виконання програм, що стосуються запобігання шкідливого впливу чинників навколишнього середовища на здоров'я населення.
Працівники дії яких призвели до порушення санітарного законодавства підлягають дисциплінарній, адміністративній та цивільно-правовій відповідальності.