Питання №23 «Сутність планування, його види та їхній взаємозв’язок»

Суть планування проявляється в конкретизації цілей розвитку фірми та кожного підрозділу окремо на певний період; визначенні господарських завдань, засобів їх досягнення, термінів а послідовності реалізації; виявлення матеріальних, трудових та фінансових ресурсів, які необхідні для вирішення поставлених завдань. У залежності від змісту, мети і завдань виділяють такі форми планування та види планів:

1.   Форми планування в залежності від тривалості планового періоду:

-  перспективне планування (прогнозування);

-  середньострокове планування;

-  поточне (бюджетне, оперативне) планування.

2.   Види планів:

а)   у залежності від змісту господарської діяльності – плани науково-дослідницьких та дослідницько-конструкторських робіт;виробництва і збуту; матеріально-технічного постачання; фінансовий план;

б)   у залежності від організаційної структури підприємства(фірми) - плани виробничої дільниці; плани дочірньої компанії.

Планування - це початковий етап управління. Однак це є не єдиний акт, а процес, який триває до завершення комплексу операцій, що плануються.

Планування містить у собі визначення:

-  кінцевої та проміжної мети;

-  завдань, вирішення яких необхідне для досягнення мети;

-  засобів та способів їх вирішення;

-  необхідних ресурсів, їх джерел і способу розподілу.

Питання №24 «Поняття, зміст та види контролю. Системи контролю з зворотним зв’язком»

Контроль — це вид управлінської діяльності по забезпеченню процесу, за допомогою якого керівництво організації (підприємства) визначає, наскільки правильні його управлінські рішення, а також напрями здійснення необхідних коректив. Суб’єктами контролю виступають державні, відомчі, органи, громадські організації, колективні і колегіальні органи управління, лінійний і функціональний апарат підприємств та об’єднань. Об’єктами контролю є: місії, цілі і стратегії, процеси, функції і завдання, параметри діяльності, управлінські рішення, організаційні формування, їх структурні підрозділи та окремі виконавці. Основним завданням контролю є процес забезпечення досягнення цілей і місії організації. Об’єктивність і необхідність контролю як функції менеджменту визначають такі фактори: — невизначеність середовища (зміна законів, політики, структури організації, технології, ринку, складу працівників організації тощо); — небезпека виникнення кризових ситуацій; — доцільність підтримки успіху організації; — тиск з боку конкурентів; — боротьба за ринки збуту товарів 

Питання №25 «Стимулювання праці»

Стимулювання праці – це метод впливу на трудову поведінку робітника через мотивацію.

Стимулювання праці – це цілеспрямований чи нецілеспрямований вплив на людини або групу людей з цілю підтримання певних характеристик її трудової поведінки, перш за все трудової активності.

Стимулювання праці базується головним чином на матеріальних засобах винагороди, заохочення і санкції, в якості яких виступає зарплата.

Теорію стимулювання праці можна звести до вирішення двох взаємопов’язаних завдань:

• Знаходження меж, в яких зарплата виходячи з її економічних законів, взагалі може бути засобом стимулювання, підкорятись цілям стимулювання.

• Визначення тих конкретних принципів методів організації оплати праці, які були б найбільш ефективними у стимулюванні трудової діяльності.

Трудова діяльність, як і всяка активність характеризується цілим рядом ціннісних аспектів, які і виступають конкретними цілями стимулювання праці, утворюючи його структуру. З точки зору даної структури розрізняють не диференціальну а диференційований аспект стимулювання.