- •Питання №1 «Менеджмент як наука і мистецтво. Основні категорії менеджменту.»
- •Питання №2 «Процесний підхід в управлінні»
- •Питання №3 «Організації та їх загальні характеристики»
- •Питання №4 «Ситуаційний підхід в управлінні»
- •Питання №5 «Методи, принципи, закони і закономірності менеджменту»
- •Питання №6 «Сучасна управлінська парадигма»
- •Питання №7 «Бар’єри в комунікаційному процесі»
- •Питання №8 «Заходи щодо забезпечення етичної поведінки»
- •Питання №9 «Поняття регулювання. Його види та етапи»
- •Питання №10 «Міжособові комунікації»
- •Питання №13 «Сутність і основні параметри організаційних перетворень»
- •Питання №14 «Види керівництва»
- •Питання №15 «Умови прийняття управлінських рішень»
- •Питання №20 «Поведінкові аспекти контролю»
- •Питання №21 «Етапи процесу контролю»
- •Питання №22 «Поняття стратегічного планування»
- •Питання №23 «Сутність планування, його види та їхній взаємозв’язок»
- •Питання №24 «Поняття, зміст та види контролю. Системи контролю з зворотним зв’язком»
Питання №10 «Міжособові комунікації»
Комунікації -- це обмін інформацією, її змістом між двома або декількома людьми. Вирізняють 3 основні методи міжособових комунікацій:
-
усна комунікація;
-
письмова комунікація;
-
невербальна комунікація.
Усна комунікація – найбільш поширений метод обміну інформацією між людьми. До популярних форм усної комунікації відносяться: промови, групові дискусії, розмови по телефону, розповсюдження чуток. Формами письмової комунікації виступають: накази; розпорядження, листи, звіти та інші засоби комунікації, які використовують письмові символи. Невербальна комунікація – це обмін інформацією без використання слів (натомість застосовуються різні символи). Функціями невербальної комунікації є: доповнення й заміна мови; відображення емоційного стану партнерів по комунікаційному процесу.
Питання №11 «Юридична і соціальна відповідальність»
Менеджмент політичних і ділових організацій несе перед суспільством і юридичну і соціальну відповідальність. Юридична – це додержання законів і норм регулювання, які визначають, що дозволено, а що не дозволено робити організації. Соціальна відповідальність – це певний рівень добровільного реагування організації на соціальні проблеми. Змістом юридичної відповідальності як правовідносини є: з одного боку, - обов'язок особи, яка вчинила правопорушення, відповідати за нього, нести несприятливі для себе наслідки, з іншого боку, - право особи, чиї права порушені, відповідних державних органів притягти правопорушника до відповідальності, змусити його випробувати несприятливі наслідки , передбачені санкціями юридичних норм. Юридична відповідальність одна з форм соціальної відповідальності. Сутність соціальної відповідальності полягає в обов'язку індивіда виконувати вимоги, пропоновані до нього суспільством, державою, людьми. СОЦІАЛЬНА ВІДПОВІДАЛЬНІСТЬ, на відміну від юридичної, передбачає певний рівень добровільного відгуку на соціальні проблеми з боку організації.
Питання №12 «Сутність, значення та класифікація управлінських рішень»
Прийняття управлінських рішень — це визначальний процес управлінської діяльності, оскільки формує напрямки діяльності організації та її окремих працівників. Робота з прийняття управлінських рішень вимагає від менеджерів високого рівня компетентності, значних затрат часу, енергії, досвіду. Отримані в процесі управлінської діяльності методи менеджменту зможуть впливати на керовану систему тільки після її офіційного визнання, тобто після прийняття управлінського рішення. Управлінське рішення — результат альтернативної формалізації економічних, технологічних, соціально-психологічних, адміністративних методів менеджменту, на основі якого керуюча система організації безпосередньо впливає на керовану. Управлінські рішення здебільшого класифікують за кількома ознаками.
1. За сферою охоплення:
-
загальні рішення — стосуються всієї організації;
-
часткові рішення — стосуються конкретних підрозділів, служб, проблем тощо.
2. За тривалістю дії:
-
перспективні рішення — реалізуються протягом тривалого терміну (понад 1 рік);
-
поточні рішення — реалізуються у короткотерміновому періоді для забезпечення поточної роботи організації.
3. За рівнем прийняття:
-
рішення на вищому (інституційному) рівні управління;
-
рішення на середньому (управлінському) рівні управління;
-
рішення на нижчому (технічному) рівні управління.
4. За особливостями вирішуваних організацією завдань:
-
організаційні запрограмовані рішення — характеризуються незначною кількістю альтернатив або одноваріантністю; приймаються періодично у стандартних ситуаціях;
-
організаційні незапрограмовані рішення — спричинені новими факторами та ситуаціями; такими можуть бути рішення щодо реалізації цілей організації, поліпшення якості продукції, вдосконалення структури управління, методів мотивації тощо;
-
компромісні рішення — покликані врівноважувати протиріччя, що виникають.
5. За способом обґрунтування:
-
інтуїтивні рішення — ґрунтуються на відчуттях менеджера у правильності вибору; їх обґрунтованість, оптимальність залежить від особистих якостей менеджера;
-
рішення, які ґрунтуються на судженнях (думках, міркуваннях, висновках); їх передумовою є знання, досвід, стаж, кваліфікація; формуються швидко, але часто не беруть до уваги нових альтернатив;
-
раціональні рішення — мають у своїй основі науково обґрунтовані аналітичні процеси; здебільшого бувають найоб'єктивнішими.
6. За способом прийняття:
-
одноособові рішення;
-
колегіальні рішення — готуються групою фахівців, а приймає їх відповідна група менеджерів;
-
колективні рішення — приймаються загальними зборами, відповідним колективом.
7. За характером:
-
економічні рішення;
-
технологічні рішення;
-
соціально-психологічні рішення;
-
адміністративні рішення.