Лекція 2.

Тема 2. Соціальна місія споживчої кооперації.

План.

1. Соціальна природа кооперації. Соціальна база споживчої кооперації.

2. Кооперативні принципи та цінності.

3. Особливості соціальної місії споживчої кооперації. Соціальна відповідальність кооперації.

4. Трансформаційні зміни в соціальній структурі суспільства. Соціальні гарантії і соціальний захист кооперативів.

Література:1, 2, 3, 13, 14, 15.

Питання 1. Соціальна природа кооперації. Соціальна база споживчої кооперації.

Вивчаючи дисципліну „Історія споживчої кооперації”, зрозуміло, що кооперація у перекладі з латинської – це співробітництво, що означає спільно, разом, робота, праця. Так як кооперація зародилася при капіталізмі, етап її виникнення характеризувався складним соціальним становищем класів, груп і верств населення.

Мільйони селян, ремісників, кустарів і навіть кваліфікованих робітників в Англії. Франції, Німеччині ... були відірвані від засобів виробництва. Створилися передумови процесу пролетаризації, який прискорено розвивався.

У пошуках соціальної справедливості, соціальних гарантій, соціального захисту слабо захищені люди позитивно сприйняли кооперативну ідею і стали на шлях кооперації.

Соціальна природа кооперації обумовлена і статусом співвласника її члена – пайовика як рівноправного партнера кооперативу серед інших господарських суб’єктів, а також можливістю демократичного контролю.

Тому кооперацію можна розглядати як організацію людей переважно слабо захищених, малозабезпечених, які об’єднуються для досягнення соціальних цілей.

Мільйони людей з низькими доходами тільки у співтоваристві і в колективних діях можуть досягти трудової зайнятості, соціального обслуговування і гарантій соціального захисту.

Тому для кооперації характерно:

• соціальний захист і соціальна підтримка членів – пайовиків, працівників;

• забезпечення соціальних гарантій членам кооперації;

• соціальна справедливість і відповідальність;

• соціальна орієнтація господарської діяльності.

Соціальні функції кооперації реалізуються через інститут пайовиків і працівників, сферу соціального обслуговування (соціальну базу споживчої кооперації), яка включає кооперативні об’єкти соціальної інфраструктури: навчальні заклади, клуби, бібліотеки, музеї, будинки відпочинку, санаторії, дитячі садки, ясла, спортивні споруди, тощо.

Таким чином, кооперація дозволяє органічно поєднати особисті, колективні і суспільні інтереси, сприяє розвитку самоорганізації, самоуправління та колективного захисту. Цим самим вона є і залишатиметься надалі саме тією соціальною інституцією, яка поєднує ліберальні ідеали з ідеалами соціальної справедливості і соціального захисту населення. І як висновком з цього питання можуть стати слова англійського історика і кооперативного діяча Джорджа Холіока:

„...Кооперація не чіпає нічийного достатку, не має наміру нікого грабувати, не робить ніяких безпорядків у країні, не завдає клопоту державним діячам, не вступає у будь-які таємні організації,... не планує ніякого насильства, не порушує порядок і законність, не вимагає ніяких привілеїв,... не просить ніякої милостині, не має ніякого діла з лінивими і не зраджує працелюбним”, тому вона служить людям.

Питання 2. Кооперативні принципи та цінності.

Життєздатність і конкурентоспроможність кооперативних товариств та спілок забезпечуються завдяки дотриманню відповідних принципів та цінностей, притаманних кооперації, моделлю поведінки її членів та виборних органів управління і контролю.

Принципи кооперації за своєю сутністю є системою вимог і загальних правил, завдяки яким існує кооперація.Вони виконують 3 функції:

- відображають кооперативні цінності і зумовлюють їх реалізацію

- сприяють досягненню ідентичності кооперативів і кооперативних організацій

- забезпечують розвиток і функціонування кооперативів у межах специфічно організаційних норм

Упродовж майже 200-річної історії кооперативи виробили певні правила, які дозволяють їм успішно працювати в інтересах своїх членів. Ці правила, водночас, є засадничими ідеями кооперативної діяльності. їх перегляд чи відмова від них загрожують переродженням кооперативів, тобто втратою ними ідентичності, перетворенням в іншу форму господарської організації, або й господарським крахом. Ідеї, керуючись якими кооператив діє та завдяки яким зберігає ідентичність, називають кооперативними принципами.

Фундаментальні кооперативні принципи наступні:

• Кооператив - добровільне та відкрите об'єднання людей.

• Члени кооперативу самі контролюють діяльність своєї організації.

• Капітал кооперативу його члени створюють з власних коштів, майна та завдяки праці.

• Прибутки у кооперативі розподіляються пропорційно до участі членів у його господарській діяльності.

• Кооператив піклується про безперервну освіту своїх членів.

Слід підкреслити, що принципи, які лежать в основі діяльності кооперативів, взаємозалежні. Якщо відмовитись від одного з них, інші поступово втратять свою силу. Кооператив справді буде кооперативом лише за умови дотримання всіх принципів у своїй політиці та повсякденній діяльності.

Міжнародні кооперативні принципи.

Кооператори різних країн неодноразово викладали засадничі правила діяльності своїх організацій у різних документах. Такі документи декілька разів схвалював Міжнародний кооперативний альянс. Вони слугували водночас і декларацією кооперації й основою для нормативних актів з питань кооперації.

Фундаментальні принципи у викладі Міжнародного кооперативного альянсу називають міжнародними кооперативними принципами. Вони містяться у спеціальній заяві про кооперативну ідентичність, яка була прийнята на Міжнародному ювілейному XXXI кооперативному конгресі, скликаного з нагоди 100-річчя цієї організації. Згідно із цією заявою, основних кооперативних принципів сім:

• Добровільне і відкрите членство.

• Демократичний членський контроль.

• Економічна участь членів.

• Автономія і незалежність.

• Освіта, підвищення кваліфікації, інформація.

• Співробітництво між кооперативами.

• Турбота про громаду.

Перші три визначають взаємостосунки членів кооперативу, решта – засади його внутрішньої і зовнішньої діяльності.

Міжнародні кооперативні принципи - універсальні. Це означає, що на основі цих принципів може функціонувати об'єднання як фізичних, так і юридичних осіб, кооператив будь-якого виду, що існує в будь-якій державі, у тих, чи інших соціально-економічних умовах.

Національні кооперативні принципи.

Виходячи з міжнародних принципів, кооператори окремих країн, лідери різних видів кооперації виробили власні, національні кооперативні принципи. В Україні національні принципи кооперації вперше були сформульовані в Законі України "Про споживчу кооперацію", прийнятому у 1992 році, а в подальшому (у 2003 році) в Законі України "Про кооперацію", відповідно до якого українські кооперативи повинні опиратися на такі основні принципи:

• Добровільність вступу та відсутність перешкод при виході з кооперативної організації.

• Соціальна справедливість, взаємодопомога та співробітництво.

• Рівне право голосу під час прийняття рішень (один член кооперативу - один голос).

• Вільний вибір напрямів і видів діяльності.

• Демократичний контроль за діяльністю кооперативних організацій та їх посадових осіб з боку членів кооперативів.

• Безпосередня участь членів кооперативної організації в її діяльності.

Кооперативні цінності — це загальнолюдські цінності, вартісність яких члени кооперативів визнають і завдяки яким вони співпрацюють.