Тема 7: “Порушення міжособистісної комунікації в сім’ї”

1. Основні види порушень міжособистісної комунікації в сім’ї.

2. Теорія сімейно необхідної або функціональної інформації.

3. Причини виникнення порушень між особистісної комунікації в сім’ї та їх виявлення.

1. Типові порушення процесу комунікації в сім’ї:

   1. “відхилена комунікація”:

• монолог

• відсутність здорового контакту;

1. парадоксальна комунікація або концепція подвійного зв’язку. Характерна наявність двох взаємо протилежних повідомлень (взаємовиключних);

2. замаскована комунікація або містифікація. Функція: зберегти статус-кво, засобом є недостовірна інформація.

1. Для нормального процесу міжособистісної комунікації необхідно, щоб всі учасники комунікації мали функціональну або дієво-активну інформацію. Якщо виникають проблеми з одержанням такої інформації, може виникнути комунікаційна проблема, яка надалі може стати джерелом психічної травматизації.

Комунікаційна проблема– ситуація, коли:

а) у одного члена сім’ї є певна потреба;

б) задоволення цієї потреби залежить від іншого члена сім’ї;

в) дії по задоволенню потреби мали б місце, якби той, у кого є ця потреба, передав інформацію (прохання, натяк);

г) передача цієї інформації є неможливою через психологічні особливості одного чи другого члена сім’ї;

д) таким чином, потреба зберігається, хоча її неможливо задовольнити.

Комунікаційний бар’єр– особливості членів сім’ї або наявна потреба інших членів сім’ї, або особливі взаємовідносини, що заважають передачі інформації.

Дефіцитна інформація– інформація, проходження якої по комунікаційному каналу могло б запобігти виникненню психотравмуючих порушень у сім’ї.

Розвиток комунікаційної проблеми– сукупність процесів, які виникають внаслідок порушення комунікації, і призводять до виникнення психотравмуючих особливостей у сім’ї.

Етапи розвитку комунікаційної проблеми:

1. інформаційно-дефіцитний;

2. замісної або викривленої комунікації;

3. поведінково-комунікаційний етап.

3. Причини:

• перевантаження комунікації побічними функціями:

  • відповідність “Я” – концепції;

  • відповідність “Ти” – концепції;

  • відповідність характеру взаємовідносин;

• порушення уявлень про адресата комунікації як комунікативний бар’єр.

Тема8: ”Порушення механізмів інтеграції сім’ї”

1. Сім’я, її структура та інтеграція.

2. Сімейні протиріччя та їх вирішення як _____ інтеграції сім’ї.

3. Основні типи вирішення сімейних проблем (реінтегруючі та дезінтегруючі).

4. Механізми сімейної інтеграції.

5. Сімейні міфи.

1. Сім’я як система являє собою цілісний психологічний та біологічний організм, тому вимагає до себе холістичних підходів. Сімейні відносини регламентуються сімейними правилами. Звідси сім’я виступає як система, керована правилами, які дуже часто є неусвідомлюваними або “неписаними”. Всі правила пов’язані між собою і утворюють єдину систему сімейних відносин.

Сімейні послідовності– це стійкі способи поведінки, пов’язані між собою правилами. Існує 2 форми сімейних послідовностей:

• ланцюг (для актуалізованої сім’ї);

• коло.

Виявлення послідовностей можливе в процесі спостереження за реальною поведінкою сім’ї. Він являє собою висунення нових пропозицій, їх заміна в разі потреби ще новими.

Джерела сталості сімейних послідовностей:

1. Основним джерелом встановлення сімейних послідовностей є підтримання сталості сімейного гомеостазу. Для підтримання цього феномену функціонує механізм зворотного зв’язку, який фіксує відхилення та повертає систему до нормального положення. Цей механізм діє в різних сферах життєдіяльності сім’ї.

2. Колові послідовності – сукупність негативних явищ, які утворюють замкнене коло і послідовно обумовлюють одне одного.

3. Психологічна значущість сталості сімейних відносин. Сталість або повторюваність є основою сімейних взаємовідносин, що впливає на формування сімейних уявлень та дає можливість передбачити.

Взагалі сталість є умовою волі, самостійності та ініціативи членів сім’ї. Сталість сімейних взаємовідносин впливає і залежить від особистості членів сім’ї. Таким чином, сталість є дуже подвійною. Сталість обумовлює опір сім’ї різноманітним факторам. Стала сім’я в своєму маргінальному вияві є ригідною сім’єю з суворо регламентованою структурою, незмінною незалежно від умов, що в свою чергу є патогенним. Ця ригідність найчастіше пов’язана з порушенням процесів комунікації:

• гумова загорожа;

• псевдо взаємність;

• містифікація.

Опірність змінам в такій сім’ї є пригнічення індивідуальних особливостей, що обумовлює виникнення конфліктів, може спричинити “повстання”.

2. І сім’я як система, і члени сім’ї як підсистеми являють собою самостійні об’єкти. Розвиток сім’ї та її окремих членів – це не є незалежні процеси. Тому протиріччя між процесами та структурними елементами є природними. Звідси сім’ї, в яких все дуже стало і спокійно, не норма а відхилення від норми.

Таким чином, сімейні протиріччя не тільки важливі, але й важливі як фактор, що зумовлює розвиток.

Сімейна проблема– ситуація, в процесі якої сім’ї необхідно приймати рішення, однак існують певні труднощі, пов’язані із цим.

Існують два типи вирішення проблем:

1. реінтегруючий – коли з’ясовуються нові інтегруючі мотиви, встановлюються нові правила, опрацьовуються нові способи поведінки;

2. дезінтегруючий – псевдо рішення:

а) відмова від рішення або конфлікт;

б) взаємні поступки (конформне рішення) – компроміс;

в) відмова одного з членів сім’ї від боротьби за лідерство або ретритистське рішення;

г) пряма дезінтеграція.