Добавил:
Upload Опубликованный материал нарушает ваши авторские права? Сообщите нам.
Вуз: Предмет: Файл:
Психологія сім.doc
Скачиваний:
38
Добавлен:
08.06.2015
Размер:
162.82 Кб
Скачать

Розділ 2 Порушення основних сфер життєдіяльності сім’ї як джерело психічної травматизації особистості

Тема 4: “Порушення уявлень членів сім’ї про сім’ю та особистість один одного”

  1. Уявлення членів сім’ї про свою сім’ю.

  2. Шляхи розгляду внутрішнього образу сім’ї.

  3. Сімейні постулати та їх роль у динаміці сім’ї.

Внутрішня картина сім’ї – уявлення кожного члена сім’ї про сім’ю. Від переваги суб’єктивності чи об’єктивності в цих уявленнях залежить позитивність чи негативність.

Для психологічного та психотерапевтичного дослідження і розуміння сім’ї необхідно:

  1. для забезпечення взаєморозуміння з сім’єю, тобто для встановлення контакту;

  2. для діагностики порушень у сім’ї. Неадекватне розуміння проблем сім’ї є основною складовою їх не тільки для спеціаліста, але й для членів сім’ї;

  3. для забезпечення участі сім’ї в процесі “лікування”.

Викривлені уявлення про сім’ю у її членів самі є наслідками сімейних проблем і в подальшому вони ще більше ускладнюють вирішення проблеми. Таким чином, однією із основних та необхідних передумов вирішення проблеми є усвідомлення психологічної проблеми.

_____ запропонував поняття “сімейної агнозії” або нездатності членів сім’ї адекватно сприймати деякі аспекти її життєдіяльності. Ця сімейна агнозія виступає також як причина виникнення викривлених уявлень про сім’ю. Таким чином, сім’я – це складний самостійний механізм, правильність функціонування якого необхідна для успішності функціонування, а порушення призводить до порушення сімейних відносин.

Сутність та структура сімейних уявлень.

Сімейні уявлення в своїй сукупності складають певні сімейні сценарії в контексті певних типових (багаторазово повторюваних) ситуацій.

Сімейний сценарій – уявлення індивіда про типові сімейні ситуації, а звідси – уявлення про сім’ю (образ, внутрішня картина сім’ї) виступають як сукупність уявлень про послідовність типових ситуацій, або сценаріїв, що змінюють один одного в повсякденному житті сім’ї.

Роль та форма сімейних сценаріїв.

І Форма.

Карта або схема з добре визначеними шляхами, або автоматизація сімейного сценарію, яка достатньо часто відчужує від власного сімейного досвіду індивіда.

ІІ. За умов виникнення екстремальних життєвих ситуацій або за певних змін достатньо часто сімейний сценарій набуває форми “розумового експерименту”. Ця форма сімейного сценарію є більш конструктивною, бо вона дає можливість членам сім’ї подумки змоделювати вирішення проблемної ситуації. За таких умов відбувається процес активізації сценарію.

Життєвий сценарій дуже часто є автоматизованою або алгоритмізованою сімейною формулою. Для прийняття вірного рішення, конструктивного у вирішенні проблеми, необхідно, щоб відбувалася автоматизація сценарію та повернення його із несвідомого (автоматичного) до свідомості або активізація сімейного сценарію. Таким чином, активізація сімейного сценарію – це обов’язково свідомий процес, дуже часто пов’язаний із певними змінами або корективами. Таким чином, для прийняття рішення важливі такі фактори:

  1. кількість активізованих сценаріїв;

  2. послідовність одно- чи багатосторонній;

  3. ступінь конкретизації сценарію:

  • нульовий (немає жодних уявлень);

  • схематичні уявлення;

  • достатньо конкретні образи;

  1. психологічність сімейних уявлень або ступінь відображення почуттів та інших психологічних станів дійових осіб.

До факторів, що зумовлюють виникнення сімейних порушень, відноситься примітивізм сімейних уявлень. Цей примітивізм обумовлюється, з одного боку, надмірною безтурботністю, з іншого – нездатністю до відтворення своїх функцій у сім’ї.

Розрізняють 2 типи сімей:

  • з активізованими сімейними уявленнями

  • з не активізованими, недорозвиненими уявленнями про сім’ю або з примітивними уявленнями.

У другого типу сімей ці примітивні уявлення обумовлюють труднощі існування:

  1. пасивна сім’я, яка характеризується реактивною реакцією на зміни по типу “залатування дірок”. Засобами адаптації в такій сім’ї виступають терпимість та невибагливість. Життєва мудрість в таких сім’ях декларує покірність долі та вміння все стерпіти;

  2. “підсліпувата” сім’я, яка бачить лише те, що є на поверхні. Тоді все, що відбувається, сприймається як ланцюг подій, не пов’язаних між собою;

  3. примітивно-думаюча сім’я, яка не виділяє причинних зв’язків між подіями. Примітивізм у таких сім’ях проявляється у таких формах:

а) уявлення стереотипні;

б) уявлення поверхневі;

в) уявлення неконкретні і дуже схематичні;

г) уявлення не індивідуалізовані.

Такі сімейні уявлення достатньо часто визначають пасивність сім’ї. Однак примітивізм сімейних відносин не означає примітивізм у сімейних відносинах.

Взаємозв’язок примітивізму уявлень про сім’ю та порушень у сім’ї.

Примітивізм сімейних уявлень часто приводить до порушень у сім’ї, внаслідок чого сім’ї стикаються із значними труднощами при усвідомленні складних явищ сімейного життя. Це проявляється в агнозії (нездатності бачити те, що перед очима), в коловій послідовності явищ, а також у ненавмисному навчанні.

Примітивізм сімейних уявлень як самостійна проблема.

Примітивізм сімейних уявлень достатньо часто обумовлює “сліпоту” щодо істинних, реальних життєвих проблем та сприяє формуванню псевдо рішень.

Психологічні бар’єри активізації як сімейні проблеми.

Психологічні бар’єри, які являють собою певні несвідомі установки, виступають як фактори, які ускладнюють активізацію та конкретизацію уявлень, необхідних для вирішення реальних проблем.

Дефект сімейних уявлень досить часто має вигляд відсутності жодних гіпотез (уявлень), необхідних для вирішення проблеми.

Шляхи розвитку внутрішнього образу сім’ї:

  1. Розвиток процесів комунікації.

  2. Надмірна вираженість “нормативності” життя сім’ї та відносин в ній.

  3. Стійкість (сталість) устрою сім’ї.

  4. Низький рівень сімейної та психологічної культури.

Сімейні постулати – судження членів сім’ї, які останні вважають очевидними, та які вони сприймають як керівництво до дії.

Види сімейних постулатів:

  1. переконанні;

  2. самоочевидні судження;

  3. неусвідомлені судження.

За змістом розрізняють:

  • ситуаційні;

  • психологічні;

  • моральні.

Роль сімейних постулатів:

    1. Пов’язані із сімейними уявленнями, які самі і визначаються.

    2. Спрямовують процес активізації сімейних уявлень.

    3. Інтегруюча функція, яка полягає у сполученні загальних позасімейних уявлень індивіда з уявленнями про сім’ю.

Причини стійкості порушених уявлень про сім’ю:

  1. неусвідомлювансть наївно-психологічних теорій та суджень, що знаходяться в основі цих суджень;

  2. включеність в міжособистісні відносини та в систему взаємних впливів у сім’ї.

Місце порушення сімейних уявлень в етіології нервово-психічних розладів.

До найбільш розповсюджених порушень сімейних уявлень відносяться:

  1. неповнота уявлення;

  2. помилковість;

  3. некритична впевненість у незмінності.

Всі ці порушення сімейних уявлень перетворюють об’єктивно непатогенну ситуацію в суб’єктивно патогенну. Внаслідок чого відбувається загострення внутрішнього конфлікту, що може спричинити невроз або невротичний стан і надалі приводити до декомпенсації психо-патологічних рис, а далі – до нервово-психічного порушення.