8

Право ЄС

Тема 10. Зовнішні відносини

ЄВРОПЕЙСЬКОГО СОЮЗУ

Лекційні питання:

1. Угоди, що регулюють економічне та політичне співробітництво між Європейським Союзом та іншими країнами

2. Угода про партнерство та співробітництво між Європейським Союзом та Україною

3. Адаптація законодавства України до законодавства Європейського Союзу

3.1. Етапи адаптації законодавства України до законодавства ЄС

3.2. Механізм адаптації законодавства України до законодавства ЄС

4. План дій "Україна — ЄС"

1. Угоди, що регулюють економічне та політичне співробітництво

між Європейським Союзом та іншими країнами

Європейський Союз установив економічні та політичні зв'яз­ки з понад 30країнами та політичними угрупованнями країн світу.

Угоди, які укладено ЄС з іншими країнами, можна класи­фікувати за їх метою:

1) угоди з метою членства в ЄС;

2) угоди про асоціацію з ЄС (Угода про ЄЕП, угоди з країнами Центральної та Східної Європи, європейсько-середземноморські угоди, угоди з Туреччиною, Кіпром та Мальтою), які укладено на підставі ст. 217Договору про діяльність ЄС;

3) угоди про доступ на Спільний ринок ЄС за умовами взаємності (угоди з африканськими, карибськими та тихо­океанськими країнами, угоди про створення зони вільної торгівлі чи митного союзу, угоди про партнерство та співробітництво), які укладено на підставі ст.ст. 211, 207, 352Договору про діяль­ність ЄС;

4) угоди про співробітництво в галузі політики та безпеки, які укладено на підставі ст. 211Договору про діяльність ЄС.

До того ж у 2004р. було розпочато Європейську Політику Сусідства —режим більш тісної політичної співпраці та еконо­мічної інтеграції між ЄС та країнами-сусідами: Азербайджаном, Алжиром, Білорусію, Вірменією, Грузією, Єгиптом, Ізраїлем, Йорданом, Ліваном, Лівією, Марокко, Молдовою, Палестин­ською Автономією, Сирією, Тунісом та Україною.

Європейська Політика Сусідства передбачає створення привілейованих сто­сунків між ЄС та його сусідами, що будуть ґрунтуватись на взаємній повазі до спільних цінностей (демократії, прав людини, верховенства права, принципів ринкової економіки тощо), при цьому швидкість прогресу у відносинах буде залежати від зусиль країн-сусідів та їх конкретних досягнень у виконанні зобов'язань щодо дотримання спільних цінностей.

Центральним елементом Європейської Політики Сусідства є двосторонні Плани дій, що укладаються між ЄС та кожною сусідньою країною.

Європейська Політика Сусідства набула подальшого розвитку у програмі "Східне Партнерство", яку було ініційовано Європей­ською Комісією 3 грудня 2008 р.

Східне Партнерство передбачає поглиблення відносин між ЄС та деякими країнами-сусідами (Вірменією, Азербайджаном, Білорусією, Грузією, Молдовою та Україною) через посилення політичного співробітництва, укладення двосторонніх угод про асоціацію, створення зон вільної торгівлі та поступове по­легшення візового режиму.

2. Угода про партнерство та співробітництво між Європейським Союзом та Україною

Україна була однією з перших країн колишнього Радянського Союзу, з якою ЄС підписав Угоду про партнерство та співро­бітництво (УПС)¹. Цю угоду підписано 14червня 1994р. Вона набрала чинності 1березня 1998р.

Цілі УПС:

1) розвиток тісних політичних відносин шляхом постійного діалогу з політичних питань;

2) сприяння торгівлі та інвестиціям і гармонійним економіч­ним взаєминам;

3) забезпечення основ для взаємовигідного економічного, соціального, фінансового, науково-технічного та культурного співробітництва;

4) підтримка України в її зусиллях зміцнювати демократію та повністю завершити перехід до ринкової економіки.

УПС укладено на 10років, після чого, якщо сторони не забажають, припинити її чинність, дію Угоди буде автоматич­но продовжено.

УПС регулює питання політичного діалогу, торгівлі товарами та послугами, умови здійснення підприємницької діяльності та захисту інвестицій, регулювання поточних платежів та капі­талу, забезпечення вільної та справедливої конкуренції, захист інтелектуальної, промислової і комерційної власності, спів­робітництво в галузі законодавства, інші питання економіч­ного співробітництва ЄС та України.

УПС вимагає створення 3-х спільних інститутів — Ради з питань співробітництва, Ко­мітету з питань співробітництва та Комітету з парламентського співробітництва.

➢ До складу української частини Ради з питань співробітництва входять члени Кабінету Міністрів України (голо­вою за посадою є Прем'єр-міністр України), а з боку ЄС — члени Ради Міністрів та члени Європейської Комісії. Рада з питань співробітництва має право обговорювати питання ви­конання УПС та давати рекомендації сторонам УПС².

➢ Комітет з питань співробітництва між Україною та ЄС, який працює на рівні вищих урядових службовців, є постійно діючим до­поміжним органом Ради з питань співробітництва. Комітет з питань співробітництва організовує засідання Ради з питань Співробітництва та забезпечує безперервність її роботи між засіданнями. Українська частина Комітету з питань співробіт­ництва є підпорядкованою та підзвітною прем'єр-міністрові України³.

➢ Комітет з парламентського співробітництва, до складу якого входять члени Верховної Ради України та Європейського Парламенту, обмінюється інформацією з Радою з питань спів­робітництва та дає рекомендації. Повноваження зовнішньо­політичного спілкування України з ЄС покладено на Пред­ставництво України при ЄС⁴.

Стаття 4УПС передбачає можливість створення зони вільної торгівлі між ЄС та Україною за умови подальшого просування України шляхом економічних реформ.

Згідно з УПС важливою умовою зміцнення економічних зв'язків між Україною та ЄС є зближення чинного та майбутнього законодавства України із законодавством ЄС (ст. 51 УПС).

➧ Загальні засади інтеграції України до ЄС встановлено Указом Президента України від 11 червня 1998 р, № 615/98 "Про затвердження стратегії інтеграції України до Європейського Союзу".

Указ проголошує, що головним зовнішньополітичним пріо­ритетом України у середньотерміновому вимірі є надбання асо­ціації з ЄС. Указ Президента України визначає основні напрями інтеграційного процесу України до ЄС.

Серед них:

а) адаптація законодавства України до законодавства ЄС;

б) економічна інтеграція та розвиток торгівельних відносин між Україною і ЄС;

в) політична консолідація та зміцнення демократії в Україні;

г) адаптація соціальної політики України до стандартів ЄС;

д) культурно-освітня і науково-технічна інтеграція;

є) галузева співпраця;

ж) співробітництво в галузі охорони довкілля;

з) ре­гіональна інтеграція України тощо.

➧ У Стратегії інтеграції України до ЄС визначаються основні пріоритети діяльності та компетенція органів виконавчої влади щодо створення передумов, необхідних для набуття Україною повноправного членства в ЄС і забезпечення внутрішнього процесу інтеграції:

• Президент України здійснює керівництво Стратегією інтеграції України до ЄС;

• Кабінет Міністрів України забезпечує реалізацію Стратегії інтеграції України до ЄС;

• Мініс­терство закордонних справ України здійснює заходи щодо за­безпечення політичних відносин України з ЄС та координацію дій органів виконавчої влади у цій сфері;

• Міністерство еконо­міки України здійснює міжвідомчу координацію з питань між­галузевого економічного та соціального співробітництва України з ЄС;

• інші міністерства та центральні органи виконавчої влади забезпечують реалізацію галузевого співробітництва України з ЄС, імплементацію УПС й здійснюють інші заходи у межах своєї компетенції та визначених Стратегією інтеграції України до ЄС завдань з метою поглиблення інтеграції України до ЄС.

➧ З метою прискорення імплементації УПС та реалізації Стра­тегії інтеграції України до ЄС Президент України схвалив Програму інтеграції України до ЄС, згідно з якою Кабінет Міністрів України, починаючи з 2001 р. затверджує план дій щодо реалізації пріоритетних положень Програми, складовою частиною якої має бути план роботи з адаптації законодавства України до законодавства ЄС⁵.

❢ 29 квітня 2004 р. було укладено додатковий Протокол до УПС про приєднання Естонії, Кіпру, Латвії, Литви, Мальти, Польщі, Словенії, Словаччини, Угорщини та Чехії до УПС та внесення змін до УПС. 27 березня 2007 р. було підписано додатковий Протокол до УПС про приєднання Болгарії і Румунії. Таким чином дія УПС була поширена також на нові держави-члени ЄС.