4.2. Транскордонний характер послуг у праві єс

Транскордонність є ключовою рисою надання послуг за правом ЄС. Це означає, що суб'єкти надання та отримання послуг знаходяться в різних державах-членахЄС.

ЄСП під­твердив у справі Distribuidores Cinematografico, що коли про­дюсери і дистриб'ютори не засновані в одній державі-члені, така послуга є за своєю природою транскордонною. Крім того, в ст. 66Договору про діяльність ЄС встановлено, що положення про усунення обмежень на свободу надання послуг діють "від­носно резидентів держав-членів, які засновані не в державі походження резидента-одержувача послуг".

За практикою ЄСП, можна визначити декілька видів транскордонності послуг у ЄС.

По-перше, коли особа, яка надає послуги, вирушає в іншу державу-член ЄС з метою надання платних послуг.

По-друге, коли одержувач послуг вирушає в іншу державу-член для отримання послуг. ЄСП відзначив, що для того, щоб зробити можливим надання послуг, особа, що надає послугу, може переміститися в ту державу-член, в якій має ділове заснування одержувач послуги або останній може перемістити­ся в державу, де має своє ділове заснування суб'єкт, що надає послугу.

По-третє, коли і суб'єкт, який надає послуги, і їх одержувач засновані в одній і тій же державі-члені ЄС, проте суб'єкт, що надає послуги, переміщається в іншу державу-член для того, щоб запропонувати свої послуги одержувачу. При цьому та держава, в якій послуги надаватимуться, не повинна встанов­лювати додаткових умов, що обмежують свободу надання послуг. Це підтверджено ЄСП в декількох справах про надання ту­ристичних послуг (наприклад, екскурсоводів, які здійснюють діяльність на території різних країн).

По-четверте, коли ні суб'єкт, що надає послуги, ні їх одер­жувач не здійснюють фізичних переміщень і послуги нада­ються за допомогою пошти або комунікацій, таких як телефон, факс або електронна пошта.

Слід також зазначити, що ст. 56Договору про діяльність ЄС забороняє будь-які обмеження надання послуг суб'єктам підприємницької діяльності ЄС, які вже мають місце ділового заснування в будь-якій державі-члені ЄС.

4.3. Свобода отримання послуг у єс та визначення кваліфікацій осіб, які надають послуги

У ст.ст. 56, 57Договору про діяльність ЄС у ролі суб'єктів згадуються тільки суб'єкти підприємницької діяльності ЄС, що надають послуги, і не врегульовано правове положення осіб, які отримують послуги.

Громадяни ЄС, які бажають отримати послуги в країні, іншій, ніж держава-член їх постійного проживання, можуть скористати­ся свободою отримання послуг згідно з Директивою 2004/58.Приймаюча держава-член ЄС, відповідно до цієї Директиви, не має права встановлювати обмеження, що перешкоджають отриманню послуг громадянами інших держав-членів ЄС. Право вільного руху в межах ЄС з метою отримання послуг також підтверджено в Директиві 2004/58при користуванні свободами ділового заснування та надання послуг.

За рішенням ЄСП у справах Luisi and Carbone та Cowan розділ про свободу надання послуг Договору про Співтовариство поширюється як на суб'єктів підприємницької діяльності ЄС, що надають послуги, так і на громадян ЄС, які бажають отри­мати такі послуги (туристи, особи, що подорожують з метою бізнесу, навчання, отримання медичних послуг). Але особа-одержувач послуг, за правом ЄС не може користуватись тим самим обсягом пільг, які гарантовано працівникам за законо­давством ЄС. Особливо це стосується прав на пересування членів родини одержувача послуг.

Проте ЄСП, закріплюючи заборону дискримінації у ст. 18Договору про діяльність ЄС, встановив у своїх рішеннях право на доступність професійної підготовки в державі-члені для громадян ЄС та право рівної плати за професійну підготовку для громадян ЄС, бо інакше це обмежує право громадян ЄС на вільне пересування отри­мання послуг в будь-якій державі-члені⁵. Водночас, ЄСП не гарантував право на отримання стипендій та грантів з державних фондів громадянами ЄС, які користуються свободами Внутріш­нього ринку ЄС.