ВСТУП

Акціонерні товариства, як різновид господарських товариств, являються на сьогоднішній день одними із тих стрижнів, на яких будується національна економіка. В Україні питання створення, функціонування і діяльності акціонерних товариств регламентовані господарським кодексом України. Цивільним кодексом України, Законами України «Про господарські товариства», «Про цінні папери та фондову біржу», та іншими. Все це свідчить про досить велику увагу, яку приділяє держава розвитку акціонерних товариств в Україні.

Акціонерні товариства мають ряд переваг по відношенню до інших видів господарських товариств, які роблять його найбільш вдалою формою для бізнесу в силу цілого ряду причин. Акціонерні товариства завдяки випуску акцій отримують більш широкі можливості в залученні додаткових коштів у відношенні з непропорційним бізнесом.

Оскільки акції мають достатньо високу ліквідність, їх легше перетворити на гроші при виході з акціонерного товариства ніж отримати назад долю в статутному капіталі інших товариств.  Формування та широке розповсюдження акціонерного капіталу є одним з основних принципів, на якому базується проведення ринкових реформ. Акціонування займає важливе місце в створенні нормальних умов функціонування підприємств, є зручною формою для проведення їх роздержавлення.  Актуальність даної курсової роботи полягає в тому, що акціонерні товариства, як одна з найпоширеніших у світовій практиці господарювання організаційно-правових форм підприємництва, належить до суб’єктів господарювання з найбільш складною системою органів управління. Ця складність пояснюється залученням та акумуляцією для ведення господарської діяльності, як правило, значних сум капіталу, відмежуванням капіталу від його власників, використанням його (капіталу) у здійсненні господарської діяльності менеджерами-невласниками та рядом інших причин

Об’єктом курсової роботи є суспільні відносини які виникають у зв’язку з утворенням акціонерних товариств.

Метою даної курсової роботи є детальне вивчення особливостей функціонування акціонерних товариств та товариств з обмеженою відповідальністю, їх сутність та основи фінансової діяльності. Предметом дослідження курсової роботи є акціонерні товариства, їх діяльність та функціонування. Основними завданнями роботи є: 1) Розглянути походження та історію розвитку акціонерного товариства

2)Визначити сутність, поняття та ознаки акціонерного товариства

3) Розглянути види акціонерних товариств та порядок їх створення; 4) З’ясувати особливості управління акціонерним товариством

5) Розглянути походження та історію розвитку акціонерного товариства.

Розділ I:Акціонерне товариство як вид господарського товариства.

1.1.Історія розвитку і правовий статус акціонерного товариства.

До 1917 р.  в Росії був накопичений великий досвід емісії  приватних фондових  інструментів і існував розвинений на ті часи їх ринок.  Перші акціонерні товариства з'явилися в Росії ще в ХVII ст. У минулому і на початку нинішнього сторіччя активно розпочався процес формування нових компаній,  що випускають акції.  Проте  розвиток  цього  процесу стримувався  деякими  жорсткими  законодавчими  обмеженнями. Після лютневої революції, 10 березня 1917 р. Тимчасовий уряд прийняв ухвалу,  що знімає багато  раніше діючих обмежень на діяльність акціонерних компаній. Це викликало бурхливий розвиток акціонерної форми господарювання і ринку приватних цінних паперів. До вересня 1917 р. в умовах нестабільної політичної обстановки в Росії були установлені 734 акціонерних компанії,  що відповідно в 2 і 4 рази перевищувало  рівень 1913  р.  З кінця 1917 р.  найбільші компанії стали націоналізовуватися. На початку 1919 р. акції і паї націоналізованих акціонерних товариств  були  анулюванні,  а  всі  підприємства переведені на державне фінансування.  В період так званої нової  економічної політики,  яка була проголошена в 1921 р.,  акціонерні компанії стали виникати  знову. 

Перше  акціонерне  товариство  радянського  періоду з'явилося 1 лютого 1922 р.  Всього у 1922 р.  було утворено 20 акціонерних товариств, а на початок 1925 р. їх налічувалося вже понад 150.  Акціонування торкнулося і банківської сфери,  в якій крім Держбанку налічувалося 5 крупних акціонерних  комерційних банків, що мали в своєму розпорядженні 95 філіалів. Проте до початку 30-х років практично  всі  акціонерні  товариства були перетворені в державні підприємства. З того часу в СРСР збереглося лише 2 акціонерних  підприємства - створений  в 1924 р.  банк для зовнішньої торгівлі СРСР (пізніше – «Внешекономбанк») і утворене в 1929 р. Всесоюзне акціонерне товариство«Інтурист». Проте  ці  підприємства були акціонерними лише формально,  бо їх діяльність здійснювалася на тих же принципах,  що і діяльність всіх  інших державних організацій.  У період з початку 30-х до середини 80-х років в СРСР було створено тільки одне акціонерне  товариство - в 1973 р. на базі Управління іноземного страхування був організований «Інгосстрах СРСР» (Страхове акціонерне товариство СРСР).  «Інгосстрах»,  подібно «Внешторгбанку» і «Інтуристові»,  акціонерним товариством був формально.

Якщо в умовах централізованої керованої економіки в  окремі  історичні  періоди  проводився випуск державних цінних паперів,  то протягом багатьох десятків років емісія фондових інструментів  підприємствами і організаціями через обставини не практикувалася зовсім.  До моменту, коли почали складатися передумови відродження ринку приватних цінних паперів,  технологія їх випуску була забута. От чому в умовах радикальної економічної реформи відновлення практики випуску підприємствами і організаціями цінних паперів було  пов'язане  з  появою  своєрідних  фондових інструментів, що є    сурогатом  реальних акцій і облігацій.  Перший крупний прецедент в цій  області  був   створений  в 1986-1987  рр. Львівським виробничим об'єднанням «Конвейєр». Випуск їм цінних паперів відрізнявся великою специфікою, бо він був спробою знайти  нетрадиційні способи розміщення фондових інструментів в цілях створення «соціалістичного механізму акціонерного товариств, відмінного від капіталістичного за своєю суттю».Право придбання акцій об'єднання надавалося тільки особам,  що працюють на ньому. При цьому діяли жорсткі обмеження на суму акцій,  що купуються членами трудового колективу за рахунок особистих коштів або за рахунок коштів фонду матеріального заохочення.  Граничний розмір оплати акцій з фонду матеріального заохочення був  диференційований  залежно від виробничого стажу.  Тим, хто працює в об'єднанні від 3 до 15 років дозволялося придбання акцій на  суму, що не  перевищує 3-х місячних окладів (тарифів оплати праці),  від 15 до 20 років – 4-х окладів,  понад 20 років – 5-и окладів.  За рішенням трудового колективу працівникові також могло надаватися додаткове право придбання акцій на особисті кошти на суму,  що не перевищує 3-х окладів. За порушення трудової дисципліни утримувач цінних паперів міг бути позбавлений дивідендів або виключений з числа акціонерів. Перепродаж акцій  заборонявся.  Акції,  придбані  за рахунок коштів фонду матеріального заохочення, могли бути повернені назад підприємству тільки при звільненні з роботи, для чого резервувалися спеціальні засоби.  Акції,  куплені на свої гроші, дозволялося повертати підприємству у будь-який момент.  На початку 1987 р.  «Конвейєр» реалізував акцій більш ніж на 1 млн.  руб.  Статус  «державного акціонерного  соціалістичного підприємства»,  який отримало об'єднання «Конвейєр»,  сам по собі містив внутрішню  суперечність, бо об'єднання залишалося державним і випуск їм цінних паперів, званих акціями, не змінив відносин власності. Проте досвід  «Конвейєра» можна розглядати як першу спробу відродження практики випуску приватних цінних паперів. Окрім «Конвейєра»  до кінця 1988 р.  спробу випуску власних акцій, не чекаючи відповідного правового забезпечення, здійснив ще цілий ряд господарств.

Підприємствами, що приступили  до  випуску  акцій,  рухали два основних мотиви:  бажання створити зацікавленість працівників в результатах праці,  збудивши у них відчуття господаря, і прагнення привернути  додаткові ресурси для технічного переозброєння.  Акції розповсюджувалися тільки серед членів трудових колективів і не міняли статусу господарств.  Умови і порядок розповсюдження акцій кожним підприємством мали істотні відмінності.  Для того, щоб упорядкувати стихійну  практику випуску підприємствами і організаціями цінних паперів, Рада Міністрів СРСР 14 жовтня 1988 р. прийняла ухвалу «Про випуск підприємствами і організаціями цінних паперів»,  в якому закріплювався статус так званих акцій трудового колективу  і  вирішувався випуск «акцій підприємств і організацій»,  призначених для розміщення серед юридичних осіб. Поява вказаного  нормативного  документа дала певний імпульс практиці емісії господарствами власних  фондових  документів.

У період,  що пройшов після виходу вказаної ухвали, Рада  Міністрів СРСР ухвалювала окремі рішення по перекладу частини господарств на акціонерну форму власності, що створювало передумови появи реальних пайових фондових інструментів. Так 26 травня 1990 р. було прийнято Ухвалу Ради Міністрів СРСР «Про створення  акціонерного об'єднання «Наукові прилади», а 26 червня 1990 р. - Ухвала Ради Міністрів СРСР «Про перетворення виробничого об'єднання «КАМАЗ» в акціонерне товариство «КАМАЗ». Ухвалою передбачалися можливість продажу частини акцій цього об'єднання  не тільки юридичним,  але і фізичним особам, зокрема іноземцям, а також можливість залишення дивідендів, що належать державі, в  розпорядження  акціонерного  товариства для їх використання з метою накопичення. Спроба перекладу «КамАЗу» на акціонерну форму власності активно освітлювала у пресі.

Прийнятим 19 червня 1990 р.  Ухвалою Ради Міністрів  СРСР «О затвердженні Положення про акціонерні товариства і товариства з обмеженою відповідальністю і Положення про цінні папери» передбачалася  можливість створення акціонерних товариств і випуску ними акцій,  які могли розповсюджуватися як серед  юридичних,  так і серед фізичних осіб.  Поява цього документа створила передумови для активного розвитку акціонерної форми власності. За рік з невеликим, таким, що пройшов після виходу вказаної ухвали (за станом на 26 вересня 1991 р.) в Єдиний державний  реєстр акціонерних   товариств  і  товариств  з  обмеженою  відповідальністю  Міністерства фінансів СРСР було внесено 1432 товариства,  з яких 402 були  засновані  на акціонерній формі власності,  а 1030 були товариствами з обмеженою відповідальністю.

Акціонерне товариство - господарське товариство, статутний капітал якого поділено на визначену кількість часток однакової номінальної вартості, корпоративні права за якими посвідчуються акціями.

Акціонерне товариство не відповідає за зобов'язаннями акціонерів. До товариства та його органів не можуть застосовуватися будь-які санкції, що обмежують їх права, у разі вчинення акціонерами протиправних дій.

Акціонери не відповідають за зобов'язаннями товариства і несуть ризик збитків, пов'язаних з діяльністю товариства, тільки в межах належних їм акцій. До акціонерів не можуть застосовуватися будь-які санкції, що обмежують їх права, у разі вчинення протиправних дій товариством або іншими акціонерами.

Акціонери, які не повністю оплатили акції, у випадках, визначених статутом товариства, відповідають за зобов'язаннями товариства у межах неоплаченої частини вартості належних їм акцій.

Акціонерне товариство може бути створене шляхом заснування або злиття, поділу, виділу чи перетворення підприємницького (підприємницьких) товариства, державного (державних), комунального (комунальних) та інших підприємств у акціонерне товариство.

Товариство створюється без обмеження строку діяльності, якщо інше не встановлено його статутом.

Товариство вважається створеним і набуває прав юридичної особи з дати його державної реєстрації в установленому законодавством порядку.

Повне найменування акціонерного товариства українською мовою повинне містити назву його типу (публічне чи приватне) і організаційно-правової форми (акціонерне товариство).

Товариство може мати скорочене найменування українською мовою, повне та скорочене найменування іноземною мовою (мовами).