15

План

Вступ……………………………………………………………………..……..3

1. Надійність методики……………………………………………………......4

2. Визначення надійності вимірювального інструменту…………………....7

3. Методики визначення надійності психологічних тестів…………………8

4. Визначення надійності проективних тестів………………………………10

Висновки……………………………………………………………………….13

Список використаних джерел………………………………………………...14

Вступ

Сучасна психологія декількома різними шляхами впливає на практичну діяльність людей. Одна з таких доріг - це безпосередня психологічна допомога різним категоріям населення. Психолог, що отримав спеціальну підготовку, здатний надати консультативну психологічну допомогу батькам у вихованні дітей, подружжю в ситуації родинної кризи, дітям, в яких порушений хід нормального розвитку особи, хлопцям і дівчатам у виборі професії, керівникам у формуванні стилю і прийомів спілкування і багатьом іншим. Психологічне консультування засноване не лише на знанні психологом предмету аналізу і обговорення (родинні і виробничі, внутрішні і міжособові конфлікти), але і на знанні закономірностей самого процесу консультування, його стратегії і тактики.

Перш ніж психодіагностичні методики можуть бути використані для практичних цілей, вони повинні пройти перевірку по ряду формальних критеріїв, що доводять їх високу якість і ефективність. До основних критеріїв оцінки психодіагностичних методик належать надійність і валідність. Великий вклад до розробки цих понять внесли зарубіжні психологи (А. Анастазі, Е. Гизеллі, Дж. Гилфорд, Л. Кронбах, Р. Торндайк, Е. Хаген і ін.). Ними були розроблені формально-логічний і математико-статистичний апарат (перш за все кореляційний метод і фактичний аналіз) обґрунтування міри відповідності методик відміченим критеріям. У традиційній тестології термін «надійність» означає відносна постійність, стійкість, узгодженість результатів тесту при первинному і повторному його вживанні на одних і тих же випробовуваних.

1. Надійність методики

Надійність методики – це критерій, який говорить про точність психологічних вимірів, тобто дозволяє судити про те, наскільки вселяють довіру отримані результати. Це узгодженість результатів тестування випробовуваних в різні моменти часу, при первинному і вторинному тестуванні і з використанням різних по еквівалентності, за змістом завдань. Надійність характеризує тести властивостей, але не станів.

Властивості:

1. Відтворюваність результатів дослідження.

2. Точність виміру.

3. Стійкість результатів.

Міра надійності методик залежить від багатьох причин. Серед негативних факторів найчастіше називаються наступні:

1. нестабільність властивості, що діагностується;

2. недосконалість діагностичних методик (недбало складена інструкція, завдання по своєму характеру різнорідні, нечітко сформульовані вказівки по пред'явленню методики випробовуваним і так далі);

3. змінна ситуація обстеження (різний час дня, коли проводяться експерименти, різна освітленість приміщення, наявність або відсутність сторонніх шумів і так далі);

4. відмінностей в манері поведінки експериментатора (від досвіду до досвіду по-різному пред'являє інструкції, по-різному стимулює виконання завдань і так далі);

5. коливань у функціональному стані випробовуваного (у одному експерименті наголошується хороше самопочуття, в іншому – стомлення і так далі);

6. елементи суб'єктивності в способах оцінки і інтерпретації результатів (коли ведеться протоколювання відповідей випробовуваних, оцінюють відповіді за мірою повноти, оригінальності і так далі).

Одним з найважливіших засобів підвищення надійності методики є одноманітність процедури обстеження, його строга регламентація: однакова обстановка, однотипний характер інструкцій, однакові для всіх тимчасові обмеження, способи і особливості контакту з випробовуваними і так далі.

На характеристику надійності методик великий вплив робить досліджувана вибірка. Вона може, як знижувати, так і завищувати цей показник, наприклад, надійність, може бути штучно завищена, якщо у вибірці невеликий розкид результатів, тобто якщо результати по своїх значеннях близькі один до одного. Тому в керівництві зазвичай робиться опис вибірки, на якому визначалася надійність методики. В даний час надійність все частіше визначається на найбільш однорідних вибірках, тобто на вибірках, схожих по підлозі, зросту, рівню освіти, професійній підготовці і тому подібне Різновидів надійності методик так само багато, як і умов, що впливають на результати діагностичних випробувань. Оскільки всі види надійності відображають міру узгодженості двох незалежно отриманих рядів показників, то математико-статистичний прийом, за допомогою якого встановлюється надійність методики, - це кореляції (по Пірсону або Спірмену). Надійність тим вище, чим більше отриманий коефіцієнт кореляції наближається до одиниці, і навпаки. К.М. Гуревіч запропонував тлумачити надійність як:

1. надійність самого вимірювального інструменту (коефіцієнт надійності);

2. стабільність ознаки, що вивчається (коефіцієнт стабільності);

3. константна, тобто відносну незалежність результатів від Особи експериментатора (коефіцієнт константності).

Показник, що характеризує вимірювальний інструмент, пропонується називати коефіцієнтом надійності; показник, що характеризує стабільність вимірюваної властивості, - коефіцієнтом стабільності; а показник оцінки впливу Особи експериментатора – коефіцієнтом константності. Саме у такому порядку рекомендується здійснювати перевірку методики: доцільно спочатку перевірити інструмент виміру. Якщо отримані дані задовільні, то можна переходити до встановлення міри стабільності вимірюваної властивості, а вже після цього при необхідності зайнятися критерієм константної. (Надійність: ретестова, паралельних форм, частин тіла, по внутрішній узгодженості, факторно-дисперсіонна).